LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857500/2566/20

від 21.04.2021 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Мартиць О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2566/20 пров. № А/857/1082/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Глушка І.В., Матковської З.М., за участю секретаря судового засідання: Волошин М.М. апелянта: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі №500/2566/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільської міської ради в якому просив суд: - скасувати рішення узгоджувальної комісії Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів від 29.08.2020р. яке оформлене протоколом №6. - зобов`язати утриматись від прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою для прибудинкової території ОСББ "Київська 9" до завершення судового процесу у справі №500/1025/20. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. На підставі рішення Тернопільської міської ради №7/30/69 від 22.11.2018р. виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська, 9" загальною площею 1,2655га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 36 ) ОСОБА_1 як суміжний користувач вищевказаної земельної ділянки не погоджує меж земельної ділянки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська, 9". 29.07.2020р. узгоджувальна комісія Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів, вирішила погодити Об`єднанню Співвласників багатоквартирного будинку "Київська, 9" межі земельної ділянки з врахуванням накладених обтяжень в користування на неї, без підпису в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 та ТОВ "Українська торгова компанія", попередньо звівши межі земельної ділянки згідно з документами на право користування суміжних землекористувачів. Рекомендовано ОСОБА_1 питання укладення договору сервітуту вирішувати шляхом переговорів та домовленостей зацікавлених сторін.(а.с. 38) При цьому, спірним питанням в межах правовідносинах які виникли між сторонами є виключно вищевказане рішення узгоджувальної комісії Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів від 29.07.2020р. яке оформлено протоколом №6 засідання узгоджувальної комісії Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Згідно ст.158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. Так, Конституційний Суд України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Із змісту Положення про Узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів Тернопільської міської ради видно, що основною формою їх діяльності є засідання; основним документом, який створює комісія, є протокол. За результатами розгляду спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, додержання громадянами правил добросусідства узгоджувальна комісія готує своє рішення, яке оформляється відповідно до протоколу і яке підписують голова та секретар узгоджувальної комісії. Рішення узгоджувальної комісії є підставою для прийняття ухвали міської ради. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що на виконання оспорюваного рішення узгоджувальної комісії Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів від 29.08.2020р. яке оформлене протоколом №6 Тернопільська міська рада не приймала відповідну ухвалу що свідчить про те, що позов є передчасний. Оскільки, вказане рішення узгоджувальної комісії яке оформлене протоколом носить рекомендаційний характер. З врахуванням вимог ст.2 КАС України обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень. Адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. При цьому, відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства. ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017р. у справі № 800/541/16 суд вказав, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване ст.55 Конституції України право та з врахуванням ст.2, ст.5 КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведенні положення не передбачають скаржитись щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не конкретизує, які саме негативні наслідки він зазнав та яким чином порушуються, зокрема, його права. ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 500/2566/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко З. М. Матковська У зв`язку із з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бруновської Н.В. в період з 05.05.2021р. по 08.05.2021р. включно та у зв`язку із подальшим перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці з 11.05.2021р. по 21.05.2021р. включно, повний текст постанови складено у строк встановлений ч.3 ст.243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 21.05.2021р.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»