Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/14141/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14141/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: У серпня 2018 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № 0002904001, 0002914001, 0002944001. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з дотриманням чинного законодавства, а також наводить аргументи щодо законності проведення фактичної перевірки. У тексті апеляційної скарги міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі представника відповідача. Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Наказу №7924 від 04 травня 2018 року, Головним державним ревізором - інспектором Волобуєвою Д.І. та головним державним ревізором - інспектором Коломійцем Є.С. проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 31.05.2018 року №2142/26-15-10-01/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем частини 12 статті 15, пункту 12 статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР. На підставі встановлених порушень відповідачем 14 червня 2018 року прийнято податкові повідомлення- рішення: №0002904001, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17 000 грн за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії; №0002914001, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17 000 грн за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру; №0002944001, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 5 727,2 грн за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач, 25 червня 2018 року оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України. ДФС України прийнято рішення №12573/15/99-99-11-03-05-25 від 21 серпня 2018 року, яким податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, а тому скарга позивача вважається задоволеною, а податкові повідомлення - рішення є скасованими. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України. Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Пунктом 56.16 статті 56 ПК України визначено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. З урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Наведене вище дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження. Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/500/15. Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, скарга позивача була подана до ДФС України 25 червня 2018 року, що підтверджується штампом податкового органу про отримання (а.с.10), відтак останнім днем для прийняття рішення про результати розгляду скарги було 16 липня 2018 року. Проте, рішення про результати розгляду скарги позивача було прийнято контролюючим органом 21 серпня 2018 року. При цьому, 10 липня 2018 року ДФС України було прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 23 серпня 2018 року, однак позивач вказує, що дане рішення не отримувала, а дізналася про нього лише з тексту рішення від 16 липня 2018 року. Разом з тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту направлення позивачу рішення про продовження строку розгляду скарги. Отже, враховуючи пункт 56.9 статті 56 ПК України та відсутність доказів направлення рішення ДФС Україи від 10 липня 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга позивача є задоволеною, податкові повідомлення - рішення відкликаними, а тому не створюють для позивача жодних наслідків Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України. Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна