Постанова 4821 № 694/189/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/999/21Головуючий по 1 інстанції Справа №694/189/21 Категорія: 304090300 Сакун Д. І. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченко Б.Б., Гончар Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» скерувало до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості. В обгрунтування своїх позовних вимог банк вказував на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву № б/н від 23 листопада 2012 року. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, а підписавши заяву між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшувався до 7 000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору. (Умов та правил надання банківських послуг) Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення п.2.1.1.5.5. договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 28 грудня 2020 року має заборгованість, яка становить 13 542,45 гривень, яка складається з наступного: 13126,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 13126,21 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 416,24 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісія. Вказану заборгованість АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача разом із судовими витратами у розмірі 2 270 грн. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року позовні вимоги банку залишені без задоволення. Ухвалюючи рішення, судом було досліджено наявні у матеріалах справи докази та встановлено, що за весь період користування кредитними коштами відповідачем знято з рахунку 18 750,68 грн., а сплачено 23 540,39 грн., тому суд прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по тілу кредиту у вказаний банком період, оскільки відповідачем фактично отримані кошти сплачені, і саме із цієї підстави, в цій частині вимоги не підлягають задоволенню. Рішення районного суду оскаржено банком в апеляційному порядку. Апелянтом вказано на те, що відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на вказаній заяві. Відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі й щодо сплати відсотків. Відповідач користувався кредитними коштами, погашав заборгованість, отже приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, погоджувався із розміром боргу, в т.ч. із нарахованими відсотками та неустойкою, а також продовжуючи користуватися кредитними коштами, приєднувався до редакції тих Умов та правил, а також Тарифів, які діяли на момент користування коштами. Крім того, скаржник зазначає, що відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням банку, та зобов`язався самостійно слідкувати за витратами коштів в межах кредитного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. Перевищення суми заборгованості за тілом кредиту над розміром кредитного ліміту сталося в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а саме несплати щомісячного платежу по кредиту, в результаті чого за рахунок тіла кредиту було погашення заборгованості по відсоткам, а відповідно і збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту, що повністю узгоджується із положенням Умов та правил надання банківських послуг. Скаржник стверджує про порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів по справі, неповне дослідження всіх обставин у справі, оскільки судом не встановлено суми заборгованості за фактично отриманими кредитними коштами та відмовлено у стягненні фактично отриманої суми кредитних коштів. Посилаючись на такі аргументи, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 23 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 23 листопада 2012 року. (а.с. 15) У вказаній анкеті обраний клієнтом тип банківської картки «Універсальна» та бажаний кредитний ліміт 1000 грн. Відомостей щодо процентів за користування кредитом, строків та порядку повернення коштів, розміру пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено. Підписанням вказаної заяви відповідач погодився на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Підписант ознайомився і згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Зі змісту заяви вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, і відповідач зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил, а також регулярно ознайомлювати з їх змінами на сайті банку. Заявляючи вимоги про стягнення грошових сум, позивач надав до суду анкету-заяву, розрахунок заборгованості за договором б/н від 23 листопада 2012 року станом на 31 травня 2015 року, розрахунок заборгованості станом на 30 вересня 2019 року, розрахунок заборгованості станом на 28 грудня 2020 року, довідку про видані картки на ім`я відповідача та термін їх дії, довідку про зміни умов кредитування щодо встановлених кредитних лімітів, витяг з тарифів та Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої банком, станом на станом на 28 грудня 2020 року становить 13 542,45 гривень, яка складається з наступного: 13126,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 13126,21 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 416,24 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісія. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Із вищевказаної виписки по картковому рахунку вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої зобов`язання щодо повернення цих коштів (купував товари, сплачував послуги мобільного зв`язку, поповняв картку через термінал, отримував готівку в банку і т.д.), тому висновок районного суду про наявність кредитних правовідносинах по справі відповідає матеріалам справи та встановленим обставинам. Досліджуючи узгоджений між сторонами зміст умов договору, колегія суддів зазначає наступне. З приводу аргументів банку в частині приєднання відповідача до умов договору на підставі ч. 1 ст. 634 ЦК України та погодження з конкретними Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно перевірені, які саме умови банківського договору були конкретно узгоджені станом на час підписання заяви-анкети, виходячи із доказів, наданих банком та вірно враховано висновки ВС, викладені у постанові від 03 липня 2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17. Звертаючись до суду з цим позовом банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунки 23 листопада 2012 року по 09 жовтня 2020 року. Матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем. Вказані у документах відомості не поставлені під сумнів відповідачем. Таким чином, наданий банком розрахунок заборгованості, виписка по рахунку в сукупності із наданими позивачем довідками про зміну умов кредитування є належними та допустимими доказом в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, проте включення до розрахунків нарахувань, не передбачених умовами договору, є неправомірним, тому визначений банком розмір заборгованості за тілом кредиту не відповідає закону. Ураховуючи, що фактично отримані та використані кошти позичальник добровільно АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, а також, вимоги частини другої статті 530 ЦК України (якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час), свідчить про порушення прав банку, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи (а. с. 51-54), які є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19). Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами. Випискою по картковому рахунку підтверджено фактичне користування відповідачем кредитними коштами на суму 20194,30 грн. Районним судом вірно встановлено, що сума внесених відповідачем коштів перевищує суму фактично отриманих та використаних коштів. Згідно наданого банком розрахунку відповідачем було погашено заборгованості на загальну суму 23 540, 40 грн, заборгованість за тілом кредиту складає 13 126,21 грн. При цьому, банком визнається, що максимальний ліміт по кредиту ,який був наданий позичальнику, складав 7 000 грн. (а.с. 14) Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено. З наданого банком розрахунку також вбачається, що погашення заборгованості по договору проводилося в порядку, передбаченому ст. 534 ЦК України. Тобто, проводилося погашення відсотків за рахунок кредиту, розмір яких не узгоджено сторонами, як то процентна ставка 3,6 %, відсотків на заборгованість за кредитом при порушенні умов кредитування 7, 2 % , погашення заборгованості по пені у розмірі 350 грн. (а.с. 10) Так, згідно приписів вказаної вище норми закону у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Нарахування банком розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, погашення яких проводилося за рахунок внесених грошових коштів відповідачем, не доведено позивачем належними та допустимими доказами, тому розмір визначеної банком заборгованості за тілом кредиту, що перевищує розмір кредитного ліміту, як і позовні вимоги в цій частині АТ КБ «ПриватБанк» є також недоведеними. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для скасування або зміни рішення районного суду. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді