Постанова 4856 № 240/662/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/662/20 Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Ганна Валеріївна Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 01 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. за участю: секретаря судового засідання: Григорук В.С., представника позивача - Циганчук Н.А. представника відповідача - Садовської-Мариніної В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з наступним позовними вимогами: - визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.12.2019 року № 2381/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ № 2/3 від 08.01.2020 року; - зобов`язати відповідача - Ліквідаційну комісію Головного територіального управління юстиції у Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань нотаріату з 08.01.2020; - визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо нездійснення обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 після звільнення з посади; - визнати протиправною відмову відповідача - Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 22 січня 2020 року №10-74/32/348 у прийнятті її на державну службу та зобов`язати Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), прийняти її на державну службу шляхом видання наказу про призначення на посаду начальника відділу з питань нотаріату у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький); - стягнути з Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу - з 08.01.2020 року по день фактичного поновлення на посаді; - стягнути з Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 18 252,00 грн.; - стягнути з Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 судові витрати; - допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано накази Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.12.2019 №2381/1 "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ від 08.01.2020 № 2/3 "Про внесення змін до наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.12.2019 №2381/1 "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновлено з 08.01.2020 ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Житомирській області; - стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.01.2020 по 26.11.2020, в розмірі 166529,47 грн.; - визнано протиправною бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24 грудня 2019 року; - зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2019 року з урахуванням висновків, викладених в даному судовому рішенні; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; - допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з 08 січня 2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, подавши відповідну апеляційну скаргу. З підстав, викладених у скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи та допущенні порушення норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить залишити скаргу позивача без задоволення. В свою чергу, частково не погодившись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, відповідач - Ліквідаційна комісія з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні вимог апелянта, з підстав, зазначених у відзиві. В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача, посилаючись на їх безпідставність. Просив задовольнити апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 , 24 жовтня 2019 року ознайомлена з попередженням про припинення державної служби на підставі п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. В подальшому наказом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області № 2381/1 від 24.12.2019 ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника відділу з питань нотаріату, у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Наказом №2/3 від 08.01.2020 були внесені зміни до наказу про звільнення в частині дати звільнення та зазначено, що ОСОБА_1 звільнена з 08.01.2020. Вказані зміни внесено у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю позивача, що підтверджується листком непрацездатності серії АДТ № 401490 від 27.12.2019. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулась до суду з вказаним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Зокрема, суд дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 з посади, відповідачами було грубо порушено положення ст. 24 Конституції України, яка містить загальні принципи рівності, ст. 2-1 КЗПП України щодо рівності трудових прав громадян України, п. 7 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну службу», який зобов`язує дотримуватися принципів забезпечення рівного доступу до державної служби та заборону всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження. Все це підтверджує вчинення відповідачами дискримінаційних дій щодо позивача та незаконне її звільнення з посади, а також підтверджує той факт, що у відповідача - Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) фактично було проведено реорганізацію, а відтак, він повинен був дотриматися процедури звільнення працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України запропонувавши переведення на інші вакантні посади та в обов`язковому порядку врахувати кваліфікацію працівників і положення ст. 42 КЗпП України, яка містить перелік переваг на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування наказів Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.12.2019 № 2381/1 "Про звільнення ОСОБА_1 " та від 08.01.2020 № 2/3 про внесення змін до попереднього наказу. З метою відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язати поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань нотаріату Головного управління юстиції у Житомирській області - з 08.01.2020. Разом з цим, на переконання суду, задоволенню не підлягає позовна вимога про зобов`язання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти позивача на державну службу шляхом видання наказу про призначення її на посаду начальника відділу нотаріату у Житомирській області в порядку переведення як така, що не ґрунтується на нормах трудового законодавства, у зв`язку з чим не може бути задоволена судом у обраний позивачем спосіб. Натомість, з метою захисту прав позивача, суд зобов"язав Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2019 року з урахуванням висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні від 26 листопада 2020 року. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо нездійснення працевлаштування після звільнення з посади та зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в особі ліквідаційної комісії запропонувати позивачу іншу посаду та перевести за її згодою, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача є теоретичними та передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Суд дійшов висновку, про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 166529,47 гривень. З приводу вимог позивача про стягнення з відповідачів у солідарному порядку нанесену моральну шкоду в сумі 18252,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідачів їй заподіяно таку шкоду, а тому відмовив у задоволенні даної позовної вимоги. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, змінити рішення суду першої інстанції в резолютивній частині. Так, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), якщо інше не передбачено законом (ч.2 ст.5 Закону №889-VIII). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Пунктом 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" визначено, що ліквідація державного органу є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законами, а саме Законом України "Про центральні органи виконавчої влади", де, крім іншого, у статті 5 визначені повноваження Уряду щодо реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, її територіальних підрозділів. Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції України", Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) є правонаступником, окрім інших, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Згідно з статтею 5 Закону України "Про державну службу", відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, Кодексом законів про працю України. За приписами статті 36 Кодексу законів про працю України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Частина 3 статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначає, що при звільнені роботодавець повинен був дотриматись вимог частини 2 статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, в частині процедури звільнення працівника, а саме: запропонувати іншу роботу, а також завчасно сповістити виборний орган профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства. Судом першої інстанції встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 , не було розглянуто питання її переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України як працівника, який має тривалий безперервний стаж. На підтвердження тривалого безперервного стажу позивачем до матеріалів справи надано копії трудової книжки від 18 серпня 1998 року. Також, на підтвердження оцінки результатів її службової діяльності та неодноразового заохочення за сумлінне та якісне виконання службових обов`язків, позивачем до матеріалів справи надано копії грамот, подяк, заохочень, докази відомчих заохочувальних відзнак Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Житомирській області, Житомирської районної ради, а також керівника програми IFC розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії що отриманні впродовж проходження служби. Відповідно до висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців категорії "Б" та "В" номенклатури Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у 2019 році позивач мала відмінну оцінку результатів службової діяльності . 24 грудня 2019 року позивач зверталась із заявою до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про призначення її на посаду начальника відділу з питань нотаріату у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в порядку переведення. Суд першої інстанції встановив, що заява позивача від 24 грудня 2019 року не розглянута Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції про призначення її на посаду начальника відділу з питань нотаріату у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності. При цьому, відповідачами не надано доказів невідповідності позивача займаній посаді та не наведено критеріїв відбору працівників для переведення на службу в Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Верховний Суд, у постанові від 09 жовтня 2019 року №208/3390/16-а звернув увагу на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення. Отже, роботодавець позивача зобов`язаний був запропонувати позивачу іншу роботу, чого зроблено не було. Крім того, ним не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення позивача, не надано доказів вжиття заходів з встановлення наявності у позивача права на переважне залишення на роботі. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач необгунтовано відмовив ОСОБА_1 у її переведенні у відділ нотаріату у новоствореній структурі та не запропонував будь-якої іншої посади, ігноруючи те, що вона має переважне право залишення на посаді при звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до вимог ч.5 статті 22 Закону N889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Відповідно до ч.1 ст.42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Як вірно зауважив суд першої інстанції, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Всупереч наведеному, при звільненні позивача з посади, відповідачами не дотримано принципи забезпечення рівного доступу до державної служби та надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача - Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) фактично було проведено реорганізацію, а відтак, він повинен був дотриматися процедури звільнення працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України запропонувавши переведення на інші вакантні посади та в обов`язковому порядку врахувати кваліфікацію працівників і положення ст. 42 КЗпП України, яка містить перелік переваг на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Враховуючи наведене вище, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування наказів Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.12.2019 № 2381/1 "Про звільнення позивача" та від 08.01.2020 № 2/3 про внесення змін до попереднього наказу є обгрунтованими. Відтак, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 , вона підлягає поновленню на посаді начальника відділу з питань нотаріату Головного управління юстиції у Житомирській області - з 08.01.2020. Що стосується вимоги про зобов`язання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти позивача на державну службу шляхом видання наказу про призначення її на посаду начальника відділу нотаріату у Житомирській області в порядку переведення, колегія суддів вважає, що вона не ґрунтується на нормах трудового законодавства, оскільки Законом України "Про державну службу" визначено право за рішенням суб"єкта призначення, а не його обов"язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну посаду в державному органі. Таким чином, вірним є рішення суду першої інстанції щодо зобов`язання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2019 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні від 26 листопада 2020 року. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо нездійснення працевлаштування після звільнення з посади та зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в особі ліквідаційної комісії запропонувати позивачу іншу посаду та перевести за її згодою є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Що стосується позовних вимог позивача про стягнення на її користь з відповідачів у солідарному порядку нанесену моральну шкоду в сумі 18252,00 грн., колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України. Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями), роз"яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення з відповідачів моральної шкоди, позивач посилається на перенесення психологічного стресу, що призвело до погіршення здоров"я, порушення сну, підвищення втомленності, дискомфорту, нервової напруги, зміни звичного ритму життя, однак вказане не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. При цьому, суд зауважує, що позивач не зазначив у чому саме виражались його моральні страждання та завдання моральної шкоди, а також не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із бездіяльністю відповідачів. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду не надано. Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру та причинного зв`язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 21.02.2020 у справі №363/3520/16-а, від 21.02.2020 у справі №628/3028/16-а та від 15.04.2020 у справі №815/63/18. Що стосується вимог в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Житомирській області суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.01.2020 по 26.11.2020 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, вірно визначив згідно довідки від 11.02.2020 №6.2/38/2020/112 середньоденний заробіток позивача у сумі 733,61 грн. Однак, помилково здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, зазначивши суму 166529,47 грн. замість 165062,25 грн., не врахувавши при цьому норми тривалості робочого часу на 2020 рік. Зокрема, в порушення вимог статті 73 КЗпП України, судом першої інстанції, під час розрахунку середнього заробітку, не враховано норми тривалості робочого часу, що викладено у листі Міністерства соціальної політики від 29.07.2019 №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік». Виходячи з вищенаведеної норми, з дня звільнення позивача - 08.01.2020 по 26.11.2020 - день прийняття судового рішення розрахунок становить: січень 2020 - 19 робочих днів - розмір 13938,59 грн.; лютий 2020 - 20 робочих днів - в розмірі 14672,20 грн.; березень 2020 - 21 робочий день - в розмірі 15405,81 грн.; квітень 2020 - 21 робочий день - в розмірі 15405,81 грн.; травень 2020 - 19 робочих днів - в розмірі 13938,59 грн.; червень 2020 - 20 робочих днів - в розмірі 14672,20 грн.; липень 2020 - 23 робочих днів - в розмірі 16873,03 грн.; серпень 2020 - 20 робочих днів - в розмірі 14672,20 грн.; вересень 2020 - 22 робочих днів - в розмірі 16139,42 грн.; жовтень 2020 - 21 робочий день - в розмірі 15405,81 грн.; листопада 2020 - 19 робочих днів - в розмірі 13938,59 грн. Па підставі вищенаведеного, середній заробіток з 08.01.2020 по 26.11.2020, з врахуванням норм тривалості робочого часу, становить 165062,25 грн.. Таким чином, рішення суду у цій частині підлягає зміні. Враховуючи наведене вище, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. В свою чергу, доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає частково. За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За правилами ч. 3 вказаної статті зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, окрім помилкового визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача. Внаслідок зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення, а судове рішення змінити в резолютивній частині. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково. Змінити абзац 4 резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, виклавши його в наступній редакції: "Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (Майдан Соборний,1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34900660) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.01.2020 по 26.11.2020, в розмірі 165062,25 грн." В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 26 квітня 2021 року. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.