Постанова 4857 № 460/4539/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4539/20 пров. № А/857/3673/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Матковської З.М., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року ( суддя Махаринець Д.Є., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/4539/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- ВСТАНОВИВ: 23.06..2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області та просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2020р. № Ф-23644-17 на суму 18276,72 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Не погодившись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску як фізична особа підприємець, однак не звільнений від сплати єдиного внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необґрунтованими та просить оскаржуване рішення залишити без змін. Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились та явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Протокольною ухвалою суду від 17.05.20021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 04.02.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності: 69.10 діяльність у сфері права. Платник єдиного податку. Відповідно до свідоцтва №953 від 08.09.2012 року рішенням Рівненської обласної КДКА від 18.07.2012 року ОСОБА_1 отримав право на заняття адвокатською діяльністю. Як вірно встановлено судом першої інстанцції з червня 2003 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю (інвалід війни ІІ групи). На підставі вказаного та у відповідності до ч.4 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010р. №2464-VI, в редакції на момент прийняття спірної вимоги фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звільнений від сплати за себе єдиного внеску. В подальшому 17.04.2020р. Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-23644-17 на суму 18276,72 грн. (залишена без змін рішенням ДПС України від 09.06.2020). Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу (недоїмки) та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зробив висновок про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2020р. № Ф-23644-17 на суму 18276,72 грн. Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного закону ЄСВ - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5, частини 1 статті 4 цього Закону встановлено, що платниками ЄСВ є, зокрема: 1) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 2) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності особи; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування». 2 вересня 2019 року Верховним Судом розглянуто зразкову справу № 520/3939/19 за позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, в якій викладено правові висновки, обов`язкові для врахування всіма судами при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду такої зразкової справи (частина третя статті 291 КАС України). Верховний Суд у зразковій справі дійшов висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника ЄСВ (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/ФОП), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та ЄСВ ФОП, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника ЄСВ шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. За наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника ЄСВ фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Взяття контролюючим органом на облік особи як платника ЄСВ - ФОП та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування ЄСВ за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений законом і підзаконними нормативно-правовими актами. З огляду на викладене у контролюючого органу відсутні правові підстави для встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі ЄСВ особі - ФОП, яка не перебуває на обліку платника ЄСВ як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та не подає відповідну звітність. Разом з цим, на підставі системного аналізу норм Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», беручи до уваги сталу практику Верховного Суду України (зокрема, справи №№ 21-90а15, 21-59а14, 21-56а15, 822/4655/14), а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у справах №№ 1640/2837/18, 805/2195/17-а, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою, встановленою частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для звільнення ФОП від сплати ЄСВ, є отримання такою особою пенсії за віком або по інвалідності або соціальної допомоги у зв`язку з інвалідністю. У свою чергу, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів ст. 23 та 24 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII встановлення пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Залежно від ступеня втрати здоров`я інваліди поділяються на три групи. Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій посвідчень, позивач є особою з інвалідністю 2 групи, а отже має право на отримання пенсії по інвалідності. З огляду на зазначене та враховуючи, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску". Відтак, відповідач безпідставно здійснив подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такого виду діяльності позивача як здійснення незалежної професійної діяльності. За наведених обставин у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є такою, що була прийнята відповідачем за відсутні законних на те підстав, а відтак підлягає скасуванню. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №460/4539/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 21.05.2021