Постанова Харківський апеляційний суд № 953/8112/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Харків Справа № 953/8112/20 Провадження № 22-ц/818/2387/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Хорошевський О.М. суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б. за участю секретаря Пузікової Ю.С. Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Харківська міська рада розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Денисенко Ольги Вікторівни на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року, постановлене суддею Садовським К.С., за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,- УСТАНОВИВ: У травні 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Денисенко О.В. звернувся до суду з позовом в якому просив визначити ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за заповітом, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який починається з дня набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що його матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку підтверджується договором купівлі-продажу від 05.03.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Воронкіною О.П. зареєстрованим в реєстрі за № 901). За життя спадкодавцем був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Аверіною М.Е. (реєстровий № 704), згідно якого ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності квартиру. Перебіг шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини для спадкоємців розпочався 08.11.2019 р. та закінчився 08.05.2020 р. Оскільки останні декілька місяців строку для прийняття спадщини припали на період загальнонаціонального карантину, запровадженого Урядом впродовж періоду з 12 березня 2020 р. по 08.05.2020 р., нотаріальні контори не працювали у звичайному, штатному режимі, що унеможливлювало для Позивача подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки. 14 травня 2020 р. Позивач знайшов нотаріальну контору, яка розпочала працювати і звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової К.Л., яка надала йому роз`яснення, що він вважається таким, що не прийняв спадщину, так як установлені законом строки не подав до нотаріальної контори заяву про її прийняття та не надав документи, що підтверджують факт прийняття спадщини. З огляду на вищевказані обставини, вважає, що у нього були об`єктивні, незалежні від нього, поважні прчини, які зумовили незначний пропуск ним встановленого строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокатом Денисенко О.В. просить рішення суду скасувати, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Скарга містить посилання на те, що суд не звернув своєї уваги на те, що спадкоємцем пропущено незначний строк на прийняття спадщини, а також наявність заповіту на його користь. Посилався на правовий висновок Постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18) - «Незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог». Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ті обставини, на які посилається позивач у позові, як на поважні причини пропуску ним строку для подання заяви для прийняття спадщини, не є на думку суду поважними, у зв`язку з чим позов є необґрунтованим. Позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, а тому оголошення загальнонаціонального карантину в період 12 березня 2020 р. по 08.05.2020 р., наявність якого не вплинула на звичайний режим роботи відділень поштового зв`язку, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Посилався на висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19). Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна. Згідно зі статтею 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу(частини перша, друга статті 1223 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що останні декілька місяців строку для прийняття спадщини припали на період загальнонаціонального карантину, запровадженого Урядом впродовж періоду з 12 березня 2020 р. по 08.05.2020 р., у зв`язку із чим нотаріальні контори не працювали у звичайному, штатному режимі, що унеможливлювало для позивача подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України установлений карантин, дія якого вподальшому неодноразово продовжувалась. Обмеження які були введені урядом розповсюджувались на всі сфери життєдіяльності суспільства. Частиною 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Таким чином, не можна погодитись з висновками суду про те, що позивачем пропущено строк без наявності поважних причин, з урахуванням того, що цей строк є незначним. Перебіг шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини для спадкоємців розпочався 08.11.2019 р. та закінчився 08.05.2020 р. Позивачем подано заяву про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 , а до суду звернувся 25.05.2020, тобто пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт на його ім`я, а згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справ № 6-496цс17, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Судом першої інстанції не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, норми матеріального права застосовані неправильно та порушено норми процесуального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню згідно приписів п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Судові витрати підлягають вирішенню за правилами ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 , 376, 381-384 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Денисенко Ольги Вікторівни задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці з дня набрання законної сили судового рішення для прийняття спадщини після матері ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений за подання позовної заяви у сумі 840,80 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 1261,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.М. Хорошевський Судді: І.В. Бурлака В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 21.05.2021.