Постанова 4870 № 907/762/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" травня 2021 р. Справа №907/762/16 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого - судді: Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. секретар судового засідання - Олійник Н.Б. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: Рибченко О.Г. - адвокат, Шаблатович А.М. - директор; від відповідача-1: не з`явився; від відповідача-2: не з`явився; від третьої особи на стороні відповідача-2: не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" б/н від 04.01.2021 (вх.ЗАГС №01-05/55/21 твід 05.01.2021) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 (повний текст складено 29.11.2019, суддя Ушак І.Г., м.Ужгород) у справі № 907/762/16 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс", м. Київ до відповідач-1: Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва", м. Київ до відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ", м. Київ про визнання відносно ТзОВ "Центр Квітка" права власності за ТзОВ "Енергополіс" на частку в розмірі 5295/10000 частки спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв.м, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а" (реєстраційний номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №41905821240) ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 24.11.2016 року ТзОВ «Енергополіс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача-1: Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва" та до відповідача-2: ТзОВ "Центр Квітка" про визнання протиправним здійснене відповідачем-1 без згоди ТзОВ «Енергополіс» відчуження у власність ТзОВ «Центр Квітка» майна - спального корпусу літ. «В» в цілому, загальною площею 2399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 «а» та до ТзОВ «Центр Квітка» про визнання права власності за ТзОВ «Енергополіс» на частку в розмірі 5295/10000 зазначеного майна. Також позивач звернувся з клопотанням про визнання поважною причини пропуску строку позовної давності, з посиланням на положення статей 267, 321, 328, 358, 1130, 1132, 1134 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний об`єкт (спальний корпус) створено у результаті здійснення позивачем та відповідачем-1 спільної діяльності згідно з укладеним ними інвестиційним договором від 07.05.2004 № 7, і створений об`єкт став спільною частковою власністю учасників такої спільної діяльності. У подальшому Підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва", шляхом виділу створило нову юридичну особу - ТзОВ «Центр Квітка», якій в порушення умов інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7 без згоди позивача, безоплатно, за розподільчим балансом та актом приймання-передачі передано об`єкт інвестування в цілому, а у 2013 році ТзОВ «Центр Квітка» зареєструвало право власності на це нерухоме майно в цілому. Позивач зазначив, що передача об`єкта інвестування ТзОВ «Центр Квітка» відбулася із порушенням вимог законодавства, зокрема ст. 358 ЦК України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а розпорядження об`єктами спільної власності відбувається за згодою всіх співвласників, і, оскільки позивач є співвласником об`єкта інвестування, відчуження такого мало відбуватися виключно за його згодою, яку він не надавав. При цьому, оскільки відповідачами частку позивача у спільному майні (об`єкті інвестування) визначено не було, хоча позивач виконав усі умови договору про спільну діяльність і є титульним володільцем предмета договору, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання розміру частки у праві спільної часткової власності на об`єкт інвестування. Короткий зміст попередніх рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 у справі № 907/762/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017, позовні вимоги задоволено частково, визнано за ТзОВ "Енегрополіс" право власності на частку в розмірі 5295/10000 спального корпусу літ. «В» загальною площею 2399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 «а». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовільняючи позов частково, суди виходили з обставин виконання позивачем усіх умов інвестиційного договору № 7, принципу непорушності права власності, недотримання Підприємством порядку здійснення права спільної часткової власності, передбаченого статтею 358 ЦК України, та правомірності набуття ТзОВ "Енергополіс" права власності на частку в спірному нерухомому майні пропорційно до внесених Інвестором коштів (вкладу) від остаточної вартості реконструйованого об`єкту. Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначена постанова аргументована тим, що суди не надали належної оцінки доводам ТзОВ "Центр Квітка" щодо застосування позовної давності, яким наголошувалося, що постановою Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 907/584/14 скасовано рішення касаційної та апеляційної інстанцій, а рішення суду першої інстанції залишено в силі виходячи з того, що за інвестиційним договором № 7 зобов`язання Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" передати позивачу у власність його частку протягом 30 днів з моменту введення об`єкта інвестування в експлуатацію має чітко визначений строк виконання, після якого минув трирічний термін для звернення до суду. Натомість, обмежившись фактом неможливості, на думку заявника, визначити частку в спірному майні до вирішення господарським судом 15.04.2013 спору у справі № 5/160-8/41, попередніми судовими інстанціями не звернуто увагу на ту обставину, що саме перешкодило позивачу протягом тривалого терміну звернутися до суду з вимогами про визначення частки в об`єкті інвестування. Під час нового розгляду справи ТзОВ «Енергополіс» подало до суду заяву про залишення позову до відповідача-1: Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва" про визнання протиправним здійсненого без згоди ТзОВ «Енергополіс» відчуження у власність ТзОВ «Центр Квітка» новоствореного після реконструкції об`єкта нерухомості без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. При повторному розгляді справи рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018, позов ТзОВ Енергополіс у частині позовних вимог до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва" залишено без розгляду, у частині позовних вимог до ТзОВ «Центр Квітка» у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовані тим, що у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 907/584/14, ухваленій за результатами розгляду позову ТзОВ "Енергополіс" до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" про визнання права власності на частку об`єкта інвестування за інвестиційним договором № 7 і зобов`язання вчинити певні дії, викладено висновок про пропуск позовної давності, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у справі, що розглядається. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 зазначені судові акти скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення статей 1130-1134 ЦК України, дійшли помилкового висновку, що інвестиційний договір № 7 не містить істотних умов договору про спільну діяльність, не установили правової природи спірних правовідносин і підстав їх виникнення, не з`ясували наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про інвестиційну діяльність", а отже, не з`ясували і питання правового статусу позивача у спірних правовідносинах, а також правомірності його вимог про визнання права на частку новоствореного згідно з інвестиційним договором нерухомого майна за рахунок залучених інвестицій позивача. Верховний Суд встановив також, що висновки судів про недоведеність позивачем наявності підстав для застосування положень ч. 5 ст. 267 ЦК України та визнання поважними причин пропуску позовної давності є передчасними і такими, що зроблені без дослідження всіх доводів позивача щодо захисту його права, як інвестора за інвестиційним договором на підставі наданих ним доказів, зокрема: - про неможливість визначення його частки у праві спільної часткової власності на об`єкт інвестування до вирішення спору у справі № 5/160-8/41 (про стягнення з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва" генеральним підрядником грошових коштів, остаточне судове рішення в якій прийнято 15.04.2013), а отже і визначення балансової вартості об`єкта будівництва для визначення часток; - про звернення ТзОВ «Енергополіс» до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва" про визначення частки в об`єкті інвестування і підписання між ТзОВ «Енергополіс» і Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва" 27.06.2013 акта взаєморозрахунків, яким підтверджено обсяг інвестицій ТзОВ «Енергополіс» у новоствореному об`єкті; - створення та реєстрацію 01.03.2013 шляхом виділу з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва" ТзОВ «Центр Квітка», якому згідно з розподільчим балансом від 22.02.2013, затвердженим Київським міським відділенням Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів УСІ", у результаті виділу, за актом приймання-передачі від 09.04.203 ТзОВ «Центр Квітка» передано об`єкт нерухомого майна - спальний корпус літ. В загальною площею 2399,3 м2, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1а. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 у справі №907/762/16 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано відносно ТзОВ "Центр Квітка" право власності за ТзОВ "Енергополіс" на частку в розмірі 5295/10000 частки спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв.м, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а". Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 у справі № 907/762/16 залишено без змін. Зазначені рішення та постанова мотивовані тим, що позивач у даній справі за своїм правовим статусом є інвестором реконструкції спального корпусу - об`єкту інвестиції, відтак за наведених фактичних обставин справи, оскільки ним виконано всі умови інвестиційного договору, він є титульним володільцем об`єкту інвестування відповідно до фактичних витрат на інвестування реконструкції, тому правомірними та такими, що підлягають задоволенню судом, є його вимоги про визнання права на частку в розмірі 5295/10000 зазначеного новоствореного згідно з інвестиційним договором нерухомого майна за рахунок залучених інвестицій позивача. Також, встановлено, що наявність спору учасника інвестиційного договору - підприємства Центр реабілітації - та генпідрядника щодо остаточної вартості об`єкта інвестування перешкоджала визначенню сторонами інвестиційного договору балансової вартості об`єкта, а відтак - частки довірителя, оскільки така за умовами договору повинна визначатися пропорційно до загальних фактичних витрат на фінансування реконструкції, тому є поважною причиною пропуску позовної давності для пред`явлення позивачем вимог щодо визнання права власності на частку об`єкта інвестування за інвестиційним договором від 07.05.04 № 7, яка спливла згідно висновку Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 907/584/14. Оскільки судом визнано поважними причини пропущення позовної давності, порушене право позивача - право власності на частину новоствореного майна відповідно до вкладу, яке позивач набув, як інвестор відповідно до умов інвестиційного договору та приписів ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" у момент його державної реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно як новоствореного об`єкта нерухомості - підлягає захисту у спосіб обраний позивачем - шляхом визнання судом за ТзОВ «Енергополіс» права власності на частку у новоствореному об`єкті нерухомого майна, що відповідає закону та дає суду змогу належним чином ефективно захистити порушені майнові права позивача. Постановою Верховного Суду від 10.11.2020 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 907/762/16 залишено без змін. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТзОВ "Енергополіс" до ТзВ "Центр Квітка" про визнання права власності ТзОВ "Енергополіс" на частку в розмірі 5295/10000 об`єкта інвестування з огляду на достовірно встановлений факт належного виконання Інвестором своїх зобов`язань за інвестиційним договором № 7, шляхом фінансування реконструкції спального корпусу № 2 санаторію "Квітка Полонини", внаслідок чого було створено новий об`єкт нерухомості - спальний корпус санаторію "Квітка Полонини" загальною площею 2399,3 м2, який є спільною частковою власністю сторін цього договору, та, водночас, не спростований відповідачами факт невиконання Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" свого договірного обов`язку щодо передачі у власність ТзОВ "Енергополіс" належної йому частки (пропорційно до розміру вкладу Інвестора) після здачі реконструйованого об`єкта в експлуатацію. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Київське міське відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №907/762/16, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник оскаржувані рішення вважає прийнятими при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та вказані судові акти прийняті про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі - КМВ ВГО «УСІ». Скаржник вказує, що ТзОВ «Центр Квітка» було створене КМВ ВГО «УСІ» у 2013 році у порядку виділу з іншого створеного раніше тим же КМВ ВГО «УСІ» підприємства - Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва». Скаржник звертає увагу, що КМВ ВГО «УСІ» було єдиним учасником ТзОВ «Центр Квітка», відтак, втрата Товариством прав власності на більш ніж половину єдиного наявного у Товариства об`єкта нерухомого майна суттєво впливає на обсяг корпоративних прав та обов`язків КМВ ВГО «УСІ», як єдиного засновника Товариства та його єдиного власника, зокрема, на його право щодо участі в розподілі прибутку Товариства та одержанні його частки, тобто права на майно. Вказує, що згідно з п. 4.8 статуту (у редакції, затвердженій на засіданні президії КМВ Всеукраїнської спілки інвалідів «УСІ» протокол № 2 від 31.08.2001 (чинній на момент укладення інвестиційного договору № 7), основні та обігові засоби Підприємства є власністю власника (тобто КМВ ВГО «УСІ») та належать Підприємству на праві повного господарського відання. Також скаржник зазначає, що відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 12.04.2001, засвідчено, що спальний корпус № 2, який розташований в с. Солочин за № 1 «а», зареєстровано за Центром соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва на праві колективної власності. Таким чином, право розпоряджатися спальним корпусом № 2 санаторію « Квітка Полонини » належить виключно власнику цього майна - Київському міському відділенню Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ». Скаржник наголошує, що не надавав будь-якої згоди на укладення інвестиційного договору № 7, на підставі якого за оскаржуваним рішенням суду визнано право власності на частину об`єкта нерухомого майна, належного КМВ ВГО «УСІ» за ТзОВ «Енергополіс». Загальні збори, як вищий керівний орган Відділення не приймали рішення про реалізацію права власності Відділення на спальний копус «В» санаторію шляхом погодження укладення інвестиційного договору № 7 про реконструкцію цього об`єкта нерухомості за рахунок залучених коштів та в подальшому відчуження частини об`єкта Товариству. Скаржник вказує, що Шаблатович А.М. , як директор Закарпатської філії Підприємства «ЦСТРІ м. Києва» та одночасно, як директор ТзОВ «Енергополіс» був присутній 25.10.2013 на конференції КМВ ВГО «УСІ», отже останньому станом на 25.10.2013, а не 27.02.2014 (з листа ЦСТРІ на пропозицію ТзОВ «Енергополіс» виконати умови інвестиційного договору № 7) достеменно було відомо про те, що право власності на спальний корпус (об`єкт інвестування) передається від Підприємства Товариству «Центр Квітка». Однак, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 24.11.2016 року, тобто через понад три роки. Скаржник вважає, що невжиття Товариством позивача активних дій протягом майже семи років з моменту введення об`єкта реконструкції в експлуатацію, свідчить про пасивінсть поведніки у здійсненні захисту прав та про відсутність поважних причин порпуску ТзОВ «Енергополіс» строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою. Зокрема, зазначає, що Товариство позивача намагалось залучити ТзОВ «Центр Квітка» в якості відповідача у судовій справі № 907/584/14 з позовною вимогою про визнання за ТзОВ «Енергополіс» права власності на частку у розмірі 5295/10000 реконструйованого корпусу санаторію ще 20.05.2015, однак Господарський суд Закарпатської області відмовив Товариству у задоволенні клопотання про залучення ТзОВ «Центр Квітка» відповідачем. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 підтверджено право власності за ТзОВ «Енергополіс» на частку у розмірі 5295/10000 реконструйованого корпусу санаторію, що юридично унеможливлювало подання ТзОВ «Енергополіс» відповідного позову про визнання за Товариством права власності на частку, власником якої Товариство було на підставі чинного судового рішення. Водночас, після скасування постановою Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 907/584/14 постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 ТзОВ «Енергополіс» реалізувало своє конституційне право на захист свого права на об`єкт інвестування шляхом подання 24.11.2016 відповідного позову вже до належного відповідача - ТзОВ «Центр Квітка». Позивач наголошу, що наведені обставини були предметом розгляду всіх судових інстанцій у даній справі № 907/762/16, включаючи Верховний Суд, за наслідками розгляду яких суди дійшли висновку про поважність причин пропуску ТзОВ «Енергополіс» строку позовної давності для звернення до суду за захистом невизнаних з боку ТзОВ «Центр «Квітка» прав власності на частку в об`єкті інвестування. Просить постанову Західного апеляціцного господарського суду від 16.06.2020 року у справі № 907/762/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ» без задоволення. Також позивач зазначив, що судові витрати ТзОВ «Енергополіс» у зв`язку із повторним розглядом справи № 907/762/16 становитимуть орієнтовно суму у розмірі 30000,00 грн. та являють собою витрати на правничу допомогу адвоката і транспортні витрти на відвідування призначених Західним апеляційним господарським судом судових засідань. Відповідачі не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року залучено до участі у справі № 907/762/16 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Київське міське відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ". Розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.05.2021 о 14:00 год. Скаржник не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника. Надіслав 11.05.2021 року на електронну адресу суду клопотання про продовження строків розгляду апеляційної скарги та про відкладення судового засідання. Дані клопотання мотивовано тим, що повноважний представник Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ» Романюк І.І. та голова Відділення Скринський О.В. не можуть взяти участь у судовому засіданні призначеному на 11.05.2021 року, оскільки станом на вказану дату у них наявні симптоми, які дають підстави підозрювати захворювання на «СОVID-19» та вони перебувають у режимі самоізоляції. Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення даних клопотань, у зв`язку з тим, що такі не підтверджені документально, а також враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції встановлений ч. 1 ст. 273 ГПК України та те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи. Крім того, скаржник надіслав клопотання від 10.05.2021 року про зупинення провадження у справі № 907/762/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/20639/20 за позовом Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ» до ТзОВ «Енергополіс», до Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ «Центр Квітка» про визнання недійсними контракту та договору. Дане клопотання мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі суд керувався положеннями укладеного між Підприємством «ЦСТРІ м. Києва» та ТзОВ «Енергополіс» інвестиційного договору № 7 від 07.05.2004 року, та саме у зв`язку з тлумаченням умов цього договору, суд прийняв рішення про визнання за ТзОВ «Енергополіс» права власності на частину спального корпусу «В», реконструкція якого була предметом інвестиційного договору №

7. Отже, на думку скаржника розгляд справи № 907/762/16 є об`єктивно неможливим до вирішення справи № 910/20639/20, оскільки у разі постановлення у справі № 910/20639/20 рішення суду про визнання недійсним інвестиційного договору № 7 від 07.05.2004, така обставина матиме вирішальне значення для розгляду та вирішення справи № 907/762/16. Дослідивши зміст клопотання, колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 909/762/16, беручи до уваги наступне. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. У поданому клопотанні скаржник не навів жодних конкретних обставин, за яких апеляційна скарга не може бути розглянута до вирішення іншої справи № 910/20639/20. В даній справі суд не позбавлений можливості з`ясувати всі обставини, що мають важливе значення для розгляду апеляційної скарги Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ». Зупинення провадження в даній справі за відсутності належних підстав для цього мало б наслідком невиправдане затягування судового процесу та порушення зазначених вимог щодо розумної тривалості останнього. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що правові підстави для зупинення провадження у справі № 907/762/16 до вирішення іншої справи за № 910/20639/20 відсутні. Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти заявлених скаржником клопотань, просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, представник позивача подав заяву, в якій просить Західний апеляційний господарський суд під час ухвалення судового рішення врахувати судові витрати понесені ТзОВ «Енергополіс» у зв`язку з розглядом апеляційної скарги КМВ ВГО «УСІ» у розмірі 29869,49 грн. Відповідачі не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 про відкладення розгляду справи № 907/762/16 на 11.05.2021 о 14:00 год. надіслано 27.04.2021 відповідчу-1 та відповідачу-2 на адреси зазначені у позовній заяві та апеляційній скарзі (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-б). Крім того, ухвала Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України (№96498648), тобто є загальнодоступною. Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників відповідачів та третьої особи. Обставини справи 07.05.2004 року між Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" (Центр) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (Довіритель) укладено інвестиційний договір № 7 (про інвестування у нежитлове будівництво). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору Центр зобов`язується своїми силами і засобами, за власний рахунок та залучених від Довірителя коштів, реконструювати об`єкт інвестування - спальний корпус № 2 санаторію "Квітка Полонини", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин (т. 1, а.с. 23-24). Попередня загальна сума інвестування у реконструкцію санаторію складає 3000000,00 грн. Остаточна вартість реконструкції визначається після її закінчення шляхом розрахунку фактичної вартості реконструкції. Довіритель перераховує кошти в управління Центру для подальшого їх інвестування в реконструкцію санаторію. Фінансування інвестування здійснюється етапами (І етап: 3-й кв. 2004 - 300000,00 грн.; ІІ етап: 4-й кв. 2004 - 300000,00 грн.; ІІІ етап: 1-й кв. 2005 - 400000,00 грн.); у разі необхідності за домовленістю сторін розмір інвестування може бути збільшений (п.п. 2.1- 2.4 договору). Підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 договору сторони погодили, що Довіритель має право після закінчення інвестування отримати у власність частку загальної площі санаторію, пропорційну його частці в інвестуванні за цим договором. Центр зобов`язаний після закінчення спорудження санаторію та здачі його в експлуатацію визначити частку Довірителя в реконструкції санаторію пропорційно загальним фактичним витратам на фінансування реконструкції. Визначити загальну площу спальних кімнат (номерів для відпочинку), кімнат соціальної сфери обслуговування санаторію тощо, яка відповідає частці фінансування Довірителя в загальному обсязі інвестування. Передати Довірителю у власність вищевказані площі протягом 30 днів із моменту введення санаторію в експлуатацію. Надати Довірителю усі необхідні документи на ці площі, а також сприяти йому в оформленні права власності на ці площі (підпункти 4.3.1- 4.3.4 пункту 4.3 договору). 30.12.2005 сторонами укладено додаткову угоду до договору №7 від 07.05.2004 (про інвестування у нежитлове будівництво), якою продовжено строк інвестування до 31.12.2006 та передбачено 4 етап фінансування - 2006 - 500000,00 грн. (т. 1, а.с. 25). Станом на 30.12.2005 сторони підвели підсумки щодо виконання інвестиційного договору № 7, склавши зазначеною датою протокол № 1 за підписами перших посадових осіб сторін та з прикладенням печаток сторін, яким зафіксували, зокрема, що Центр зобов`язався за дорученням Довірителя від свого імені, але за рахунок Довірителя та власних коштів завершити реконструкцію санаторію у строк до 31.12.2006. Станом на 30.12.2005 Довіритель передав Центру для виконання доручення грошові кошти в сумі 1855000 грн. Для виконання доручення в повному обсязі Довіритель зобов`язаний забезпечити Центр грошовими коштами в сумі орієнтовно 500000,00 грн. (т. 1, а.с. 26). Позивач на виконання власних зобов`язань за інвестиційним договором вніс грошові кошти в сумі 2292000 грн., що підтверджується банківською довідкою про розрахунки ТзОВ «Енергополіс» з контрагентами (Закарпатська філія «ЦСТРІ м. Києва») за період з 01.01.2004 по 31.12.2008, двостороннім актом звірки розрахунків від 27.06.2013 проведеним між позивачем та відповідачем-1 «По інвестуванню реконструкції санаторію "Квітка Полонини" спального корпусу №2», в якому сторони зафіксували, що за період з 03.06.2004 по 27.02.2007 позивачем перераховано відповідачу-1 суму 2292000,00 грн., в т. ч. суму 1897000,00 грн. з призначенням платежу на виконання інвестиційних програм згідно з інвестиційним договором №0601/1 від 01.06.2003 та суму 395000,00грн. - перерахування коштів у довірче управління згідно з договором №7 від 07.05.2004. (т. 1, а.с. 31-39). Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 20.06.2007, спальний корпус в с. Солочин, 1 "а", Свалявського району було введено в експлуатацію із зазначенням інвестиційної вартості будівництва відповідно до проектної документації - 6506767,00 грн. (т. 1, а.с. 28-30). Таким чином, у результаті виконання інвестиційного договору № 7 (здійснення сторонами - ТзОВ «Енергополіс» та Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації м.Києва" - спільної діяльності за інвестиційним договором) було створено новий об`єкт нерухомості - спальний корпус санаторію «Квітка Полонини», загальною площею 2399,3 кв.м. 01.03.2013 шляхом виділу з Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" створено та зареєстровано нову юридичну особу - ТзОВ "Центр Квітка", якому згідно з розподільчим балансом від 22.02.2013, затвердженим Київським міським відділенням Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів УСІ", у результаті виділу за актом приймання-передачі від 09.04.2013 передано об`єкт нерухомого майна - спальний корпус літ. "В" загальною площею 2399,3 м2, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а". 15.04.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області прийнято рішення про реєстрацію за ТзОВ "Центр Квітка" права власності на спірне майно, запис про право власності № 694296 (т. 1, а.с. 100). Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2015 вартість майна становить - 4328636 грн. Наведені обставини слугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки вважає протиправною передачу відповідачем-1 у власність відповідача-2 в цілому об`єкту інвестування, з огляду на те, що він є співвласником об`єкту інвестування відповідно до загальних фактичних витрат на фінансування реконструкції з відповідною часткою - 5295/10000 (2292000*100%/4328636 =52*95%), однак частка позивача у спільному майні - об`єкті інвестування - відповідачами всупереч умов інвестиційного договору не визначена та відомості щодо неї не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України). Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, спірні відносини виникли у зв`язку з укладенням 07.05.2004 та виконанням сторонами у справі - TOB «Енергополіс» та Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва"- інвестиційного договору № 7 від 07.05.2004 (про інвестування у нежитлове будівництво). У відповідності до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України). З огляду на наведені приписи цивільного законодавства інвестиційний договір № 7 укладений 07.05.2004 між TзOB «Енергополіс» та Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва" за своїм змістом є договором про спільну діяльність зазначених учасників без створення юридичної особи для досягнення певної мети; спільна діяльність сторін здійснювалася на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство), тому правовідносини за ним регулюються ст.ст. 1132-1143 ЦК України. Так, відповідно до ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Частиною 1 статті 1134 Цивільного кодексу України передбачено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Водночас, до спірних відносин сторін у даній справі належить застосовувати положення Закону України «Про інвестиційну діяльність» у відповідній його редакції станом на час виникнення цих відносин, оскільки за змістом договору сторони узгодили спільну інвестиційну діяльність щодо реконструювання спального корпусу санаторію належного на праві власності відповідачу-1 за власний рахунок останнього та за рахунок інвестованих коштів позивача з його правом після закінчення інвестування отримати у власність частку загальної площі реконструйованого об`єкту пропорційно фактичним витратам. Інвестиціями, згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»). За змістом ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено права суб`єктів інвестиційної діяльності та установлено, що всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. Частиною 5 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. За приписами ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. З огляду на вищенаведені норми права та підтверджений матеріалами справи факт належного виконання Інвестором своїх зобов`язань за інвестиційним договором № 7, шляхом фінансування реконструкції спального корпусу № 2 санаторію "Квітка Полонини", внаслідок чого було створено новий об`єкт нерухомості - спальний корпус санаторію "Квітка Полонини" загальною площею 2399,3 м2, який є спільною частковою власністю сторін цього договору, відтак, позивач є титульним володільцем об`єкту інвестування відповідно до фактичних витрат на інвестування реконструкції, тому правомірними та такими, що підлягають задоволенню судом, є його вимоги про визнання права на частку в розмірі 5295/10000 зазначеного новоствореного згідно з інвестиційним договором нерухомого майна за рахунок залучених інвестицій позивача. Щодо тверджень скаржника, що ОСОБА_1 , як директор Закарпатської філії Підприємства «ЦСТРІ м. Києва» та одночасно, як директор ТзОВ «Енергополіс» був присутній 25.10.2013 на конференції КМВ ВГО «УСІ», отже останньому станом на 25.10.2013, а не 27.02.2014 (з листа ЦСТРІ на пропозицію ТзОВ «Енергополіс» виконати умови інвестиційного договору № 7) достеменно було відомо про те, що право власності на спальний корпус (об`єкт інвестування) передається від Підприємства Товариству «Центр Квітка», однак, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 24.11.2016 року, тобто через понад три роки, судова колегія зазначає наступне. Позовна давність згідно зі ст. 256 ЦК України- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Згідно з частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, за змістом наведених приписів цивільного законодавства вбачається, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Так, згідно п. 4.3.1 відповідач-1 був зобов`язаний по закінченню реконструкції об`єкта та здачі його в експлуатацію визначити частку позивача в реконструкції пропорційно загальним фактичним витратам на фінансування реконструкції, що можливо провести лише на підставі балансової вартості об`єкта, яка не могла остаточно бути визначена через наявність судового спору з генеральний підрядником - ЗАТ «Будівельне управління N21» (справа №5/160-8/41 Господарського суду м.Києва) щодо вартості здійснених на об`єкті інвестування підрядних робіт. Остаточне судове рішення у зазначеній справі з генеральним підрядником прийнято 15.04.2013. За наведених обставин наявність спору учасника інвестиційного договору - Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва"- та генпідрядника щодо остаточної вартості об`єкту інвестування перешкоджала визначенню сторонами інвестиційного договору балансової вартості об`єкту, а відтак - частки довірителя, оскільки така за умовами договору повинна визначатися пропорційно до загальних фактичних витрат на фінансування реконструкції, тому є поважною причиною пропуску позовної давності для пред`явлення позивачем вимог щодо визнання права власності на частку об`єкта інвестування за інвестиційним договором від 07.05.2004 №

7. Разом з тим, як встановлено матеріалами справи 15.04.2013 - у день коли було прийнято остаточне рішення у справі з генеральним підрядником, після якого стало можливим сторонам інвестиційного договору визначити балансову вартість об`єкту інвестування, право власності на цей об`єкт уже було зареєстровано за ТзОВ «Центр Квітка» - підприємством, що створене шляхом виділу із Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва". Позивач звернувся до відповідача-1 (лист № 5 від 18.02.2014 (т. 3 а.с.158) з проханням виділити в натурі та передати ТзОВ «Енергополіс» його частку об`єкта інвестицій в розмірі пропорційному обсягу здійснених інвестицій. Однак, як з`ясувалося, 01.03.2013 створено та зареєстровано ТзОВ «Центр Квітка» шляхом виділу з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва", який передав об`єкт інвестування балансовою вартістю 4485973,00 грн. створеному Товариству, котре, у свою чергу здійснило заходи для державної реєстрації за собою права власності на передане майно 15.04.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначеною вартістю 4328636,00 грн. Як вбачається із матеріалів справи, про наведене позивачу стало відомо з листування з Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації м. Києва", який 27.02.2014 повідомив позивача про відмову у виділенні частки за інвестиційним договором з підстав закінчення терміну дії останнього, після чого позивач 24.11.2016 звернувся до суду з вимогами, що становлять предмет даного спору, до ТзОВ «Центр Квітка» як до відповідача, оскільки саме він зареєстрував за собою право власності в цілому на об`єкт інвестування як на нерухоме майно. Наведені обставини були предметом розгляду всіх судових інстанцій у даній справі № 907/762/16, включаючи Верховний Суд, за наслідками розгляду яких суди дійшли висновку про поважність причин пропуску ТзОВ «Енергополіс» строку позовної давності для звернення до суду за захистом невизнаних з боку ТзОВ «Центр «Квітка» прав власності на частку в об`єкті інвестування. Відповідно до положень частин 1, 3, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Відтак, здійснення повторного апеляційного перегляду судового рішення, яке було переглянуто постановою Верховного Суду, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення. Водночас, скаржник оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 року у справі № 907/762/16 вважає прийнятими з порушенням норм процесуального права, оскільки вказані судові акти прийняті про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі - КМВ ВГО «УСІ». Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України). Враховуючи те, що під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови судами не було залучено до участі у справі Київське міське відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСГ», відтак рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 року та постанова Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 року у справі № 907/762/16 підлягають скасуванню. Водночас, з врахуванням вищенаведених норм права та фактичних обставин справи, а саме, що позивач за своїм правовим статусом є інвестором реконструкції спального корпусу - об`єкту інвестиції, ним виконано всі умови інвестиційного договору, отже, він є титульним володільцем об`єкту інвестування відповідно до фактичних витрат на інвестування реконструкції. Відтак, судова колегія констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права на частку в розмірі 5295/10000 частки спального корпусу «В», загальною площею 2399,3 кв.м, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій «Квітка Полонини», будинок 1 «а» Разом з тим, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про поважність причин пропуску ТзОВ «Енергополіс» строку позовної давності для звернення до суду за захистом невизнаних з боку ТзОВ «Центр «Квітка» прав власності на частку в об`єкті інвестування. Щодо заяви поданої представником позивача про врахування понесених ТзОВ «Енергополіс» судових витрат під час ухвалення Західним апеляційним господарським судом рішення у зв`язку з розглядом апеляційної скарги КМВ ВГО «УСІ» у розмірі 29869,49 грн., колегія суддів враховує таке. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та транспортні витрати на відвідування судових засідань в Західному апеляційному господарському суді до матеріалів справи долучено наступні копії: договору про надання правової допомоги № 23 від 27.07.2018; додаткової угоди від 18.02.2021 № 4 до договору № 23 від 27.07.2018; ордеру серії АА №1001089 від 28.05.2019 на надання правничої (правової) допомоги ТзОВ «Енергополіс» адвокатом Рибченко О.Г. та копії залізничних квитків: від 23.03.2021 (маршрут Львів-Київ) - 415,05 грн.; від 19.04.2021 (маршрут Одеса-Львів) - 676,27 грн.; від 20.04.2021 (маршрут Львів-Київ) - 418,94 грн.; від 10.05.2021 (маршрут Львів-Київ) - 359,23 грн. (загальна вартість - 1869,49 грн.). Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 18.02.2021 № 4 до договору про надання правової допомоги № 23 від 27.07.2018, Рибченко Олександр Георгійович (Адвокат) надає ТзОВ «Енергополіс» (Клієнт) правову допомогу з представлення інтересів Клієнта у Західному апеляційному господарському суді у справі № 907/762/16. Гонорар адвоката складає фіксовану суму - 28000,00 грн., без ПДВ. Розмір даного гонорару Адвоката не залежить від кількості судових засідань, що будуть призначатись Західним апеляційним господарським судом (п.3 додаткової угоди). Пунктом 4 додаткової угоди сторони погодили, що гонорар Адвоката оплачується Клієнтом на зазначений Адвокатом додатковий рахунок після фактичного повернення Клієнту сплаченого Клієнтом судового збору за подання процесуальних документів у судовій справі № 907/762/16, але не пізніше 45 календарних днів з дати оголошення Західним апеляційним господарським судом постанови за результатом розгляду апеляційної скарги Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 у справі № 907/762/16. Згідно із п. 6 додаткової угоди, вартість білетів (залізничних, автобусних) або вартість бензину у разі прибуття Адвокатом у м. Львів на судове засідання власним автотранспортом сплачується або компенсується Адвокату додатково до погодженої вище суми гонорару Адвоката. Дана додаткова угода набирає сили з дати її підписання сторонами та діє до її повного виконання. (п. 7 додаткової угоди). Матеріалами судової справи № 907/762/16 підтверджується, що відзив на апеляційну скаргу склав адвокат Рибченко О.Г. Адвокат Рибченко О.Г. надавав письмові заперечення на клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Крім того, адвокат Рибченко О.Г. приймав участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 23.03.2021, 20.04.2021, 11.05.2021 та надавав пояснення по суті даної справи. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тобто, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. З огляду на те, що судова колегія за результатами розгляду апеляційної скарги Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ» прийшла до висновку про задоволення позовних вимог ТзОВ «Енергополіс», враховуючи складання відзиву на апеляційну скаргу адвокатом Рибченко О.Г., надання письмових заперечень на клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, участь адвоката у судових засіданнях під час апеляційного перегляду справи, відсутність заперечень скаржника щодо поданої позивачем заяви про врахування понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає справедливим та співрозмірним розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29869,49 грн., з яких 28000,00 грн. - витрати на правничу допомогу адвоката та 1869,49 грн. - транспортні витрати на прибуття на судові засідання до Західного апеляційного господарського суду З врахуванням вищеописаних положень Господарського процесуального кодексу України та досліджених судом матеріалів даної справи, заява представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню. Керуючись, ст. ст. 123, 124, 126, 129, 269, 270, 272, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" б/н від 04.01.2021 - задоволити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 року у справі № 907/762/16 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 року у справі № 907/762/16 скасувати. Прийняти нове рішення.

4. Позов задоволити.

5. Визнати відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Квітка» (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-б, код ЄДРПОУ 38603902) право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39 В, код ЄДРПОУ 24583354) на частку в розмірі 5295/10000 частки спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв.м, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а" (реєстраційний номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 41905821240).

6. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29869,49 грн. покласти на скаржника.

7. Стягнути з Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" (03680, м. Київ, вул. Боженка (Малевича), буд. 86, корпус Г, офіс 211, код ЄДРПОУ 21685999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39 В, код ЄДРПОУ 24583354) - 29869,49 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

8. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.05.2021. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя Галушко Н.А. Суддя Желік М.Б.. Суддя Орищин Г.В.