LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857380/1553/20

від 18.05.2021 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1553/20 пров. № А/857/2228/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від позивача Цап В.А.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2020р. в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» до Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської обл. про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Потабенко В.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 45 хв. 29.10.2020р., м.Львів, дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 09.11.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 21.02.2020р. позивач Державне підприємство /ДП/ «Дашавський завод композиційних матеріалів» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача Виконавчого комітету /ВК/ Загірненської сільської ради /СР/ Стрийського району Львівської обл. від 24.01.2020р. щодо невстановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення; зобов`язати відповідача прийняти нове рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів відповідно до розрахунку, наданого ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів», згідно заяви № 392 від 24.01.2020р. (Т.1, а.с.1-5). Ухвалою суду від 24.02.2020р. залишено без руху позовну заяву для усунення її недоліків, зокрема, уточнення найменування відповідача по справі (Т.1, а.с.63-65). 06.03.2020р. позивачем подано уточнено позовну заяву, в якій останній просить зобов`язати Загірненську СР скасувати рішення її виконавчого комітету від 24.01.2020р. щодо невстановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення; прийняти нове рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів відповідно до розрахунку, наданого ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» згідно заяви № 392 від 24.01.2020р. (Т.1, а.с.70-74). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.213-220). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів», який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.1, а.с.223-225). В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ВК Загірненської СР не є юридичною особою, через що позивачем правильно визначено відповідача по справі. За таких обставин апелянт вірно звернувся до суду із позовними вимогами про зобов`язання сільської ради скасувати рішення свого виконавчого органу. Також таке уточнення зумовлено ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху. Фактично справа по суті не розглядалась, а суд тільки констатував, що він не вправі зобов`язати відповідача (сільську раду) скасувати рішення виконавчого органу тому, що таке право належить до виключної компетенції сільської ради, при цьому позивачем вимоги про визнання протиправним і скасування рішення виконавчого комітету від 24.01.2020р. не заявлялися. Разом з тим, згідно вимог діючого законодавства Загірненська СР має право скерувати питання для прийняття рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів її органу - виконавчому комітету. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 24.12.2019р. позивач ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» звернувся до ВК Загірненської СР із заявою № 392 про встановлення тарифів на централізоване водопостачання 24 грн. 28 коп./куб.м і водовідведення 11 грн. 96 коп./куб.м (сумарний тарифи 36 грн. 24 коп./куб.м з ПДВ) (Т.1, а.с.6-7). До вказаної заяви були додані економічно обґрунтовані розрахунки та інші документи (Т.1, а.с.8-32). Зауважень до поданої заяви зі сторони відповідача на адресу ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» не надходило. 03.01.2020р. Загірненська СР скерувала лист № 1 від 03.01.2020р. та чотири копії колективних звернень від 52 чоловік із проханням змінити тариф з 36 грн. 24 коп./куб.м до рівня 25 грн./куб.м та вимогою не змінювати діючих тарифів (Т.1, а.с.33-22, 25-32). У подальшому позивач ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» скерував голові Загірненської СР лист № 11 від 11.01.2020р., у якому зазначив про неврахування вищевказаних прохань, оскільки незмінність діючого тарифу порушує економічний принцип забезпечення відшкодування усіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг. У зв`язку з цим, просив прийняти рішення про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (Т.1, а.с.39). Згідно з витягу з протокольної частини засідання ВК Загірненської СР від 24.01.2020р. підняття тарифів на водопостачання та водовідведення до розміру 36 грн. 24 коп./куб.м від ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» членами виконавчого комітету не підтримано (Т.1, а.с.24). Про вказане рішення позивач був повідомлений листом Загірненської СР № 20 від 30.01.2020р. (Т.1, а.с.23). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно визначено відповідача по справі та не доведено порушення Загірненською СР його прав та інтересів. Також звертаючись до суду із розглядуваним позовом, позивач не оскаржує рішення ВК Загірненської СР від 24.01.2020р. щодо невстановлення тарифів, заявляє вимоги до Загірненської СР про зобов`язання скасувати вказане рішення виконавчого комітету, що без надання оцінки правомірності оскаржуваного рішення є передчасним та безпідставним. Звідси, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, при цьому скасування рішення виконавчого органу належить до виключної компетенції сільської ради. Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність дій (бездіяльності) Загірненської СР стосовно невстановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення відповідно до розрахунків, наданих ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів», згідно заяви № 392 від 24.01.2020р. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тарифи на житлово-комунальні послуги в Україні формуються та встановлюються на підставі вимог чинного законодавства та нормативно-правової бази. Відповідно до ст.3 Закону України № 2189-VІІІ від 09.07.2017р. «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах: 1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; 2) створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; 3) забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; 4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; 5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; 6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг. Згідно з ч.1 ст.10 цього Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Статтею 4 вказаного Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги передбачені також приписами ст.28 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, згідно пп.2 п.«а» ч.1 ст.28 наведеного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб`єктів природних монополій, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення визначається Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затв. постановою КМ України № 869 від 01.06.2011р. «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Процедура розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих суб`єктами господарювання незалежно від форм власності, які провадять (або мають намір провадити) господарську діяльність із виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензована діяльність) і в установленому законодавством порядку отримали відповідні ліцензії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та суб`єктами господарювання незалежно від форм власності, що надають (або мають намір надавати) комунальні послуги, визначені ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (крім послуг із постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії), для подальшого встановлення тарифів відповідно до повноважень, наданих Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про теплопостачання», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги», передбачена Порядком розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 239 від 12.09.2018р. Згідно з п.п.4-6 розділу І цього Порядку суб`єкт господарювання (заявник) подає до органу місцевого самоврядування у друкованому та електронному вигляді розрахунки тарифів разом із заявою, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів. Комплект документів, поданий суб`єктом господарювання (заявником) до органу місцевого самоврядування, підлягає реєстрації службою діловодства. Розрахунки тарифів здійснюються суб`єктами господарювання відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, та Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010. За результатами розгляду поданих суб`єктом господарювання (заявником) згідно з вимогами цього Порядку розрахунків тарифів органом місцевого самоврядування здійснюється встановлення відповідних тарифів. До рішення про встановлення тарифів додається структура тарифів. Встановлення тарифів здійснюється як при повному перегляді (перерахунку) тарифів і їх структури, так і за результатами коригування тарифів. Відповідно до п.5 розділу VI вказаного Порядку спори щодо формування та встановлення тарифів, а також порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги вирішуються в судовому порядку. Згідно фактичних обставин справи між позивачем ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» та відповідачем Загірненською СР виникли правовідносини щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а саме на централізоване водопостачання та водовідведення. Таким чином, саме орган місцевого самоврядування є учасником згаданих відносин, а не його виконавчий орган. Покликання суду першої інстанції на те, що саме ВК Загірненської СР є належним відповідачем по справі колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Згідно з ч.ч.1 і 2 ст.11 вказаного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Окрім цього, згідно з п.п.1-3 розділу IV Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 239 від 12.09.2018р., у разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, установленим цим Порядком, а також відповідності розрахунків тарифів формам, встановленим органами місцевого самоврядування (а у разі розрахунку двоставкових тарифів на теплову енергію та комунальні послуги - формам, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 грудня 2012 року № 605, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2136/22448), їх розгляд здійснюється протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви (з дня її реєстрації) (п.1). Під час розгляду розрахунків тарифів, доданих до заяви, органом місцевого самоврядування перевіряється додержання суб`єктом господарювання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», від 26 липня 2006 року № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», та, зокрема, правильність здійснення суб`єктом господарювання розрахунків планованих економічно обґрунтованих витрат, що внесені до складу тарифів, урахування при їх визначенні фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії, надання комунальних послуг згідно з річними планами, додержання стандартів, нормативів (норм) витрат і втрат ресурсів, технологічних регламентів та вимог щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надання комунальних послуг (п.2). Якщо заява та додані до неї документи не відповідають вимогам цього Порядку, а розрахунки тарифів - формам, встановленим органами місцевого самоврядування (а у разі розрахунку двоставкових тарифів на теплову енергію та комунальні послуги - формам, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 грудня 2012 року № 605, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2136/22448), заява залишається без розгляду, про що орган місцевого самоврядування письмово повідомляє заявника протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви (з дня її реєстрації) з чітким обґрунтуванням причин такої відмови і посиланням на відповідні нормативно-правові акти (п.3). Віднесення до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад встановлення тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги (ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування») не спростовує викладені висновки, оскільки виконавчі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, створюються радами для виконання здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування. Окрім цього, подані позивачем ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» заява про встановлення тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення разом з доданими економічно обґрунтованими розрахунками та іншими документами не були розглянуті відповідачем в установленому порядку. Зокрема, органом місцевого самоврядування (відповідачем) не проведено перевірку додержання суб`єктом господарювання вимог постанови КМ України № 869 від 01.06.2011р. «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», зокрема, щодо правильності здійснення суб`єктом господарювання розрахунків планованих економічно обґрунтованих витрат, що внесені до складу тарифів, урахування при їх визначенні фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів надання комунальних послуг згідно з річними планами, додержання стандартів, нормативів (норм) витрат і втрат ресурсів, технологічних регламентів та вимог щодо надання комунальних послуг. Підтвердженням наведеного є Витяг з протокольної частини засідання ВК Загірненської СР від 24.01.2020р., в якому вказано про відсутність точних розрахунків на підняття тарифів (чіткий перелік не наведено), а також про відсутність цілодобового постачання води для населення, що було умовою підняття тарифів у 2016 році. При цьому, пропонувалося підняття тарифів до рівня 25 грн./куб.м. Разом з тим, будь-якого рішення відповідачем по розглядуваній заяві ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» не було прийнято. Також таким рішенням не можуть вважатися результати голосування членів виконавчого комітету з питання підняття тарифів. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Згідно з ч.6 ст.56 названого Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за результатами розгляду заяви про встановлення тарифів орган місцевого самоврядування приймає рішення про їх встановлення або про відмову в їх встановленні. Відсутність вказаного рішення в межах встановленого законом місячного строку для розгляду заяви у формі рішення свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу. Водночас, така поведінка відповідача не сприяє забезпеченню функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг. Таким чином, заява ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» фактично не розглянута Загірненською СР в порядку та у спосіб, встановлені Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги», оскільки відповідачем не прийнято відповідного рішення стосовно зміни тарифів. При цьому, суд першої інстанції помилково розцінив витяг з протоколу засідання виконавчого комітету як письмове рішення органу місцевого самоврядування із спірного питання. Водночас, такий спосіб визнання правовим актом відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не передбачений чинним законодавством. Звідси, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що заява ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (разом з економічними розрахунками) не була перевірена відповідачем на їх відповідність вимогам Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 239 від 12.09.2018р., по ній не прийнято відповідачем будь-якого рішення, яке визначено вищевказаними нормами. Відсутність належним чином оформленого рішення Загірненської СР про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення чи відмову у їх встановленні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Згідно п.3.1 рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2010 від 29.06.2010р. одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Таким чином, безпідставне та протиправне відтермінування суб`єктом владних повноважень прийняття рішення за заявою позивача є прихованою формою відмови у його розгляді та прямо суперечить принципу правової визначеності. Звідси, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України (добросовісно, розсудливо та пропорційно), що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви. Щодо кваліфікації поведінки відповідача як допущеної бездіяльності в розглядуваному випадку колегія суддів виходить з того, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Отже, у розглядуваному випадку відповідачем було допущено бездіяльність, оскільки звернення позивача про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення не було розглянуто в установленому порядку і за результатами такого розгляду не прийнято відповідного рішення. Щодо порушення прав та інтересів позивача в розглядуваному випадку колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у законах України, згідно з п.3.6 мотивувальної частини цього Рішення означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Колегія суддів звертає увагу на те, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, його дій чи бездіяльності надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, вчинені дії чи допущена бездіяльність, або прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій. За таких обставин, враховуючи, що позивач є учасником (суб`єктом) правовідносин з приводу зміни тарифів на житлово-комунальні послуги, через що допущена бездіяльність зі сторони відповідача породжує для позивача право на захист, тобто, право на звернення із цим адміністративним позовом. З приводу дискреційності наданих відповідачу повноважень щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. Тобто, в контексті обставин спору застосування обраного позивачем способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Наведених обставин судом першої інстанції не встановлено. При цьому, суд не досліджував, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. За таких обставин в суду є відсутніми підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення. При цьому, відповідачем не було перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача в цій ситуації колегія суддів враховує роз`яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати відповідача Загірненську СР розглянути заяву ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (разом з економічними розрахунками), із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення. Пункт 4 ч.2 ст.245 КАС України допускає можливість визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; обраний спосіб часткового задоволення позову не суперечить закону та за своїм змістом є вірним, через що колегія суддів виходить з необхідності застосовування його в розглядуваному випадку. Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправною бездіяльність Загірненської СР в частині неналежного розгляду заяви ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (разом з економічними розрахунками); зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (разом з економічними розрахунками), із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення; решта позовних вимог задоволенню не підлягають. Також у порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» за рахунок бюджетних асигнувань Загірненської СР судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 3678 грн. 50 коп. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог). З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи (незастосування закону, який підлягав застосуванню), через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2020р. в адміністративній справі № 380/1553/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської обл. в частині неналежного розгляду заяви Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» № 392 від 24.12.2019р. про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Зобов`язати Загірненську сільську раду Стрийського району Львівської обл. повторно розглянути в установленому порядку заяву Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» № 392 від 24.12.2019р. про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» (юридична адреса: 82443, Львівська обл., Стрийський район, смт.Дашава; код ЄДРПОУ 00152402) за рахунок бюджетних асигнувань Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської обл. (юридична адреса: 82446, Львівська обл., Стрийський район, с.Загірне; код ЄДРПОУ 22390013) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 3678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 50 коп. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 19.05.2021р.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»