Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/12322/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/12322/19 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П. Категорія 60 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Микитюк О.Ю., Павицької Т.М., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №296/12322/19 за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», про усунення перешкод у вільному володінні, користуванні та розпорядженні спадковим майном та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Фещенка Антона Олександровича, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання правочину нікчемним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира, постановлену 04 березня 2021 року суддею Сингаївським О.П. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 , у якому просили усунути перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні спадковим майном, шляхом стягнення з останньої на їх користь грошових вкладів, банківських накопичень та заощаджень в сумі по 195321,06грн кожній, належних їм на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 19.06.2019 у спадковій справі №125/2017, зареєстрованих відповідно за №290 та №296, оформлених, посвідчених та виданих державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.О., по вкладу з відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ №10005/066 AT «Ощадбанк» м.Житомир вул.Івана Франка, 3, на рахунках: № НОМЕР_1 , відкритий 19 квітня 2017 року з залишком коштів 265354,19 грн; № НОМЕР_2 з залишком коштів 11994,15 грн; № НОМЕР_3 з залишком коштів 6054,30грн, що належали спадкодавцю відповідно до відповіді AT «Ощадбанк» від 17 листопада 2017 року за №105.17-10/628/565 БТ; та вкладу з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться в AT «Укрексімбанк» у м.Житомирі на рахунку для виплати відсотків № НОМЕР_4 відкритого 17 жовтня 2016 року з залишком коштів 107239,49 грн, що належав спадкодавцю на підставі довідки №064-28/1558-БТ від 23 листопада 2017 року, виданої AT «Укрексімбанк» (т.1 а.с.1-10). Окрім того, в листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 та Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Фещенка А.О. (далі Приватний нотаріус Фещенко А.О.), у якому просила визнати нікчемність нотаріально посвідченої довіреності (далі Довіреність) від 21.03.2018 серії НМХ №585555, зареєстрованої у реєстрі за №52, оформленої та посвідченої останнім цього ж числа від імені ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на представництво його прав та інтересів фізичною особою ОСОБА_4 (т.3 а.с.35-43). Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2021 року цивільну справу №296/12322/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у вільному володінні, користуванні та розпорядженні спадковим майном об`єднано в одне провадження з цивільною справою №296/9232/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і Приватного нотаріуса Фещенка А.О. про визнання правочину нікчемним. Об`єднаному провадженню присвоєно №296/12322/19 (т.3 а.с.31-32). У подальшому, 23.02.2021 представник позивачів ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту з забороною на вчинення будь-яких дій пов`язаних з відчуженням на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_4 , де б воно не було та з чого б воно не складалось, в тому числі на банківські вклади та рахунки у будь-яких банківських і фінансових установах, відкритих та обслуговуваних на ім`я останньої в межах суми грошового забезпечення за ціною позову на суму 390642,13 грн. Окрім того, просив визначити, що ухвала суду є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та визначити строк для пред`явлення (т.3 а.с 116-120). Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 березня 2021 року відмовлено представнику ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову (т.3 а.с 141-144). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове яким накласти арешт з забороною на вчинення будь-яких дій пов`язаних з відчуженням на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_4 , де б воно не було та з чого б воно не складалось, в тому числі на банківські вклади та рахунки у будь-яких банківських і фінансових установах, відкритих та обслуговуваних на ім`я останньої в межах суми грошового забезпечення за ціною позову на суму 390642,13 грн. ОСОБА_1 послався на зміст позовних вимог у редакції заяви про зміну підстав позову в частині позовних вимог про стягнення грошових вкладів, банківських накопичень та заощаджень, яка надійшла до суду 05.03.2020 та в якій він просив визнати нікчемність Довіреності та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь спадкоємців за законом першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 грошові вклади, банківські накопичення та заощадження на загальну суму 390642,13 грн по 195321,06 грн кожному (т.3 а.с.146-162). Також вказав на обставини справи, згідно яких ОСОБА_4 , на підставі оспореної позивачами нотаріальної Довіреності, незаконно заволоділа їх спадковим майном - грошовими коштами на суму 390642,13 грн, які є спадковим майном позивачів. На його думку, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, припустився надмірного формалізму, що унеможливлює забезпечення реального та ефективного виконання можливого судового рішення про задоволення позову. Судом не враховано, що предметом спору є грошові кошти, які можливо витратити, передати, переховати, перевести до іншого банку або фінансової установи, а відповідачка уникає судового розгляду, умисно створює перешкоди у своєчасному розгляді справи, приховує кошти, що в подальшому значно утруднить виконання рішення суду. До апеляційної скарги надав копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідача. Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 надіслав суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачів, апеляційну скаргу просив задовольнити. ОСОБА_4 у відзиві просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Послалась на невідповідність заяви позивачів про забезпечення позову вимогам закону та відсутність у неї будь-якого майна та депозитів на банківських рахунках. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Змістом ч.1 ст.150 ЦПК України передбачається, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу. Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належать відповідачеві і де вони знаходяться. Саме з цією метою положеннями ч.1 ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Таким чином, законодавством передбачений обов`язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову, у тому числі на яке саме майно позивач просить накласти арешт, його вартість, де це майно знаходиться, на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача. Також, відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір про стягнення коштів в сумі 390642,13 грн. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову шляхом накладення шляхом накладення арешту з забороною на вчинення будь-яких дій пов`язаних з відчуженням на нерухоме та рухоме майно, в тому числі банківські рахунки відповідачки, суд першої інстанції виходив з відсутності визначених законодавством підстав для цього. Зокрема, суд вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, належні відповідачу, в межах ціни позову, заявник не зазначив необхідні відомості, відсутність яких не дає змогу визначити співмірність засобів забезпечення позову заявленим вимогам. Крім того, заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що у власності відповідача є будь-яке рухоме майно, а також грошові кошти, які перебувають на рахунках в банківських установах та на які він просить накласти арешт, як і не зазначено конкретний перелік майна, на яке він просить накласти арешт і де вказане майно знаходиться. Колегія суддів погоджуються з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Суд правильно вказав про відсутність у заяві про забезпечення позову даних про конкретне майно відповідачки, що унеможливлює визначення співмірності засобів забезпечення позову заявленим вимогам. Наданий до апеляційної скарги витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т.3 а.с. 231-233) не містить даних про належність відповідачці зазначеного у ньому майна, оскільки у параметрах пошуку в графі «власник», хоча і зазначено ОСОБА_4 , проте відсутні дані про РНОКПП. Тому накладення арешту на таке майно з метою забезпечення позову може порушити права інших осіб, що є неприпустимим. Отже, відсутність даних про майно відповідачки унеможливлює вирішення питання про забезпечення позову з метою забезпечення реального та ефективного виконання можливого судового рішення про задоволення позову. З огляду на викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 20 травня 2021 року.