Постанова 4803 № 210/1910/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1744/21 Справа № 210/1910/19 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Євтодій К.С. сторони справи : позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року, ухваленого суддею Вікторович Н.Ю. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ : У квітні 2019 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з постачання теплової енергії в сумі 23 158,12 грн. та судові витрати у справі. В обґрунтування позову зазначив, що на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» постачає відповідачу теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок є багатоповерховим, опалення до квартири здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку. Виконуючи свої обов`язки, позивач постійно постачає теплову енергію для потреби опалення та гарячого водопостачання, але відповідач не здійснює оплату за отримані послуги, у зв`язку з чим за період з 10.2015 року по 04.2018 року виникла заборгованість в сумі 23158,12 грн., тому позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року з постачання теплової енергії у розмірі 23158,12 грн. (двадцять три тисячі сто п`ятдесят вісім гривень 12 копійок ). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок). Відповідач ОСОБА_2 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, а також просить стягнути з позивача понесені нею судові витрати. При цьому, скаржник зазначає, що судом не досліджено в повному обсязі обставини на які посилався позивач у позові, а саме те, що позивач вимагає сплати заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, яку по факту взагалі не надав, оскільки із жовтня 2015 року відповідач використовує автономне опалення і послугами позивача не користується, що підтверджено наданими нею доказами, які долучені до матеріалів справи. Позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані нею Акт депутатів Криворізької міської ради від 30.10.2015 року та Акт прийомки до експлуатації газифікованого об`єкту від 24.06.2015р. не є належними та допустимими доказами підтвердження відключення квартири відповідача від системи централізованого опалення. Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору вийшов за межі позовних вимог чим порушив норми законодавства, оскільки суд у рішенні посилається на незаконне відключення відповідача від централізованого опалення, однак дане питання у позовних вимогах не зазначалось. Також, відповідач вказує, що вона не втручалась в мережі центрального опалення, а здійснила відключення від внутрішньо будинкових мереж, яка є власністю мешканців будинку, був отриманий дозвіл мешканців на відокремлення, завчасно подана заява позивачу про відмову від послуг, тому між сторонами відсутні правовідносини. Скаржник зазначає, що суд порушив одну із засад цивільного судочинства, таку, як змагальність сторін, оскільки проігнорував її клопотання про розгляд справи за участю сторін, не надавши відповідачу можливості довести свою позицію в суді особисто. Окрім того, відповідачем до апеляційної скарги подано заяву, в якій відповідач, посилаючись на пропущення позивачем строків позовної давності просить відмовити з цих підстав у задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про відсутність підстав у відмові в задоволені позову через пропуск строку позовної давності, оскільки з урахуванням дати подачі позову-квітень 2019 року та період заборгованості, строк позовної давності позивачем не пропущено. Заслухавши суддю-доповідача,вислухавши думку відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_3 , які кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги просили їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати незаконне судове рішення, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача, понесені нею судові витрати, представника позивача Нестерук А.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з викладених у відзіві підстав, просила оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень відповідача до апеляційної скарги та позивача на пояснення відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з переліку будинків, до яких подається теплова енергія, актів та інформації на підключення та відключення опалення в будинку /а.с.9-16/. Місце проживання відповідача зареєстровано за зазначеною вище адресою з 07.10.2011 року /а.с.15/. Квартира знаходиться у приватній власності /а.с.7/, тому відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір між сторонами у справі щодо надання послуг з постачання теплової енергії не укладався. У зв`язку з тим, що відповідач не здійснювала оплату за постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року виникла заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 23 158,12 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості. Відповідача повідомлено про наявність заборгованості та необхідності її сплати за зареєстрованою адресою /а.с.5/, однак станом на день розгляду справи заборгованість має місце. Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, вказує на те, що в належній їй квартирі з 2015 року встановлено автономне опалення, тому вона не отримує послугу від позивача та немає обов`язку щодо її оплати. На підтвердження своєї позиції відповідач до відзиву на позов надала документи, які на її думку підтверджують незаконність вимог позивача у стягненні заборгованості за не отриману послугу. Так, 12 травня 2015 року між відповідачем та ТОВ «Естрея» укладено договір на розробку проекту теплового навантаження опалення приміщення квартири з індивідуальним джерелом тепла і відключення від внутрішньобудинкової системи опалення, про що було повідомлено керівництво КПТМ «Криворіжтепломережа» листом від 25 серпня 2015 року. Відповідно до проекту ТОВ «ДІОС» були здійсненні роботи по монтуванню індивідуальної системи опалення квартири та відокремленню її від внутрішньобудинкової мережі. Згідно з договором від 12 травня 2015 року №25 між відповідачем та ТОВ «Естрея» було здійснено перевірку виконаних робіт по монтажу і відокремленню індивідуальної системи опалення в квартирі, в ході якої встановлено, що монтаж і установка автономної системи опалення в квартирі здійснено згідно з робочим проектом, трубопроводи (стояки) подачі та відведення джерела тепла до опалювальних приладів квартири відключенні, відключення автономної системи опалення квартири від внутрішньобудинкової мережі не порушує безперебійної роботи інженерно-технічного обладнання, дотримані норми і правила проектування в житлових будинках, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки, не порушують права власників суміжних квартир, які користуються центральним джерелом тепла, так як тепло надходить до їхніх квартир по окремим трубопроводах, автономна система опалення квартири не використовує централізоване джерело тепла, яке надає КПТМ «Криворіжтепломережа» (а.с.39). 06 серпня 2015 року позивачем направлено лист до КПТМ «Криворіжтепломережа», де повідомлялось, що у зв`язку з відсутністю договірних відносин через неякісне надання послуг теплопостачання позивачем, вона буде вимушена шукати альтернативне джерело тепла для обігріву своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 15.07.2015 року ОСОБА_1 повідомила КПТМ «Криворіжтепломережа», що вона як споживач відмовилася від отримання послуг, що надаються підприємством з нового опалювального сезону з 01 жовтня 2015 року. Свою відмову обґрунтовувала неякісною послугою та її високою вартістю; аварійними відключеннями; недотриманням температурного режиму; великими видимими втратами теплоносія в трасах, що призводить до значених не виробничих втрат; постійним зріст тарифів в 3-4 рази вище реальних (а.с.31). Листами від 25 серпня 2015 року, 24 вересня 2015 року та 05 жовтня 2015 року відповідачем запрошено представників КПТМ «Криворіжтепломережа» для перевірки того, що під час відокремлення системи індивідуального опалення квартири, цілісність внутрішньобудинкової мережі і суміжних квартир не порушена, не було втручання в комунікаційні мережі КПТМ «Криворіжтепломережа». Керівництвом підприємства вказані запрошення були проігноровані, про що було складено відповідні акти за участю мешканців будинку (а.с.32-34,36-38). Через незгоду з нарахуваннями КПТМ «Криворіжтепломережа» оплати за послуги, які відповідач не отримує, остання у березні 2016 року звернулась до суду з позовом до КПТМ «Криворіжтепломережа» про визнання нарахування незаконним та припинення нарахування платежів. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень, рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 15 серпня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не було надано належних доказів завершення робіт по відключенню від мереж централізованого опалення, включно з актом про відключення квартири за встановленою наказом №4 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 25 листопада 2005 року формою. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року, рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 15 серпня 2016 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів відключення квартири від мереж централізованого опалення, зазначивши, що підведення централізованого опалення до стояка в межах квартир свідчить про виконання послуг з теплопостачання, а самовільне відключення від мереж не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 15 серпня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року залишені без змін (а.с.52,53). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості з відповідача за послугу з постачання теплової енергії, на підставі досліджених і оцінених доказів наданих сторонами, керуючись нормами законів, зазначених у судовому рішенні, виходив з того, що відповідачем не дотримана процедура відключення від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку, а надані відповідачем докази: Акт депутатів Криворізької міської ради від 30.10.2015 року та Акт прийомки до експлуатації газифікованого об`єкту від 24.06.2015 року не є належними та допустимими доказами, оскільки вони не підтверджують законність відключення квартири відповідача від системи центрального опалення, з отриманням дозволу у передбаченому законом порядку, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції і не може погодитись із доводами відповідача ОСОБА_1 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Судом встановлено, що між сторонами спору виникли правовідносини по наданню та споживанню комунальних послуг по центральному опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України №630 від 21.07.2005 року. Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:1) споживачі (індивідуальні та колективні);2) управитель;3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація. Пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов`язок індивідуального споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Відповідно до ч.1,5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем. Пунктом 1 частини 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання», встановлений обов`язок споживача теплової енергії - своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Судом встановлено, що договір між сторонами про надання послуг з постачання теплової енергії не укладався. Отже, відсутність укладеного між сторонами договору на надання послуги з постачання теплової енергії не звільняє споживача послуги, в даному випадку відповідача від обов`язку здійснювати своєчасну оплату за отримані послуги. Судом встановлено, що відповідач не здійснювала оплату за постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в сумі 23158,12 грн., що підтверджено наданим позивачем, навним в матеріалах справи розрахунком заборгованості. Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст.19 Закону України «Про теплопостачання». Згідно ч.5 п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198, передбачено обов`язок споживача теплової енергії своєчасно проводити розрахунки за використану теплову енергію. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості та необхідності її сплати за зареєстрованою адресою, однак ОСОБА_1 заборгованість не сплачує, посилаючись на те, що в належній їй квартирі встановлено автономне опалення, тому вона не користується послугою позивача та не повинна оплачувати послугу, яку не отримує. Відповідно до п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Правилами встановлено, що в разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж за умови технічної можливості, оскільки при цьому не повинні порушуватися санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирного житлового будинку. Державний Комітет з питань житлово-комунального господарства, своїм листом від 23 квітня 2003 року щодо влаштування індивідуального опалення в квартирах багатоквартирних житлових будинків Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації надав роз`яснення про те, що відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання може здійснюватися за умови встановлення в усіх квартирах та нежилих приміщеннях будинку індивідуальних опалювальних приладів або встановлення в усіх квартирах окремих секцій чи під`їздів будинку індивідуальних опалювальних приладів за наявності технічної можливості повного відключення від центрального опалення цих секцій або під`їздів. Дозвіл на відключення споживача від користування послугами із централізованого опалення та гарячого водопостачання надається органами місцевого самоврядування. Відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення й гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника будинку або уповноваженого ним особою, представника виконавця послуг та власника, наймача квартири або уповноваженої ними особи. Після закінчення робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та в десятиденний термін подається заявником до відповідної комісії на затвердження і є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань. Відповідно до п.2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року №4», рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. При цьому, відповідно до п.2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року №4», обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, визначено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Так, відповідачем на підтвердження своєї позиції щодо незаконності нарахувань за неотримані комунальні послуги надано Актом депутатів Криворізької міської ради від 30.10.2015 року,З, якого вбачається, що опалення у спірній квартирі забезпечується автономним носієм; відсічку від центрального трубопроводу стояків подачі та відводу теплоносія до опалювальних приладів квартири 17 підтверджено; суміжні квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що використовують централізоване джерело тепла не обмежені, так як мають окремі стояки; підтверджено, що квартира ІНФОРМАЦІЯ_1 не використовує послуги КПТМ «Криворіжтепломережа», а також Акт прийомки до експлуатації газифікованого об`єкту від 24.06.2015 року котла газового 24кВт «Аристон». Суд першої інстанції, проаналізувавши надані відповідачем Акти не визнав їх належними та допустимими доказами, які підтверджують законність процедури відключення квартири АДРЕСА_5 від системи централізованого опалення. Колегія суддів повністю згодна з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідачем суду не надано акта встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення, який є підставою для перегляду умов договору про надання комунальних послуг, тобто наданими стороною відповідача доказами не доведено дотримання законності процедури відключення належної останній квартири від системи централізованого опалення. Самовільне відключення від мережі центрального опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах №6-1192цс15 та № 6-1706цс15 та у постанові Верховного суду у справі № 226/1437/16-ц від 19 серпня 2019 року. Нормами ч.4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 15 серпня 2016 року, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року та постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року під час розгляду цивільної справи №216/1724/16-ц за позовом ОСОБА_1 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про визнання нарахувань незаконним та припинення нарахування платежів було встановлено, що позивачем не дотримано, визначеної Порядком процедури відключення споживача від мережі централізованого опалення, тому позивачем здійснено самовільне відключення від мереж центрального опалення, що не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги теплопостачання, тому висновок суду першої інстанції про законність заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості і наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає правильним. Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції положень статті 279 ЦПК України, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. За змістом ч.6 ст.279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до ч.7 ст.279 ЦПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. З ухвали від 30 травня 2019 року видно, що суд першої інстанції при прийнятті до розгляду та відкритті провадження у справі вирішив розгляд справи проводи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, при цьому в ухвалі суд роз`яснив відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також роз`яснив строк і порядок подачі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.180. Також, матеріалами справи встановлено, що відзив на позовну заяву з додатками ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції 20 червня 2019 року, в якому відсутнє клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, в додатках до відзиву, клопотання також відсутнє (а.с.20-25). Заява від 24.06.2019 року на 5-ти аркушах з додатками на 16-ти аркушах, в якому відповідач просила суд розглянути справу з повідомленням сторін, подана до суду 25 червня 2019 року, тобто після подачі відзиву на позов (а.с.26-46). Згідно з п.1 ч.1. ст..274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У даній справі ціна позову становить 23158,12 грн., тобто справа є малозначною, тому, суд першої інстанції мав право розглянути справу порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Під час судового розгляду справи, суд першої інстанції у відповідності з вимогами ч.8 ст.279 ЦПК України дослідив надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи та надавши їм належну правову оцінку, як кожному окремо, так і у їх сукупності, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надані сторонами, надавши їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа», заявлених до ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, оскільки фактично стосуються переоцінки доказів, що згідно звимог ст.89 ЦПК України є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Оскільки рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року. Головуючий: Судді: