Ухвала КЦС ВС № 753/6241/19

У Х В А Л А 21 травня 2021 року м. Київ справа № 753/6241/19 провадження № 61-4143ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення її права користування житловим приміщенням, В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку, зокрема, докази, які про отримання оскаржуваного рішення суду, зазначити підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України. На виконання ухвали суду ОСОБА_1 надіслав уточнену касаційну скаргу, в якій зазначив, що підставами касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі та у її новій редакції заявник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не зазначив щодо якої норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду конкретно у цій справі, що не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення її права користування житловим приміщенням повернути. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. С. Олійник