Постанова 4856 № 560/1001/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1001/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 19 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Летичівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій незаконними та скасування постанов, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Летичівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просив: визнати дії головного державного виконавця Летичівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчука Ю.Ю. незаконними та скасувати всі без виключення постанови, винесенні ним після 03.05.2019 року за виконавчим листом №127/15014/15, виданого на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2015 року, який був відкликаний на підставі рішення Вінницького міського суду по справі №127/32812/18 від 25.03.2019 року, яке набуло чинності 03.05.2019 року; стягнути з Летичівського районного відділу державної виконавчої служби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду кошти в розмірі 60 000 грн.; стягнути з Летичівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом даної судової справи. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 відмовлено у відкритті провадження у вказаній вище адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницький міський суд 29.10.2015 по справі №127/15014/15 видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.06.2015 року, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.06.2015 року. На підставі вказаного виконавчого листа головним державним виконавцем Летичівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчуком Ю.Ю. винесено: 1) постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28.08.2019 року ВП № 49324332; 2) постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 28.08.2019 року ВП № 49324332; 3) постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 28.08.2019 року ВП № 49324332; 4) постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 28.08.2019 року ВП № 49324332; 5) постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду особи з України від 21.10.2020 року ВП № 49324332; 6) постанову про скасування заходів примусового виконання від 21.10.2020 року ВП № 49324332; 7) постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 21.10.2020 року ВП № 49324332; 8) постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 21.10.2020 року ВП № 49324332; 9) постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 21.10.2020 року ВП № 49324332; 10) постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.10.2020 року ВП № 49324332. Матеріалами справи встановлено, що саме вказані вище постанови прийняті головним державним виконавцем Летичівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчуком Ю.Ю., в межах примусового виконання виконавчого листа №127/15014/15 від 29.10.2015 року, виданому Вінницьким міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. 00 коп. (вісімсот гривень 00 коп.) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.06.2015 року, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. 00 коп. (сімсот гривень 00 коп.) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.06.2015 року. ОСОБА_1 є боржником, тобто стороною виконавчого провадження № 49324332 щодо примусового виконання виконавчого листа №127/15014/15 від 29.10.2015 року, виданому Вінницьким міським судом. Позивач, вважаючи, що постанови державного виконався є незаконними звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Летичівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчука Ю.Ю., які винесені після 03.05.2019 року у виконавчому провадженні № 49324332.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору і характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Так, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що Вінницький міський суд 29.10.2015 по справі №127/15014/15 видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.06.2015 року, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.06.2015 року. Після набрання рішенням законної сили позивачу видано виконавчий лист №127/15014/15 від 29.10.2015 року. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України. Так, частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною третьою вказаної статті визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Відповідно до частини п`ятої статті 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. За приписами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Отже, наведені норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення. Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі №127/15014/15 , винесеного місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства. Отже, оскільки позивач оскаржує постанови державного виконавця, прийняті при виконанні виконавчого документа, який був виданий на виконання рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, то такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). Водночас Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» зазначено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин. У свою чергу, розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм чинного законодавства України при ухваленні оскаржуваного судового рішення із дотриманням норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.