Постанова 4824 № 761/10729/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/10729/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/7044/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Суханової Є.М., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В : 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку, яку ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року визнано неподаною і повернуто позивачу. На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд зазначив про те, що подана позовна заява ухвалою судді від 12 жовтня 2020 року була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст.ст. 95, 175, 177 ЦПК України та надано строк на виправлення недоліків таких як: надати копії документів, які підтверджують виклад обставин у позовній заяві, завірені належним чином; надати суду відомості щодо вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору; відомості щодо вжиття позивачем заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; позивачу необхідно було зазначити які оригінали письмових документів можуть бути надані суду, а які перебувають у інших учасників. Для усунення недоліків суддею в ухвалі від 12 жовтня 2020 року був наданий строк 5 днів і роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачеві. 27 жовтня 2020 року позивач отримав копію вищевказаної ухвали суду, що підтверджується розпискою, 03 листопада 2020 року через систему «Електронний суд». Від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, згідно якої позивач зазначив, що не погоджується з причинами залишення позовної заяви без руху. Однак, позивач, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, не додав до заяви про усунення недоліків необхідні документи на виконання ухвали від 12 жовтня 2020 року. За таких обставин, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві. Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні. Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року скасувати. Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним. Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку та судових витрат ( а.с. 1-5 ). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала ( а.с. 14-15 ). Не погоджуючись із постановленою ухвалою, 08 травня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні ( а.с. 17-18 ). Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції ( а.с. 27-28 ). 03 серпня 2020 року позивачка надала суду заяву про збільшення позовних вимог ( а.с. 51 ). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення вказаних недоліків, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 95, 175, 177 ЦПК України, як зазначено, зокрема, необхідно надати копії документів, які підтверджують виклад обставин у позовній заяві, завірені належним чином; надати суду відомості щодо вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору; відомості щодо вжиття позивачем заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; позивачу необхідно було зазначити які оригінали письмових документів можуть бути надані суду, а які перебувають у інших учасників ( а.с. 54-55 ). Копія ухвали ОСОБА_1 була отримана 27 жовтня 2020 року ( а.с. 57 ). 03 листопада 2020 року представник позивача, адвокат Алексєєв О.І., в інтересах ОСОБА_1 , подав до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про відкриття провадження у справі, посилаючись на відсутність недоліків позовної заяви, зміст якої відповідає вимогам процесуального законодавства та відсутність у місцевого суду повноважень повторно повертати її позивачці відповідно до положень ч. 6 ст. 185 ЦПК України ( а.с. 58-60 ). Незважаючи на це, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу ( а.с. 65-66 ). На обґрунтування вказаної ухвали судом першої інстанції зазначено про те, що 27 жовтня 2020 року заявник отримав копію вищевказаної ухвали суду, що підтверджується розпискою, 03 листопада 2020 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, згідно якої позивач зазначив, що не погоджується з причинами залишення позовної заяви без руху. Зі змісту позовної заяви в редакції від 08 квітня 2020 року, судом було встановлено, що позивачем було подано позовну заяву без дотримання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, та надано строк на виправлення недоліків таких як: надати копії документів які підтверджують виклад обставин у позовній заяві завірені належним чином; надати суду відомості щодо вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору; відомості щодо вжиття позивачем заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; позивачу необхідно було зазначити які оригінали письмових документів можуть бути надані суду, а які перебувають у інших учасників. Таким чином, оскільки в заяві на виконання вимог ухвали про усунення недоліків зазначено лише про те, в розпорядженні якої саме особи перебувають оригінали доказів, при цьому позивач не надав належним чином засвідчені копії всіх документів, що додаються до позовної заяви для суду, відтак недоліки позову, викладені в ухвалі суду від 12.10.2020, позивачем не усунені. Доказів про те, що йому було відмовлено в отриманні засвідчених належним чином копій доказів, які перебувають в розпорядженні інших осіб, позивач не надав. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне. Відповідно до ч. 6 ст 185 ЦПК України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом ( SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року ). Відповідно до положень ч. 10 ст. 83 ЦПК України, докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику. Відтак, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, передчасно постановив ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 . За таких обставин, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення зазначених норм процесуального права при її постановленні знайшли своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги. Окрім цього, при ухваленні судового рішення по справі, апеляційний суд, крім зазначеного, також враховує необхідність забезпечення права позивачки на доступ до правосуддя, яке встановлено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, ухвала суду першої інстанції, як зазначено апеляційним судом, постановлена із названими вище порушеннями, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала відповідно до положень ст. 379 ЦПК України скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 263, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробіткускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Г.І. Мостова Є.М. Суханова