Постанова 4857 № 380/9389/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9389/20 пров. № А/857/5364/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізка І.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, прийняте суддею Лунь З.І. у місті Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про стягнення виплати доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення,- встановив: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції України про зобов`язання нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період з 11.11.2015 року по 31.12.2017 року в сумі 5694,40 грн.; зобов`язання Департаменту патрульної поліції України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно в сумі 3357,17грн. Представник позивача Шпарик Н.Я., як вбачається зі змісту позовної заяви, вказував, що докази надання правничої допомоги та оплати позивачем послуг будуть подані протягом п`яти днів після винесення судом рішення в цій справі, питання щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги буде вирішено після надання представником позивача відповідних доказів. Рішенням суду від 30.12.2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 11.11.2015 року по 31.12.2017 року та індексації грошового забезпечення з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно. Зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 11.11.2015 року по 31.12.2017 року. Зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. На адресу суду від представника позивача Шпарика Н.Я. надійшло клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00грн. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без розгляду. Залишаючи без розгляду заяву, суд виходив з того, що докази понесеного розміру судових витрат (договори, рахунки тощо) подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Представник позивача звернувся з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу лише 23.02.2021 року, тобто більше, ніж через п`ять днів після ухвалення рішення. Чинне законодавство обмежує строки, протягом яких можливе звернення до суду з заявою про розподіл судових витрат, і тому не передбачає поновлення такого строку. Відтак, подання представником позивача клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з порушенням строку, є безумовною підставою для залишення клопотання без розгляду. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що саме по собі клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу було викладено у позовній заяві окремою позовною вимогою, в якому також було вказано про те, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані протягом 5 днів після винесення судом рішення у справі. Крім того, позивачем було розраховано орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із відновленням своїх порушених прав. На думку апелянта, клопотання було подано вчасно, а самі докази протягом 5-ти днів з дня отримання поштового відправлення. Просить суд звернути увагу на те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Просить скасувати ухвалу суду та направити клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Частинами другою-п`ятою статті 252 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову). Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Приписами статті 30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 340/2449/19. Представник позивача звернувся з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу лише 23.02.2021 року, тобто більше, ніж через п`ять днів після ухвалення рішення, водночас просить визнати поважними причини пропуску строків на подання такого клопотання, покликаючись на те, що копію рішення позивач отримав 19.02.2021 року. Однак, на думку суду, зазначені обставини не є поважними причинами, які зумовили неможливість подання такого клопотання у строк, визначений процесуальним законодавством. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за умови відсутності будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України строку подання доказів понесених стороною судових витрат не можливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, вказана заява підлягає залишенню без розгляду. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність безумовної підстави для залишення без розгляду такого клопотання відповідно до ч.7 ст.139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №380/9389/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник