Постанова 4850 № 200/2254/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року справа №200/2254/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року (повне судове рішення складено 04 травня 2020 року в м. Слов`янську) в справі № 200/2254/20-а (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, пенсійний орган, Торецьке ОУПФУ), в якому просив: - визнати неправомірними дії Торецького ОУПФУ стосовно відмови позивачу у призначенні пенсії за віком; - рішення відповідача № 163 від 06 лютого 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком скасувати; - зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового трудового стажу по Списку № 1 періоди роботи у Структурному підрозділі «Шахта ім. Карла Маркса» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 07.09.1983 по 20.12.1983, з 16.03.1984 по 23.10.1984, з 03.03.1987 по 09.05.1994, з 27.04.1995 по 31.05.1996, з 03.11.1997 по 14.08.2002, з 20.05.2004 по 21.06.2008, з 07.05.2013 по 27.12.2016 та період роботи у Структурному підрозділі «Шахта «Вуглегірська» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 15.10.2009 по 10.04.2013, а також період проходження строкової військової служби з 29.10.1984 по 15.12.1986 і призначити останньому пенсію за віком на пільгових умовах з 30 січня 2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням відповідача від 06.02.2020 в призначенні пенсії відмовлено, не зараховано до пільгового стажу позивача певні періоди через відсутність довідок, які підтверджують пільговий стаж, та відсутність сплати страхових внесків за відповідні періоди, також позивачу не зараховано до пільгового стажу період проходження військової служби. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії пенсійного органу стосовно відмови позивачу в призначенні пенсії за віком. Скасовано рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 163 від 06 лютого 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 465 від 30.01.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріалами справи належним чином підтверджено наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу, тому обраний судом спосіб захисту порушеного права, зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву про призначення пенсії, не сприяє відновленню такого права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 звернувся до Торецького ОУПФУ із заявою № 465 про призначення пенсії на пільгових умовах. Пенсійний орган 06.02.2020 прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за віком. У цьому рішенні зазначено, що до пільгового трудового стажу заявника по Списку № 1 не зараховано періоди роботи в Структурному підрозділі «Шахта ім. Карла Маркса» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 07.09.1983 по 20.12.1983, 16.03.1984 по 23.10.1984, 03.03.1987 по 09.05.1994, 27.04.1995 по 31.05.1996, 03.11.1997 по 14.08.2002, 20.05.2004 по 21.06.2008, 07.05.2013 по 27.12.2016 та період роботи в Структурному підрозділі «Шахта «Вуглегірська» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 15.10.2009 по 10.04.2013 в зв`язку з відсутністю довідки про пільговий характер роботи згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №

637. Періоди роботи в Структурному підрозділі «Шахта ім. Карла Маркса» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 01.04.2014 по 31.07.2014, з 01.08.2014 по 31.08.2014, з 01.09.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 27.12.2016 не зараховано до страхового та пільгового стажу, так як за цей період не сплачено страхові внески. Також, Торецьке ОУПФУ не зарахувало до пільгового стажу позивача період проходження строкової військової служби з 29.10.1984 по 15.12.1986, оскільки всупереч Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на момент призову на строкову службу заявник не працював за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 (в частині спірних періодів) позивач працював: - у Структурному підрозділі «Шахта ім. Карла Маркса» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 07.09.1983 по 20.12.1983 підземним учнем гірничого з ремонту гірничих виробок; з 16.03.1984 по 23.10.1984 підземним учнем гірничого з ремонту гірничих виробок; з 03.03.1987 по 13.05.1987 підземним учнем гірничого забійника; з 13.05.1987 по 05.06.1987 підземним гірничим забійником; з 05.06.1987 по 09.05.1994 підземним гірничим майстром; з 27.04.1995 по 12.05.1995 підземним учнем гірничого з ремонту гірничих виробок; з 12.05.1995 по 31.05.1996 гірничим з ремонту гірничих виробок; з 03.11.1997 по 01.02.1999 підземним гірничим з ремонту гірничих виробок; 01.02.1999 по 14.08.2002 підземним гірничим майстром; з 20.05.2004 по 21.06.2008 підземним гірничим майстром; з 07.05.2013 по 27.12.2016 підземним гірничим майстром; - у Структурному підрозділі «Шахта «Вуглегірська» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 15.10.2009 по 14.01.2011 гірничим майстром підземним з повним робочім днем під землею, 14.01.2011 переведений помічником начальника дільниці підземним, 05.07.2011 переведений в.о. заступника начальника дільниці підземним, 31.08.2011 переведений помічником начальника дільниці підземним, 01.11.2011 призначений заступником начальника дільниці, 10.04.2013 звільнений. Також відповідно до трудової книжки позивач з 29.10.1984 по 17.12.1986 проходив службу в лавах Радянської армії. Згідно з довідкою ОК-5 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу страхові внески страхувальниками (підприємствами, на яких позивач працював) у періоди з 01.01.1998 по 30.08.2002, з 01.05.2004 по 30.09.2008, з 01.11.2008 по 31.12.2008, 01.10.2009 по 31.03.2014 вносилися. Трудовий стаж за період роботи з 01.01.1998 по 31.12.2014 зараховано позивачу як спеціальний стаж за кодами ЗПЗО1ЗА1, ЗПЗО14А1, ЗПЗО14А4. Вважаючи, що протиправні дії Торецького ОУПФУ порушують його право на призначення пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. За приписами абзаців першого та другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV). Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Частиною 1 ст. 114 Закону № 1058-IV регламентовано, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Положеннями абзацу першого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків (абзаци чотирнадцятий та вісімнадцятий п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV). Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника. Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1). Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (абзац четвертий пункту 3.3 ІІІ «Підготовка і подання документів для призначення пенсій» Порядку № 21-1). З системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що орган, який призначає пенсію, після надходження відповідної заяви разом з поданими документами зобов`язаний повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви відсутніх документів для призначення пенсії. При цьому, перелік документів, яких не вистачає для призначення пенсії, а також строк для їх подання мають бути зазначені органом, що призначає пенсію, у розписці, яка видається особі, що звернулась з заявою про призначення пенсії. Прийняти рішення про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідних документів орган, що призначає пенсію, має право виключно після надання особі тримісячного строку на подачу відсутніх документів з дня прийняття заяви та за умови, якщо протягом такого строку особа не надасть необхідні відсутні документи. У матеріалах справи відсутні докази, що пенсійний орган повідомляв позивача про необхідність надання довідок на підтвердження пільгового характеру роботи у спірні періоди. Окрім цього, з огляду на положення частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов`язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме: 1) особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; 2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. За приписами положень ст. 106 Закону 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Однак, при прийнятті рішення від 06.02.2020 № 163 про відмову у призначенні пенсії відповідачем не враховані вищевказані положення Закону № 2464-VI в частині настання відповідальності за невиконання обов`язку щодо належної сплати страхових внесків саме для страхувальника, а не для застрахованої особи. На думку суду, позивач не повинен відповідати замість страхувальника за невиконання останнім обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості страхувальника по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу такого періоду роботи. За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Таким чином, період проходження строкової служби в лавах Радянської армії зараховується до пільгового стажу після зарахування до нього періоду роботи з 16.03.1984 по 23.10.1984. Дослідивши матеріали справи в сукупності з вищенаведеними нормами законодавства, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному судовому рішенні висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії. Разом з тим, розглядаючи питання ефективності обраного судом способу відновлення порушеного права позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків. У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Під час розгляду справи судом встановлено, що УПФ не використало всі свої повноваження для повного, всебічного, добросовісного розгляду заяви позивача про призначення пенсії. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії. Згідно з абзацом другим частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції обрано недостатньо ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Наведені характеристики дискреційних повноважень узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 23.05.2018 у справі № 825/602/17 та від 11.09.2019 у справі № 819/570/18. Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення в справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, п. 59 рішення в справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення в справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення в справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та особу не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Суд також враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. У зв`язку з чим суд вважає, що у спірних правовідносинах, враховуючи протиправність дії Торецького ОУПФУ, які передували прийняттю рішення про відмову в призначенні пенсії, належним, ефективним та юридично обґрунтованим способом відновлення порушеного права особи на призначення пенсії є зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, періоди роботи з 07.09.1983 по 20.12.1983, з 16.03.1984 по 23.10.1984, з 03.03.1987 по 09.05.1994, з 27.04.1995 по 31.05.1996, з 03.11.1997 по 14.08.2002, з 20.05.2004 по 21.06.2008, з 15.10.2009 по 10.04.2013, з 07.05.2013 по 27.12.2016 та період проходження строкової військової служби з 29.10.1984 по 15.12.1986. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21.11.2018 в справі № 750/11115/16, зобов`язавши пенсійний орган призначити пенсію, зарахувавши період роботи до пільгового, як ефективний спосіб захисту прав. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - скасувати, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог. Главою 8 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано процесуальні питання, пов`язані зі сплатою судового збору та розподілом судових витрат. Частиною 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо оплату судових витрат відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, витрати розподіляються відповідно до судового рішення. За приписами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 сплачено 840,80 грн за звернення до суду з адміністративним позовом та 1261,21 грн за звернення з апеляційною скаргою, отже ці кошти підлягають стягненню з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в межах відновлення порушеного права позивача. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року в справі № 200/2254/20-а - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати неправомірними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 163 від 06 лютого 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком скасувати. Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового трудового стажу за Списком № 1 періоди роботи у Структурному підрозділі «Шахта ім. Карла Маркса» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 07.09.1983 по 20.12.1983, з 16.03.1984 по 23.10.1984, з 03.03.1987 по 09.05.1994, з 27.04.1995 по 31.05.1996, з 03.11.1997 по 14.08.2002, з 20.05.2004 по 21.06.2008, з 07.05.2013 по 27.12.2016 та період роботи у Структурному підрозділі «Шахта «Вуглегірська» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з 15.10.2009 по 10.04.2013, а також період проходження строкової військової служби з 29.10.1984 по 15.12.1986. і призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 30 січня 2020 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за звернення до суду з адміністративним позовом та з апеляційною скаргою в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 01 копійка. Повне судове рішення - 17 листопада 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Г. М. Міронова