Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/26610/25

від 03.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26610/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (суддя Стефанов С.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 20.11.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: 06.08.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" до ГУ ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2025: - №15153/15320709 форми "П", яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2024 року на 3 623 856 грн; - №15154/15320709 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 523 126 грн (у тому числі: за податковим зобов`язанням на 3 202 842 грн, за штрафними санкціями 320 284 грн.); - №15155/15320709 форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2024 року на 8 657 790 грн; - №15156/15320709 форми "ПН", яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України, та застосовано штраф за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних у сумі 5 626 445,49 гривень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування поданої скарги щодо Інвестиційного договору про будівництво/реконструкцію від 16.05.2021 № 68 апелянт зазначає: А) Невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи: суд не з`ясував обставин щодо фактичної відсутності спільної господарської діяльності у межах Інвестиційного договору та відсутності ознак спільної діяльності, визначених ЦК України; суд не дослідив обставин того, що знімне обладнання, встановлене на спільному об`єкті нерухомості, є виключною власністю позивача і розміщене тимчасово на період оренди на підставі договору оренди паралельно, але поза межами Інвестиційного договору. Б) Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими: матеріалами справи не підтверджується ведення позивачем самостійного бухгалтерського обліку всіх операцій за Інвестиційним договором, попри те, що суд визнав ці обставини доведеними; матеріалами справи не підтверджується наявність податкових підстав для реєстрації сторін Інвестиційного договору як окремого платника податку на додану вартість, проте суд безпідставно вважав ці обставини встановленими. В) Порушення судом норм процесуального права: суд не дослідив і не надав оцінки доказам позивача, наявним у матеріалах справи (зокрема, Висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького від 22.05.2025 № 126/51-е, Повідомленню від 29.07.2025 № 02, Довідці Товариства від 04.08.2025 № 1, Балансовій довідці Товариства від 04.08.2025 № 2, документам про право власності позивача на знімне обладнання, договорам оренди частини спільної нерухомості); оскаржуване рішення не містить мотивованої оцінки аргументів позивача; суд не надав оцінки порушенням ГУ ДПС в Одеській області нормативно-правових актів під час проведення перевірки; суд порушив ст. 2, ч. 5 ст. 242, ч. 4 ст. 246 КАС України, не дотримавшись принципів та основних засад судочинства. Г) Неправильне застосування судом норм матеріального права: суд припустився неправильного тлумачення закону (ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. ст. 23 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування", ст. ст. 1130 1135 Цивільного кодексу України); застосував закон, який не підлягав застосуванню (ст. ст. 11301135 Цивільного кодексу України, п. 64.6 ст. 64, п. 198.5 ст. 198 ПК України, Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі НП(С)БО) 12); не застосував закон, який підлягав застосуванню (ст. 1, ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", НП(С)БО 7, п. 90 підрозділу 2 розділу ХХ, ст. 120-1 ПК України). Щодо договорів оренди нерухомого майна: А) Невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи: матеріалами справи підтверджується, що позивач отримує відшкодування експлуатаційних витрат у складі орендної плати, водночас суд дійшов протилежного висновку. Б) Порушення судом норм процесуального права: суд не дослідив і не надав оцінки доказам, наданим позивачем; суд порушив ст. 2, ч. 5 ст. 242, ч. 4 ст. 246 КАС України, не дотримавшись принципів та основних засад судочинства; судом не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23. В) Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими: матеріалами справи не підтверджується, що позивач є безпосереднім надавачем комунальних послуг на об`єкти оренди, попри те, що суд визнав ці обставини доведеними; матеріалами справи не підтверджується факт безоплатного надання позивачем послуг орендарю, проте суд безпідставно вважав ці обставини встановленими. Г) Неправильне застосування судом норм матеріального права: суд припустився неправильного тлумачення закону (п. 14.1.13 ст. 14 ПК України); застосував закон, який не підлягав застосуванню (п. 14.1.13, п. 14.1.185, п. 14.1.203 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України); не застосував закон, який підлягав застосуванню (ст. 286 ГК України, п. 90 підрозділу 2 розділу ХХ, ст. 120-1 ПК України). Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 19.03.2026 та 26.03.2026 позивач надіслав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення до апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Ураховуючи, що винятків з цього правила закон не встановлює, позивач мав право подати доповнення до апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Оскільки доповнення до апеляційної скарги подано поза межами такого строку та доводів щодо необхідності доповнень до апеляційної скарги, в порушення частини першої статті 303 КАС України апелянт не навів, ці доповнення колегією суддів не приймаються та не розглядаються під час апеляційного перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області від 21.01.2025 №901/15-32-07-09-17, №900/15-32-07-09-17, №902/15-32-07-09-17, №903/15-32-07-10-17, №904/15-32-07-10-17, №905/15-32-07-10-17, №906/15-32-07-10-17, №907/15-32-07-09-17, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказу Головного управління в Одеській області від 07.01.2025 №103-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2021 по 30.09.2024. Перевірка проводилась з 24.01.2025 по 13.02.2025. Термін проведення перевірки продовжувався з 07.02.2025 на 5 робочих днів на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 04.02.2025 №1122-п, який вручено 06.02.2025 головному бухгалтеру ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено Акт від 20.02.2025 №7147/15-32-07-09- 03/37673227, відповідно до висновків якого перевіркою встановлені порушення: 1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 3, п. 19, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 травня 2000 за №284/4505 (зі змінами), п. 1.3, пп. 2.1- 2.8 розділу ІІ Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2011 №1873 (зі змінами) з урахуванням норм п. 1 ст. 1, п. 1 ст. 2, п. 1 ст. 3, п. 1, п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV (зі змінами), п. 1, п. 2 ст. 356, п. 1, п. 2 ст. 363, п. 1, п. 2 ст. 1130, п. 1, п. 2 ст. 1131, п. 1 ст. 1132, п. 1 ст. 1133, п. 1, п. 2 ст. 1134, п. 1, п. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (зі змінами), Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року №1560-ХІІ (зі змінами), Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 №93/96-ВР (зі змінами), в результаті чого перевіркою встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток станом на 30.09.2024 року на 3 623 856 гривень; 2. п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.2. п. 186.2 п. 186, п. 187.1 п. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами) з урахуванням положень пп. 14.1.13, пп. 14.1.139 , пп. 14.1.185, пп. 14.1.191, пп. 14.1.203 п.14.1 ст. 14, п. 64.6 ст. 64 цього Кодексу та положень п. 1 ст. 1, п. 1 ст. 2, п. 1 ст. 3, п. 1, п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV (зі змінами), п. 1, п. 2 ст. 356, п. 1, п. 2 ст. 363, п. 1, п. 2 ст. 1130, п. 1, п. 2 ст. 1131, п. 1 ст. 1132, п. 1 ст. 1133, п. 1, п. 2 ст. 1134, п. 1, п. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (зі змінами), Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року №1560-ХІІ (зі змінами), Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 №93/96-ВР (зі змінами), в результаті чого перевіркою встановлено: - заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 3 202 842 грн, у тому числі вересень 2024 на 3 202 842 грн, - завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість (рядок 21 декларації) за вересень 2024 року, на 8 657 792 гривень; 3. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (зі змінами), в результаті чого перевіркою встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) в загальній сумі ПДВ 11 854 549 грн на останній день календарного місяця, в якому виникли такі зобов`язання в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації. Не погоджуючись з викладеними в Акті перевірки фактами та обставинами ТОВ надано до контролюючого органу заперечення від 17.03.2025 №1703-1 (вх. від 17.03.2025 року №33425/6). Розгляд заперечень відбувся Комісією з питань розгляду заперечень платників податків та пояснень до актів перевірок Головного управління ДПС в Одеській області у присутності посадових осіб та представників ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" 27.03.2025. За результатами розгляду заперечень надано відповідь платнику податків, зокрема: 1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 3, п. 19, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 травня 2000 за №284/4505 (зі змінами), п. 1.3, пп. 2.1-2.8 розділу ІІ Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2011 №1873 (зі змінами), в результаті чого перевіркою встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток станом на 30.09.2024 року на 3 623 856 гривень; 2. п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.2. п. 186.2 п. 186, п. 187.1 п. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами) з урахуванням положень пп. 14.1.13, пп. 14.1.139 , пп. 14.1.185, пп. 14.1.191, пп. 14.1.203 п.14.1 ст. 14, п. 64.6 ст. 64 цього Кодексу, в результаті чого перевіркою встановлено: - заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 3 202 842 грн, у тому числі вересень 2024 на 3 202 842 грн.; - завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість (рядок 21 декларації) за вересень 2024 року, на 8 657 792 гривень; 3. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (зі змінами) в результаті чого перевіркою встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) в загальній сумі ПДВ 11 854 549 грн на останній день календарного місяця, в якому виникли такі зобов`язання в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації; 4. абз. "г" п. 198.5 ст. 198. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (зі змінами), в результаті чого перевіркою встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН зведених податкових накладних за операціями з використання пального в операціях, що не є господарською діяльністю, обсягом постачання (без податку на додану вартість) 50 187,65 грн та ПДВ у сумі 6 082,82 грн, на останній день календарного місяця, в якому виникли такі зобов`язання, в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації. Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідь за результатами розгляду заперечень надіслано на податкову адресу ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" листом від 31.03.2025 №4683/КПР/15-32-07-09-06 в порядку статті 42 Податкового кодексу України рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0601129340561). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист отримано платником податків 07.04.2025 року. 04.04.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України, на підставі акту перевірки від 20.02.2025 року №7147/15-32-07-09-03/37673227 з урахуванням відповіді на заперечення від 31.03.2025 року №4683/КПР/15-32-07-09-06 винесені податкові повідомлення-рішення: - №15153/15320709 форми "П", яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2024 року на 3 623 856 грн; - №15154/15320709 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 523 126 грн (у тому числі: за податковим зобов`язанням на 3 202 842 грн, за штрафними санкціями 320 284 грн.); - №15155/15320709 форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2024 року на 8 657 790 грн; - №15156/15320709 форми "ПН", яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України та застосовано штраф за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних у сумі 5 626 445,49 гривень. Вважаючи вказані ППР протиправними, ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" звернулося до суду з адміністративним позовом про їх скасування. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції визнав позовні вимоги ТОВ необґрунтованими, оскільки висновки Акту перевірки від 20.02.2025 №7147/15-32-07-09- 03/37673227, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного. Так, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Згідно з підпунктом 20.1.4 пунктом 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункт 21.1 статті 21 ПК України). Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1. статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Тобто, одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки. Як свідчать матеріали справи, за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" ГУ ДПС в Одеській області складено акт, яким зафіксовані порушення: 1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 3, п. 19, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91; 2. п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.2. п. 186.2 п. 186, п. 187.1 п. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України з урахуванням положень пп. 14.1.13, пп. 14.1.139 , пп. 14.1.185, пп. 14.1.191, пп. 14.1.203 п.14.1 ст. 14, п. 64.6 ст. 64 цього Кодексу; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України від 02 грудня 2010 №2755-VI (зі змінами), в результаті чого перевіркою встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) в загальній сумі ПДВ 11 854 549 грн на останній день календарного місяця, в якому виникли такі зобов`язання в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації. Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статі 134 ПК України визначає, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пункт 135.1 статті 135 ПК України закріплює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України). Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України). Згідно з пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту 201.10 статті 201 ПК України). Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" в бухгалтерському обліку 31.01.2024 здійснено записи Дт103/104 Кт1522 щодо введення в експлуатацію об`єктів необоротних активів та записи Дт92 Кт13 щодо нарахування амортизації цих необоротних активів. Для підтвердження вищезазначених записів у бухгалтерському обліку під час перевірки надано: Інвестиційний договір №68 будівництва/реконструкції від 16 травня 2021 року; Додаткова угода до нього №1 від 21.02.2022; Акт від 31.01.2024 №1 погодження результатів будівництва/реконструкції об`єкту інвестування до інвестиційного договору будівництва/реконструкції об`єкта №68 від 16.05.2021; Дозвіл на виконання будівельних робіт від 06.07.2023 №ОД012230703898; Сертифікат №ОД122240112979, виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 05.01.2024; первинні документи щодо операцій з придбання обладнання, матеріалів, проектних робіт, монтажних робіт, інших робіт та послуг. Відповідно до умов укладеного між АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) - Сторона 1 та ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" - Сторона 2 Інвестиційного договору №68 будівництва/реконструкції від 16.05.2021: Об`єкт інвестування "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї". Інвестиції за договором інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні активи в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права. Інвестиційний проект це комплекс заходів (організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних), визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку національної економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється суб`єктами інвестиційної діяльності з використанням цінностей відповідно до положень цього Закону. Земельний сервітут (Сторона 1) загальна площа 0,2855 га. Майновий сервітут (Сторона 1) частина причалу №11 (довжиною 165 пог.м), що розташований за адресою: вул. Сухолиманська, 30, м. Чорноморськ. Причал №11 закріплений за ІФ ДП "АМПУ" на праві господарського відання ЧФ ДП "АМПУ". Об`єкт нерухомого майна (нерухомість) об`єкт інвестування є нерухомим майном з огляду на його розташування на земельній ділянці та неможливість переміщення без його знецінення та зміни його призначення. Предметом цього Договору є участь Сторін у будівництві/ реконструкції Об`єкту інвестування з подальшим отриманням у спільну часткову власність об`єкта нерухомого майна, на умовах і в порядку, передбаченого Договором. Володіння, користування та розпорядження Об`єктом, що після завершення реконструкції належатиме Сторонами на праві спільної часткової власності, відбуватиметься пропорційно часткам, встановленим у наступному співвідношенні. Сторона 1 частку в розмірі 30% (або 3/10) у спільній частковій власності на Об`єкт. Сторона 2 частку в розмірі 70% (або 7/10) у спільній частковій вартості на Об`єкт. Право власності на об`єкт нерухомого майна, на відповідні частки в Об`єкті оформлюється Сторонами після завершення будівництва/реконструкції, оформлення документів щодо готовності Об`єкта до експлуатації. Сторони оформляють Акт погодження результатів будівництва/реконструкції об`єкту інвестування після завершення будівництва/реконструкції Об`єкту. Участь Сторони 1 в Об`єкті інвестування: Виконання функцій Замовника будівництва/реконструкції Об`єкта спільно зі Стороною

2. Земельний сервітут та майновий сервітут для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, інженерної споруди наземної транспортної галереї для транспортування зернових культур і продуктів їх переробки. Оплата витрат за користування земельним сервітутом та майновим сервітутом продовж існування спільної часткової власності Сторони 1 на Об`єкт та дії земельного сервітуту і майнового сервітуту. Виконання функцій Замовника будівництва/реконструкції Об`єкта спільно зі Стороною

1. Найменування об`єкта будівництва: "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї". Місце розташування об`єкта будівництва: Одеська область, Одеський район, Чорноморська територіальна громада, м. Чорноморськ, вул. Центральна (станом на 01.01.2021), 20-З. Вид будівництва Реконструкція. Замовник об`єкта АТ "РИСОІЛ СА" Швейцарія, ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ". Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 05.01.2024. Разом з цим, АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) та ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" складено та підписано Акт №1 від 31.01.2024 погодження результатів будівництва/реконструкції об`єкту інвестування до інвестиційного договору будівництва/реконструкції об`єкта №68 від 16.05.2021, згідно якого: Сторони цим Актом погоджують результати реконструкції Об`єкта номер черги

1. Об`єкт інвестування: "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї". Результат участі Сторін у реконструкції Об`єкту (номер черги 1): Володіння, користування та розпорядження Об`єктом інвестування належить Сторонам на праві спільної часткової власності, пропорційно часткам, встановленим у наступному співвідношенні: Сторона 1 частку в розмірі 30% (або 3/10) у спільній частковій власності на Об`єкт; Сторона 2 частку в розмірі 70% (або 7/10) у спільній частковій вартості на Об`єкт. Реконструкція 1 черги Об`єкта виконання відповідно містобудівного законодавства України. Сертифікат №ОД122240112979 від 25.01.2024 підтверджує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. Цей акт погодження результатів будівництва/реконструкції Об`єкта інвестування є підставою для відповідної реєстрації Об`єкта у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підписання Сторонами цього Акту погодження результатів будівництва/реконструкції Об`єкта інвестування підтверджує відсутність у Сторін претензій щодо будівництва/реконструкції Об`єкта інвестування та додержання принципу розподілу часток Сторін. Таки м чином термінологією Інвестиційного договору від 16.05.2021 №68 серед іншого визначено: - інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект; - інвестиційний проект це комплекс заходів (організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних), визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку національної економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється суб`єктами інвестиційної діяльності з використанням цінностей відповідно до положень цього Закону. Слід зазначити, що загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність". За змістом статті 4 цього Закону об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Відповідно до статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Із зазначеного можна зробити висновок, що будь-яка особа, якій законом не заборонена така діяльність, має право прийняти рішення про інвестування та реалізувати це рішення як шляхом вкладення інвестицій у будь-який не заборонений проєкт, так і шляхом реалізації цього проєкту. При цьому закон не забороняє збіг інвестора та учасника в одній особі. Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Із викладеного вбачається, що інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, які виникають між суб`єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів та отримання прибутку від такої діяльності. При цьому основним способом реалізації інвестицій є інвестиційна діяльність, яка полягає у практичних організаційних діях відповідних суб`єктів з метою знаходження інвестиційних ресурсів (майнових та інтелектуальних цінностей), виборі об`єктів підприємницької та інших видів діяльності і вкладення в ці об`єкти зазначених ресурсів для отримання прибутку (доходу) або досягнення певного соціального ефекту. Отже, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об`єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості зазначених інвестицій або від їх використання. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №910/21935/17 та від 27.07.2022 у справі №910/7966/21 (ухваленій у подібних правовідносинах). У статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів). Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що інвестиційний договір - це господарсько-правова угода, яка укладається між суб`єктами інвестиційної діяльності (замовником та інвестором), у якій фіксується факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об`єкт інвестування та у якій визначається мета (отримання прибутку та/або соціального ефекту), регламентуються права та обов`язки сторін. З огляду на викладене інвестиційна діяльність (у широкому сенсі) може здійснюватися на підставі договору і може бути кваліфікована як спільна господарська діяльність, яка здійснюється шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників задля досягнення визначеної ними мети діяльності (створення прибутку та/або досягнення соціального ефекту). Оскільки, як уже зазначалося, інвестиційна діяльність здійснюється не за галузевим принципом, а може стосуватися будь-якої галузі та сфері економіки, договір, який опосередковує інвестиційну діяльність, може бути змішаним, тобто містити положення різних видів господарських договорів залежно від предмета й цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном тощо). Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №916/4644/15. Укладення змішаного договору передбачено частиною другою статті 628 ЦК України, відповідно до положень якої сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Законодавець не виокремлює у змішаному договорі "основні" ("домінантні") та другорядні елементи, тому до змішаних договорів не може застосовуватися критерій істотності або пріоритетності окремих його елементів (прав та обов`язків) над іншими. Змішаний договір є юридико-технічним інструментом інтеграції, завдяки якому можна уникнути дроблення регулювання договірних відносин їх учасниками, коли необхідно досягти відповідної мети. Втім, не завжди можливо об`єднати ("змішати") в одному договорі умови, які належать до різних інститутів договірного права. У будь-якому змішаному договорі можуть бути зафіксовані такі умови, які доповнюють, уточнюють одна одну, але у жодному разі не є взаємовиключними, так само як і юридичні цілі договорів, що об`єднуються (правовий результат, на який спрямована воля сторін) не можуть бути суперечливими. За наведеним правилом тип договору визначається за специфікою матеріальних відносин, що опосередковуються договором, або колом юридичних умов, об`єктивно необхідних для утворення певного договірного зобов`язання. Якщо укладений договір опосередковує різнорідні відносини (два або більше їх різновидів) та об`єднує умови, об`єктивно необхідні для формування єдиного зобов`язання за рахунок різних типів зобов`язань, такий договір є змішаним. Якщо із змісту конкретного договору (незалежно від того, як він поіменований сторонами) вбачається, що він містить ознаки договору про спільну діяльність, на відносини сторін поширюються загальні норми ЦК України про спільну діяльність та інших актів законодавства, якими встановлено спеціальні норми про спільну діяльність, розраховані на певне коло суб`єктів господарювання. Отже, суттєвою для змішаного договору є також єдність мети, що досягається шляхом врегулювання різних правовідносин. У свою чергу, загальні положення про спільну діяльність викладено у статтях 1130 та 1131 ЦК України. Відповідно до статті 1130 цього Кодексу за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Статтею 1131 ЦК України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Отже, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети. Договір про спільну діяльність за визначенням завжди охоплює ознаку інвестиції в широкому сенсі. Об`єднання вкладів означає формування майнового субстрату простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети. Залежно від цілей, визначених учасниками спільної діяльності, така діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників або без об`єднання їх вкладів. Спільна діяльність, що здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників, визначається як просте товариство (частина друга статті 1130 ЦК України), що не має цивільної (господарської) правосуб`єктності (без створення юридичної особи). Об`єднання вкладів означає формування майнової бази простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети. Мета договору простого товариства повинна бути спільною, законною та мати господарський характер, якщо учасниками договору є суб`єкти господарської (підприємницької) діяльності. При цьому вкладом учасника відповідно до положень статті 1133 ЦК України вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Із цією ознакою пов`язане і запровадження спеціального режиму, який законодавець встановлює для внесеного учасниками майна та отриманого в результаті спільної діяльності результату: внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Верховний Суд у справі №910/21935/17 (постанова від 01.07.2021) виснував про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків. У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2025 року у cправі №910/16929/21 виснувано, що на відміну від договору інвестиції, укладення якого насамперед спрямовано на впорядкування відносин, пов`язаних із залученням інвестицій, та метою якого є отримання інвестором (окремим контрагентом) доходу або майнової вигоди від вкладення інвестиції, договір про спільну діяльність укладається задля досягнення визначеної сторонами мети діяльності, шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників. При цьому правовими наслідками договору про спільну діяльність є досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг для кожного із контрагентів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом Інвестиційного договору №68 будівництва/реконструкції від 16.05.2021 є участь Сторін (АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) Сторона 1, та ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ", Сторона 2) у будівництві/реконструкції Об`єкту інвестування з подальшим отриманням у спільну часткову власність об`єкта нерухомого майна, на умовах і в порядку, передбаченого Договором, з одночасним виконанням функцій Замовника будівництва/реконструкції Об`єкта інвестування спільно Сторонами 1 та

2. Умовами договору визначено, що після завершення будівництва/реконструкції Об`єкта і оформлення документів щодо готовності Об`єкта до експлуатації, кожна із Сторін, у встановленому законодавством порядку, набуває право спільної часткової власності на Об`єкт. Отож, такий предмет та умови Інвестиційного договору №68 будівництва/реконструкції від 16.05.2021 підпадають під визначення права спільної власності. Варто також додати, що з Інвестиційного договору №68 будівництва/реконструкції від 16.05.2021 №68, що учасником такого договору є АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) тобто іноземний інвестор, а тому спірні правовідносини підпадають під регулювання Закону України "Про режим іноземного інвестування", який визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України. Згідно із статтею 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов`язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України. Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що господарська діяльність на підставі зазначених у статті 23 цього Закону договорів (контрактів) регулюється законодавством України. Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов`язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами). Договори (контракти) повинні бути зареєстровані у терміни та в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягають державній реєстрації в Мінекономіки та його уповноважених органах, після чого підлягають взяттю на облік в органах державної податкової служби в Україні. Підтвердженням державної реєстрації договору (контракту) є картка державної реєстрації, один з примірників якої подається до митних органів для митного оформлення відповідного майна, другий - до органів державної податкової служби для взяття договору на облік, третій - залишається у особи, якій іншими сторонами договору доручено ведення спільних справ учасників. Відповідно до статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 №112 було затверджено Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (далі - Положення), яке визначає порядок подання документів, їх розгляду та здійснення державної реєстрації договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності за участю іноземного інвестора. Згідно з пунктом 2 Положення державній реєстрації підлягають договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, не пов`язаної із створенням юридичної особи, укладені відповідно до законодавства суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України за участю іноземного інвестора. Пунктами 3, 4 Положення передбачено, що державну реєстрацію договорів (контрактів) здійснює Мінекономрозвитку та уповноважені ним органи (далі - органи державної реєстрації). Державна реєстрація договорів (контрактів) є підставою для здійснення іноземної інвестиції за такими договорами (контрактами) відповідно до статей 23 та 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування". Відповідно до пункту 8 Положення підтвердженням державної реєстрації договору (контракту) є картка державної реєстрації договору (контракту), складена за формою і заповнена згідно з порядком, що встановлює Мінекономрозвитку, та спеціальна відмітка про державну реєстрацію на договорі (контракті). Згідно з пунктом 15 Положення державна реєстрація змін і доповнень до договорів (контрактів) здійснюється у порядку, передбаченому цим Положенням. Враховуючи вимоги чинного законодавства України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Інвестиційний договір №68 будівництва/реконструкції від 16.05.2021 та будь-які зміни і доповнення до нього підлягають обов`язковій державній реєстрації і набувають чинності з моменту здійснення такої реєстрації. До того ж, як вірно встановив суд першої інстанції, в Інвестиційному договорі від 16.05.2021 №68 не визначено Сторону Договору, на яку покладено обов`язок ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності в межах цього Договору, не визначено оператора спільної діяльності, а бухгалтерський облік операцій в межах Інвестиційного договору від 16.05.2021 року №68, а саме: господарські операції з реконструкції морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї (спільна діяльність без створення юридичної особи), ведеться Стороною 2 Договору ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" без відокремлення від бухгалтерського обліку власної господарської діяльності. З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами податкового органу, що записи в бухгалтерського обліку ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" Дт1522 Кт1521, 205, 631 та Дт103, 104 Кт1522 щодо створення Об`єкта інвестування "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20- Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї" в межах спільної діяльності АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) та ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" за Інвестиційним договором від 16.05.2021 року №68 вартістю 57 201 676 грн. та нарахування амортизації (Дт92 Кт13) 3 623 856 грн. повинні обліковуватися поза межами бухгалтерського обліку власної діяльності ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" та не враховуватися в показниках його фінансової звітності (Фінансова звітність малого підприємства: Баланс форма №1-м вартість об`єкту інвестування та його амортизація у складі вартості необоротних активів, Звіт про фінансові результати форма №2-м сума нарахованої амортизації на об`єкт інвестування у складі інших операційних витрат та їх впливу на фінансовий результат до оподаткування), оскільки наданими під час проведення перевірки документами не доведено визначення ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" оператором спільної діяльності за Інвестиційним договором від 16.05.2021 року №68. Інвестиційним договором від 16.05.2021 №68 визначено, що Сторона 2 (ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ") зобов`язана забезпечити закупівлю за власний рахунок всього необхідного для будівництва/реконструкції Об`єкту обладнання, комплектуючих та будівельних матеріалів. Проектні рішення щодо встановлення на Об`єкт нерухомого майна обладнання, зазначеного у Проектній документації, реалізуються Стороною 2 самостійно за межами цього Договору та належать на праві власності Стороні 2 одноосібно. Але, поряд з цим тим же Договором визначено, що Об`єкт інвестування "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї", а інвестиції за договором є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Тобто, за Інвестиційним договором від 16.05.2021 №68 створюється єдиний Об`єкт "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї" з усім нерухомим майном, обладнанням, приладдям тощо, експлуатацією якого може бути досягнуто соціального та екологічного ефекту. Разом з цим, на створення цього (одного) Об`єкту "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї" надано Дозвіл на виконання будівельних робіт Об`єкта "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський рн, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї" від 06.07.2023 №ОД012230703898, та Сертифікатом №ОД122240112979 засвідчено відповідність закінченого будівництва об`єкта "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї" проектній документації. Встановлене у сукупності дає підстави стверджувати, що позивачем в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 3, 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 травня 2000 року за №284/4505 (зі змінами), пунктів 1.3, 2.1-2.8 розділу ІІ Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2011 №1873 (зі змінами), при визначенні фінансового результату до оподаткування власної господарської діяльності ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" за три квартали 2024 року безпідставно враховано у складі інших операційних витрат амортизацію об`єктів необоротних активів у складі об`єкту "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї", який створено спільно АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) та ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" за Інвестиційним договором від 16.05.2021 №68 (спільна діяльність) за відсутності документів щодо визначення ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" оператором спільної діяльності за Інвестиційним договором від 16.05.2021 №68, в результаті чого перевіркою встановлено завищення інших операційних витрат Звіту про фінансові результати за три квартали 2024 року на 3 623 856 гривень, та як наслідок заниження фінансового результату до оподаткування на 3 623 856 гривень, у тому числі три квартали 2024 року - 3 623 856 гривень. Відповідно до підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України особа для цілей розділу V "Податок на додану вартість" - будь-яка із зазначених нижче осіб: для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності; облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку; для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Згідно з пунктом 64.6 статті 64 ПК України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом. У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов`язки платника податків самостійно. З огляду на зазначене, Сторони Інвестиційного договору ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" спільно з АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) вважаються окремою особою у межах такої діяльності та мали стати на облік у контролюючому органі як платник податку на додану вартість. Також, в Договорі серед іншого визначена Участь Сторони 2 в Об`єкті інвестування: Виконання функцій Замовника будівництва/реконструкції Об`єкта спільно зі Стороною

1. Забезпечення виконання передбачених чинним законодавством функцій Замовника будівництва/реконструкції Об`єкта в повному обсязі силами власного трудового колективу і/або залучених фахівців. Функції Замовника передбачені чинним законодавством права, обов`язки та дії замовника будівництва/реконструкції Об`єкта зокрема, забезпечення розроблення проектної документації, погодження з відповідними контролюючими/ дозвільними органами містобудівельної документації, отримання необхідних дозволів на будівництво/ реконструкції Об`єкту, отримання відповідних вихідних даних, технічних умов, залучення будівельних та підрядних організацій, закупівля необхідного обладнання/ матеріалів, залучення третіх осіб та інше. Забезпечення розроблення проектної документації, експертизи проектної документації, отримання погоджень/дозволів містобудівельної документації з відповідними органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Тобто, умовами Договору передбачено, що ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" здійснює господарські операції з придбання необхідного обладнання/ матеріалів, робіт та послуг для створення спільно з АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) об`єкта "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї". Отже, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" по суті здійснив операції з передання у спільну діяльність таких обладнання/матеріалів, робіт та послуг, та як наслідок підлягає оподаткуванню згідно вимог ПК України. Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг. Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються: г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення. Згідно підпункту 185.1 пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни). Підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 ПК України визначено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків. Відповідно до статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. Перевіркою визначено податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з передання ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" у спільну діяльність обладнання/ матеріалів, робіт та послуг для спільного створення об`єкта "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї". З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність висновків акту перевірки в частині того, що позивачем в порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України урахуванням положень підпункту 14.1.139 підпункту 14.1.185, підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 64.6 статті 64 цього Кодексу, при здійсненні по суті операцій з передання у спільну діяльність за Інвестиційним договором від 16.05.2021 №68 обладнання/ матеріалів, робіт та послуг для спільного з АТ "РИСОІЛ С.А." (Швейцарія) створення об`єкту "Реконструкція морської транспортної галереї та споруд, розташованих за адресами: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-З, 20-Е, шляхом улаштування додаткової транспортної галереї", не визначено об`єкт оподаткування, базу оподаткування з податку на додану вартість за ставкою 20%, в результаті чого перевіркою обґрунтовано встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 11 440 334 гривень та як наслідок ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" не зареєстровано податкові накладні на такі операції на дату, в якому виникли такі зобов`язання. Щодо податкових наслідків, пов`язаних з господарськими операціями за договорами оренди нерухомого майна. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" (Орендодавець) укладено з ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ", код за ЄДРПОУ 31786337 (Орендар) договори оренди від 01.09.2024 №09/24 (зі змінами), договір оренди від 01.03.2023 №15 (зі змінами) дія припинена до 31.08.2024, договір оренди від 01.10.2023 №116 (зі змінами) термін дії до 31.08.2026, договір оренди від 01.40.2020 року №114 (зі змінами) термін дії до 28.02.2023. Предмет таких договорів: оренда будівель та споруд, резервуарів силосного типу, офісних приміщень адміністративно - побутового корпусу, що розташовані за адресою: місто Чорноморськ, вулиця Транспортна,

28. За умовами згаданих договорів, орендна плата встановлена фіксована, розраховується щомісячно, починаючи з дня укладання договору, на підставі актів приймання - передачі об`єкта нерухомості відповідно у експлуатацію, що засвідчені печатками та підписами сторін. При цьому, у складі орендної плати або окремо від орендної плати не передбачено компенсацію експлуатаційних витрат, зокрема на опалення, енергопостачання, тощо. Водночас пунктом 5.2.4 таких договорів передбачено, що до обов`язку Орендодавця входить оплачувати витрати (електроенергія, водопостачання та інше) об`єкта оренди, які включені до орендної плати та не підлягають окремому відшкодуванню. При цьому, укладених договорів про відшкодування експлуатаційних витрат між ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" та ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" до перевірки не надавались. Також, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" для утримання нежитлових об`єктів, споруд та обладнання розташованих за адресою місто Чорноморськ, вул. Транспортна, 28, що надаються у оренду ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ", укладало договори з наступними постачальниками експлуатаційних послуг: - з АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (Одеський район електричних мереж), код за ЄДРПОУ 00131713: послуги з розподілу електричної енергії; АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (Білгород-Дністровський РЕМ): послуги з розподілу електричної енергії (одиниця виміру розрахункового показника розподілу спожитої електричної енергії, що зазначена у актах наданих послуг та податкових накладних - кВт·год); - ТОВ "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (Чорноморський підрозділ) код за ЄДРПОУ 42114410: постачання електроенергії (код УКТЗД товару 2716000000, одиниця виміру розрахункового показника спожитої електроенергії, що зазначена у актах наданих послуг та податкових накладних - кВт·год); - ДП "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ", код за ЄДРПОУ 38727770: послуги з користування мережами водовідведення (одиниця виміру розрахункового показника у актах виконаних послуг та податкових накладних - м3); - КП "ЧОРНОМОРСЬКВОДОКАНАЛ" ЧОРНОМОРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОДЕСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, код за ЄДРПОУ 32927653: послуга централізоване водовідведення підприємства та централізоване водопостачання підприємства (одиниця виміру розрахункового показника у актах виконаних послуг та податкових накладних - м3). Відповідно умов таких договорів ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" є Споживачем таких послуг, що зазначено у актах наданих послуг таких постачальників. При цьому, фактично споживачем таких послуг виступає ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ". Отже, ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" як балансоутримувач нежитлових об`єктів та споруд є Споживач, а ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" є субспоживач таких послуг, тобто фактичний споживач послуг, що безпосередньо пов`язаних з утриманням об`єкту оренди. У бухгалтерському обліку ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" нарахування орендної плати формується за записом Дт361 Кт713. Собівартість такої орендної плати не накопичується за Дт23 та не формує показних собівартості орендної плати за Дт903 Кт23. Навпаки, нарахування амортизації таких об`єктів обліковується як адміністративні витрати та/або витрати на збут платника податків на рахунку Дт92; 93 Кт13. Витрати, що пов`язані з експлуатацією та утриманням об`єктів оренди обліковуються як адміністративні витрати за Дт92 Кт631. При цьому, у регістрах бухгалтерського обліку аналітична запис таких експлуатаційних витрат зроблена як адміністративні витрати за офісним приміщенням місто Одеса, вулиця Тіниста, 15, тоді як фактично експлуатаційні витрати понесені за адресою вулиця Транспортна, 28 місто Чорноморськ. Такі витрати повинні формувати окремі статті витрат у регістрах бухгалтерського обліку за аналітичним записом Дт23: основна діяльність надання в оренду об`єкти та споруди: відшкодування експлуатаційних витрат за утримання об`єктів, що надані в оренду або компенсація експлуатаційних витрат за утримання об`єктів) та з подальшим формуванням показників собівартості наданих послуг за Дт903 Кт23. Отож, оскільки у договорах оренди не передбачено відшкодування експлуатаційних витрат Орендарем, при цьому передбачено понесення таких витрат Орендодавцем, а у бухгалтерському обліку таки витрати відображені у складі адміністративних витрат Орендодавця та не передані безпосередньо Орендарю, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що такі експлуатаційні витрати є безоплатно наданими послугами, оскільки надані без висування вимоги щодо компенсації їх вартості (підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що відшкодування (компенсація) експлуатаційних витрат від орендарів за своєю суттю є складовою вартості послуги з оренди майна, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки згідно з пунктом 8 розділу ІІІ НП(С)БО 14 "Оренда" дохід від операційної оренди (крім доходу від оренди об`єктів інвестиційної нерухомості) визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов`язаних із використанням об`єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нового договору оренди орендодавець зменшує протягом строку оренди доходи від орендної плати. Отже, як зазначалося вище, у складі собівартості реалізованих орендних послуг витрати на утримання майна, що надається в оренду, спочатку обліковують за дебетом рахунку 23 з подальшим списанням на собівартість послуг з оренди (Дт 903 Кт 23). Відповідно до підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно підпунктом 186.2.2 пункту 186.2 статті. 186 ПК України "місцем постачання послуг є: фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов`язані з нерухомим майном, а) послуг агентств нерухомості; б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується…". Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін… Відповідно до пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких, зокрема, розмірах: а) 20 відсотків. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність висновків акту перевірки в частині того, що позивачем в порушення пункту 185.1 статті 185, під пункту 186.2.2. пункту 186.2 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, а) пункту 193.1 статті 193, пункту 201.10 статті 201 ПК України з урахуванням тлумачення підпунктів 14.1.13, 14.1.185, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу не проведено нарахування сум ПДВ за ставкою 20% та не задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ в рядку 1.1 Декларацій з податку на додану вартість, по безоплатно спожитих ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" експлуатаційних послуг зокрема послуг постачання електроенергії, послуги розподілу електричної енергії, послуги відведення та водопостачання, послуги з користування мережами водовідведення в загальній сумі 2 071 075 грн (без урахування податку на додану вартість), в результаті чого перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 414 215 грн., та як наслідок ТОВ "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" не зареєстровано податкові накладні на такі операції на дату, в якому виникли такі зобов`язання. Щодо доводів апелянта з приводу розміру штрафів позивачу, нарахованих з порушенням пункту 90 підрозділу 2 розділу XX, статті 120 ПК України. Так, пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту 201.10 статті 201 ПК України). Пункт 201.10 статті 201 ПК України також установлює граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, серед іншого: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Указаним пунктом також визначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом Зважаючи на викладене, положення ПК України закріплюють обов`язок платників податку на додану вартість забезпечувати своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зі свого боку, пункт 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України установлює, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім окремо визначених видів податкових накладних) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; - 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; - 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; - 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; - 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Таким чином, положення пункт 201.10 статті 201 ПК України та пункт 120-1.1 статті 120-1 ПК України перебувають у нерозривній єдності. Такого роду підхід обумовлюється формально-юридичною логікою: приписи пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України мають взаємно відсильні норми одна на одну. Іншими словами, якщо платник податків перевищує строк реєстрації, установлений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, настає передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність у вигляді штрафу залежно від тривалості прострочення. Законом України від 12.01.2023 №2876-IX "Про внесення змін до розділу XX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування" (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення. Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відповідно до пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року №1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Закон №2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, і наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують. Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено. З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНШАЙН ТЕРМІНАЛ" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя В.А.Голуб Суддя Ю.В.Осіпов

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/26610/25

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше