Постанова 4821 № 705/474/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Черкаси Справа № 705/474/21 Провадження № 22-ц/821/932/21 категорія: 304020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про незаконне переоформлення житла, у складі: головуючої судді Гудзенко В. Л., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про незаконне переоформлення житла. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до Договору дарування від 27.05.1994 йому належить частина приватного домоволодіння по АДРЕСА_1 . Зазначає, що він, як співвласник, забезпечує свої договірні зобов`язання за взаємною згодою і домовленістю з іншими співвласниками, юридичні дії приймають правомірно, а у разі спору за рішенням суду. Проте, ОСОБА_2 на власний розсуд і без узгодження з ним переоформила за Договором дарування від 29.08.2017 частку житла на ОСОБА_3 , в той час, як об`єкт Договору не підлягав передачі та не належав їй, як власнику. Вказує, що перехід права власності з перевищенням повноважень, без попередження співвласників будинку, без спеціальних дозволів, без повідомлення про особливості житла чи житлового комплексу, на завідомо неправдивих даних, без визначення частини у спільному майні, з порушенням майнового співвідношення, прийняті на невигідних умовах, не забезпечена недоторканість майна від сторонніх осіб є неможливим, що веде до суду. Вважає, що такі дії ОСОБА_2 містять порушення цивільного, земельного та житлового законодавства і спрямовані вони на позбавлення його частки житла. Тому за захистом своїх прав він звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити Договір дарування від 29.08.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , а майно повернути до видання Договору дарування від 27.05.1994. Стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві, а саме не довів факту порушення його законних прав та інтересів, пов`язаних з виконанням Договору дарування від 29.09.2017. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким залишити позов без розгляду з підстав, передбачених п. 8, п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Судовий збір стягнути з відповідача з підстав ч. 9 ст. 141 ЦПК України. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом неповно з`ясовані обставини справи і правовідносини, без дослідження доказів наявних в матеріалах справи. Зазначає, що судом порушені норми процесуального права, а позов підлягав залишенню без розгляду. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року справу призначено до розгляду на 18 травня 2021 року на 14:30 год., в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно з Договором дарування від 27.05.1994, посвідченим державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Очеретяною В. В., зареєстрованим в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 березня 2005 року, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/3 частину житлового будинку в рівних долях з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться на присадибній земельній ділянці розміром 2035 кв.м. (а.с. 3).

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст. ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 просив суд припинити Договір дарування від 29.08.2017, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно ст. 627, ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З матеріалів справи вбачається, що за Договором дарування від 27 травня 1994 року ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли в дар кожен в рівних частках належну ОСОБА_4 1/3 частину будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує на те, що згідно Договору дарування від 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 свою частку будинку, однак перехід права власності відбувся з перевищенням повноважень та порушує його права. Однак, матеріали справи не містять зазначеного договору. Разом з тим, з викладеного вбачається, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору дарування, а отже не має ні прав, ні обов`язків по даному договору. Крім того, ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не наводить доводів, яким саме чином порушені його права та інтереси, що вірно було встановлено судом першої інстанції. Апеляційний суд враховує, що подання доказів визначено ст. 83 ЦПК України, так сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Зокрема, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. При цьому, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Проте, звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 не зазначав про неможливість отримання будь-яких доказів, не заявляв жодних клопотань про їх витребування у відповідності до вимог ст. 84 ЦПК України, яка регламентує витребування доказів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). За ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч. 1 с. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування в нього прав чи законних інтересів, які були б порушені відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, зокрема у спосіб визначений позивачем. Щодо посилання скаржника ОСОБА_1 на те, що суд повинен був залишити позов без розгляду з підстав не надання доказів в підтвердження позовних вимог, то апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 257 ЦПК України передбачено чіткий та вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду. ОСОБА_1 , згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, до початку розгляду справи по суті не подав заяву про залишення позову без розгляду, тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про можливість розгляду позовних вимог ОСОБА_1 по суті, адже жодна з інших передбачених ст. 257 ЦПК України підстав для залишення позовної заяви без розгляду, на час ухвалення судом рішення наявною не була. Відносно вимоги апеляційної скарги про залишення позову без розгляду апеляційний суд зазначає наступне. Частиною 1 ст. 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Як зазначалось, ст. 257 ЦПК України передбачено чіткий та вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду. Підстави для залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду, за наслідками апеляційного перегляду, визначені процесуальним законом, відсутні, зокрема і з підстав визначених в п. 8 та п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги і колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні його апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги компенсується за рахунок держави. Докази наявності інших судових витрат, понесених сторонами, у матеріалах справи відсутні, тому відсутні підстави для їх стягнення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, підстави для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 18 травня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук В. О. Єльцов