Постанова 4824 № 359/2058/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5909/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2021 року м. Київ Справа № 359/2058/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Журавського В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, встановив: У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у них народилося двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2014 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання синів у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісячно на кожну дитину та до досягнення дітьми повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 досягнув повноліття. Тому відповідач сплачує аліменти лише на утримання меншого сина. Проте, розмір аліментів, що становить 1000 гривень, не дозволяє в повній мірі забезпечити життєдіяльність неповнолітнього ОСОБА_5 , зважаючи на те, що розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 , становить величину меншу, ніж визначений СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину. Фактично на утримання сина ОСОБА_1 витрачає грошові кошти середньомісячно у розмірі 7000 гривень. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2014 року, та стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що на даний час сам по собі розмір аліментів, що був визначений рішенням суду у 2014 році, не відповідає критеріям розумності та справедливості та суто фізично не може забезпечувати нормальний розмір витрат на дитину, навіть за умови, що кожен з батьків має нести відповідний обов`язок у розмірі половини даних витрат, оскільки навіть на 2000 грн. утримання дитини у тому числі «Бориспільському регіоні» не може забезпечити мінімальний обсяг відповідних витрат. Вказує, що судом було враховано лише доводи позивача щодо його посилання на важке матеріальне становище, однак судом не було враховано той факт, що відповідач завідомо вів суд в оману, оскільки відповідно до довідки-розрахунку від 19.02.2021 р. він взагалі не сплачував аліменти з 2019 року і станом на лютий 2021 року має заборгованість у розмірі 102 747,32 грн. Звертає увагу на те, що відповідач звільнився з офіційної роботи і наразі працює не офіційно у службі таксі у м. Борисполі для того, щоб не сплачувати аліменти. Вказує про те, що у 2008 році у період перебування у шлюбі із відповідачем, ОСОБА_1 , зважаючи на проблеми у сім`ї батьків відповідача, взяла кредит у АТ «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму у 75000 дол. США. На той час доходів відповідача не вистачало для отримання такого великого кредиту. Після розірвання шлюбу з відповідачем позивач одноособово має вирішувати проблеми щодо погашення вказаної заборгованості, а відповідач тепер не бажає вирішувати вказане питання та виплачувати даний кредит або ж допомогти у його виплаті. Вказані виплати позивач здійснює самостійно, про що також наголошувалось у суді першої інстанції. Відповідач зі свого боку не надав жодних заперечень вказаній обставині. При цьому позивач звертала увагу суду на той факт, що відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2013 р. по справі №359/8286/13-ц на належну їй квартиру, в якій вона мешкає із дітьми, було звернено стягнення в рахунок погашення вказаного боргу. Посилається на те, що дохід позивача не є безрозмірним і, за умов відсутності матеріального утримання дітей від відповідача, її матеріальне становище є вкрай тяжким. Вказує, що відповідач з 2019 року не надає допомоги на утримання дітей, має борг зі сплати аліментів більше ніж 100 000 грн. Також звертає увагу на те, що відповідач минулого року звернувся до суду із позовом про поділ спільно нажитого майна і відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду від 21.01.2021 року по справі №359/441/20 отримав право власності на 1/2 частину вказаної квартири, де позивач мешкає із дітьми і за яку сама сплачує кредит. В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін. Позивач та/або її представник в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.02.1998 року. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.11). Від шлюбу у сторін по справі народилося двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2014 року, з урахуванням ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2014 року (а.с.13) з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 14 травня 2014 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.12). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 досягнув повноліття, у зв`язку з цим у ОСОБА_3 припинився обов`язок зі сплати аліментів на його утримання. На даний час сторони проживають окремо. Згідно з довідкою №25 від 22 лютого 2019 року, виданою філією «135 Домобудівельний комбінат» ДМ МОУ «Укрвійськбуд», малолітній ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.14). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду з даним позовом. Позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення витрат позивача на утримання неповнолітнього сина. Копії квитанцій, наявні в матеріалах справи, на придбання продуктів харчування, ліків, оплату житлово-комунальних послуг, погашення заборгованості за кредитом, оплати вартості навчання старшого сина не свідчать про понесення позивачем витрат саме на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Тому твердження позивача з приводу того, що вона несе на утримання неповнолітнього сина витрати у розмірі 7000 гривень, є недоведеним. Також в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено про те, що доводи позивача з приводу необхідності зміни способу стягнення аліментів у зв`язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» збільшено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на дитину віком від 6 до 18 років та з 1 січня 2019 року становить 2027 гривень, суд також вважає необґрунтованими. Законодавче збільшення гарантованого мінімального розміру аліментів має застосовуватися в силу положень закону і не є підставою для ухвалення нового судового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 12 вересня 2018 року у справі №459/2181/17 та від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17. Вказівка позивача на те, що мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання дитини, не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 1197 гривень 50 копійок, не може бути підставою для ухвалення рішення про зміну встановленого судом розміру аліментів, оскільки такі гарантовані обмеження встановлені законодавством, застосовуються на стадії виконання судового рішення, а механізм застосування такої гарантії полягає в тому, що незалежно від розміру аліментів, які встановлені рішенням суду, їх фактичний розмір не може бути меншими ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, для чого ухвалення додаткового рішення з цього приводу не потребується. Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами обставини щодо зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які на підставі ст.192 СК України, є підставою для зміни способу стягнення аліментів. Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 колегія суддів вважає правильними. Статтею 180 СК України визначено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1., 2 ст. 77 ЦПК України). Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітної плати (доходу) платника, позивачу належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Разом з тим, зважаючи на пред`явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України. Однак, пред`являючи позов про зміну способу стягнення аліментів, при цьому посилаючись на необхідність збільшення розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, позивач не надала суду будь-яких доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, та зміни їх сімейного стану, хоча це є її процесуальним обов`язком, а тому зазначені у позовній заяві обставини не є підставою для зміни способу стягнення аліментів. Наявні в матеріалах справи квитанції щодо придбання продуктів харчування, ліків, оплату житлово-комунальних послуг, погашення заборгованості за кредитом, оплати вартості навчання старшого сина не свідчать про понесення позивачем витрат, середньомісячний розмір яких становить 7000 грн., саме на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішення суду у розмірі 1000 грн., на 1/3 частку від заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_1 зазначала, що аліменти у розмірі 1000 грн., які стягуються з відповідача становить величину меншу, ніж визначений СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 №037-VIII ч.2 ст.182 СК викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом не враховано, що з часу присудження аліментів у 2014 році до даного часу розмір інфляції склав близько 227,54%, у зв`язку з чим суд необґрунтовано відмовив у позові, - колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не є правовою підставою для задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів за вищевстановлених обставин справи. Відповідно до ст. 184 СК України ( в редакції на час присудження аліментів у 2014 році), якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Частиною 2 ст. 184 СК України було визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17 травня 2016 року було внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 7 ст. 5 вказаного Закону, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 16 листопада 2016 року «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» вказаний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 доповнено пунктом 10-4 такого змісту: Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України від 17 травня 2016 р. № 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі». Листом Департаменту рівня життя та моніторингу соціального розвитку Міністерства соціальної політики України від 19.03.2018 року № 33/0/67-18 щодо індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, роз`яснено, що індексація грошових доходів проводиться відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. N 1078 (із змінами). Відповідно до пункту 2 Порядку індексації підлягає, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Право на індексацію відбувається, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який із січня 2016 року встановлено у розмірі 103 %. Згідно з пунктом 6 Порядку індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 % грошового доходу платника аліментів. Наприклад, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, було призначено до червня 2016 року, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації цих аліментів здійснювалось саме з червня 2016 року. Право на індексацію відбулося у грудні 2016 року на індекс 4,0 %, на цей же індекс аліменти індексувалися у січні - лютому 2017 року, березні - травні - на 8,0 %, червні - серпні - на 11,9 %, вересні - листопаді - на 15,4 %, грудні 2017 р. - лютому 2018 р. - на 19,0 %, березні - квітні 2018 р. - на 23,0 %. З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, провинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці ( інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації ( підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не зверталась до державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, враховуючи вищевказані Зміни та положення Закону України від 17.05.2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі». Крім того, Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018 було внесено зміни до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України та викладено її у наступній редакції : Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Законом України «Про внесення змін до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 01 вересня 2020 року № 831-ІХ встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній редакції Закону від 01 вересня 2020 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Враховуючи вищевикладені норми законодавства, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду, оскільки сам по собі факт наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу - позивачем не надано, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.