Постанова 4857 № 300/1925/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1925/20 пров. № А/857/1021/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську суддею Микитюком Р.В.) в адміністративній справі № 300/1925/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив: - визнати неправомірним та скасувати наказ начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 13.04.2020 № 505 про притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0163794), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України; - визнати неправомірним та скасувати наказ начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 09.06.2020 № 192 о/с про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0163794), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; - визнати неправомірним та скасувати наказ начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 06.07.2020 № 217 о/с про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0163794), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; - поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 07.07.2020 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області; - допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ГУНП в Івано-Франківській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вважає звільнення незаконним, оскільки зазначені в наказі підстави для його звільнення не відповідають дійсним обставинам справи, а застосоване до нього покарання є крайнім заходом дисциплінарного впливу, що не могло бути застосовано у цьому випадку. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неправильного застосування норм процесуального та матеріального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви, зокрема тим, що дисциплінарне стягнення є засобом службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Так, наказом начальника ГУНП в області від 19.03.2020 № 419 було призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Рожнятівського ВП Калуського ВП ГУНП в області ОСОБА_1 . В чому полягало порушення службової дисципліни у даному наказі не зазначено. Зауважує, що сама комісія у висновку чітко встановила, що лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував поза службою. Крім того, у пункті 3 висновку дисциплінарна комісія встановила, що факт керування транспортним засобом оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Рожнятівського ВП Калуського ВП ГУНП в області ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, при цьому жодних посилань, що цей факт вчинено в стані алкогольного сп`яніння, не зазначено. Вказує на те, що керівництво ГУНП в області не досліджувало питання наявності чи відсутності вчинення ним адміністративного правопорушення, а тільки надавало правову оцінку наявності чи відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Водночас, відповідно до ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Проте, в матеріалах службового розслідування не мотивовано, чому до позивача застосовано крайній захід дисциплінарного стягнення і які саме дії позивача підірвали авторитет Національної поліції і в який спосіб. ГУ НП в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказало, що 19.03.2020 о 03:25 по вул. Грюнвальдська, 4А, що у м. Івано-Франківську працівники Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області у складі екіпажу "Ясень-0102" склали на водія автомобіля марки "Ford Transit", н.з НОМЕР_1 , лейтенанта поліції Кінащука А.Б., протокол про адміністративне правопорушення (серії ДПР 18 № 311756), за порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 130 (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. 19.03.2020 за цим фактом наказом ГУНП в Івано-Франківській області за № 419 призначено службове розслідування. Адміністративна справа за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 працівниками УНП в Івано-Франківській області направлена для розгляду до Івано-Франківського міського суду. Також винесено постанову № 4176 від 19.03.2020 (серії № 2266601) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 6 ст. 121 КУпАП (за порушення Правил дорожнього руху, а саме: п. 2.9 - керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком у темну пору доби). З метою проведення об`єктивного та неупередженого службового розслідування, а також всебічного вивчення обставин були опитані працівники Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області. Надаючи оцінку діям лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарна комісія врахувала, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції треба розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків. Відповідно керівництвом ГУНП не досліджувались питання наявності чи відсутності вчинення ним адміністративного правопорушення, а тільки надавалась правова оцінка наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Представник відповідача звернув увагу, що додатково підтверджує вчинення позивачем дисциплінарного проступку й постанова Івано-Франківського міського суду від 13.04.2020 у справі № 344/4367/20, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. ОСОБА_1 подав відповідь на цей відзив, у якому він зазначив, що відповідач у відзиві не спростував нормами права застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення. Зазначає, що дисциплінарне стягнення є засобом службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Так, наказом начальника ГУНП в області від 19.03.2020 № 419 було призначене службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Рожнятівського ВП Калуського ВП ГУНП в області ОСОБА_1 . В чому полягало порушення службової дисципліни у цьому наказі не зазначено. Зауважує, що сама комісія у висновку чітко встановила, що лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував поза службою. Також, у п. 3 висновку дисциплінарна комісія встановила, що факт керування транспортним засобом оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Рожнятівського ВП Калуського ВП ГУНП в області ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, при цьому жодних посилань, що цей факт вчинено в стані алкогольного сп`яніння, не зазначено. Як зазначено у відзиві, керівництво ГУНП в області не досліджувало питання наявності чи відсутності вчинення ним адміністративного правопорушення, а тільки надавало правову оцінку наявності чи відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Водночас, згідно із ч.1 ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Проте, ні у відзиві, ні в матеріалах службового розслідування не вмотивовано, чому до позивача застосовано самий крайній захід дисциплінарного стягнення і які саме його дії підірвали авторитет Національної поліції і в який спосіб. Просив позов задовольнити повністю. ГУ НП в Івано-Франківській області подало заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 та вказало, що постановою Івано-Франківського міського суду від 13.04.2020 у справі № 344/4367/20, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.06.2020, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Відповідно службовим розслідуванням доведено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, чим вчинив дисциплінарний проступок, несумісний із проходженням служби. Звернув увагу, що звільнення зі служби в поліції як вид дисциплінарного стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, однак його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи, з урахуванням обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, З 07.02.2019 по 07.07.2020 ОСОБА_1 перебував на службі в органах Національної поліції України. 19.03.2020 о 03:25 по вул. Грюнвальдській, 4А, що у м. Івано-Франківську працівники Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області у складі екіпажу "Ясень - 0102" (поліцейські роти № 1 взводу № 2 Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області) за порушення Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком у темну пору доби) зупинили автомобіль марки "Ford Transit", н.з. НОМЕР_1 , під керуванням оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Кінащука А.Б., який за результатами огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (DRAGER ALKOTEST 6810) перебував у стані алкогольного сп`яніння (виявлено 1,12 проміле). Цього ж дня на водія автомобіля марки "Ford Transit", н.з. НОМЕР_1 , лейтенанта поліції Кінащука А.Б., за порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ДПР 18 № 311756). Також винесено постанову № 4176 від 19.03.2020 (серії ЕАК № 2266601) про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 6 ст. 121 КУпАП (за порушення Правил дорожнього руху, а саме: п. 2.9 керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком у темну пору доби). З метою проведення об`єктивного та неупередженого службового розслідування, а також всебічного вивчення обставин, були опитані працівники Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області. Поліцейський взводу № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області рядовий поліції ОСОБА_2 вказав, що 18.03.2020 о 20:00 заступив на несення служби у складі екіпажу "Ясень - 0102" на автомобілі TOYOTA PRIUS, н.з НОМЕР_2 . 19.03.2020 близько 03:25, рухаючись на службовому автомобілі по вул. Незалежності, що у м. Івано-Франківську, побачив автомобіль марки "Ford Transit", н.з. НОМЕР_1 , який рухався з технічною несправністю, а саме: недостатнє освітлення номерного знаку з лівої сторони. Побачивши їх, вказаний транспортний засіб різко змінив рух та припаркувався на парковці на початку вул. Вагилевича. Після цього вони на автомобілі марки TOYOTA PRIUS, н.з НОМЕР_2 проїхали повз нього та, проїхавши декілька метрів, зупинились і стали очікувати, що водій цього автомобіля буде робити далі. Через декілька хвилин автомобіль марки "Ford Transit", н.з НОМЕР_1 рушив з місця та поїхав в сторону вул. Грюнвальдської, що в м. Івано-Франківську. Вони на службовому автомобілі поїхали за ним та за допомогою увімкнених проблискових маячків синього і червоного кольору та з поданням звукового сигналу, зупинили автомобіль марки "Ford Transit", н.з НОМЕР_1 . З вказаного автомобіля вийшов водій, який представився оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу Поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Ним було роз`яснено цьому водію причину зупинки його транспортного засобу, а саме: відсутність належного освітлення номерного знака. За вказане порушення ПДР відносно лейтенанта ОСОБА_1 винесено постанову за ч. 1 ст. 121 КУпАП, яку останній відмовився підписати, хоча в усному порядку погодився з цією технічною несправністю. У ході спілкування з водієм автомобіля марки "Ford Transit", н.з НОМЕР_1 від останнього почули з порожнини рота запах алкоголю. Надалі він запропонував лейтенанту поліції ОСОБА_1 в присутності двох свідків пройти огляд на алкотестері "Драгер" для встановлення факту перебування у стані алкогольного сп`яніння, на що останній погодився. За результатами тесту для встановлення факту перебування у стані алкогольного сп`яніння приладом DRAGER ALCOTEST 6810, у лейтенанта поліції ОСОБА_1 виявлено 1,12 проміле. Під час усного спілкування ОСОБА_1 визнав, що напередодні вживав спиртне, яке саме не уточнив. Відносно лейтенанта поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ДПР 18 № 311756) за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який останній підписав, однак від надання пояснення на підставі ст. 63 Конституції відмовився. Опитаний поліцейський взводу № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області рядовий поліції ОСОБА_3 надала аналогічні з рядовим Кушнериком С.В. пояснення. Також 19.03.2020 членом дисциплінарної комісії підполковником поліції Веляник Т.Ю. лейтенанту поліції ОСОБА_1 запропоновано надати письмові чи усні пояснення та надати відповідні документи та матеріали, що стосується обставин, які досліджувалися, однак останній від дачі будь-яких пояснень на підставі ст. 63 Конституції України відмовився, про що було складено відповідний акт (а.с. 73 - 78, 80 - 84). 19.03.2020 начальник ГУНП в Івано-Франківській області за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 відповідно до статтей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VII, видав наказ за № 419 "Про призначення та проведення службового розслідування", проведення якого доручено дисциплінарній комісії у складі: голова комісії майор поліції Бондюк А.Ф., начальник УКЗ ГУНП; члени комісії: підполковник поліції Берланід С.В., заступник начальника управління начальник ВІОС УКЗ ГУНП; підполковник поліції Веляник Т.Ю., старший інспектор з ОД ВІОС УКЗ ГУНП; підполковник поліції Максимів В.Д., начальник відділу ВАООМР УКР ГУНП; підполковник поліції ОСОБА_4 , старший оперуповноважений Івано-Франківського управління ДВБ НПУ; ОСОБА_5 , провідний спеціаліст сектору правового забезпечення ГУНП (а.с. 71). Результати службового розслідування оформлені висновком від 10.04.2020, з якого видно, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, уважати такими, що підтвердилися. Факт керування автомобіль марки "Ford Transit", н.з НОМЕР_1 , порушення ПДР оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Кінащуком А.Б. знайшов своє підтвердження. Наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 буде встановлено за результатами розгляду адміністративної справи судом. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог пп. 1 п. 5 ст. 14, пп. 4 п.2 ст. 16 розділу III Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII, пп. "а", "в" п. 2.9 розділу II Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пп. 1 п.1 ст. 18, п.1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, вимоги п. 1, пп. 1, 2, 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, та пп. 2 п. 1 розділу I, пп. 1 п.1 розділу II та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби. (а.с. 64 - 70). 13.04.2020 ГУНП в Івано-Франківській області винесено наказ № 505 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Рожнятівського ВП Калуського ВП ГУНП", згідно якого, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог пп. 1 п. 5 ст. 14, пп. 4 п.2 ст. 16 розділу III Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII, пп. "а", "в" п. 2.9 розділу II Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пп. 1 п.1 ст. 18, п.1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII, вимоги п. 1, пп. 1, 2, 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, та пп. 2 п. 1 розділу I, пп. 1 п. 1 розділу II та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з Національної поліції України. Пунктом 2 цього наказу за порушення вимог ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, що виразилось у відсутності належного контролю за діями підлеглого та призвело до вчинення лейтенантом поліції ОСОБА_6 дисциплінарного проступку, начальника Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області підполковника ОСОБА_7 попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни та посилення контролю за діями працівників підпорядкованого відділу з метою недопущення подібних випадків у майбутньому (а.с. 61 - 62). За змістом наказу 19.03.2020 о 03:25 по вул. Грюнвальдській, 4А, що у м. Івано-Франківську, працівники Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області у складі екіпажу "Ясень - 0102" за порушення Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком у темну пору доби) зупинили автомобіль марки "Ford Transit", н.з НОМЕР_1 , під керуванням оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Кінащука А.Б., який за результатами огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (DRAGER ALKOTEST 6810) перебував у стані алкогольного сп`яніння (виявлено 1,12 проміле). Цього ж дня на водія автомобіля марки "Ford Transit", н.з НОМЕР_1 , лейтенанта поліції Кінащука А.Б., за порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ДПР 18 № 311756). Також, винесено постанову № 4176 від 19.03.2020 (серії ЕАК № 2266601) про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 6 ст. 121 КУпАП (за порушення Правил дорожнього руху, а саме: п. 2.9 керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком у темну пору доби). Одночасно, лейтенант поліції ОСОБА_1 допустив порушення службової дисципліни, зокрема порушення вимог пп. 1 п. 5 ст. 14, пп. 4 п. 2 ст. 16 розділу III Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII, пп. "а", "в" п. 2.9 розділу II Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пп. 1 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, вимоги п.1, пп.1, 2, 6 п.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, та пп. 2 п. 1 розділу I, пп. 1 п. 1 розділу II та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, оскільки під час складання Присяги на вірність Українському народові присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та Законів України, втілювати їх у життя та поважати і охороняти честь держави, а також з гідністю нести високе звання поліцейського. Вчинений лейтенантом поліції ОСОБА_1 дисциплінарний проступок став можливим внаслідок відвертого ігнорування та недотримання ним основоположних засад діяльності поліції і є таким, що підриває авторитет Національної поліції та довіру до нього, як носія влади, а також свідчить про низькі морально-ділові якості та його особисту недисциплінованість, що унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків. Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 09.06.2020 № 192 о/с "По особовому складу" лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за підпунктом 6 пунктом 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (а.с. 90). Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 06.07.2020 № 217 о/с "По особовому складу" внесено зміни до наказу ГУ НП в Івано-Франківській області від 09.06.2020 № 192 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 та викладено його у такій редакції: лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0163794), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області звільнено зі служби в поліції за підпунктом 6 пунктом 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 07.07.2020, з виплатою компенсації за 15 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році (а.с. 91). Не погоджуючись із вказаними наказами, позивач оскаржив їх до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що в цьому випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Це порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, суд вважав, що до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 правомірно застосовано крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в Національній поліції України. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» та Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про Національну поліції», поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. На поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (далі - Статут). Згідно з статтею 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Статтею 12 Статуту дисциплінарний проступок визначений як протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За приписами статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до статті 14 Статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. А згідно зі статтею 19 Статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Частинами першою, дев`ятою статті 20 Статуту визначено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання. Також відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». 11.08.2019 ОСОБА_1 склав Присягу працівника поліції на вірність Українському народові (а.с. 88). Суд зазначає, що під час складання Присяги на вірність Українському народові лейтенант поліції ОСОБА_1 присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя та поважати і охороняти честь держави, а також з гідністю нести високе звання поліцейського. Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, (далі - Правила) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. За змістом оскаржуваних наказів позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні ним службової дисципліни, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, що визначені Законом України «Про Національну поліцію», Статутом, Правилами етичної поведінки поліцейських та Присягою працівника поліції і є окремою підставою для звільнення поліцейського. Вказане порушення є наслідком особистої недисциплінованості позивача та ігнорування ним вимог чинного законодавства, свідомого вчинення дій, що підривають авторитет поліції. При вирішенні справи суд враховує правову позицію, висвітлену у рішенні Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 824/355/17-а згідно з якою звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Як встановлено судом, при визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано те, що скоєння лейтенантом поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку стало можливим внаслідок відвертого ігнорування та недотримання ним основоположних засад діяльності поліції та вимог п .1, пп.1, 2, 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пп. 2 п.1 розділу I, пп. 1 п.1 розділу II та п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пп. 1 п.1 ст. 18, п.1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, пп. 1 п. 5 ст. 14 розділу III Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII в частині "Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимоги цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху", пп. 4 п.2 ст. 16 цього ж Закону в частині "Водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції" та пп. "а", "в" п. 2.9 розділу II Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При обранні виду дисциплінарного стягнення комісією взято до уваги характеризуючі дані ОСОБА_1 , всі матеріали, отримані у межах службового розслідування, на підставі чого дисциплінарна комісія дійшла висновку, що описані вище дії, вчинені лейтенантом поліції ОСОБА_1 є такими, що підривають авторитет Національної поліції та довіру до нього, як носія влади, а також свідчать про низькі морально-ділові якості та його особисту недисциплінованість, що унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 знав та усвідомлював неприпустимість своєї поведінки, проте зухвало знехтував нормами законодавства і вчинив дії несумісні з вимогами, що пред`являються до професійних і моральних якостей поліцейського. Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 р. у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 р. у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають. Також Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин, що стали наслідком притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, і як наслідок, законності оскаржуваних наказів, при прийнятті яких відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Тому, підстави для скасування спірних наказів відсутні, а відтак не підлягають задоволенню й позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року в адміністративній справі № 300/1925/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин