Постанова 4850 № 200/9893/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року справа №200/9893/18-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретаря судового засіданні Ашумова Т.Е., представника апелянта Михайлішиної С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 р. у справі № 200/9893/18-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 03 жовтня 2018 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання відновити виплату пенсії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року задоволено адміністративний позов, а саме суд: визнав протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з червня 2018 року по липень 2018 року; зобов`язав Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити заборгованість ОСОБА_1 за період з червня 2018 року по липень 2018 року; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. на користь Державного бюджету України. 04 лютого 2021 року позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони по справі на його правонаступника, зміну способу та порядку виконання судового рішення, шляхом стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 3307.12 грн. В обґрунтування зазначено, що державною виконавчою службою вжито всіх заходів до примусового виконання рішення суду відповідно до виконавчого листа по справі №200/9893/18-а щодо зобов`язання Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити заборгованість зі сплати пенсії за період червень липень 2018 року, проте воно залишається невиконаним до теперішнього часу. Згідно Постанови КМУ від 09 жовтня 2020 року № 925 проведено реорганізацію шляхом приєднання Торецького об`єднаного Пенсійного фонду України в Донецькій області до територіального органу пенсійного фонду України, а саме: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про заміну сторонни на правонаступника та заміну порядку виконання судового рішення у справі №200/9893/18-а, а саме судом замінено сторону у справі на правонаступника, а саме Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду Украйни на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. У іншій частині вимог суд відмовив. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви. В обґрунтування скарги зазначено, що аналіз процесуальних норм дає підстави для висновку, що однією з обов`язкових умов для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, який у цьому випадку відсутній, оскільки Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перебуває в ставні припинення та не припинено шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. З тексту постанови КМУ «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 09.10.2020 № 925 не вбачається, що головні управління є правонаступниками територіальних органів Пенсійного фонду України. Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Позивач у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до частини 1 статті 379 КАС України (у чинній редакції), у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. З аналізу наведених норм вбачається, що необхідними умовами для заміни сторони виконавчого провадження є : вибуття однієї із сторін виконавчого провадження; наявність виконавчого листа, до якого необхідно внести зміни відповідні зміни. За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливо на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Отже, під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження володіє ознаками інституту процесуального правонаступництва, яка визначає процесуальні наслідки переходу прав і обов`язків від однієї особи до іншої у відносинах, щодо яких виник спір. Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019 у справі №2-а-2727/11/2209. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням. При цьому, публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 (справа № 812/1408/16). Матеріали справи свідчать, що боржником є Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області. Визначальним фактором для встановлення факту публічного правонаступництва є перехід функцій Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Як встановлено судом, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19 травня 2020 року, Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області знаходиться в стані припинення, (запис 11.11.2020 № 1002581270002000771, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації). Отже, Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не ліквідовано у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно п. 3, 4 Положення до основних завдань і функцій Пенсійного фонду України належить, зокрема: керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; організація, координація та контроль роботи територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій; вжиття відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, заходів до переказування пенсій громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні тощо. Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Підпунктом 1 п. 4 Положення передбачено, що Пенсійний фонд України розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові соціальної політики. Суд звертає увагу, що у рамках реформування пенсійної системи відбулася реорганізація територіальних органів Пенсійного фонду - всі підвідомчі управління областей приєдналися до Головних управлінь Пенсійного фонду України. Відповідно усі повноваження територіальних управлінь Пенсійного фонду України здійснюються на рівні Головних управлінь Пенсійного фонду України. Саме Головні управління Пенсійного фонду України є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Відповідно до постанови КМУ «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 09.10.2020 № 925 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Так, у додатку до вищевказаної постанови міститься Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, з якого вбачається, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області приєднується, зокрема, Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області. Як встановлено ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб`єкта владних повноважень є неприпустимими. У рішенні Конституційного Суду України (Велика палата) від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 Суд звернув увагу на принцип інституційної безперервності, який полягає у тому, що органи державної влади, встановлені Основним Законом України, продовжують функціонувати в інтересах Українського народу та реалізовувати свої повноваження, виконувати завдання і функції, визначені у Конституції України, незалежно від цих змін, якщо тільки цими змінами не передбачено істотну (докорінну) зміну їх конституційного статусу, у тому числі їх ліквідацію. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Також Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Крім того, колегія суддів звертає увагу на Рекомендації № Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права, в розділі II Рекомендацій «Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів» зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання даного рішення (пункт b). Пунктом 54 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень передбачено, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини, право на справедливий суд, зафіксоване в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №682/952/17, та постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №429/3281/13-а. З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, рішення ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються, що є підставою для залишення без змін ухвали суду першої інстанції та відмови в задоволенні апеляційної скарги. Керуючись ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 р. у справі № 200/9893/18-а - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 р. у справі № 200/9893/18-а - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 19 травня 2021 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.В. Геращенко Г.М. Міронова