Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/10661/20

Справа № 308/10661/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20.05.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю представника Закарпатської митниці Держмитслужби Зубенка І.І., захисника - адвоката Коваленка О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про порушення митних правил №33/4806/248/21 за апеляційною скаргою першого заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Балана І.В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31. 03. 2021. Цією постановою провадження у справі щодо: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Із протоколу про порушення митних правил №1440/30500/20 від 14. 09. 2020 вбачається, що ОСОБА_2 ставиться у вину те , що 14. 09. 2020 о 12 год. 16 хв., в зону митного контролю на ділянку «В`їзд» митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав легковий автомобіль марки «Mercedes-benz», моделі «Sprinter», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , що повертався в Україну з Бельгії, де перебував у приватних справах. Крім водія в транспортному засобі в якості пасажирів слідували громадяни України: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Формою проходження митного контролю ОСОБА_2 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор». При усному опитуванні ОСОБА_2 заявив про наявність у нього іноземної валюти в сумі 10 000 євро, що знаходилася в його особистій сумці. У своїх поясненнях пасажири повідомили про наявність у них власних коштів, а саме: ОСОБА_3 - 5000 євро, ОСОБА_4 - 5120 євро, ОСОБА_5 - 9800 євро, ОСОБА_6 - 8100 євро, ОСОБА_7 - 8300 євро, ОСОБА_8 - 7550 євро, ОСОБА_9 - 1300 євро. В ході митного контролю транспортного засобу марки «Mercedes-benz», моделі «Sprinter», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 та речей ОСОБА_2 , окрім вказаних ним та пасажирами грошових коштів, було виявлено незаявлені при усному опитуванні 15 000 євро, а саме купюри номіналом 50 євро - 130 купюр, купюри номіналом 100 євро - 29 купюр, купюри номіналом 200 євро - 28 купюр. -2- Іноземна валюта в кількості 15 000 євро знаходилася під килимком, що знаходився під ногами водія ОСОБА_2 , у чотирьох паперових конвертах та 10 000 євро в особистій сумці ОСОБА_2 , у чотирьох паперових згортках. Доступ до виявленої іноземної валюти став можливим після відкриття водійських дверей автомобіля та піднімання килимка на підлозі під водійським сидінням. Виявлена іноземна валюта перевищує в еквіваленті 10 000 євро та складає 25 000 євро. Згідно з курсом НБУ станом на 14. 09. 2020 - 1 євро = 33,0674 грн. Виявлена сума в еквіваленті становить 826 685 грн. Після завершення митного огляду ОСОБА_2 у своїх поясненнях визнав, що виявлені готівкові кошти в сумі 15 000 євро, він переміщував з Бельгії в Україну на прохання різних знайомих та помістив їх під килимок з метою приховування від крадіжки на території Європейського Союзу. Таким чином, за твердженням митного органу, ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів і зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) ч. 1 ст. 483 МК України. В апеляційній скарзі перший заступник начальника Закарпатської митниці Держмитслужбм Балан І.В. просить постанову суду від 31. 03. 2021 скасувати, прийняти рішення, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України з накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості безпосередніх предметів порушення митних правил та їх конфіскацію відповідно до санкції вказаної статті. Вказує на те, що суд вибірково підійшов до оцінки та викладу фактів, якими аргументовано вчинення порушення ОСОБА_10 митних правил. Враховуючи обставини викладені у протоколі про порушення митних правил, митний орган дійшов висновку про те, що ОСОБА_10 вчинив дії спрямовані на переміщення товару - валютних цінностей через митний кордон України з приховування від митного контролю з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів тобто вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, що повністю проігноровано судом першої інстанції. Зазначає, що виявлена під час митного огляду транспортного засобу іноземна валюта знаходилась під килимком у 4 паперових конвертах та в особистій сумочці ОСОБА_2 , тобто в місцях, не призначених для переміщення товарів, що свідчить про спрямованість умислу ОСОБА_2 на незаконне їх переміщення, всупереч порядку та в обхід встановлених обмежень. Окрім того, вважає хибним висновок суду про те, що вчиненим правопорушенням не спричинено збитків державі, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, - є правопорушенням з формальним складом, суб`єктивна сторона якого характеризується тим, що для кваліфікації дій, не має значення мотив і мета їх вчинення, а також настання шкідливих наслідків. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи -3- іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, апеляційний суд враховує думку захисника - адвоката Коваленка О.М., який не заперечував про розгляд апеляційної скарги у відсутності його підзахисного, який обізнаний про день, час та місце розгляду апеляційної скарги. Заслухавши пояснення представника Закарпатської митниці Держмитслужби Зубенка І.І., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника - адвоката Коваленкас О.М., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, дослідивши матеріали справи про порушення митних правил та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких обставин. Частиною 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно ст. ст. 245, 252 КУпАП, ст. 486 МК України завданнями провадження в справі про порушення митних правил і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. В свою чергу ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Матеріалами справи встановлено, що під час митного контролю транспортного засобу та речей ОСОБА_2 , окрім заявленої іноземної валюти у сумі 10 000 євро, у нього виявлено не заявлену іноземну валюту - 15 000 євро, яку вилучено на підставі ст. 511 МК України згідно з протоколом про порушення митних правил. Іноземна валюта у сумі 15 000 євро знаходилася в салоні автомобіля під ногами водія ОСОБА_2 , у чотирьох паперових конвертах, доступ до неї став можливим після відкриття водійських дверей автомобіля та піднімання килимка на підлозі під водійським сидінням. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 ствердив, що кошти в сумі 15 000 євро він переміщував з Бельгії в Україну на прохання різних знайомих та помістив їх під килимок з метою приховування від крадіжки на території Європейського Союзу. -4- Пунктами 3, 7, 8 ч. 1 ст. 8 МК України визначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів (серед іншого): законності та презумпції невинуватості; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; заохочення доброчесності. Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Об`єктивною стороною даного правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи. Суб`єктивна сторона за ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто, винний у вчиненні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з конкретною метою порушення встановленого порядку. Таким чином, обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення. Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку й врахував твердження сторони захисту про те, що під час проходження митного контролю ОСОБА_2 повідомив працівнику митного органу про те, що йому не було відомо про те, що кошти, виявлені в нього митним органом, потрібно декларувати і відповідну декларацію йому ніхто не пропонував для заповнення. При цьому, суд першої інстанції дав належну оцінку й письмовим поясненням ОСОБА_2 , у яких останній зазначив, що він переміщував через митний кордон валюту, яка належить іншим особам, які перебувають на заробітках в Бельгії, для передачі їх рідним, які проживають в Україні, однак, валюту був вимушений приховати через випадки грабежів в країнах Європейського Союзу. При цьому, в матеріалах справи містяться конверти, в яких було виявлено валюту. Таким чином, митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на переміщення товарів (іноземної валюти) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, та під час розгляду справи не встановлені будь-які докази того, що ОСОБА_2 мав умисел вчинити вказане правопорушення. -5- Тому, апеляційний суд погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що інші, зібрані у справі митним органом докази, лише доводять факт переміщення ОСОБА_2 валютних цінностей через митний кордон України. На підставі наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не мав умислу на приховування від митного контролю валютних цінностей, оскільки йому не було відомо про те, що кошти потрібно декларувати і відповідну декларацію йому ніхто не пропонував для заповнення. Кількість людей в автомобілі була вісім чоловік, відповідно сума грошей не перевищувала межу, дозволену законом. Зауважив, що якби він знав, що кошти потрібно декларувати, то вказав би на кожну людину по 10 000 євро, що дозволено законом. З огляду на вищенаведене, обґрунтованим і таким, що знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, апеляційний суд визнає і висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 інспектором не було надано відповідного бланку декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, тому такий ним не заповнювався. Зміст п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України свідчить про те, що валютні цінності є товаром. При цьому, національне законодавство не містить будь-якого нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України. Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені ст. 197 МК України, відповідно до ч. ч. 1, 2 якої обмеженими до переміщення через митний кордон України є товари, митне оформлення яких здійснюється на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органами доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частиною 3 цієї статті передбачено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України чи вивезення за межі території України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що поєднання положень наведених нормативних документів, дає підстави стверджувати, що для визнання валютних цінностей у вигляді готівкових коштів, у тому числі й у іноземній валюті товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон України, необхідна наявність будь-якого документа, виданого Кабінетом Міністрів України чи Національним банком України, яким би встановлювалось те, що переміщення валютних цінностей через митний кордон України фізичними особами повинно здійснюватись на підставі відповідного дозволу. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено й те, що будь-якого нормативного документа, яким би встановлювалася необхідність отримання/видачі зазначеного вище дозволу, національне законодавство не містить. Також судом першої інстанції вірно встановлено та обґрунтовано взято до уваги те, що держава від дій ОСОБА_2 у цій частині не зазнала жодних збитків, оскільки законодавством не передбачено сплату в даному випадку будь-яких податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. На підставі вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов належного та обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 та повернення йому чи його представнику за дорученням наявної у нього при переміщенні через митний кордон України іноземної валюти, вважаючи, що -6- конфіскація такої буде втручанням у право на мирне володіння своїм майном (у даному випадку іноземною валютою), і не відповідатиме принципу правомірності, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на ці норми права, апеляційний суд вважає, що конфіскація коштів заробітчан, які передані членам їх родин, що проживають в Україні, не буде співмірною характеру вчиненого діяння та обставинам, за яких таке скоєно, несправедливою. На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшли підтвердження, задоволенню не підлягає. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що митним органом не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань, у тому числі й про доручення до матеріалів справи будь-яких доказів, не заявлялось. Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу першого заступника Закарпатської митниці Держмитслужби Балана І.В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31. 03. 2021 про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: