Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1062/22
від 19.12.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року справа №360/1062/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 360/1062/22 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 11.06.1990 по 19.07.1993, з 11.10.1993 по 11.10.1995 та з 25.10.1995 по 28.04.1998; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 11.06.1990 по 19.07.1993, з 11.10.1993 по 11.10.1995 та з 25.10.1995 по 28.04.1998; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% заробітної плати (доходу) на підставі статті 8 Закону України № 345-VІ "Про підвищення престижності шахтарської праці", починаючи з 23.12.2021. В обґрунтування позову зазначив, що до пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 відповідачем не зараховано: I. Періоди роботи з 11.06.1990 по 19.07.1993 та з 11.10.1993 по 11.10.1995 учнем підземного гірничого робітника з повним робочим днем під землею, підземним гірничим робітником з повним робочим днем під землею, гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем під землею, машиністом гірничих виймальних машин з повним робочим днем під землею (3 роки 1 місяць 9 днів). II. Період роботи з 25.10.1995 по 28.04.1998 гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем під землею (2 роки 6 місяців 5 днів). Загальна тривалість неврахованого пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 складає 5 років 7 місяців 14 днів. Неправильне обчислення пільгового підземного стажу призвело до того, що відносно позивача не застосовано положення статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", якою передбачено, що пенсія у розмірі 80% заробітної плати (доходу) призначається за наявності не менше 15 років пільгового підземного стажу роботи за Списком №
1. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 11.06.1990 по 19.07.1993, з 11.10.1993 по 11.10.1995 та не зарахування до страхового та до пільгового стажу періоду роботи з 25.10.1995 по 28.04.1998. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 11.06.1990 по 19.07.1993, з 11.10.1993 по 11.10.1995 та зарахувати до страхового та до пільгового стажу період роботи з 25.10.1995 по 28.04.1998, здійснивши перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з дня подання заяви про перерахунок - 23.12.2021. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Періоди роботи: 11.06.1990 по 19.07.1993, з 11.10.1993 по 11.10.1995, зараховано позивачу як страховий стаж на загальних підставах. Період роботи з 25.10.1995 по 28.04.1998 не враховано до страхового та пільгового стажу, оскільки наказ про прийом на роботу зареєстрований з порушенням термінів (дата наказу на прийом 25.04.1994), передбачених п.2.4 Інструкції №
58. Відповідно до записів трудової книжки встановити право на пенсію за віком на пільгових умовах не надається можливим у зв`язку з відсутністю довідок "Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" та інформації про атестацію робочих місць за умовами праці згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Звернення Гаврюшенка від 20.12.2021 не є заявою про перерахунок пенсії у розумінні Закону № 1058 та Порядку 22-1. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив про відсутність можливості надати справу в паперовому вигляді у зв`язку з тимчасовим захопленням міста Сєвєродонецьк, в якому знаходиться будівля суду. Також повідомлено, що всі документи у цій справі, що надійшли в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду скановано та експортовано в КП "Діловодство спеціалізованого суду". Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Також, щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв`язку з запровадженням ЄСІТС зазначено, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі. Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему "Електронний суд" матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Таким чином, наявність електронних копій матеріалів судової справи, паперовий примірник якої фактично втрачено, не є підставою для визнання судового провадження втраченим, а тому електронні матеріали судових справ, які сформовано в підсистемі "Електронний суд" у повному обсязі є достатніми для подальшого розгляду таких справ. Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі "Електронний суд". Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058. 20 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". До заяви надав на підтвердження пільгового стажу спірного періоду роботи наказ про підсумки атестації робочих місць № 329 від 17.05.1995 з переліком посад та листом УПЗН, наказ про підсумки атестації робочих місць № 357 від 17.04.1995 з переліком посад, наказ про підсумки атестації робочих місць № 656 від 31.10.1997 з переліком посад та листом УПЗН, наказ № 850/к від 25.10.95, наказ 293/к від 27.04.1998. 23.12.2021 за № 5922/Г-1200-21 зареєстровано звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Листом від 18.01.2022 за вих № 233-5922/Г-02/8-1200/22 Головне управління надало відповідь ОСОБА_2 про неможливість проведення зазначеного перерахунку пенсії з урахуванням доданих документів, оскільки підприємство, яке видало зазначені довідки знаходиться на території непідконтрольній Україні, перевірка наявності первинних документів на цей час неможлива, а тому і підстави для їх врахування для обчислення пенсії відсутні. Щодо періоду роботи з 25.10.1995 по 28.04.1998 послався на те, що наказ на прийом видано з порушенням термінів (дата наказу на прийом 25.04.1994), які передбачені п. 2.4 Інструкції № 58 - усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку. Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 у спірні періоди: - 11.06.1990 прийнято учнем підземного гірничого робітника з повним робочим днем під землею на видобувній дільниці №1 на шахті "Харківська" в/о "Свердловантрацит"; - з 18.06.1990 по 19.11.1990 навчався в Свердловском УКК по професії гірника підземного, машиніст підземних установок; - з 20.11.1990 переведено підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею на дільницю по видобутку вугілля; - з 14.02.1992 переведено гірником очисного забою з повним робочим днем під землею; - з 15.07.1993 переведено машиністом гірничих виймальних машин з повним робочим днем під землею; - 19.07.1993 звільнено за власним бажанням; - 11.10.1993 прийнято підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею на дільницю по видобутку вугілля; - з 14.02.1995 переведено підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею на дільницю конвеєрного транспорту; - 11.10.1995 звільнено за власним бажанням; - 25.10.1995 прийнято гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею; - 28.04.1998 звільнено за згодою сторін. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що записами в трудовій книжці позивача підтверджено пільговий характер його роботи у спірні періоди, тому відповідач протиправно не врахував їх до пільгового стажу. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, тому відповідач протиправно не врахував спірні періоди праці позивача до його страхового стажу. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Згідно підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-У1, який набрав чинності з 1 січня 2004 року (далі - Закон № 1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України „Про пенсійне забезпечення". Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17. Як свідчать матеріали справи відповідачем не зараховано періоди роботи позивача з 11.06.1990 по 19.07.1993, з 11.10.1993 по 11.10.1995 до пільгового стажу, та з 25.10.1995 року по 28.04.1998 року до пільгового та страхового стажу. Між тим, записами в трудовій книжці позивача підтверджується, що він працював з 11.06.1990 по 19.07.1993 року на шахті "Харківська" в/о "Свердловантрацит" учнем підземного гірничого робітника з повним робочим днем під землею на видобувній дільниці №1, навчався в Свердловском УКК по професії гірника підземного, машиніста підземних установок, працював підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці по видобутку вугілля, гірником очисного забою з повним робочим днем під землею, машиністом гірничих виймальних машин з повним робочим днем під землею; з 11.10.1993 по 11.10.1995 року підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці по видобутку вугілля, підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею на дільницю конвеєрного транспорту; з 25.10.1995 по 28.04.1998 року гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею. Посади, на яких працював позивач протягом спірного періоду були передбачені Списком 1 постанови РМ СРСР від 22.08.1956 № 1173, Списком 1 постанови КМ СРСР від 26.01.1991 № 10 та Списком №1 постанови КМУ від 11.03.1994 року №
162. Таким чином, в спірний період позивач працював на шахті "Харківська" в/о "Свердловантрацит" на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до статті 8 Закону №
345. Записи трудової книжки позивача щодо спірних періодів роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач працював підземним гірником та машиністом підземних установок та гірником підземним очисного забоюз повним робочим днем під землею. Є безпідставними доводи пенсійного органу, що для підтвердження пільгового характеру роботи позивача, необхідно надати уточнюючу довідку, оскільки записами в трудовій книжці підтверджується пільговий характер роботи позивача в спірні періоди його трудової діяльності. Крім того, довідками та наказами, наданими позивачем до заяви про перерахунок пенсії, також підтверджено пільговий характер роботи позивача у спірний період часу. Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків. Таким чином, позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями певних територій Луганської області. Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року «Лоізіду проти Туреччини» дійшов такого висновку «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території». Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію зазначену у довідках, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах. Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку. Уточнюючі довідки в сукупності з іншими доказами, наданими позивачем, на підтвердження пільгового характеру його роботи в спірні періоди підтверджують, що він з 11.06.1990 по 19.07.1993, з 11.10.1993 по 11.10.1995 та з 25.10.1995 року по 28.04.1998 року працював на шахті "Харківська" в/о "Свердловантрацит" повний робочий день на посадах, що дають право на перерахунок йому пенсії за ст.8 Закону №
345. На підставі викладеного, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що за обставин, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів установами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії. Щодо періодів навчання з 18.06.1990 по 19.11.1990 в Свердловском УКК по професії гірника підземного, машиніст підземних установок, суд зазначає наступне. Відповідно до п."д" ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Отже, враховуючи відсутність перерви між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період навчання з 18.06.1990 по 19.11.1990 в Свердловском УКК по професії гірника підземного, машиніст підземних установок. Щодо порушення приписів Інструкції № 58 щодо записів трудової книжки за період з 25.10.1995 по 28.04.1998 на посаді гірника очисного забою під землею з повним робочим днем, суд зазначає наступне. Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (далі - Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. На підставі пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність. Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства,установи,організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, тому відсутні підстави для неврахування періоду роботи позивача з 25.10.1995 по 28.04.1998, як до пільгового, та і до страхового стажу. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 360/1062/22 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 360/1062/22 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 грудня 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 19 грудня 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв