Постанова 4857 № 380/1963/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1963/20 пров. № А/857/8228/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. представника позивача Петришина А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року (рішення ухвалене о 15:28 у м. Львові судом у складі головуючого судді Гавдика З.В., повне рішення складено 09.03.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправною і скасування ухвали, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправною (нечинною) та скасування Ухвали Львівської міської ради №5680 від 10.10.2019 року, 21 сесії 7-го скликання 2019 року «Про відмову гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки на АДРЕСА_1 », визнання протиправною (нечинною) та скасування Ухвали Львівської міської ради №5966 від 21.11.2019 року, 22 сесії 7-го скликання 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки на АДРЕСА_1 », зобов`язання Львівської міської ради винести на розгляд сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 серпня 2015 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком за адресою: АДРЕСА_1 та будинком за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання в першочерговому порядку, зобов`язання Львівської міської ради надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком за адресою: АДРЕСА_1 та будинком за адресою: АДРЕСА_2 , що не надані у власність або користування (з можливістю подальшого їх переведення до земель житлової та громадської забудови) відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання в першочерговому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Ухвалу Львівської міської ради № 5680 від 10.10.2019 року, 21 сесії 7-го скликання 2019 року «Про відмову гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ». Визнано протиправною та скасовано Ухвалу Львівської міської ради № 5969 від 21.11.2019 року, 22 сесії 7-го скликання 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ». Зобов`язано Львівську міську раду повторно винести на розгляд сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 серпня 2015 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком за адресою: АДРЕСА_1 та будинком за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання в першочерговому рядку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважають що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах. Апелянт ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю. Апелянт ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2015 року, позивач звернувся до Львівської міської ради з клопотанням від 27.08.2015 року про виділення земельної ділянки. Просив розглянути питання щодо безоплатної передачі в першочерговому порядку земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , та будинком за адресою: АДРЕСА_2 , що позначена червоним прямокутником та вказівною стрілкою на графічних матеріалах, що додавались. У задоволенні вказаного клопотання Львівською міською радою було відмовлено, при цьому, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , був наданий ОСББ «Інструментальне-10». Вказана відмова оскаржувалась позивачем у судовому порядку. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року визнано протиправною та скасовано Ухвалу Львівської міської ради № 5248 від 01.10.2015 року про надання ОСББ «Інструментальне-10» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Зобов`язано Львівську міську раду винести на розгляд сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 серпня 2015 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенцям для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком за адресою: АДРЕСА_1 та будинком за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання в першочерговому порядку. Дане рішення мотивоване тим, що: ОСОБА_1 до заяви були додані всі необхідні документи згідно положень статті 118 ЗК України), виходячи зі змісту статей 116, 118, 121, 122 ЗК України та тих підстав для відмови в задоволенні заяви, які зазначені у відповіді-відмові Львівської міської ради від 29 вересня 2015 року вбачається, що орган місцевого самоврядування допустив порушення норм cт.cт. 116, 118 ЗК України та ч. 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки ОСОБА_1 як учасник АТО, мас першочергове право на отримання відповідної земельної ділянки та розгляд його відповідного звернення; при цьому, положеннями ч. 7 статті 118 ЗК України визначені виключні підстави для відмови органу місцевого самоврядування у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 10.10.2019 року Ухвалою Львівської міської ради №5680, 21 сесії 7-го скликання «Про відмову гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки на АДРЕСА_1 », відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлових будинків у зв`язку із: «Відсутністю документів, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України», «Наявністю на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , об`єктів нерухомого майна, які є у власності третіх осіб», «Неможливістю визначення площ земельних ділянок, зазначених в рішеннях Галицького районного суду м. Львова від 20.12.2017 (справа №461/2723/17) та від 22.12.2017 (справа №461/2721/17)». 21.11.2019 року Ухвалою Львівської міської ради №5966, 22 сесії 7-го скликання «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки на АДРЕСА_1 », розглянувши заяву ОСОБА_2 від 20.02.2018 року (зареєстровану 20.02.2018 року), міською радою вирішено надати гр. ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0225 га. на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що ненадані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови. Громадянину ОСОБА_2 подати у встановленому порядку на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України. Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відповідно до п. 34. ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Згідно з ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відповідно до ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. При цьому, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Пунктом 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» врегульовано, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги на першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Як слідує за матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради від 10.10.2019 №5680, 21 сесії 7-го скликання «Про відмову гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки на АДРЕСА_1 », відмовлено гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2000 га по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, наявністю на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , об`єктів нерухомого майна, які є у власності третіх осіб, неможливістю визначення площ земельних ділянок, зазначених в рішеннях Галицького районного суду м. Львова від 20.12.2017 (справа №461/2723/17) та від 22.12.2017 (справа №461/2721/17)», які не передбачені вищевказаними вимогами законодавства. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з протоколом №104 засідання Постійної комісії з питань землекористування Львівської міської ради, Постійна комісія з питань землекористування Львівської міської ради одноголосно проголосувала за надання гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 , без жодних зауважень. Перелік документів, що подавався відповідачу як станом на 28 серпня 2015 року (первинне подання клопотання) так і станом на 10 жовтня 2019 рок (повторний розгляд клопотання) був ідентичним та відповідав вимогам статті 118 Земельного кодексу України, що було встановлено в судовому порядку. Згідно з інформаційної довідки на запит ОСОБА_1 від 17.09.2015 року №89/14-15-ПІ земельна ділянка, що знаходиться між будинком за адресою: АДРЕСА_1 , та будинком за адресою; АДРЕСА_2 , відноситься до земель м.Львова, що не надана у власність або користування. При цьому, з поданих картографічних матеріалів чітко було встановлено та окреслено периметр бажаного місця розташування земельної ділянки. Разом з тим, відповідач міг відмовити позивачу у наданні такого дозволу лише через невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Слід зазначити, що 21.11.2019 року Ухвалою Львівської міської ради №5966, 22 сесії 7-го скликання «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки на АДРЕСА_1 », розглянувши заяву ОСОБА_2 від 20.02.2018 року (зареєстровану 20.02.2018 року), міською радою вирішено надати гр. ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0225 га. на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що ненадані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови. Громадянину ОСОБА_2 подати у встановленому порядку на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, порівнюючи абрис обстеження земельної ділянки, на яку претендує позивач, з абрисом обстеження межі земельної ділянки до пояснювальної записки до проекту ухвали, що слугував підставою для отримання ОСОБА_2 дозволу, вбачається, що два зазначених абриси відображають одну і ту саму територію. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не можна вважати справедливим і розумним ненадання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. При цьому, позивач, як учасник бойових дій, має пільгу на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність Ухвали Львівської міської ради №5680 від 10.10.2019 року, 21 сесії 7-го скликання 2019 року «Про відмову гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки на АДРЕСА_1 » та Ухвали Львівської міської ради №5966 від 21.11.2019 року, 22 сесії 7-го скликання 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки на АДРЕСА_1 ». Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій, зокрема, в постанові від 02 липня 2020 року в справі № 825/2228/18. Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Суд зазначає, що надана судом оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Також під час судового розгляду встановлено, що ці мотиви є вичерпними і будь-яких заперечень щодо того, чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу, відповідачем не наведено. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. З урахуванням наведеного, за наявності належним чином поданих позивачем до відповідача документів та з урахуванням необґрунтованості причин відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд приходить до висновку про відсутність перешкод у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою на підставі його клопотання. Отже, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно винести на розгляд сесії та розглянути клопотання, а також надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів приходить до переконання про обгрунтованість та підставність позовних вимог, що дає підстави для висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 . Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року у справі №380/1963/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Визнати протиправною та скасувати Ухвалу Львівської міської ради № 5680 від 10.10.2019 року, 21 сесії 7-го скликання 2019 року «Про відмову гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ». Визнати протиправною та скасувати Ухвалу Львівської міської ради № 5966 від 21.11.2019 року, 22 сесії 7-го скликання 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ». Зобов`язати Львівську міську раду винести на розгляд сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 серпня 2015 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком за адресою: АДРЕСА_1 та будинком за адресою: АДРЕСА_2 , що не надані у власність або користування (з можливістю подальшого їх переведення до земель житлової та громадської забудови) відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання в першочерговому рядку. Зобов`язати Львівську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком за адресою: АДРЕСА_1 та будинком за адресою: АДРЕСА_2 , що не надані у власність або користування (з можливістю подальшого їх переведення до земель житлової та громадської забудови) відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання в першочерговому порядку. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 20.05.2021