Постанова 4857 № 380/730/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/730/23 пров. № А/857/8094/23 А/857/8097/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., секретаря судового засідання Улицької С.В., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Морська Г.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 13 год. 27 хв. 30 березня 2023 року, повне судове рішення складено 10 квітня 2023 року, та на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Морська Г.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 14 год 14 хв. 10 квітня 2023 року, повне судове рішення складено 19 квітня 2023 року, у справі №380/730/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОМ ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 12.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр» (далі - Товариство), звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, просило: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняті комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області №7177168/38738473 від 09.08.2022, № 7177165/38738473 від 09.08.2022, №7177166/38738473 від 09.08.2022, № 7177167/38738473 від 09.08.2022, №7176989/38738473 від 09.08.2022, №7176985/38738473 від 09.08.2022, № 7176987/38738473 від 09.08.2022, №7176986/38738473 від 09.08.2022, № 7176983/38738473 від 09.08.2022, № 7176984/38738473 від 09.08.2022; - зобов`язати відповідачів зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних : податкову накладну №15 від 05.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №16 від 08.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №17 від 10.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №18 від 13.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №32 від 10.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №45 від 03.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №46 від 05.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №47 від 09.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №48 від 12.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021; податкову накладну №49 від 15.11.2021, датою її подання, а саме 30.11.2021. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наступні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняті комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області: - №7177168/38738473 від 09.08.2022, - №7177165/38738473 від 09.08.2022, - №7177166/38738473 від 09.08.2022, - №7177167/38738473 від 09.08.2022, - №7176989/38738473 від 09.08.2022, - №7176985/38738473 від 09.08.2022, - №7176987/38738473 від 09.08.2022, - №7176986/38738473 від 09.08.2022, - №7176983/38738473 від 09.08.2022, - №7176984/38738473 від 09.08.2022; Зобов`язано Державну податкову службу України (04053, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8; ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: - №15 від 05.11.2021, - №16 від 08.11.2021, - №17 від 10.11.2021, - №18 від 13.11.2021, - №32 від 10.11.2021, - №45 від 03.11.2021, - №46 від 05.11.2021, - №47 від 09.11.2021, - №48 від 12.11.2021, - №49 від 15.11.2021, датою їх подання, а саме 30.11.2021. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на дату зупинення реєстрації спірних податкових накладних, і станом на дату прийняття Комісією ДПС у Львівській області оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних набуло законної сили рішення Львівського окружного адміністративного суду постановлене 12.03.2021 у справі 380/11613/20, яким визнано, що контролюючий орган протиправно прийняв рішення про неврахування таблиць платника ПДВ поданих позивачем, а іншого рішення відповідач суду не надав. Суд першої інстанції зазначив, що підстава, на якій була зупинена реєстрація спірних податкових накладних, була відсутня на момент такого зупинення. Суд першої інстанції вказав, що податковий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен зазначити конкретну причину, на підставі якої було зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Зазначив, також, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні достатні докази, які, також, надавались позивачем контролюючому органу, що підтверджується штампом документ прийнято на них, та вказують на наявність достатніх підстав для реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд першої інстанції вказав, що всі надані позивачем як суду, так і відповідачу 1 первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили. Щодо зобов`язання відповідачів зареєструвати податкові накладні датою їх подання, суд першої інстанції зазначив, що реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. 31.03.2023 від представника Товариства в суд першої інстанції надійшла заява, в якій позивач просив постановити додаткове рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з обох відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. з кожного. Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу. Суд першої інстанції вказав, що вартість за послуги підготовки позовної заяви та відповіді на відзив є завищеними, оскільки фактично зазначені заяви складаються з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики, тобто підготовка позовної заяви та відповіді на відзив не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 25000 грн. є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати в розмірі 6000,00 грн. (підготовка позовної заяви 3500,00 грн., підготовка відповіді на відзив 500,00 грн, та участь у судових засіданнях 2000,00 грн). Оскільки судом частково задоволено позов, суд першої інстанції вказав, що відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених вимог у сумі 3000,00 грн. Не погоджуючись з рішення та додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційні скарги, просить такі скасувати та в задоволенні позову та заяви відмовити. Апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року мотивовано тим, що якість товару, що поставляється, саме живі кури, повинна бути підтверджена документами, які необхідні для товару даного виду (сертифікати, ветеринарні свідоцтва тощо), однак до матеріалів справи та до повідомлення про надання пояснень, таких документів надано не було, долучені були тільки ветеринарні свідоцтва для забою на забійному підприємстві, а на самих живих курей ветеринарні свідоцтва відсутні, відсутні документи на закупівлю комбікорму для курей, транспортування комбікорму та оплата за комбікорм. Скаржник вказує, що зміст господарської операції, у зв`язку з виконанням якої відбувається реєстрація ПН, податковому органу невідомий, тобто сам платник податку має визначити які первинні документи необхідно надати податковому органу на підтвердження реальності господарської операції та прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Скаржник зазначає, що зупинення реєстрації податкової накладної відбувається в автоматичному режимі за наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Скаржник вказує, що позивач як активний учасник господарської діяльності на певному сегменті ринку, обізнаний з тонкощами роботи на цьому ринку, а відтак має розуміння сутності та тонкощів певних операцій, має усвідомлення не тільки щодо базових документів, які супроводжують певні операції, а й щодо інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, тому саме позивач має можливість визначити конкретний перелік документів, який наявний у нього та супроводжує певні операції з тим, щоб подати ці документи для реєстрації ПН. Скаржник зазначає, що позивач не був позбавлений можливості з огляду на зміст зазначених вище господарських операцій визначити для себе, подання яких саме первинних документів матиме наслідком реєстрацію контролюючим органом спірних податкових накладних. Також вказує, що згідно з даними повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, позивач не надав на розгляд Комісії документи, які надав вже до позовної заяви. Вважає, що зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначених податкових накладних є передчасним. Апеляційну скаргу на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року мотивовано тим, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Скаржник вказує, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Товариство подало відзив на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, вказавши, що рішення Комісії ДПС про неврахування таблиць визнано протиправними і скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року у справі № 380/11613/20 (з врахуванням виправлення описки), ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2021 року апеляційна скарга ГУ ДПС у Львівській області повернута апелянту. Зазначено, що скасування в судовому порядку протиправного рішення ДПС про неврахування такої таблиці даних позивача свідчить про протиправність самого зупинення реєстрації спірних податкових накладних, оскільки підставою для зупинення їх реєстрації було саме відсутність врахованої податковим органом таблиці даних платника. Зазначено також, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законними. В судовому засіданні представник скаржника апеляційні скарги підтримав, представник Товариства щодо апеляційних скарг заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр» зареєстроване як юридична особа 29 травня 2013 року, є платником ПДВ, серед видів діяльності за КВЕД: основний - виробництво м`яса свійської птиці (КВЕД 10.12); розведення свійської птиці (КВЕД 01.47); виробництво м`яса (КВЕД 10.11); виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (КВЕД 10.91): оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами КВЕД 46.32: роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.22). З метою здійснення господарської діяльності Товариство уклало ряд господарських договорів, в тому числі з наступними покупцями: ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА», ТОВ «КОЛС ТЕМП», TOB «КАРНЕКС ТОРГ». Предметом вказаних договорів є обов`язок позивача як Продавця передати у власність Покупцю продукцію (м`ясо птиці та / або субпродукти) та зустрічний обов`язок Покупця прийняти та оплатити придбану продукцію. На виконання умов укладених договорів Товариство сформувало та подало на реєстрацію податкові накладні №15 від 05.11.2021, №16 від 08.11.2021, №17 від 10.11.2021, №18 від 13.11.2021, №32 від 10.11.2021, №45 від 03.11.2021, №46 від 05.11.2021, №47 від 09.11.2021, №48 від 12.11.2021, №49 від 15.11.2021. Відповідно до отриманих Товариством квитанцій подані податкові накладні прийняті, реєстрація таких зупинена, коди УКТЗЕД/ДКПП 0207, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Товариство подало контролюючому органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо кожної з податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, Оскільки господарські операції, за якими зупинена реєстрація податкових накладних є для позивача типовими, то на пропозицію ДПС ним щодо кожної такої податкової накладної, надано однаковий пакет документів. За результатами розгляду наданих Товариством документів, Комісією щодо спірних податкових накладних відмовлено в їх реєстрації, про що прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН №7177168/38738473 від 09.08.2022, №7177165/38738473 від 09.08.2022, №7177166/38738473 від 09.08.2022, №7177167/38738473 від 09.08.2022, №7176989/38738473 від 09.08.2022, №7176985/38738473 від 09.08.2022, №7176987/38738473 від 09.08.2022, №7176986/38738473 від 09.08.2022, №7176983/38738473 від 09.08.2022, №7176984/38738473 від 09.08.2022. Підставою для прийняття вказаних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних зазначено: «ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів / послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Вважаючи рішення про відмову в реєстрації податкових накладних протиправними, Товариство звернулось з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час подання податкових накладних контролюючому органу, (далі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові накладні сформована та подані на реєстрацію за фактом відвантаження товару. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №1246) відповідно до пункту 12 якого після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Згідно з пунктом 17 Порядку №1246 у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №1165), пунктом 3 якого закріплені ознаки безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Відповідно до вимог пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Пунктами 10, 11 Порядку №1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Як зазначено в отриманих Товариством квитанціях, коди УКТЗЕД/ДКПП 0207, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пунктом 1 Критеріїв ризиковості операцій до ознак ризиковості здійснення операцій віднесено: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій вказує на те, що для того, аби встановити наявність у господарській операції такої ознаки, мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію, слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165. У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючий орган зазначає, що продукція, яка постачалась Товариством (продукція птахівництва) підлягає ветеринарно-санітарному контролю та повинна супроводжуватись відповідним ветеринарним свідоцтвом (довідкою), що зумовлено, передусім, тим, що продукти харчування, особливо продукти тваринного походження (м`ясо, птиця, риба) при неправильній підготовці до реалізації, порушення умов зберігання можуть становити значну небезпеку для здоров`я, а іноді і для життя людей. Також вказано, що Товариство не надало усіх підтверджуючих документів щодо транспортування товарів по факту їх придбання та реалізації (ТТН, подорожні листи), яким чином перевозився товар, яким транспортом. Контролюючий орган вказує, що поставлений товар відноситься до швидкопсувних та є таким, який потрібно зберігати з отриманням усіх санітарних норм, а тому для зберігання необхідні спеціально облаштовані складські приміщення належної площі, обладнання яких має забезпечити кількісне і якісне зберігання швидкопсувних товарів. Як зазначено Товариством у позовній заяві, оскільки господарські операції, за якими зупинена реєстрація податкових накладних для позивача є типовими, то на пропозицію контролюючого органу надано однаковий пакет документів. Товариство також зазначає, що контролюючий орган не висловлював зауважень щодо правильності поданих документів, заперечень ні щодо їх змісту, форми, правомірності. При цьому, Товариство зауважує, що в оскаржуваних рішеннях, всупереч вимог затвердженої форми самого рішення, не підкреслено, які саме конкретні документи позивачем не надано, не вказано мотиви прийняття спірних рішень. Позивач акцентує, що транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення перебувають в оренді позивача відповідно до договору оренди, який наданий суду першої інстанції, та міг би бути наданий і на розгляд комісії, яка вирішувала питання щодо реєстрації ПН, якби в квитанції про зупинення реєстрації відповідач зазначив таку вимогу. Суд апеляційної інстанції зауважує, що за КВЕД-2010: Клас 0207 включає м`ясо та їстівні субпродукти свійської птиці, зазначеної в товарній позиції 0105, свіжі, охолоджені або морожені. Відповідно до умов укладених договорів Товариство взяло на себе обов`язок як Продавець гарантувати належну кількість Товару, якість такого повинна бути підтверджена документами, які необхідні для Товару даного виду згідно з законодавства України. Усі необхідні документи, що підтверджують якість Товару Продавець зобов`язується передати Покупцю в момент передачі Товару. Так, Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини в Україні від 07.09.2001 №70 затверджено Ветеринарно-санітарні правила для суб`єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, відповідно до пункту 7.12 яких ветеринарно-санітарний контроль сировини, готової продукції, технологічних процесів, виробничих умов та режимів зберігання повинен здійснюватися спеціалістами державної служби ветеринарної медицини підприємства згідно з Положенням про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженим наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000 №

45. Згідно з пунктом 7.14 вказаних Правил, на кожну партію продукції птахівництва, що реалізується, державною службою ветеринарної медицини повинно видаватися в установленому порядку ветеринарне свідоцтво або довідка. Сертифікація м`яса і м`ясних продуктів (свинини, яловичини, птиці та продуктів їх переробки) - це процес незалежної експертної оцінки їх відповідності до вимог по атестації виробництва, технологічного процесу, дотримання санітарно-гігієнічних норм, правил маркування і реалізації. Сертифікат відповідності підтверджує, що продукція якісна, безпечна і має заявленої харчовою цінністю. Крім того, вказані Ветеринарно-санітарні правила для суб`єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів встановлюють загальні ветеринарно-санітарні вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень. Відповідно до пунктів 8.55, 8.56 зазначених Правил технологічна служба та служба державної ветеринарної медицини суб`єкта господарювання повинні здійснювати контроль за додержанням умов та термінів зберігання тушок, субпродуктів, температури в товщі м`язів тушок. Передзабійний ветеринарний огляд птиці, ветеринарно-санітарна експертиза тушок та внутрішніх органів, органолептична оцінка м`яса, ветеринарно-санітарний контроль за якістю та безпекою м`яса птиці в процесі виробництва та зберігання проводяться під безпосереднім контролем лікаря державної служби ветеринарної медицини. Згідно з пунктом 2 Наказу Мінаграрної політики №28 від 07.06.2002, яким затверджено Правила передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м`яса та м`ясних продуктів (далі-Наказ), ветеринарне свідоцтво (довідка) - разовий документ суворої звітності, виданий лікарем державної установи ветеринарної медицини, що підтверджує стан здоров`я тварин і факт проведення вакцинації та діагностичних досліджень, якість та безпеку продукції тваринного походження, інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду і місцевості їх походження. Пункт 3.1 Наказу регламентує, що усі види забійних тварин і птиці перед забоєм підлягають ветеринарному огляду з вибірковою чи поголовною термометрією (на розсуд спеціаліста ветеринарної медицини), а м`ясо та інші продукти забою - ветеринарно-санітарній експертизі, в ході якої повинні бути визначені якість та безпека продукції тваринного походження, що призначена для харчування людей, годівлі тварин і подальшої переробки. Реалізація і використання м`яса та інших продуктів забою тварин (птиці), що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи та отриманих від тварин, що не піддані передзабійному огляду в установленому порядку, забороняється. Згідно з пунктом 3.2. Наказу передзабійний ветеринарний огляд тварин (птиці) і ветеринарно-санітарну експертизу м`яса та м`ясопродуктів здійснюють спеціалісти державних установ ветеринарної медицини, а також спеціалісти підрозділів ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів тощо, які пройшли спеціальну підготовку та атестовані у встановленому порядку. Після здійснення ветеринарно-санітарної експертизи м`яса та м`ясопродуктів спеціалісти ветеринарної медицини проводять клеймування, а також видають відповідні ветеринарні документи (ветеринарне свідоцтво, ветеринарна довідка) щодо подальшого їх використання (пункт 3.3 Наказу). Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується, що продукція, яка постачалась Товариством (продукція птахівництва) підлягає ветеринарно-санітарному контролю та повинна супроводжуватись для реалізації відповідним ветеринарним свідоцтвом (довідкою). Вказане зумовлено передусім тим, що продукти харчування, особливо продукти тваринного походження (м`ясо, птиця, риба) при неправильній підготовці до реалізації, порушення умов зберігання можуть становити значну небезпеку для здоров`я, а іноді і життя людини. Тому до їх якості та безпеки держава пред`являє високі вимоги. Дана обставина буде підлягати аналізу під час податкової перевірки платника податків. Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №520). Пунктом 2 Порядку №520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Разом із тим, пунктом 5 Порядку №520 закріплено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520). Відповідно до пунктів 11, 12 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що законодавцем визначено два етапи реєстрації податкової накладної: зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттям рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, та етап прийняття рішення податковим органом. Рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих платником податку документів. При цьому, оцінці підлягає правомірність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому винесення рішення про відмову в реєстрації такої у контексті наявності для цього законодавчо визначених підстав. Відповідно до поточної позиції Верховного Суду, висновки якого в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. Верховний Суд у своїх рішеннях зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу. Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією. При цьому, Верховний Суд, звертає увагу на те, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов`язок платника податків скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Отож предметом розгляду у цій справі, з врахуванням зазначених позицій Верховного Суду, є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами. Разом з тим, законодавцем не визначено чіткого переліку документів, які платник податку може подати до контролюючого органу в залежності від підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а тому при зупиненні реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, контролюючий орган має чітко зазначити конкретний вид критерію ризиковості та навести у розрізі визначеного критерію перелік документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації. Можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року в справі №815/2985/18 (адміністративне провадження №К/9901/14651/19), від 08 квітня 2021 року у справі №2140/1820/18, від 22 вересня 2021 року у справі №560/3974/18. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. Податковий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен зазначити конкретну причину, на підставі якої було зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому, недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі №819/330/18, від 23.10.2018 року у справі № 822/1817/18, від 21.05.2019 року у справі № 0940/1240/18. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що позивач не був позбавлений можливості з огляду на зміст зазначених вище господарських операцій визначити для себе, подання яких саме первинних документів матиме наслідком реєстрацію контролюючим органом спірних податкових накладних. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд апеляційної інстанції підкреслює, що при вирішенні питання щодо реєстрації ПН завдання суду полягає у перевірці наявності достатніх документів для спростування сумнівів контролюючого органу про ризиковість платника податку та ризиковість здійснених операцій, а також чи такі документи були надані контролюючому органу і наскільки обґрунтовані підстави для відмови у врахуванні таких при прийнятті рішення про відмову у реєстрації ПН, тобто акцент покладено саме на перевірку обґрунтованості прийняття рішення про відмову у реєстрації. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, яка ґрунтується на тому, що подані платником податку документи для реєстрації податкової накладної повинні підтверджувати зазначені у такій дані, а предметом розгляду у такій категорії справ є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправними та скасувати оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. Враховуючи попередньо зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані позивачем №15 від 05.11.2021, №16 від 08.11.2021, №17 від 10.11.2021, №18 від 13.11.2021, №32 від 10.11.2021, №45 від 03.11.2021, №46 від 05.11.2021, №47 від 09.11.2021, №48 від 12.11.2021, №49 від 15.11.2021, датою їх первинного подання на реєстрацію. Надаючи правову оцінку аргументам скаржника щодо додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду у цій справі, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав. Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України». Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Разом з тим, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 КАС України). З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 3000 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідають частковому задоволенню позовних вимог. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження від 21.06.2023 задоволено заяву Головного управління ДПС у Львівській області, відстрочено Головному управлінню ДПС у Львівській області сплату 32 208 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення судом апеляційної інстанції. На час прийняття постанови судом апеляційної інстанції у цій справі судовий збір скаржником не сплачений, а тому такий слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, з врахуванням поточної практики Верховного Суду у цій категорії справ, дійшов вірного висновку щодо протиправності прийнятих контролюючим органом рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місце знаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79026, ЄДРПОУ 43968090) на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) 32 208 грн. (тридцять дві тисячі двісті вісім гривень) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 06.07.2023 згідно з ч.3 ст.321 КАС України