Постанова 4824 № 363/506/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №363/506/19 Головуючий у І інстанції - Чіркова Г.Є. апеляційне провадження №22-ц/824/961/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сушко Л.П., Сліпченка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,- встановив: ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач фактично відмовляється від участі в утриманні своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ення, а тому на її утримання позивачка просить присудити аліменти в розмірі 2 800 грн., щомісячно, починаючи з 30 січня 2019 року до її повноліття, крім того просить стягувати щомісячно 1 000 грн. на її утримання до досягнення дитиною трьох річного віку. Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем разом не проживають та спільного господарства не ведуть. Вона самостійно не може задовольнити всі потреби дітей, тому змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року позов задоволено. Стягнуто щомісячно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн., але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 січня 2019 року до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто щомісячно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 1 000 (одна тисяча) грн. на її утримання починаючи з 30 січня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити та призначити стягнення з нього аліментів у розмірі 1779 грн на утримання дитини щомісячно, з дня пред`явлення позову і до досягнення нею повноліття та 1000 грн на утримання дружини, з якою проживає дитина, щомісячно до досягнення дитиною трьох річного віку. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що у нього відсутні будь-які доходи, які б могли забезпечити стабільну виплату коштів на утримання дитини у визначеному судом розмірі. Вказує, що щомісячне стягнення визначеної судом суми ставить його у вкрай скрутний фінансовий стан та унеможливлює його нормальне існування. Факт неотримання доходів підтверджується належними і допустимим доказом, а саме відомістю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, що є офіційним документом. Таким чином судом не враховано обставини, передбачені ст.. 182 СК України, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Окрім того має проблеми з пошуком роботи через відсутність у нього достатнього досвіду, відсутність освіти. У відзиві позивач посилається на безпідставність апеляційної скарги та заявлено про відшкодування суми судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, 20 червня 2017 року від якого мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно акту обстеження факту проживання (не проживання) особи на території села Нові Петрівці від 27 грудня 2018 року складеного депутатом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району, Київської області Лялюшко Е.О. проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітня дитина проживає разом із позивачкою, а відповідач проживає окремо та за твердженням позивачки достатньої участі в утриманні дитини не приймає, що змусило її звернутись до суду. Визначаючи розмір аліментів, суд виходив зі змісту позовних вимог та те, що позивачка самостійно утримує малолітню дитину та потребує матеріальної допомоги відповідача тому вважав за необхідне визначити розмір аліментів в заявленій у позові сумі - 2 800 грн. Судом також встановлено, що позивачка в зв`язку із народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не працює. Тому, вимога позивачки про стягнення з відповідача щомісячно 1 000 грн. на її утримання до досягнення дитиною трьохрічного віку, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України). Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Оскільки дитина сторін проживає разом з матір`ю, а відповідач є її батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при визначенні розміру аліментів судом не враховано вимоги ст.. 182 СК України. Статтею 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Проте відповідачем у супереч вимогам ст..ст. 76-83 ЦПК України не надано жодного належного доказу на підтвердження, передбачених ст. 182 СК України обставин, для визначення аліментів у меншому розмірі. Вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим доводам та наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення аліментів на дитину. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, апелянт просив в апеляційній скарзі визначити йому цей розмір у сумі 1000 грн. Проте судом першої інстанції саме така сума у розмірі 1000 грн. і стягнута як витрати на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Таким чином в цій частині розмір стягнення витрат на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років визнається відповідачем, тому в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається за відсутності спору щодо права на такі виплати та визначеної суми стягнень. За таких обставин рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції позивачем подано заяву про стягнення 4000 грн вартості професійної правничої допомоги. У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано Додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги № 01/07-19 від 01.07.2019 року Адвокатським об`єднанням «ОМП» про надання правової допомоги на представництво інтересів в Київському апеляційному суді за вивчення матеріалів апеляційної скарги, формування правової позиції, підготовку відзиву на апеляційну скаргу, підготовку заяви про відшкодування судових витрат. Надання вказаних послуг підтверджується актом приймання-передачі правової допомоги, рахунком фактурою № 02.20-071 від 17 лютого 2020 року, меморіальним ордером від 17 лютого 2020 року на суму 4000 грн. та банківською випискою про оплату цих послуг. Таким чином витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з переглядом в апеляційному порядку заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року в сумі 4000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді О.І. Сліпченко Л.П. Сушко