Постанова 4857 № 300/2651/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2651/20 пров. № А/857/6284/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі №300/2651/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 25.06.2020 за №785 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Калуського ВП ГУНП» (головуючий суддя першої інстанції ОСОБА_2 , час ухвалення справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Івано Франківськ, дата складання повного тексту 11.01.2021 р.),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 25.06.2020 за №785 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Калуського ВП ГУНП». Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 працював на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Втім наказом №785 від 25.06.2020, зокрема пунктом 1 даного наказу, ОСОБА_1 , за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту «б» пункту 2.3, пункту 2.5 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, підпункту 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 за №3353-ХІІ, підпункту 1, 2 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ та підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України (надалі по тексту також МВС України) від 09.11.2016 за №1179, притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з Національної поліції України. В подальшому наказом від 10.08.2020 за №257 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 з 13 серпня 2020 року звільнено з поліції з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. При цьому, як підставу для наказу від 10.08.2020 за №257 зазначено наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №785 від 25.06.2020. За доводами позивача обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Жодних доказів вчинення позивачем злочину чи адміністративного проступку спірний наказ не містить. Більше того, згідно пояснень ОСОБА_1 постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 у справі №345/1872/20 закрито провадження щодо позивача за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексу також КУпАП), у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. А зазначення відповідачем в пункті 1 оскаржуваного наказу інших порушень нічим не підтверджено та ґрунтується на суб`єктивній оцінці. З наведених підстав ОСОБА_1 вважає необґрунтоване прийняття органом призначення наказу за №785 від 25.06.2020, зокрема пункту 1, на підставі якого ОСОБА_1 звільнено з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Просив позов задовольнити в повному обсязі. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не врахована постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 у справі № 345/1872/20. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України). Всупереч вищенаведеним приписам, суд першої інстанції вказану вище постанову суду до уваги не взяв, а висновок суду про перебування в стані алкогольного сп`яніння ґрунтується на поясненнях лікаря-травматолога КНП «Калуська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 , який однак судом в якості свідка не допитувався, а відтак не несе жодної відповідальності за недостовірність наданих ним пояснень. Щодо дорожньо - транспортної пригоди, то зазначає про те, що ніхто за медичною допомогою не звертався, не вказував про заподіяння шкоди здоров`ю чи майну, ні до нього особисто, ні до Головного управління Національної поліції в Івано- Франківській області ніким не заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також нікого не було визнано потерпілим у справі про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області винесено постанову від 30.09.2020 у справі № 345/3274/20. Що стосується посилання суду на суспільний резонанс, то в даному випадку суд вийшов за межі предмета доказування у цій справі, оскільки суд по суті самостійно кваліфікував дорожньо-транспортну пригоду за участю позивача як суспільний резонанс. Щодо порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських, то вказує на те, що повідомив про свою відсутність через свого брата - ОСОБА_4 , який проходить службу у Калуському відділі поліції. Така форма повідомлення не суперечить вимогам Типових правил внутрішнього службового розпорядку, які затверджено наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 №

50. При цьому начальник СРПП № 3 Калуського відділу поліції ОСОБА_5 у своїх поясненнях цього не заперечив, зазначивши також, що протягом дня спілкувався зі мною по телефону. Щодо накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення, то вважає, що відповідач при прийнятті спірного наказу не врахував, що до дисциплінарної відповідальності позивач притягується вперше, зауваження чи недоліки в роботі не виявлялись, а також був учасником Антитерористичної операції. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення з Національної поліції України у зв`язку із реалізацією органом призначення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно- правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. ГУНП в області зазначає, що службове розслідування було проведено саме за фактом дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої позивачем як поліцейським. В свою чергу, вказана подія слугувала підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090170000525 та було розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, а також складання стосовно позивача адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП. Відтак, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є саме вчинення останнім дисциплінарного проступку як працівником Національної поліції України, а не факт доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 та статтею 124 КУпАП та/або кримінального караного діяння за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 сталі 286 КК України. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано- Франківської області від 30.09.2020 у справі № 345/3274/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. тобто доведено вину позивача як учасника дорожнього руху у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Факт вчинення 25 травня 2020 року дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача та саме з його вини, під час керування ним транспортного засобу (легковий автомобіль) «Skoda Super В» із державним номерним знаком НОМЕР_1 (реєстрація Чеської республіки), є доведеним постановою суду та не заперечується і самим позивачем. Щодо порушень вимог Правил етичної поведінки поліцейських, то відповідач вважає, що відповідно положень п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися усіх законів України, в тому числі, що стосуються безпеки дорожнього руху. Вказана норма зобов`язує особу знати і дотримуватися Правил дорожнього руху, що має виняткове значення для поліцейського, який зобов`язаний шляхом бездоганного та неухильного дотримання законодавства своїми діями подавати приклад громадянам та гідно нести звання поліцейського. За таких обставин ОСОБА_1 , грубо порушуючи Правила дорожнього руху, проявивши самовпевненість та особисту недисциплінованість створив загрозу життю, як своєму так і оточуючих. Окрім цього, описова частина постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 20.08.2020, матеріали службового розслідування і даної адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження інформації/доводів позивача щодо іншого учасника руху на автодорозі, марки автомобіля (його кольору), якого за словами позивача він мав намір обігнати, та який у подальшому через зміну швидкості руху, не дозволив завершити йому маневр обгону та став причиною дорожньо - транспортної пригоди, що також свідчить, що позивач, надаючи неправдиву інформацію щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не сприяв слідчим діям. Більше того як добросовісний громадянин, а особливо відповідальний поліцейський, який точно знаючи, що на передодні і під час керування транспортним засобом не вживав речовин, алкоголю які знижують його увагу як водія, не повинен переживати чи сумніватися щодо свого фізичного стану, оскільки метою такого огляду є саме встановлення дійсних і фактичних обставин подій, яка була предметом службового розслідування, неповинен відмовлятись від огляду на стан алкогольного сп`яніння, при тому, що такий огляд працівники поліції пропонували пройти позивачу на наступний день о 10:00 год. 26 травня 2020 року. Також відповідач у відзиві вказує на те, що при наявності болі живота, і погіршені самопочуття, такий фізичний стан ОСОБА_1 , при перебуванні ним на листку непрацездатності (про отримання якого ще до відвідування о 15:00 год. лікаря точно наперед, зранку знав потенційний хворий), жодним чином не заважало і не завадило йому протягом тривалого часу впродовж дня 25.05.2020 займатися власними і особистими справами, в тому числі їздити із товаришем на різні СТО, займаючись вирішенням питання технічного стану як власного автомобіля так і автомобіля товариша, проводити заміну гумового покриття коліс на шиномонтажі, вживати (при діагнозі гострий гастрит, нудоті і болі в животі) каву, переміщуватися в такому стані по м. Калуш на транспортниму засобі, в тому числі з метою тривалої поїздки до смт. Прошів та в інші напрямки околиці м. Калуша. При тому, саме такий стан погіршення здоров`я, як вважає позивач, перешкоджав йому зранку і протягом цілого дня (25.05.2020) виконувати службові обов`язки працівника Національної поліції України, в тому числі нести добове чергування наряді. Щодо посилань позивача, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, то комісією дана оцінка діям та поведінці позивача, враховане його пасивне ставлення до виконання службових обов`язків, попередню поведінку, рівень кваліфікації, одночасно, в ході службового розслідування комісією не встановлено жодних обставин, що пом`якшували б відповідальність ОСОБА_1 відповідно вирішено, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вважаючи, що будь-яких порушень при звільненні позивача за порушення дисципліни ГУНП в області не допускали, а діяли у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», тому оскаржувані накази є правомірними та законними. З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, позивач та представник позивача апеляційну скаргу підтримали з підстав, наведених у скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Дана обставина підтверджується поясненнями позивача, зазначеними в адміністративному позові, висновком службового розслідування від 24.06.2020 та не заперечується відповідачем. 25.05.2020 о 17:50 год., керуючи автомобілем «Skoda Super B», старший сержант поліції ОСОБА_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду із потерпілими у с. Голинь Калуського району Івано-Франківської області на автодорозі Н-10 «Стрий-Чернівці», а саме: в світлу пору доби, рухаючись зустрічною смугою, лівою передньою частиною автомобіля зіткнувся із лівою задньою частиною напівпричепа зустрічної вантажівки марки «Mercedes-Benz Actrоs 1844» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) з напівпричепом марки «Koger» (державний номерний знак НОМЕР_3 ) під керуванням громадянина ОСОБА_6 , після чого виїхав за межі дороги вліво і перекинувся. У наслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі по тексту також ДТП) водій вантажівки тілесних ушкоджень не отримав. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження. За подією ДТП пасажирка автомобіля «Skoda Super B» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с. Верхня Калуського району Івано-Франківської області, отримала тілесні ушкодження у вигляді ситуаційного нервозу (амбулаторне лікування). У іншого пасажира легкового автомобіля ОСОБА_8 , 1979 року народження, жителя м. Калуш, Калуського району Івано-Франківської області, діагностовано закриту черепно-мозкову травму, політравма, забій грудної клітки зліва, закрита травма живота (не госпіталізовано, від госпіталізації відмовився). ОСОБА_1 госпіталізований до реанімаційного відділення КНП «Калуська центральна районна лікарня» з діагнозом закритий перелом обох кісток лівої гомілки, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітки. За фактом дорожньо-транспортної пригоди 25.05.2020 слідчим СВ Калуського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090170000525 та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, що засвідчується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №499764 за частиною 1 статті 130 КУпАП «керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння». Вказаний протокол про адміністративне правопорушення направлено до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 у справі №345/1872/20 закрито провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. За результатами проведеного досудового розслідування, 20.08.2020 постановою слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, закрито кримінальне провадження, за відсутності в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Матеріали направлено в Калуський відділ поліції ГУ НП в області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.09.2020 у справі №345/3274/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та провадження у справі закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. В свою чергу, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 26.05.2020 за №635 призначено службове розслідування. 24.06.2020 начальником ГУ НП в Івано-Франківській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівником Калуського відділу поліції ГУ НП старшим сержантом поліції ОСОБА_1 . На підставі висновку службового розслідування від 24.06.2020, відповідачем 25.06.2020 видано наказ №785, пунктом 1 якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту «б» пункту 2.3, пункту 2.5 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, підпункту 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 за №3353-ХІІ, підпункту 1, 2 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ та підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 за №1179, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України. Наказом від 10.08.2020 за №257 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 з 13 серпня 2020 року звільнено з поліції з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Позивач, не погоджуючись із результатами службового розслідування, вважаючи їх неповними та необ`єктивними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав при проходженні публічної служби в Національної поліції України, ставлячи вимогу про скасування наказу відповідача №785 від 25.06.2020 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що у ході службового розслідування встановлений факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тому оспорюваний наказ є правомірними та підстав для його скасування не має. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 за №580-VIII (надалі по тексту також Закон №580-VIII). Частиною 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний поряд з іншим: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. За змістом частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону №580-VIII). Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі по тексту також - Дисциплінарний статут Національної поліції України). Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Службова дисципліна як визначено в частині 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Відповідно до підпунктів 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 за №1179 (надалі по тексту також Правила №1179) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики (пункт 3 розділу IV Правила №1179). За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення ( ч.1, 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту ). Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони ( ст. 13 Дисциплінарного статуту). До поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції (пункт 7 частина 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно наказу №785 від 25.06.2020 поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту «б» пункту 2.3, пункту 2.5 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, підпункту 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 за №3353-ХІІ, підпункту 1, 2 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ та підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 за №1179, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України. За фактом вчинення 25.05.2020 поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими відповідачем проведено службове розслідування, про що свідчать наявні в матеріалах справи матеріали службового розслідування №188, 194,

174. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 за №893 (надалі по тексту також Порядок №893). Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. 25.05.2020 в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Калуського відділу ГУ Національної поліції відповідних рапортів зареєстровано о 17:49 год. (повідомлення від ОСОБА_9 про дорожньо-транспортну пригоду), о 19:58 год. (повідомлення про поступлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я) і о 20:01 год. (про поступлення ОСОБА_8 , ОСОБА_7 до закладу охорони здоров`я). На підставі вказаного начальник Івано-Франківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України звернувся до начальника ГУ НП в Івано-Франківській області із клопотанням №681/42-08/01-20 від 26.05.2020 про проведення службового розслідування із залученням працівника Департаменту. Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 26.05.2020 за №635 призначено службове розслідування щодо вчинення позивачем порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, а саме складання 26 травня 2020 року відносно нього адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 КУпАП, а також вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Службовим розслідуванням, висновок якого затверджено 24 червня 2020 року, встановлено, що скоєння позивачем дисциплінарних проступків стало можливим унаслідок порушення ним вимог Дисциплінарного статуту, Законів «Про національну поліцію» та «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху, а також безвідповідального відношення до встановлених правил поведінки. Вчинення позивачем дисциплінарного проступку став можливим внаслідок відвертого ігнорування та недотримання ОСОБА_1 основоположних засад діяльності поліції і є таким, що підриває авторитет Національної поліції та довіру до нього як носія влади, а також свідчить про низькі морально-ділові якості та його особисту недисциплінованість. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту, підставою для їх застосування є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Під час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 відповідачем були опитані громадянин ОСОБА_8 , громадянка ОСОБА_7 , громадянин ОСОБА_6 , лікар станції швидкої та невідкладної медичної допомоги м. Калуш ОСОБА_10 , лікар-травматолог КНП «Калуська центральна районна лікарня» Яремко Мар`ян Аркадійович, начальник СРПП №3 Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції Бульба Тарас Володимирович, начальник СКЗ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції Мельник Василь Володимирович, заступник начальника Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_11 , інспектор СРПП №1 Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_12 , т.в.о. начальника Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_13 , які підтвердили вчинення ОСОБА_1 25.05.2020 дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими у с. Голинь Калуського району Івано-Франківської області. Згідно пояснень лікаря-травматолог КНП «Калуська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 : «…Під час візуального огляду ОСОБА_1 , а також, виходячи з його поведінки, прийшов до висновку, що даний працівник поліції перебував у стані алкогольного сп`яніння. Також, згідно протоколу у ОСОБА_1 було взято кров на предмет алкогольного чи наркотичною сп`яніння…». Як пояснив начальник СРПП №3 Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_14 : «…Відповідно до довідки, виданої лікарем, старший сержант поліції ОСОБА_1 можливо перебував у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим наступного дня, коли старшого сержанта поліції ОСОБА_1 було переведено до травматологічного відділення, відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП…». У поясненні начальник СКЗ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_15 зазначив: «…особовому складу Калуського ВП ГУНП постійно доводяться до відома вимоги НПУ та телеграми ГУНП щодо дотримання законодавства України, Правил дорожнього руху та пагубність тяжких наслідків керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Крім того попереджено, що у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння до даного працівника поліції буде прийнято безальтернативне рішення - звільнення з НПУ…». Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Службове розслідування було проведено саме за фактом дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої позивачем як поліцейським, свідченням чого є вступна частина наказу відповідача від 26.05.2020 за №635, в якому зафіксовано причини його видання. Також вказана подія слугувала підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090170000525 та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, а також складання стосовно позивача адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП. Предметом службового розслідування була черговість подій, які мали місце за участю працівника Національної поліції України ( ОСОБА_1 ) протягом цілого дня 25 травня 2020 року, який о 08:00 год. мав вийти на місце несення служби (заступити на добове чергування), дотримання, при цьому, ним службової дисципліни і виконання обов`язку щодо повідомлення про неможливість прибуття на службу, а також виконання вимог Дисциплінарного статуту, Законів «Про національну поліцію» та «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху. Суд першої інстанції вірно вказав, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є саме вчинення останнім дисциплінарного проступку як працівником Національної поліції України, а не факт доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 та статтею 124 КУпАП та/або кримінального караного діяння за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Колегія суддів апеляційного суду вважає невірними доводи апелянта про те, що оскільки постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 у справі №345/1872/20, яка набрала законної сили, закрито провадження по справі відносно позивача за статтею 130 частиною першою КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, то відповідно в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку. Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що основною підставою для прийняття постанови Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області стали результати токологічного дослідження №762 від 27.05.2020, якими за наслідками відбору біоматеріалу о 18:20 год. (тобто орієнтовно через 50 хв. із часу керування транспортним засобом і вчинення ДТП) етанолу в крові ОСОБА_1 не встановлено. Однак, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.09.2020 у справі № 345/3274/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тобто доведено вину позивача як учасника дорожнього руху у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Крім цього Верховним Судом неодноразово була висловлена правова позиція, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року (справа №816/1534/16), від 17 липня 2019 року (справа №806/2555/17), від 13 жовтня 2020 року (справа № 805/3079/17-а), від 26 листопада 2020 року (справа 580/1415/19) і підстави для відступлення від неї відсутні. Факт вчинення 25 травня 2020 року дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача та саме з його вини, під час керування ним транспортного засобу (легковий автомобіль) «Skoda Super B» із державним номерним знаком НОМЕР_4 (реєстрація Чеської республіки), є доведеною постановою суду та не заперечується ОСОБА_1 . За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські відповідно до частин 2 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту. Отже, вчинення поліцейським адміністративного правопорушення може бути самостійною підставою для відповідної дисциплінарної відповідальності. При цьому, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії позивача самостійно утворюють склад дисциплінарного проступку, оскільки врахована протиправна винна дія позивача як працівника Національної поліції України, яка проявилася у порушенні правил дорожнього руху із наслідками у вигляді вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої мало місце значне пошкодження транспортних засобів (в першу чергу керованого позивачем згідно фотоматеріалів розміщених на коментованих вище веб-ресурсах засобів масової інформації), отримання тілесних ушкоджень пасажирів (хоч і не визначених в ході досудового розслідування за правилами КК України як відповідні тілесні ушкодження, наявність яких дає змогу кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ознаками злочину частини 1 статті 286 КК України), незважаючи на обставину допущення такої події не на робочому місці, не із службовим транспортним засобом, не при виконанні службових обов`язків і в позаробочий час, однак за умови набуття даною подією значного суспільного резонансу, суд, в сукупності обставин справи, в тому числі описаних нижче по тексту даного судового рішення, як і відповідач вважає коментовані дії позивача такими, що підривають авторитет поліції. Щодо порушення Правил етичної поведінки поліцейських. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Правил №1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (надалі по тексту також - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції. Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (підпункти 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ Правил №1179). Ці норми вимагають від кожного поліцейського бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті. Поведінка поліцейського завжди, і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не провинно паплюжити ділову репутацію та авторитет поліцейського. Бездоганне виконання моральних зобов`язань забезпечує право поліцейського на довіру суспільства, повагу, визнання і підтримку громадян. Порушення спеціальних норм проходження служби є дисциплінарним проступком, який може потягнути за собою дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби. Отже, з урахуванням наведених вище норм, старший сержант поліції ОСОБА_1 своєю поведінкою як на службі, так і в побуті має підтримувати високе звання поліцейського серед громадян, зокрема бути прикладом «законослухняності» та поваги до закону. До поліцейських, враховуючи надзвичайну суспільну важливість наданих ним державою владних повноважень щодо захисту прав і свобод громадян, з боку суспільства пред`являються підвищенні вимоги стосовно моральних якостей, поведінки на службі, в сім`ї, побуті, в тому числі у вільний від роботи час. Від вчинків кожного поліцейського складається загальне ставлення до всієї правоохоронної системи. Із висновку службового розслідування і особистого пояснення ОСОБА_1 слідує, що знаючи, що 25.05.2020 (в день вчинення ДТП) о 8:00 год. згідно графіку несення служби мав заступати на добове чергування у складі ГРПП Калуського ВП ГУ НП в області, та маючи намір ще 24.05.2020 у зв`язку з погіршенням самопочуття звернутись наступного дня до медичного закладу, про обставини, які унеможливлюють несення ним служби 25.05.2020, керівництво Калуського ВП ГУ НП не повідомив, 25.05.2020 на 08.00 год. до приміщення Калуського ВП не прибув та до 11.00 год. на телефонні дзвінки не відповідав. Позивач не заперечує встановлені в ході проведення службового розслідування коментовані обставини щодо неповідомлення до 11:00 год. 25.05.2020 про неможливість прибуття на службу 25.05.2020 у зв`язку із захворюванням. Відповідно до розділу IV Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 3 березня 2016 року №50 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №457/28587, державний службовець повідомляє про свою відсутність на роботі свого безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом, які поширюються на позивача у спірних правовідносинах, оскільки за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, однак загальне трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному визначеному законі. Отже, позивачем не було виконано покладений на нього як на поліцейського обов`язок у разі хвороби повідомити негайно про це свого безпосереднього керівника, що визначений вказаними нормами чинного законодавства. Разом з тим, як встановлено судом, позивач до вчинення дорожньо-транспортної пригоди 25.05.2020 перебував на амбулаторному лікуванні, що засвідчується поясненнями начальника СКЗ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_15 та медичною довідкою лікуючого терапевта ОСОБА_16 №107 від 25.05.2020 (первинна). Згідно коментованої довідки в розділі «діагноз» внесено запис лікаря «г. гастрит», у розділі «режим» особливої відмітки чи запису не міститься. В ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що « 24.05.2020 я дуже погано себе почував, болі живота, тоншило і я у зв`язку із цим 25.05.2020 звернувся до медичного закладу Калуської поліклініки за медичною допомогою і мені відкрили лікарняний з діагнозом гострий гастрит. Зранку я перебував вдома по місцю проживання, до лікаря на прийом до лікаря мене записали після обіду 25.05.2020 біля 15:00 год. Біля 12:00 год. я зателефонував своєму знайомому ОСОБА_17 (задній пасажир транспортного засобу під керуванням позивача, який потрапив у ДТП) та попросив його заїхати до мене додому, оскільки мій автомобіль … перебував на СТО у м. Калуші…» «…Після того, як мій знайомий ОСОБА_17 за мною заїхав, я поїхав на його автомобілі на СТО. Біля години часу я разом з ОСОБА_17 перебував на СТО. Я забрав свій автомобіль…», «…На СТО з ОСОБА_17 випив каву. Після цього поїхав на шино монтаж, де міняв колеса у своєму автомобілі. Там з ОСОБА_17 пробув до 2-ох годин. Під час цього йому зателефонувала знайома ОСОБА_18 (передній пасажир транспортного засобу під керуванням позивача, який потрапив у ДТП) та поросила зустрітися. Після шино монтажу завіз Тараса на СТО (інше), де він зустрівся з ОСОБА_18 , а я поїхав до лікаря. Лікар відкрив лікарняний лист та виписав лікування», «…Після лікаря поїхав на СТО за ОСОБА_17 . По дорозі мені зателефонувала мати та попросила забрати її з роботи з ОСОБА_19 додому. З СТО забрав ОСОБА_17 , а також на прохання ОСОБА_20 . Спочатку мав намір поїхати за мамою, а потім хотів відвезти додому ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ». Надаючи оцінку наведеним вище в ході службового розслідування поясненням позивача, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 як службова особа Національної поліції України проявив недбале ставлення до власних обов`язків і служби в органах Національної поліції України, оскільки знаючи на передодні робочого дня (24.05.2020) про погіршення здоров`я, з вечора 24.05.2020 до 08:00 год. 25.05.2020 міг повідомити керівництво про такі обставини і ймовірне відкриття лікарняного та невихід на добове чергування, а також при наявності болі живота, нудоті і погіршенням у зв`язку із цим власного самопочуття, при перебуванні ним на листку непрацездатності, протягом тривалого часу впродовж дня 25.05.2020 займався власними і особистими справами, в тому числі здійснював поїздки із товаришем на різні СТО, займаючись вирішенням питання технічного стану як власного автомобіля так і автомобіля товариша, проводив заміну гумового покриття коліс на шиномонтажі (2 години), вживаі (при діагнозі гострий гастрит, нудоті і болі в животі) каву, переміщуватися в такому стані по м. Калуш на транспортному засобі, в тому числі з метою тривалої поїздки до смт. Брошів та в ніші напрямки околиці м. Калуша. Також позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту «б» пункту 2.3, пункту 2.5 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306 та підпункту 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 за №3353-ХІІ. Підпункти 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язують учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху. Таким чином, виходячи із вищенаведених норм, з урахуванням положень підпункту 1 пункту 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов`язаний дотримуватися усіх законів України, в тому числі, що стосуються правил дорожнього руху та зобов`язаний шляхом бездоганного та неухильного дотримання законодавства, своїми діями подавати приклад громадянам та гідно нести звання поліцейського. Як слідує із наявного у матеріалах справи протоколу огляду місця події від 25.05.2020 і пояснення водія вантажного автомобіля марки «Mercedes-Benz Actros 1844» ОСОБА_6 , позивач, перебуваючи за кермом автомобіля «Skoda Super B», під час здійснення маневру перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки (1.1), виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення із зустрічним автомобілем. Як свідчить Схема ДТП автомобіль «Skoda Super B», рухаючись по автодорозі Н-10 зі сторони м.Калуш в напрямок до смт. Брошнів через с. Голинь, вчинив дорожньо-транспортну пригоду на місці затяжного повороту, в який транспортний засіб «Skoda Super B» віджав, а вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz Actros 1844» виїжджав, тобто уже завершив рух із такого повороту. Є очевидним, що за такої дорожньої ситуації водій автомобіля "Skoda Super B" зобов`язаний був знизити швидкість руху до безпечної, в тому числі не допускати ймовірний обгін, іншого транспортного засобу, про що зазначено нижче по тексту судового рішення. Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, зокрема підпункту «б» пункту 2.3 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1. для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год. Матеріали службового роздування як і описова частина постанови слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львів, про закриття кримінального провадження від 20.08.2020 відсутні відомості про існування фактичних обставин, які б засвідчували коментовані винятки із забезпеченням безпеки дорожнього руху. Гальмівний шлях, зафіксований в постанові слідчого від 20.08.2020 (89,2 м і 86,5 м) свідчить про те, що швидкість транспортного засобу «Skoda Super B» була вищою за 30 км/год. Отже, виходячи із обставин, встановлених в ході службового розслідування, та підтверджених матеріалами справи, ОСОБА_1 порушив Правил дорожнього руху перетнувши вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, тим самим вчинив дорожньо-транспортну пригоду із потерпілими. Також слідчим у постанові про закриття кримінального провадження від 20.08.2020 зазначено обставини наступного змісту: «…Одночасно при проведенні досудового розслідування вбачається можливою причиною ДТП є дії водія автомобіля марки «Шкода СуперБ» реєстрації Чеської Республіки НОМЕР_4 , який не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням, в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічного смугу та в подальшому зіткнення із автомобілем марки «Мерседес Бенс 154», реєстраційний № НОМЕР_5 з напівпричепом марки «Когел» реєстраційний № НОМЕР_6 …». Описова частина постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 20.08.2020 як і матеріали службового розслідування так і даної адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження інформації/доводів позивача щодо іншого учасника руху на автодорозі, марки автомобіля (його кольору), якого за словами ОСОБА_1 він мав намір обігнати, та який у подальшому через зміну швидкості руху, не дозволив завершити йому маневр обгону та став причиною дорожньо-транспортної пригоди. Вказане свідчить, що позивач, надаючи неправдиву інформацію щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не сприяв слідчим діям. Правила дорожнього руху забороняють перетинати лінію (1.1), навіть за умови, що на автодорозі перебував поодиноких транспортних засобів, що рухався із швидкістю менше 30 км/год, позивач зобов`язаний був забезпечення безпеки дорожнього руху, чого не мало місце у спірному випадку. Згідно із підпунктом «б» пункту 2.9 розділу ІІ Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу. Також згідно підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Натомість позивач, відчуваючи погіршення стану здоров`я, що перешкоджало вийти на службу для здійснення добового чергування як правника поліції, сів за кермо транспортного засобу і впродовж тривало часу денної пори доби (25.05.2020) керував автомобілем, вчинивши в подальшому в такому стані ДТП. Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 в першу чергу як посадова особа Національної поліції України, а не як учасник дорожнього руху, у своїх поясненнях від 10.06.2020, наданих під час службового розслідування так, і у адміністративному позові не вказав про причини своєї відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння, при тому, що такий огляд працівники поліції пропонували пройти позивачу на наступний день о 10:00 год. 26 травня 2020 року. Добросовісний громадянин, а особливо відповідальний поліцейський, який точно знаючи, що на передодні і під час керування транспортним засобом (25.05.2020) не вживав речовин, які знижують його увагу як водія, не повинен переживати чи сумніватися щодо свого фізичного стану, оскільки метою такого огляду є саме встановлення дійсних і фактичних обставин подій, яка була предметом службового розслідування. Згідно пояснень, наданих 11.06.2020 лікарем-травматологом КНП «Калуська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 в ході службового розслідування, під час огляду позивача при доставленні останнього до медичного закладу, виходячи з візуального огляду, а також судячи з поведінки старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , лікар зробив висновок, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння. Колегія суддів апеляційного вважає невірними доводи апелянта про те, що висновок суду про перебування в стані алкогольного сп`яніння ґрунтується на поясненнях лікаря-травматолога КНП «Калуська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 , який однак судом в якості свідка не допитувався, а відтак не несе жодної відповідальності за недостовірність наданих ним пояснень, оскільки позивач знаючи про матеріали службового розслідування і відзиву на позов, жодним чином у даній справі не заперечує і не спростовує пояснення лікаря-травматолога КНП «Калуська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 , наданих у ході службового розслідування та окрім цього, з урахуванням тієї обставини, що позивач відмовився від проходження від огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції також вірно зазначив, що ОСОБА_1 не вказує суду про некомпетентність чи упередженість такого лікаря, перебування з ним у неприязних відносинах, вчинення останнім наклепу чи умисного обмовлення працівника поліції із тих чи інших причин. Щодо посилань позивача, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, то колегія суддів зазнає наступне. Дисциплінарна комісія, надаючи оцінку діям працівника поліції ОСОБА_1 , врахувала, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово - дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги і при обранні виду дисциплінарного стягнення дійшла висновку, що описані вище допущені порушення є проступком проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків, а також свідчить про низькі морально-ділові якості та його особисту недисциплінованість. Частиною 3 статті 19 Статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Відтак, комісією дана оцінка діям та поведінці позивача, враховане його пасивне ставлення до виконання службових обов`язків, попередню поведінку, рівень кваліфікації, одночасно, в ході службового розслідування комісією не встановлено жодних обставин, що пом`якшували б відповідальність ОСОБА_1 , тому відповідно вирішено, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Відповідно до ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Згідно Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Оскільки за наслідками проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який є співмірним із видом дисциплінарним стягненням у вигляді звільнення. Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ході службового розслідування встановлений факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тому оспорюваний наказ є правомірними та підстав для його скасування та задоволення позовних вимог не має. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі №300/2651/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 21.05.2021р. у зв`язку із тим, що член колегії-суддя Бруновська Н.В. з 05.05.2021р. по 08.05.2021р. була відсутня у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та з 11.05.2021р. по 20.05.2021р. включно перебувала у щорічній відпустці.