Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2195/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2195/20 пров. № А/857/2169/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року (суддя Кухар Н.А., ухвалене в м. Львові о 13:38, повний текст складено 14.12.2020) у справі № 380/2195/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: 16.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2018 року № 0904302-1311-1325 про накладення транспортного податку в розмірі 25000 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено . Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач Головне управління ДПС у Львівській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу в задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. При цьому розрахунок вартості автомобіля здійснюється Мінекономрозвитку в межах компетенції цього органу виконавчої влади, в той час, як відповідач наділений повноваженням прийняти інформацію від Мінекономрозвитку та визначити на її підставі податкове зобовязання. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок експерта від 16.10.2020 року № 6610, який не може бути належним та допустимим доказом у даній справі щодо визначення середньоринкової вартості автомобіля, оскільки це входить до компетенції Мінекономіки. Також апелянт зазначив, що немає значення до якого покоління відноситься автомобіль позивача, оскільки усі характеристики та особливості уже були враховані Мінекономіки, включаючи відповідний автомобіль до переліку легкових автомобілів, які є обєктом оподаткування в 2018 році. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове яким в задоволенні позову відмовити. Протокольною ухвалою суду від 19.04.2021 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки АUDI, модель Q7, 2015 року випуску що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 . Об`єм двигуна 2995 см. куб., ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 . 23.05.2018р. Головним управлінням ДФС у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0904302-1311-1325, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011000 за 2018 рік на суму 25000 грн. Не погоджуючись з прийнятим ГУ ДФС у Львівській області податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Суд застосовує норми ПК України в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин. Як вірно зазначено судом першої інстанції, 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI введено податок на майно, що складається зокрема і з транспортного податку. Згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Базою оподаткування, згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 3 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Колегія суддів зазначає, що Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році, який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу першого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 під внесені зміни, зокрема визначено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.267.4 ПК України). Відповідно до пунктів 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно пункту 4 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20.12.2016 № 1791-VIII встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Також, постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (надалі Методика № 66). Ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком. Згідно пункту 13 Методики № 66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики № 66). Як вірно зазначено судом першої інстанції, транспортний податок є обов`язковим видом місцевого податку на майно та в 2018 році підлягає сплаті за встановленою статтею 267 ПК України ставкою (середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати) незалежно від прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення такого податку. Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та Методики № 66 вбачається, що повноваження та обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортних засобів покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень контролюючого органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономіки інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні становила 3 723,00 грн. Отже, об`єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становила більше 1 396 125,00 грн. (3723 х 375) та з року випуску яких минуло не більше п`яти років. Автомобіль позивача 2015 року випуску, тобто за цією ознакою підпадає під критерії визначені у статті 267 ПК України. Згідно інформації Мінекономіки, наданої на вимогу суду першої інстанції, легковий автомобіль марки АUDI, модель Q7, 2015 року випуску з об`ємом двигуна 3 літри, бензин, до 5 років експлуатації (включно) було включено до Переліку транспортних засобів що підлягають оподаткуванню. Розрахована у 2018 році згідно з Методикою №66 середньоринкова вартість такого автомобіля становила 1 767 317,40 грн., тобто з урахуванням встановлено мінімальної заробітної плати на 2018 рік, більше 1 396 125,00 грн. Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи, висновку експерта від 16.10.2020 № 6610 автомобіль ОСОБА_1 відноситься до першого покоління автомобілів ( Tup 4 L), які виконані на платформі Е. Середньоринкова вартість нових автомобілів АUDI, модель Q7, 3.0 бензин, 2015 року випуску, різних поколінь відрізняється, ціна автомобіля другого покоління ( Tup 4 М), вища на величину біля 18,1 % від приведеної ціни для автомобілів АUDI Q7 першого покоління ( Tup 4 L). Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що автомобіль позивача є автомобілем першого покоління АUDI Q7, 3.0 бензин, 2015 року випуску, його вартість є меншою за вартість автомобіля другого покоління АUDI Q7, 3.0 бензин, 2015 року випуску, дана обставина не врахована відповідачем, а тому такий не підлягав оподаткуванню у 2018 р. З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. слід визнати протиправним та скасувати. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 308, 310,315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 380/2195/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Н. В. Бруновська У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Довгої О.І. в період з 05.05.2021 по 10.05.2021 включно, на листку непрацездатності судді Бруновської Н.В. в період з 05.05.2021 по 08.05.2021 включно та у відпустці судді Бруновської Н.В. в період з 11.05.2021 по 20.05.2021 включно, повне судове рішення складено 21.05.2021.