Постанова 4856 № 120/2222/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2222/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 19 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Ватаманюка Р.В. Сушка О.О. , за участю: секретаря судового засідання: Бень Я.О., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідачів - Клименка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року позов задоволено. Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 6000 гривень в рівних частинах з обох відповідачів, а саме: в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної прокуратури та в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Вінницька обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначив, що додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року є законним, вмотивованим, обґрунтованим та таким, яке ухвалене відповідно норм матеріального і процесуального права, відтак апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року - без змін. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі за апеляційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 без змін. В судовому засіданні представник відповідача Вінницької обласної прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. У вказаному вище судовому рішенні, відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, встановлено позивачу 5-денний строк для подання до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. У встановлений судом строк на адресу суду від позивача надійшла заява щодо стягнення з відповідачів понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14400 гривень. Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 6000 гривень в рівних частинах з обох відповідачів, а саме: в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної прокуратури та в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті процесуального питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частинами 7 та 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 520/9115/19. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 06.05.2020, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 21.12.2020, акт про надання професійну правничу допомогу від 21.12.2020 та квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 21.12.2020. Відповідно до п. 2.1.1 договору про надання правової допомоги від 06.05.2020, адвокат зобов`язується надати правничу допомогу клієнту, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта. Пунктом 4.1.1 договору визначено, що гонорар адвоката складається з погодинної оплати та розраховується згідно фактичного витраченого часу роботи адвоката, про що складається відповідний акт. Загальний розмір гонорару адвоката згідно з актом про надання правової допомоги від 21.12.2020 склав 14400 гривень за 20 годин роботи. Як вбачається із наданого розрахунку гонорару та фактичних витрат адвоката, адвокатом Горобцем Д.Г. надано такі послуги: надано консультацію щодо можливих способів захисту - 1 година 300 грн.; підготовлено позовну заяву - 5 годин 4000 грн.; підготовлено заяву про заміну відповідача 2 - 1 година 500 грн.; участь у судовому засіданні - 1 година 1000 грн.; підготовлено відповіді на відзив - 2 години 1500 грн.; підготовлено заяву про зміну предмета позову - 1 година 500 грн.; участь у судовому засіданні - 1 година 1000 грн.; підготовлено клопотання про витребування доказів - 1 година 500 грн.; участь у судовому засіданні - 1 година 1000 грн.; підготовлено заяву про заміну відповідача 1 - 1 година 500 грн.; участь у судовому засіданні - 1 година 1000 грн.; підготовлено заяву про відкладення - 1 година 300 грн.; участь у судовому засіданні - 1 година 1000 грн.; підготовлено заяву про уточнення позовних вимог - 1 година 300 грн.; участь у судовому засіданні - 1 година 1000 грн., що разом складає 14400 грн. за 20 годин роботи. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 21.12.2020 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 14400 грн. за надання правничої допомоги. Водночас, суд першої інстанції звернув увагу, що в жодному із вказаних документів при визначенні розміру витрат на правничу допомогу не визначено вартість роботи адвоката за одну годину. При цьому за надання різних послуг вартість одної години роботи в кожному випадку різна. Так, судом першої інстанції встановлено, що за надану консультацію щодо можливих способів захисту за 1 годину роботи вартість становить 300 грн., а за послугу "підготовлено позовну заяву" за 5 годин роботи вартість складає 4000 грн., що становить 800 грн. за годину, за участь у судовому засіданні вартість 1 години визначена - 1000 грн., а за підготовку заяви про заміну відповідача - вартість 1 години 500 грн. Отже, оскільки позивачем та його представником не визначено вартість роботи адвоката за одну годину роботи, а також не надано будь-яких обґрунтованих пояснень щодо визначення різної вартості за годину роботи за наданими послугами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявленої до стягнення суми 14400 грн. Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються в сумі 6000 гривні (виходячи з вартості години роботи адвоката - 300 грн./1год. та затраченого часу - 20 годин). На думку суду, такий розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). З огляду на вищевикладене, оскільки рішенням суду від 29.12.2020 вирішено визнати протиправними рішення обох відповідачів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 6000 гривень в рівних частинах з обох відповідачів, а саме: в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної прокуратури та в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 20 травня 2021 року. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сушко О.О.