Постанова 4850 № 233/40/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2021 року справа №233/40/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2020 р. у справі № 233/40/20 (головуючий І інстанції Мартишева Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Івка Руслана Фуркадовича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Івка Руслана Фуркадовича (далі - відповідач), третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №883835 від 16.01.2019 та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 1-6). В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 16 січня 2019 року він керував транспортним засобом Mercedes-Benz ATEGO, держаний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений відповідачем, який зазначив, що він під час руху розмовляв по мобільному телефону, тримаючи його у руці. Позивач заперечив цей факт, винесену постанову вважає незаконною та необґрунтованою, а процедуру її постановлення - грубо порушеною. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2020 року позов задоволено. Скасовано постанову серія АР №883835 від 16 січня 2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , винесену інспектором взводу № 1 роти 1 батальйону 1 УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Івко Русланом Фуркатовичем. Закрито справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с. 49-51). Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що якщо відповідач не надав відеозапис самого факту правопорушення, це не означає, що особа яка вчинила проступок має уникнути адміністративної відповідальності, враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок. Також зазначає, що позивачем не подано заяви про поновлення строку на оскарження постанови, чим порушено ч.6 ст.161 КАС України (а.с. 56-61). Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 січня 2019 року інспектором взводу № 1 роти 1 батальйону 1 УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Івко Р.Ф. винесено постанову серія АР № 883835 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, зі змісту якої вбачається, що останній 16 січня 2019 року приблизно о 14 годині 58 хвилин у м. Дніпро по Полтавському шосе, 242, керуючи транспортним засобом - Mercedes-Benz ATEGO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху користувався пристроями для зв`язку, тримаючи у руці, чим порушив п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху України. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 7). Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що докази на підтвердження факту порушення 16 січня 2019 року позивачем Правил дорожнього руху України відсутні та відповідач беззаперечно правомірність свого рішення не довів, а повідомлені відповідачем у якості заперечень обставини, не спростовують доводів позивача. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - ПДР України). Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, надалі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.9 «д» ПДР водієві забороняється під час руху транспортного засобу, користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції та до суду апеляційної інстанції відповідачем, будь-яких доказів (фото чи відео фіксації), які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано. Так, відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Під час розгляду справи відповідачем не надано відеозапис, а отже встановлений факт фіксації правопорушення в матеріалах справи відсутній. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач заперечував факт розмови по телефону під час керування автомобілем 16.01.2019 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено порушення вимог пункту 2.9 «д» ПДР України та скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП позивачем, а отже, оскаржувана постанова АР № 883835 прийнята не у межах повноважень особи, що її склала, визначених Конституцією та законами України, а тому не може вважатись правомірною і підлягає скасуванню. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству. За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позов. Доводи апелянта, що позивачем не подано заяви про поновлення строку на оскарження постанови, чим порушено ч.6 ст. 161 КАС України колегія суддів не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи (а.с. 12, 13), а саме заява про усунення недоліків на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08.01.2020 року про залишення позовної заяви без руху, в якій позивач обґрунтував поважність пропуску строку звернення до суду, надавши докази та просив поновити строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2020 р. у справі № 233/40/20 - залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2020 р. у справі № 233/40/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення виготовлено 24 травня 2021 року. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць