Постанова 4850 № 200/2497/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2021 року справа №200/2497/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року по справі №200/2497/21 (суддя 1-ї інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді повідомлення, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, оформлене у вигляді повідомлення від 05.02.2021 №о/р 660073 з вимогою про погашення надміру виплаченої суми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.02.2017 по 31.07.2020 у сумі 130151,49 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді повідомлення на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Обґрунтування апеляційної скарги. Висновок суду першої інстанції, що рішення відповідача, оформлене у вигляді повідомлення, не є адміністративним актом суб`єкта владних повноважень, є помилковим, оскільки судом не враховано положення ст.4 КАС України, яким визначено поняття індивідуального акту. Повідомлення відповідача містить вимогу про погашення суми соціальної допомоги саме позивачем, тобто стосується прав та інтересів лише позивача, оскільки позбавляє її права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у визначений період. Суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінки неправомірним діям відповідача, які полягають у безпідставному позбавленні позивача права на отримання державної соціальної допомоги. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.02.2017 року по 31.07.2020 року (а.с.61-103) 11.02.2021 позивач отримала повідомлення Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради від 05.02.2021 про погашення надміру виплаченої суми соціальної допомоги за період з 01.02.2017 по 31.07.2020 у розмірі 130151,49 грн (а.с.53) У повідомленні зазначені підстави повернення: для отримання державної соціальної допомоги позивач не задекларувала наявність більше двох транспортних засобів чоловіка ОСОБА_3 та доходи від продажу транспортного засобу в жовтні 2019 року (а.с.59) - автомобілю ВАЗ 2115 , номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2002, вартість транспортного засобу - 49000 грн, який перереєстрований 19.02.2020 року на іншого власника, вартість продажу - 45000 грн. Позивач вважає, що відповідач незаконно прийняв рішення у вигляді повідомлення від 05.02.2021 про погашення суми надміру виплаченої суми соціальної допомоги за період з 01.02.2017 по 31.07.2020 у розмірі 130151,49 грн. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження по справі, виходив з того, що позивачем фактично визначено скасування спірного повідомлення, яке в конкретних правовідносинах не є рішенням суб`єкта владних повноважень, тому обраний позивачем засіб захисту прав, відносно якого безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій відповідачем, не відповідає суті адміністративних правовідношень, оскільки оспорюваним повідомленням не були безпосередньо порушені права позивача. Оцінка суду. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Спірні правовідносини сторін регулюються приписами Цивільного кодексу України, Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (далі - Порядок №250). Відповідно до пункту 25 Порядку якщо малозабезпеченою сім`єю приховано або подано недостовірні дані про доходи та майновий стан або органом соціального захисту населення отримано інформацію про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого надміру виплачено кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів з місяця призначення державної соціальної допомоги та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану малозабезпеченої сім`ї; повідомляють уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення. Суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги повертаються: отримувачем державної соціальної допомоги самостійно; за згодою отримувача державної соціальної допомоги у повному обсязі за рахунок її наступних виплат; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок суми наступних виплат державної соціальної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги. У разі неможливості добровільного повернення або утримання надміру виплачених сум державної соціальної допомоги такі суми стягуються в судовому порядку. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. З огляду на положення пункту 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг . На підставі пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то він означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Предметом оскарження у справі є визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, яке оформлено у вигляді повідомлення від 05.02.2021 про погашення суми надміру виплаченої суми соціальної допомоги за період з 01.02.2017 по 31.07.2020 у розмірі 130151,49 грн., яке відповідач направив на адресу ОСОБА_1 . Цим повідомленням позивачу доводиться до відома, що нею не задекларовано наявність більше двох транспортних засобів чоловіка - ОСОБА_3 , а також доходи від продажу транспортного засобу в жовтні 2019 року, що на думку відповідача є порушенням, в наслідок чого пропонується позивачеві повернути грошові кошти у розмірі130151,49 грн. Також у повідомленні зазначено, що у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надмірно перерахованої (виплаченої) грошової субсидії питання про її примусове стягнення буде вирішуватись у судовому порядку. Таким чином, зазначене повідомлення є фактично пропозицією позивачу врегулювання спору про повернення надміру виплачених грошових коштів у добровільному порядку. З огляду на Порядок №250 повноваження відповідача направленням оскаржуваного повідомлення обмежуються лише констатацією факту отримання позивачем (на думку відповідача) надміру виплачених коштів. Що стосується відшкодування, то вони не можуть бути примусово стягнені на підставі оспорюваного повідомленняя (відповідно до Порядку - добровільно або шляхом пред`явлення відповідачем позову до суду). У випадку, що є предметом дослідження, оспорюване повідомлення є документом, яким скеровується діяльність органу (посадових осіб) при встановлені обставин, що можуть слугувати підставою для виникнення певних правовідносин (в даному випадку можливість звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції). Між відповідачем і позивачем, щодо якого відповідачем в правовідносинах, що є предметом дослідження, безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій, існує спір про право щодо майна (отриманих грошових коштів). При цьому оспорюване повідомлення не є адміністративним актом суб`єкта владних повноважень, що породжує певні правові наслідки безпосередньо для позивача, а саме повідомлення не має обов`язкового характеру і безпосередньо не породжує настання відповідальність або інших негативних наслідків для позивача. Таким чином, оскільки відповідачем в конкретних правовідносинах не здійснювалось будь-яких управлінських дій безпосередньо щодо позивача, спір, який, в даному випадку, за своєю природою носить приватноправовий характер, може вирішуватись в порядку цивільного судочинства шляхом звернення до суду відповідача з відповідним позовом про стягнення грошових коштів, а висновок про неправомірність повідомлення може міститися не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення. Обраний позивачем (відносно якого безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій відповідачем) засіб захисту прав не відповідає суті правовідношення, оскільки оспорюваним розпорядженням не були безпосередньо порушені права ОСОБА_1 . Наведене виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в справі на підставі пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Проте, необхідно зазначити, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах. В даному випадку, встановлена правова природа оспорюваного повідомлення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним та скасування, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися у судах, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2019 року у справі № №592/12182/16-а, від 28.11.2019 року у справі №592/7612/17. Наведене спростовує доводи позивача про помилковість висновку суду першої інстанції, що рішення відповідача, оформлене у вигляді повідомлення, не є адміністративним актом суб`єкта владних повноважень, та що, суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінки неправомірним діям відповідача, які полягають у безпідставному позбавленні позивача права на отримання державної соціальної допомоги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на визначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року по справі №200/2497/21 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року по справі №200/2497/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 травня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 24 травня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Л.В. Ястребова