Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/14525/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14525/20 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Кобаля М.І., Лічевецького І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФ в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.12.2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ в м. Києві від 14.01.2020 року №О/р НОМЕР_4 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 »; - зобов`язано ГУ ПФ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2019 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є необґрунтованим з огляду на те, що видача довідки органом, що знаходиться на непідконтрольній українській території, та непроведення атестації робочих місць не може позбавляти особу права на отримання пільгової пенсії. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд виходив з того, що прийняття рішення про призначення пенсії належить до дискреційних повноважень ГУ ПФ в м. Києві, в якій суд втручатися не вправі. Відтак, на переконання Окружного адміністративного суду міста Києва, ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить: «Змінити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2021 року у справі №640/14525/20 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві до вчинення певних дій, а саме: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.12.2019 року». Свою позицію обґрунтовує тим, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, на переконання Апелянта, повторний розгляд заяви не є ефективним захистом його права, оскільки може призвести до повторної відмови, а, отже, і до повторного звернення до суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 року справу було призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не є предметом апеляційного оскарження, адже ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 року повернуто апеляційну скаргу ГУ ПФ в м. Києві, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 . Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 26.12.2019 року звернувся до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с. 96-98). Листом №2600-0213-8/65668 від 22.05.2020 року Позивачу було повідомлено про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, оскільки надана ним пільгова довідка від 06.08.2019 року №1045 видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території міста Луганська, що унеможливлює підтвердження зазначеного у ній пільгового стажу (а.с. 7-9). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 46, 124 Конституції України, ст. ст. 26, 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також ряду підзаконних актів, що регулюють спірні правовідносини, і правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість рішення ГУ ПФ в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки воно прийнято без наявних на те правових підстав. Водночас, обираючи належний спосіб захисту прав Позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням Відповідача, втручатися в якій суд не вправі. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. За правилами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При цьому положеннями абз. 19 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону встановлено, що за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків. Крім того, в силу абзаців 24-25 пункту 1 частини 1 статті 114 указаного Закону працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону - чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно абзаців 1-2 п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Тобто, виключно у випадку непідтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків. Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 77-79) ОСОБА_1 працював на посадах у наступних підприємствах: - з 27.07.1990 року по 06.02.1991 року - на посаді «подземного горного мастера» з повним робочим днем під землею в шахті «Ворошиловградская» № 1 Ордена Ленина производственное обьединение «Ворошиловградуголь»; - з 07.02.1991 року по 09.04.1992 року - на посаді «подземного злектрослесаря» з повним робочим днем під землею в шахті «Ворошиловградская» № 1 Ордена Ленина производственное обьединение «Ворошиловградуголь»; - з 10.04.1992 року по 03.06.2003 року - на посаді «заместителя начальника участка» з повним робочим днем під землею в «Ворошиловградская» № 1 ДП шахтоуправління «Луганське» ДХК «Луганськвугілля». Крім того, при зверненні із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1 ОСОБА_1 додатково надані: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1045 від 06.08.2019 року (а.с. 13), копія особової картки П-2 (а.с. 14), висновок про якість проведення атестації робочих місць від 16.09.1997 року №69/05-678 (а.с. 15), копія наказу про результати атестації робочих місць № 341 від 19.05.1997 року (а.с. 16), додаток до наказу № 341 від 19.05.1997 року (а.с. 17-19), висновок про якість проведення атестації робочих місць № 11/3801 від 03.09.2002 року (а.с. 20), копія наказу про результати атестації робочих місць № 593 від 16.05.2002 року (а.с. 21-23), копія довідки про заробітну плату за 60 календарних місяців підряд до 01 липня 2000 року (а.с. 24), кадрові накази (а.с. 25-31), військовий квиток серії НОМЕР_2 (а.с. 33), диплом серії НОМЕР_3 від 30.06.1988 року (а.с. 32). Як зазначено Відповідачем у рішенні від 14.01.2020 року №О/НОМЕР_4, з урахуванням усіх наданих, окрім довідки від 06.08.2019 року №1045, документів, страховий стаж Позивача складає 22 роки 4 місяці 14 днів, а пільговий стаж за Списком №1 складає 5 років 5 місяців 3 дні, який зараховано згідно даних персоніфікованого обліку з 01.01.1998 року по 03.06.2003 року (а.с. 10-11). Водночас, у згаданому вище рішенні ГУ ПФ в м. Києві підкреслив, що період роботи згідно пільгової довідки від 06.08.2019 року №1045 не зараховано, оскільки Філіал «Шахтуправління» Луганське державне унітарне підприємство «Центрвугілля», яке видає довідку про періоди роботи, знаходиться на непідконтрольній території (Луганськ) української влади. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що видана філією «Шахтоуправління «Луганське» від 06.08.2019 року №1045 довідка може бути врахована ГУ ПФ в м. Києві при обчисленні пільгового стажу ОСОБА_1 , оскільки видача її органом, що розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території, не може позбавляти права особи на належне пенсійне забезпечення, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Так, Відповідач обґрунтовано наголошує на тому, що будь-які акти (рішення, документи), видані органами та/або особами, які створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсними і не створюють правових наслідків. Водночас, ГУ ПФ в м. Києві не було враховано, що, як підкреслено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.10.2018 року у справі №235/2357/17, до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Крім того, судова колегія звертає увагу, що інформація, яка міститься у довідці від 06.08.2019 року №1045, стосується періодів роботи ОСОБА_1 з 27.07.1990 року по 06.02.1991 року, з 07.02.1991 року по 09.04.1992 року та з 10.04.1992 року по 03.06.2003 року, та складена на підставі особових карток форми Т-2, особових рахунків із заробітної плати, наказів при прийняття-звільнення, наказів про атестації робочих місць і табелів спуску-виїзду у шахту за вказані періоди. Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають із змісту документів, які були складені до моменту тимчасової втрати контролю Україною над указаною територією. При цьому доказів щодо їх недостовірності Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано. З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. З огляду на викладене, а також зважаючи на гарантоване ст. 46 Конституції України право громадян на соціальний захист, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у ГУ ПФ в м. Києві правових підстав для врахування довідки від 06.08.2019 року №1045 при обчисленні пільгового стажу ОСОБА_1 . Аналогічна позиція щодо необхідності врахування таких документів при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії випливає також й із змісту постанов Верховного Суду від 12.04.2021 року у справі №359/3315/17 та від 12.04.2021 року у справі №263/16714/16-а. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 з урахуванням неможливості втручання у дискреційні повноваження ГУ ПФ в м. Києві є зобов`язання останнього повторно розглянути заяву Позивача від 26.12.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням висновків суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 1 ч. 1, 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. При цьому, згідно ч. 1 ст. 58 указаного Закону пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача від 26.12.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновку суду, оскільки при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов`язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати пільгову пенсію, суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої пенсії, що не належить до компетенції суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №233/330/17 та у постанові від 10.09.2020 року у справі № 221/6434/16-а. Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що обраний спосіб захисту у спірному випадку є найсприятливішим для поновлення порушених прав Позивача, позаяк матеріали справи свідчать, що Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, взагалі не надавав оцінки змісту довідки від 06.08.2019 року №1045, а відтак покладення цим рішенням суду обов`язку на ГУ ПФ в м. Києві прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 було б безпосереднім втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, визначені в абз. 1 ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді М.І. Кобаль О.І. Лічевецький Повний текст постанови складено та підписано « 20» травня 2021 року.