Постанова 4857 № 380/2096/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/2096/20 пров. № А/857/6543/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 380/2096/20 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,- суддя в 1-й інстанції - Качур Р.П., час ухвалення рішення - 23.04.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 28.04.2020 року, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0103975505 від 10.12.2019. Позовні вимоги мотивовані тим, що у Головного управління ДПС у Львівській області відсутні повноваження для проведення камеральної перевірки, крім того, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України при реєстрації податкових накладних, відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами камеральної перевірки, є протиправним і підлягає скасуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 380/2096/20 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач здійснив реєстрацію податкових накладних № 17 від 31.08.2019, № 14 від 18.09.2019 та № 16 від 30.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів реєстрації (кількість днів порушення термінів - 1 день), чим допустив порушення вимог податкового законодавства. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Таким чином апелянт вважає, що Головним управлінням ДПС у Львівській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0103975505 від 10.12.2019. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 380/2096/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 вчасно, у встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу строки, здійснено визначені цією статтею та Порядком № 1246 дії з реєстрації податкових накладних. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що поданими позивачем доказами доведено здійснення всіх передбачених законодавством дій для своєчасної реєстрації податкових накладних, що виключає склад податкового правопорушення та доводить безпідставність і протиправність податкового повідомлення-рішення № 0103975505 від 10.12.2019. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець за номером запису 24150000000027722 від 30.10.2007 (а.с. 56) та згідно з свідоцтвом № 100317523 від 31.12.2010 є платником податку на додану вартість (а.с. 57). Головним управління ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку на предмет своєчасності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . За результатами вказаної перевірки складено акт № 02433/13-01-55-05/2912014957 від 18.11.2019 (а.с. 16, 17). Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 граничних термінів реєстрації податкових накладних, а саме: ПН № 17 від 31.08.2019 (кількість днів порушення термінів реєстрації - 1), ПН № 14 від 18.09.2019 (кількість днів порушення термінів реєстрації - 1) та ПН № 16 від 30.09.2019 (кількість днів порушення термінів реєстрації - 1). На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0103975505 від 10.12.2019, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 183 338,16 грн (а.с. 13). Позивач, не погодившись із таким рішенням контролюючого органу, оскаржив таке до Державної податкової служби України (а.с. 18-24). Рішенням Державної податкової служби України № 7105/6/99-00-08-05-05-06 від 25.02.2020 податкове повідомлення-рішення № 0103975505 від 10.12.2019 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 27, 28). Вважаючи податкове повідомлення-рішення прийнятим із порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду із цим позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Відповідно до п.201.1ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно п.201.7ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. За приписами п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відповідно до п.120-1.1ст.120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей192та201цьогоКодексупокладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів. Зі змісту зазначених правових приписів законодавства слід дійти висновку, що на платників ПДВ - продавців товару, при здійсненні господарської операції, покладається обов`язок по складенню податкової накладної та її реєстрації в строки, визначені п.201.10ст.201 ПК України. Недотримання строків реєстрації податкової накладної має наслідком порушення платником податків податкової дисципліни та притягнення його до фінансової відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого визначається в залежності від кількості днів затримки такої реєстрації. Колегія суддів звертає увагу на те, що із наявних у матеріалах справи доказів видно, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , виконав усі покладені на нього обов`язки як на платника податків щодо направлення податкових накладних до ЄРПН у строки, встановлені законодавством, про що свідчать відповідні повідомлення про отримання, у яких відображено дату та час отримання для реєстрації в ЄРПН, а саме: - ПН № 17 від 31.08.2019 на суму ПДВ 85 678,63 грн, звіт доставлено в поштову скриньку ДПС України 13.09.2019 о 18:00 (а.с. 41, 42); - ПН № 14 від 18.09.209 на суму ПДВ 3 270,00 грн, звіт доставлено в поштову скриньку ДПС України 15.10.2019 о 19:53 (а.с. 31, 32); - ПН № 16 від 30.09.2019 на суму ПДВ 94 389,53 грн, звіт доставлено в поштову скриньку ДПС України 15.10.2019 о 19:55 (а.с. 36, 37), однак на виконання п.201.10ст.201 ПК України контролюючим органом не направлено позивачу квитанції про неприйняття, або зупинення реєстрації спірних податкових накладних протягом операційного дня, внаслідок чого, такі податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. За приписами абз. 13 п.201.10ст.201 Податкового кодексу України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, колегія суддів наголошує, що штраф, передбачений п.120-1.1ст.120-1 ПК України за своєю правовою природою є фінансовою відповідальністю платника податків за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та може бути застосований за умови наявності його вини. В даному випадку, позивачем вчинялись дії по проведенню реєстрації податкових накладних, що свідчить про відсутність правових підстав для притягнення його до фінансової відповідальності на підставі п.120-1.1ст.120-1 Податкового кодексу України. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2019 року № 0103975505. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 380/2096/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 21.07.2020 року