Постанова 4824 № 755/2567/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2021 року м. Київ Справа № 22-7766 головуючий у 1-й інстанції: Гаврилова О. В. Унікальний № 755/2567/21 Доповідач- Пікуль А. А. Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуль А. А. суддів Іванової І. В. Невідомої Т. О. за участю секретаря Осінчук Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кубрака Олега Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Універсал Банк», про скасування запису про проведену державну реєстрацію обтяження та припинення обтяження речового права (арешту нерухомого майна),- у с т а н о в и в: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , АТ «Універсал Банк», про скасування запису про проведену державну реєстрацію обтяження та припинення обтяження речового права (арешту нерухомого майна), в якому просила скасувати запис про проведену державну реєстрацію обтяження (арешту нерухомого майна) № 2452333 від 11 вересня 2013 року, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 5781235 від 11 вересня 2013 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони № 32354664 від 24 липня 2012 року, виданої ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві - винесеного відносно всього майна, що належить ОСОБА_1 , та припинити обтяження речового права (арешту нерухомого майна) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (а. с. 1-3). Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , АТ «Універсал Банк», про скасування запису про проведену державну реєстрацію обтяження та припинення обтяження речового права (арешту нерухомого майна). Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Кубрак О. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу районного суду скасувати та направити справу до районного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі (а. с. 27-31). В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. В суд апеляційної інстанції представник Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2, представник АТ «Універсал Банк» не з`явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином (а. с. 47-49). Суд ухвалив розглядати справу у відсутність указаних осіб, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення представника ОСОБА_1 , адвоката Корнієнко О. С., яка підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на майно боржника, та посилається на технічну помилку, вчинену в Держаному реєстрі речових прав під час внесення запису про обтяження. На підставі викладених у позові обставин та фактів, вважає, що запис про обтяження майна № 2452333 від 11 вересня 2013 року, що належить позивачу, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони № 32354664 від 24 липня 2012 року, виданої ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, є незаконним через технічну помилку внесення до Державного реєстру обтяжень РНОКПП позивача замість РНОКПП боржника у виконавчому провадженні. Відмовляючи у відкритті провадження у справі районний суд виходив з того, що в цій справі дослідженню підлягають виключно рішення та дії державного виконавця та державного реєстратора при реєстрації обтяження, накладеного постановою державного виконавця. Та зі змісту позовної заяви не убачається спору про право цивільне. Встановивши предмет спору, яким є дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні, стороною якого не є позивач, та дії державного реєстратора при реєстрації обтяження на підставі постанови державного виконавця, у суду відсутні підстави для розгляду вимог даної позовної заяви в порядку цивільного судочинства, а процесуальним законодавством оскарження таких дій суб`єкта владних повноважень віднесено до юрисдикції відповідного окружного адміністративного суду. При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо відмови у відкритті провадження відповідають обставинам справи. Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. З матеріалів справи убачається, що позивач не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на майно боржника та посилається на технічну помилку, вчинену в Держаному реєстрі речових прав під час внесення запису про обтяження. Отже ОСОБА_1 не є стороною вказаного виконавчого провадження, оскаржує вимогу приватного виконавця, винесену в межах накладання арешту на майно боржника ОСОБА_2 . Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку цивільного судочинства, врегульовано положеннями розділу VIІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України. Частиною першою статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не є стороною ВП № 32354664 і не наділена процесуальним правом щодо оскарження вимоги приватного виконавця від 11 вересня 2013 року № 2452333 в порядку статті 447 ЦПК України, цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року), суворе трактування та надмірний формалізм трактування процесуального законодавства відхиляються апеляційним судом як неприйнятні, оскільки позивач може звернутись за захистом своїх порушених прав у порядку, визначеному КАС України. Інших доводів щодо неправильності оскаржуваної ухвали апеляційна скарга не містить. Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Кубрака Олега Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 20 травня 2021 року. Головуючий А. А. Пікуль Судді І. В. Іванова Т. О. Невідома