Постанова 4855 № 640/8065/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8065/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, - В С Т А Н О В И В : 08.04.2020 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс", що знаходяться у банку на суму податкового боргу у розмірі 1 186 565 849 грн. Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення, обґрунтовано тим, що станом на час подання позову за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 1 186 565 849 грн, який ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" не погашає у добровільному порядку. При цьому, у ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" відсутнє майно, а відповідно є підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, на підставах передбачених підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Накладено арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс", що знаходяться у банку на суму податкового боргу у розмірі 9 100 000 грн. В задоволенні решти відмовлено. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачем доведено наявність у ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" податкового боргу у загальному розмірі 1 186 565 849 грн, а також наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс", що знаходяться у банках на суму податкового боргу у розмірі 1 186 565 849 грн. Разом з цим, позивачем доведено наявність належних джерел погашення вказаного боргу виключно у сумі 9 100 000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких не погоджуючись з рішенням в частинах, прийнятих не на їх користь, просять його скасувати та відповідно прийняти позитивне рішення щодо кожного з них, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивача аналогічні, викладеним у позові. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суд першої інстанції, врахувавши, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, безпідставно не врахував, що у позивача відсутнє право на стягнення податкового боргу з відповідача, оскільки справа №640/3589/20 про стягнення з відповідача податкового боргу перебуває в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва і рішення в цій справі не ухвалено. За таких обставин, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що сума податкового боргу не є безумовною, оскільки податкове повідомлення-рішення є предметом судового контролю Верховного Суду (справа №640/4426/19). Оскільки відповідач здійснює діяльність з переказу коштів, як небанківська фінансова установа, та використовує окремі поточні рахунки номер яких починаються на 2654, відтак такі кошти не є майном відповідача та не можуть слугувати джерелом погашення податкового боргу. Також, судом першої інстанції помилково застосовано пункт 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України при накладенні арешту на кошти відповідача, адже дана норма не регулює правовідносини щодо погашення (стягнення) податкового боргу платників податків, а також не передбачає можливості та не визначає підстав для накладення арешту, а лише визначає повноваження контролюючих органів на звернення до суду, за наявності визначених Податковим кодексом підстав. В той же час, правовідносини щодо погашення податкового боргу платника податків врегульовано окремою главою Податкового кодексу України, а саме Главою 9 (статті 87-102). Однак, при розгляді справи судом першої інстанції не було встановлено наявність в діях відповідача жодної з підстав, визначених пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, які є обов`язковою передумовою для звернення до суду з позовом про накладання арешту на кошти відповідача. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в зупиненні провадження до розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду справи №640/4426/19, в якому вирішується питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, яке стало підставою для виникнення податкового боргу у відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її залишити без задоволення. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційні скарги призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних інтегрованої картки платника податків ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" станом на час подання позовної заяви за відповідачем рахується податковий борг зі сплати штрафних санкції за порушення вимог податкового законодавства у загальному розмірі 1 186 565 849 грн. Вказаний борг виник у зв`язку із несплатою відповідачем штрафних санкцій, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 №0045931409 та від 21.12.2018 №0066481409. 21.11.2019 позивачем сформовано та надіслано на адресу ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" податкову вимогу №33480-10 від 21.11.2019 на суму боргу 1 186 565 849 грн, яка вручена відповідачу 26.11.2019. Також 21.11.2019 позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №33480-10. 19.12.2019 податковим керуючим для здійснення опису майна, на яке поширюється право податкової застави здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12) та встановлено недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу. На підставі наданих відповідачем відомостей складено акт опису майна від 19.12.2019 №23/26-15-10-07-26, який підписано директором Веремієнко К.О. та згідно якого описано у податкову заставу майно ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" на загальну суму 1 690 000 грн. У зв`язку із тим, що за ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" обліковується податковий борг у загальному розмірі 1 186 565 849 грн, який відповідач у добровільному порядку не погашає, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з вказаною позовною заявою. Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача коштів в погашення податкового боргу, за наслідками якої Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження у справі №640/3589/20, однак рішення не прийнято. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України. Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета. Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу. Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна. В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання. Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №804/7201/16 та від 11.06.2019 у справі №826/16002/14, від 06.02.2020 у справі №826/8691/16, від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а. Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеної цим Кодексом. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Суд першої інстанції, аналізуючи наведені вище норми, обґрунтовано звернувся до правової позиції Верховного Суду у постанові 24.12.2020 у справі №280/6481/19, згідно якої з метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів судам необхідно було встановити факти: - наявності у відповідача податкового боргу в сумі, що зазначалась у позовній заяві; - відсутності у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення. Тобто, встановленню підлягає факт наявності у відповідача непогашеної суми податкового боргу та відсутності у нього майна, яке може бути використане для його погашення, з підтвердженням відповідними доказами. Наявність таких факторів дає підстави для задоволення вимог контролюючого органу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку в сумі, що не перевищує суму податкового боргу. Отже суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що позивач не має права здійснювати стягнення коштів з рахунків відповідача в погашення податкового боргу, оскільки відсутнє рішення суду з даного питання. Отже необхідними підставами для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів є виключно наявність у відповідача податкового боргу в сумі, що зазначалась у позовній заяві та відсутність у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення. Відповідно відсутність рішення про стягнення податкового боргу у судовій справі не має впливу на право податкового органу здійснювати стягнення коштів з рахунків відповідача в погашення податкового боргу у даних спірних правовідносинах. Постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/14713/18 та від 04.11.2019 у справі №640/4426/19 відмовлено у задоволенні позовів ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 №0045931409 та від 21.12.2018 №0066481409, відповідно. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Отже, з огляду на положення статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення у справах №826/14713/18 та №640/4426/19 набрало законної сили з моменту проголошення рішень судом апеляційної інстанції. Згідно із статтею 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання. Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов`язковості (що передбачає обов`язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов`язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб. За таких обставин, грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 05.09.2018 №0045931409 та від 21.12.2018 №0066481409, набули статусу узгоджених 13.02.2019 та 04.11.2019, відповідно. Перебування адміністративних справ №826/14713/18 та №640/4426/19 на касаційному розгляді у Верховному Суді не позбавляє вказані грошові зобов`язання статусу узгоджених, адже касаційним судом не зупинялось виконання вказаних постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/14713/18 та від 04.11.2019 у справі №640/4426/19, а також відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" про зупинення виконання вказаних постанов апеляційного суду. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту наявності у ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" податкового боргу зі сплати штрафних санкції за порушення вимог податкового законодавства у загальному розмірі 1 186 565 849 грн. Факт відсутності у відповідача майна, яке може бути використане для погашення у повному обсязі податкового боргу, підтверджено актом опису майна від 19.12.2019 №23/26-15-10-07-26 (описано цінні папери загальною вартістю 1 690 000 грн) та інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Відсутність у ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, відповідач не заперечує, водночас зазначає, що позивачем надано до суду дані про банківські рахунки відповідача згідно з переліком, в якому міститься інформація про наявність у відповідача банківських рахунків, за планом рахунку нумерація яких починається з цифр 2654 та на яких знаходяться грошові кошти, що належать третім особам, та які відповідач зобов`язаний перерахувати на користь отримувачів переказу. Такі кошти не належать відповідачу, він не має можливості розпоряджатись ними на власний розсуд, тому кошти на таких рахунках не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу в силу прямою заборони, передбаченої підпунктом 87.3.8 пункту 87.3 статті 87 ПК України. ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" є фінансовою установою відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 18.02.2015 ФК №509 та на підставі ліцензії Національного банку України від 05.07.2017 №36/1 на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків здійснює свою діяльність з прийому платежів та переказу коштів з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування. Відповідно до постанови Правління НБУ №42 від 12.02.2013 «Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу» та плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ №89 від 11.09.2017, відповідач використовує в своїй діяльності з переказу коштів окремі поточні рахунки (номер рахунку 2654... для розміщення «Коштів на вимогу небанківських фінансових установ, що прийняті для подальшого переказу»), на яких обліковуються кошти прийняті від платників та призначені для перерахування отримувачам переказу. Тобто, на поточних рахунках ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" номер яких починається на 2654, знаходяться грошові кошти, що належать третім особам, та які відповідач зобов`язаний перерахувати на користь отримувачів переказу. Згідно пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Відповідно до підпункту 87.3.8 пункту 87.3 статті 87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою. За приписами пункту 87.8 статті 87 ПК України додатково до джерел, визначених у пункті 87.1 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у підпунктах 87.3.4 та 87.3.8 пункту 87.3 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов`язкових резервів, сформованих відповідно до закону). Визначення розміру власного капіталу здійснюється відповідно до законодавства України. З огляду на викладене, перелік банківських рахунків відповідача, на які позивач просить накласти арешт, містить рахунки номер яких починається на 2654 та кошти на яких не можуть слугувати джерелом погашення податкового боргу. Разом з тим, вказаний перелік банківських рахунків ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс", на які позивач просить накласти арешт, містить також інші рахунки номера яких починаються на: 2602 «Кошти в розрахунках суб`єктів господарювання», 2604 «Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання», 2606 «Кошти на вимогу суб`єктів господарювання, що прийняті для подальшого переказу», 2651 «Короткострокові вклади (депозити) небанківських фінансових установ», 2650 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ», 2655 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток». Судом першої інстанції встановлено, що всі банківські рахунки ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс", на які позивач просить накласти арешт, призначені для розміщення коштів клієнтів ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" як фінансової установи, а не власних коштів відповідача. В той же час, з огляду на приписи пункту 87.8 статті 87 ПК України, кошти на вказаних рахунках можуть слугувати джерелом погашення податкового боргу ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" у сумі, яка не перевищує суму власного капіталу відповідача. Згідно пункту 1 розділу XI Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням від 28.08.2003 №41, зареєстровано у в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 за №797/8118, фінансова компанія повинна відповідати також вимогам щодо наявності власного капіталу в розмірі: не менше ніж 3 млн грн для заявників, які планують надавати один вид фінансових послуг, визначений у пункті 3 цього розділу; не менше ніж 5 млн грн для заявників, які планують надавати два та більше видів фінансових послуг, визначених у пункті 3 цього розділу. Відповідно до пункту 15 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб про розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників). У відповідності до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Згідно відомостей, що наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний капітал ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" складає 9 100 000 грн. Таким чином, кошти на вказаних рахунках відповідача можуть слугувати джерелом погашення податкового боргу ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" у сумі 9 100 000 грн. Підсумовуючи усе в сукупності, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Повне судове рішення складено 19.05.2021 року. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів:О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель