Постанова КЦС ВС № 502/2360/16-ц

Постанова Іменем України 19 травня 2021 року місто Київ справа № 502/2360/16-ц провадження № 61-17692св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., учасники справи: позивач - Державне підприємство «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області Єпішкіна С. В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі судді Цюри В. В., ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Державне підприємство «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (далі - ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області Єпішкіна С. В., про визнання недійсним свідоцтва про права власності на нерухоме майно. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019 року у задоволенні позову ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» 23 травня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019 року залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії такої ухвали. Залишаючи апеляційну скаргу ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» без руху, апеляційний суд вважав, що заявник пропустив строк звернення до суду із апеляційною скаргою, у зв`язку з чим зобов`язаний звернутися до суду із заявою про поновлення такого процесуального строку, обґрунтувавши поважність причин його пропуску. ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» 05 липня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, у якій зазначило, що суд першої інстанції усупереч нормам статті 272 ЦПК України направив копію рішення суду простим листом, яке заявник отримав 23 квітня 2019 року - у перший протягом тижня робочий день у поштовому відділенні, що також підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції підприємства. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 квітня 2019 року відмовлено. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що наведені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, заявник не надав пояснень щодо розбіжностей у відомостях про дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, які наявні в матеріалах справи (22 квітня 2019 року) та на які посилається заявник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження (23 квітня 2019 року). Апеляційний суд зазначив, що з дня оприлюднення оскаржуваного рішення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (15 квітня 2019 року) та з дня отримання копії рішення (22 квітня 2019 року) сплинув строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 354 ЦПК України, та заявник не вжив будь-яких належних заходів, щоб звернутися з апеляційною скаргою вчасно, як це передбачено чинним законодавством, враховуючи, що ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» належним чином було повідомлено судом першої інстанції про розгляд справи, призначений на 04 квітня 2019 року. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» 26 вересня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року та направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» зазначає, що: - заявник не міг отримати копію рішення суду першої інстанції 22 квітня 2019 року, оскільки цей день є вихідним днем у поштовому відділенні м. Вилкове, а отримав його у перший протягом тижня робочий день у поштовому відділенні м. Вилкове - вівторок 23 квітня 2019 року, що також підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції підприємства; - апеляційний суд не вивчив всебічно, повно та об`єктивно справу з дотриманням норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надходив. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 28 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ІV.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. За правилом частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно із частиною четвертою статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанцій дійшов передчасних висновків про те, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин. Аналіз норм пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України дає підстави для висновку, що учасник справи має право на поновлення строку на апеляційне оскарження у разі звернення до суду із апеляційною скаргою протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, на обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» зазначило, що ним отримано копію рішення суду першої інстанції 23 квітня 2019 року, що підтверджується відомостями із журналу реєстрації вхідної кореспонденції підприємства. Відхиляючи такі доводи заявника, апеляційний суд вважав доведеними обставини вручення ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» копії рішення суду першої інстанції саме 22 квітня 2019 року, про що зазначено в повідомленні про вручення поштового відправлення. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 затверджені Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), якими визначено порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та врегульовуються відносини між ними. У пункті 2 цих Правил визначено, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача. Отже, дата, зазначена у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, є датою вручення реєстрованого поштового відправлення. Аналогічний висновок про те, що належним і достовірним доказом, який свідчить про дату отримання рекомендованого листа, є дата, зазначена уповноваженою особою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яка засвідчена підписом такої особи, викладений у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 826/11502/18 (адміністративне провадження № К/9901/6240/20). Водночас апеляційний суд не надав оцінку доводам заявника про те, що доводи про отримання копії рішення суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 22 квітня 2019 року не відповідають дійсним обставинам, оскільки це було неможливим, враховуючи наведене. Відповідно до відомостей, які розміщенні на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», поштове відділення, розташоване у м. Вилкове Кілійського району Одеської області (поштовий індекс 68355), має такий робочий графік: вівторок-субота з 08 :00 год. до 18 :00 год. Про це зазначав і заявник, обґрунтовуючи дотримання ним строків звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та доводячи неможливість отримання копії рішення суду першої інстанції 22 квітня 2019 року. Враховуючи, що 22 квітня 2019 року припадало на понеділок (вихідний день у поштовому відділенні у м. Вилкове), то такі обставини спростовують факт вручення заявникові копії рішення суду першої інстанції засобами поштового зв`язку відповідальним працівником поштового відділення у м. Вилкове 22 квітня 2019 року, оскільки це був вихідний день. На спростування отримання копії рішення суду першої інстанції саме 22 квітня 2019 року заявник повідомив суду апеляційної інстанції відомості про те, що 22 квітня 2019 року був вихідним днем у поштовому відділенні у м. Вилкове, а тому листоноша не міг вручити поштову кореспонденцію саме того дня. Також ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» надало суду витяг із журналу реєстрації вхідної кореспонденції підприємства, у якому зареєстровано отримання копії рішення суду першої інстанції 23 квітня 2019 року, тобто у перший робочий день тижня поштового відділення у м. Вилкове. Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не з`ясував дійсну дату отримання заявником копії рішення суду першої інстанції, що має вирішальне значення для обрахування строку на його апеляційне оскарження, а також для з`ясування причин пропуску/непропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Верховний Суд визнає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пов`язується з оприлюдненням судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду. Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм їх, якщо вони не були присутні під час його проголошення. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 404/4551/19 (адміністративне провадження № К/9901/7347/20). Додатково Верховний Суд врахував, що за висновками суду апеляційної інстанції заявник, звернувшись 23 травня 2019 року із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, пропустив строк на апеляційне оскарження на один день з моменту отримання ним копії рішення суду першої інстанції (якщо припустити, що датою його отримання вважати саме 22 квітня 2019 року, як зазначив апеляційний суд). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно, можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, з якої заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (Georgiy Nikolayevich Mikhaylov v. Russia, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року). Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (Ryazantsev v. Russia, № 21774/06, § 53, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року). Таким чином, за встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, не звернув уваги на незначний пропуск строку на апеляційне оскарження (за висновком цього суду, із яким не погодився Верховний Суд), не врахував, що процесуальна поведінка особи, яка подає апеляційну скаргу, свідчить про добросовісне здійснення процесуальних прав та намір реалізувати своє право на апеляційне оскарження, протилежного судом не встановлено. Верховний Суд виходить з того, що апеляційний суд виявив надмірний формалізм під час оцінки обставин справи та постановлення оскаржуваного рішення, що є несумісним з метою запровадження законодавцем таких стимулюючих та дисциплінуючих для сторін строків реалізації їхніх процесуальних повноважень. Враховуючи усі обставини справи, що мають істотне значення для прийняття справедливого рішення, Верховний Суд вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому має бути скасована. ЄСПЛ у § 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду. У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and others v. Spain» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «llhan v. Turkey» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Зважаючи на те, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не встановив момент отримання заявником копії рішення суду першої інстанції, не надав оцінку доводам заявника про неможливість отримання рішення суду першої інстанції саме 22 квітня 2019 року з незалежних від нього обставин (вихідний день у поштовому відділенні у м. Вилкове), суд виявив надмірний формалізм, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, тому висновок про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження є помилковим. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Враховуючи, що Верховний Суд встановив порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» суд апеляційної інстанції має врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20), відповідно до яких поважність наведених заявником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» задовольнити. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2019 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко