Постанова 4850 № 200/9455/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року справа №200/9455/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донрибкомбінат» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 200/9455/20-а (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Донрибкомбінат» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування,- В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство «Донрибкомбінат» (далі ПАТ «Донрибкомбінат», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач) про скасування вимоги від 09.07.2020 року № Ю-3371-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 30788,80 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 39-41). Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права. Апелянт вважає, що виключення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є порушенням принципу правової визначеності та принципу верховенства права. Також, просив звернутися до Верховного суду з ухвалою про вирішення питання щодо внесення до Конституційного суду подання про конституційність окремих положень Закону № 440-ІХ від 14.01.2020 року, а саме абз. 5 пп «у» пп. 82 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону та зупинити провадження у справі до розгляду зазначеного питання (а.с. 46-48). Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату. час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. ПАТ «Донрибкомбінат» є юридичної особою, перебуває на обліку ГУ ДПС у Донецькій області Слов`янсько-Лиманське управління, Слов`янська ДПІ. 9 липня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області відносно позивача складена вимога № Ю-3371-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 6481718,55 грн., у тому числі: недоїмка - 6444039,45 грн., штрафи - 34285,08 грн., пеня - 3394,02 грн. станом на 30.06.2020 року за період 2018- 2020 роки (а.с. 16, 33-34). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року, залишеному без змін постановою суду апеляційної інстанції від 05.04.2021 року у задоволенні позову ПАТ «Донрибкомбінат» до ГУ ДПС у Донецькій області про скасування вимоги від 08.04.2020 року № Ю-3371-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 192325,05 грн., у тому числі штраф - 34258,08 грн. та пеня - 3394,02 грн. відмовлено. Вимога у межах предмету спору даної справи оскаржується на суму 30788,80 грн. Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма). За приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно ч.ч. 2,3 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. За змістом ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 1 січня 2015 року - 10 відсотків). Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Особливістю цієї справи є те, що на час виникнення спірних відносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Відповідно до абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено село Мирне Слов`янського району Донецької області та місто Маріуполь. Отже, як на час виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого розповсюджується дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI. З огляду на дію зазначеної норми, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Крім того, як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Отже, в розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції. Вимога прийнята відповідачем з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI. Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період. Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8. Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 року., виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», але положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а зміни безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону - не були внесені. Отже, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 2464-VI після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а сам пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 2464-VI вичерпав свою функцію. Суд апеляційної інстанції зазначає, що доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 року № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 911), дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжили свою дію в часі до 12.02.2020 року у зв`язку з виключенням 13.02.2020 року пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020 року. Згідно розрахунку суми заборгованості спірна вимога охоплює 2018-2020 роки, штрафні санкції та пеня застосовані 20.02.2020 року (а.с. 33-34). Враховуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про правомірність спірної вимоги за несвоєчасну сплату єдиного внеску та заборгованості за 2018-2020 роки, оскільки позивач був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та сплати у в період з 14 квітня 2014 року до 12.02.2020 року, а спірну вимогу прийнято відповідачем після 13.02.2020 року. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Щодо вимог апелянта про звернення до Верховного суду з ухвалою про вирішення питання щодо внесення до Конституційного суду подання про конституційність окремих положень Закону № 440-ІХ від 14.01.2020 року та зупинення провадження у справі до розгляду зазначеного питання. Згідно ч. 4 ст. 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання позивача, оскільки в ході розгляду справи не дійшла до висновку, що абз. 5 п. «у» пп. 82 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону№ 440-ІХ від 14.01.2020 року суперечить Конституції України. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донрибкомбінат» - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 200/9455/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Донрибкомбінат» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування - залишити без змін. Повний текст постанови складений 19 травня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова