Постанова 4856 № 240/574/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/574/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 04 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, В С Т А Н О В И В : В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області № Ф-165502-50 від 19.11.2019. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач відзначив про наявність у нього статусу особи звільненої від сплати єдиного соціального внеску у відповідності до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, позаяк, вона з 01.09.2004 є пенсіонером за віком. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. При цьому, доводи наведені в обгрунтування апеляційної скарги є ідентичними доводам наведеними у відзиві на позовну заяву. Позивач своїм правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Сторони в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неприбуття сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи вказане та факт відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі, судова колегія визнала за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 з 13.01.1996 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності - «Роздрібна торгівля з лотків на ринках» (код КВЕД 47.89). 17.01.2019 позивачем було подано до державного реєстратора заяву для проведення реєстраційної дії щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням. Відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 від 25.03.2005 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. 14.12.2019 позивачем отримано вимогу ДПС у Житомирській області № Ф-165502-50 від 19.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в розмірі 8448,00 грн. В подальшому, позивач скористалась своїм правом оскарження вказаної вимоги та 21.12.2019 звернулась до ГУ ДПС у Житомирській області з відповідною скаргою. Листом 08.01.2020 за №136/14/06-30-10-11 ГУ ДПС у Житомирській області повідомило позивача про відсутність підстав для скасування податкової вимоги № Ф-165502-50 від 19.11.2019, яка є виконавчим документом і, з огляду на відсутність інформації про її оскарження в адміністративному чи судовому порядку, підлягає виконанню протягом 10 календарних днів із дня її одержання. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду для його скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем своєї правової позиції. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-91886-50 від 04.06.2019 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки єдиною підставою для нарахування позивачу заборгованості по ЄСВ стало те, що відповідний запис до реєстраційної картки про статус пенсіонера за віком було внесено лише 01.01.2018, а нарахування єдиного соціального внеску було проведено за 2017 рік. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464). Положення пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначають єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, за змістом частини 4 статті 4 Закону № 2464 законодавчими підставами для звільнення фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску за себе є: якщо вона є пенсіонером за віком або інвалідом; отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Єдиним виключенням з цієї норми є добровільна участь фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску законодавець не пов`язує та не ставить у залежність від виду призначеної/отримуваної пенсії пенсіонером (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою-підприємцем пенсійного віку. Таким чином, фізична особа-підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку їй призначено та яку вона отримує відповідно до закону, має право на пільги, встановлені частиною 4 статті 4 Закону № 2464. Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 814/779/17 та від 19.04.2019 року у справі № 819/538/18. Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому є звільненою від сплати єдиного внеску. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази наявності договору на добровільну участь ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та відповідачем таких доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не надано. Отже, враховуючи те, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а відтак є звільненою від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, вона не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №806/2169/16 (адміністративне провадження №К/9901/45232/18). Щодо доводів апелянта про те, що відповідний запис до реєстраційної картки позивача про статус пенсіонера за віком було внесено лише 01.01.2018, а нарахування єдиного соціального внеску проведено за 2017 рік, судова колегія відзначає наступне. Пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Про це зазначено у першому абзаці пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. За змістом вказаних законів та у відповідності з висновком, якого дійшов Конституційний Суд України в своєму рішенні від 26 листопада 2013 року №1-14/2013 (№11-рп/2013), право на пенсію за віком особа набуває не лише після досягнення загально визначеного пенсійного віку чи пенсійного віку, встановленого спеціальним законодавством, а також у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин (п. 2.1 мотивувальної частини). Згідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Аналіз норм наведених вище законів дає підстави вважати, що «пенсіонер за віком» - це особа, яка набуває право на отримання пенсії не лише після досягнення загально визначеного пенсійного віку, а також після досягнення віку, встановленого спеціальним законодавством, і у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин. На разі, обмін даними між Державною податковою службою України, Пенсійним фондом України та фондами соціального страхування відбувається відповідно до протоколів обміну інформацією, розроблених на виконання Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 р. № 494, постановою правління ПФУ від 19.09.2013 р. № 16-1. Відповідно до норм Порядку, ПФУ щомісяця надає ДПС інформацію щодо фізичних осіб (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності. На підставі інформації, отриманої в ПФУ, в реєстрі страхувальників встановлюються/знімаються відповідні ознаки «фізична особа - пенсіонер за віком», або «особа з інвалідністю», або «пенсіонер, який досяг пенсійного віку». Право щодо визначення фізичних осіб - підприємців, які відповідають всім вимогам, зазначеним в частині четвертій статті 4 Закону № 2464, належить виключно ПФУ. Отже, фізичні особи - підприємці звільняються від обов`язку сплачувати єдиний внесок за себе, якщо вони отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статті 26 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому, окремо повідомляти контролюючий орган про набуття відповідного статусу пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС у Хмельницькій області, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України. У контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття оскарженого рішення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав його протиправним та скасував. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом першої інстанції у даній справі. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно із ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.