Постанова 4855 № 640/13827/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13827/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Кондрат Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року, суддя Огурцов О.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, за участю Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення щодо розгляду скарги,- У С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.02.2020 №№ 0003420501, 0003450501 та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 24.02.2020 № 14438/6/99-00-080504-06. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки сонячна електростанція "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ" складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то, відповідно до положень пункту 10 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 позивачем було правомірно прийнято рішення кожну з цих частин визнавати в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів, зокрема, елементи станції обліковуються на бухгалтерських рахунках 103 (будівлі), 104 (машини та обладнання), 105 (транспортні засоби). Також позивач зазначив про те, що таке обладнання як фотоелектрична система з 92 ФЕМ 250 Вт, фотоелектрична система з 72 ФЕМ 320 Вт, фотоелектрична система з 72 ФЕМ 325 Вт, фотоелектрична система СЕС (46 ФЕМ), стрінг- інвертори SUN2000-36KTL, стрінг-інвертор SUN2000-12KTL, щити силові (суматори) 0,4кВ, Трансформатор силовий масляний герметичний 35/0,4 кВ, 1600 кВА, тип ТМГ-1600/35 У1 (протягом 2018 року), KVA 1600 Oil ECO hermetical Al-Al ONAN трансформатор силовий масляний Elettromeccanica Piossasco потужністю І600кВА на номінальну напругу 35/0,4 кВ, схема з`єднання Dyn-11 (протягом 2018-2019 років), розподільчий пункт 35 кВ є основними засобами, які не мають ознак нерухомості, є рухомим майном, можуть бути демонтовані та встановлені в будь-якому іншому місці з подальшим використанням за своїм функціональним призначенням, а отже, правильно віднесені товариством до групи 4 основних засобів - машини та обладнання. Водночас позивач зазначив про те, що амортизація за прискореним методом відповідно до положень пункту 43 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України була ним нарахована у відповідності до положень чинного законодавства. Також позивач зазначив, що Державною податковою службою України порушено строк розгляду його скарги на податкові повідомлення - рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В ході апеляційного розгляду справи залучено Дніпропетровську обласну прокуратуру. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.11.2019 по 12.12.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.01.2016 по 30.09.2019. За результатами перевірки складено акт від 26.12.2019 № 52142/04-36-05-01/38300353, яким, зокрема, встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135,1 статті 135, підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 26 768 084 грн. 06.02.2020 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №0003420501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 33460103,75 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 6692020,75 грн та № 0003450501, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7197895 грн за 2018 рік на 7197895,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" до Державної податкової служби України подано скаргу на податкові повідомлення - рішення. За результатами розгляду вказаної скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 24.02.2020 № 14438/6/99-00-080504-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про результат розгляду скарги протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України). Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). У відповідності до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Згідно з підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку. Підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України встановлено Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) та визначено, що Мінімально допустимі строки корисного використання для група 3 - будівлі є 20 років та для групи 4 - машини та обладнання - 5 років. Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначено наступні поняття: Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Пунктами 7 та 8 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"). Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель). Підпунктами 5.1.3 та 5.1.4 підпункту 5.1 пункту 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання. У відповідності до підпунктів 1.3 та 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4. Машини та обладнання. Згідно з пунктом 23 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Відповідно до п.4 П(С)БО 7 амортизацією є систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання. Згідно з п.4 П(С)БО 7 основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за 1 рік). Пунктом 7 П(С)ПО 7 визначено, що одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів. За змістом абз.9 п.3 П(С)ПО 7 об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Отже, з огляду на вищевикладені норми П(С)ПО 7 слідує, що підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Окрім того, платник податку має враховувати термін корисного використання об`єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності. Згідно з п.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року №561 одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів. П.7. Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби. 1.1. Земельні ділянки. 1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом. 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої. 1.4. Машини та обладнання. 1.5. Транспортні засоби. 1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі), тощо. Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об`єкту присвоюється інвентарний номер. Якщо частина (компонент) основних засобів визнана підприємством окремим об`єктом основних засобів, то їй також присвоюється інвентарний номер. Інвентарний номер закріплюється за об`єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. інвентарні номери об`єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються іншим об`єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, протягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікування нових об`єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об`єкти основних засобів можуть залишатися з інвентарним номером орендодавця (якщо таких інвентарних номерів орендарем не присвоєно об`єктам основних засобів) (п.8). Дані про кожний інвентарний об`єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів. Інвентарні картки реєструються в опису інвентарних карток обліку основних засобів. інвентарні картки в картотеці бухгалтерії розташовуються за групами основних засобів з виділенням окремої групи таких об`єктів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об`єктів) (п.9). Таким чином, товариством було проведено класифікацію основних засобів, що є частинам и об`єкту соняної електростанції та проведено їх розподіл по групах. Пунктами 24 та 25 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. Пунктом 26 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 встановлено, що амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів, зокрема, прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу). Відповідно до пунктів 29 та 30 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на

12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на

12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів. уму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів. Отже, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу), зокрема для група 3 - будівлі в 20 років та для групи 4 - машини та обладнання в 5 років. Разом з тим, якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Водночас при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори. Як убачається з акту перевірки від 26.12.2019 № 52142/04-36-05-01/38300353, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що ТОВ "Солар Парк Підгородне" здійснило будівництво та відповідне введення в експлуатацію об`єкту - сонячна електростанція "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ", що розташований за адресою: Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Залізнична,

5. Факт введення в експлуатацію об`єкта - сонячна електростанція "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ" підтверджено наступними первинними документами: - Декларація від 09.01.2018 до Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Запорізькій області "Про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів за класом наслідків СС2; - Заяву від 09.01.2018 до Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Запорізькій області "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката". Код об`єкта - 2302.4; - Акт готовності об`єкта до експлуатації від 09.01.2018. Код об`єкта - 2302.4; - Сертифікат серії ЗП за №162180151507, відповідно до якого Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області засвідчує відповідність закінченого будівництва об`єкта - Будівництво сонячної електростанції "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ". Найменування об`єкта згідно з проектом - нове будівництво, характер будівництва СС2. 2302.4. - Технічний паспорт на виробничий будинок від 04.01 2018 за призначенням - Сонячна електростанція, виданий ТОВ "Департамент землеустрою, містобудування та оцінки майна". - Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Таким чином, сонячна електростанція "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ" складається з наступних елементів: А-3- Адміністративно-побутовий корпус І поверх - 88,6 кв.м.; Ґанки металеві - 8 кв.м.; Б-навіс - 14,8 кв.м.; В - вежа охорони - 2,9 кв.м.; Г - Вежа охорони - 2,9 кв.м.; Д - склад - 72,7 кв.м.; Е - навіс - 14.8 кв.м.; ФП1-ФП800 Фотоелектрична установка СЕС (стаціонарна) - 34 шт. (92 модуля) = 4250 кв.м.; Фотоелектрична установка СЕС (стаціонарна) 766 шт (72 модуля) = 88560 кв.м.; ФП - Фотоелектричні панелі - 58280 шт; Фотоелектрична установка СЕС (трекер) - 1 шт (46 модулей) 79,4 кв.м.; КЛ1 - Лоток залізобетонний Л1-8-1- 22 шт., Плита залізобетонна П1-8-1- 5297 шт., Інвертор Huawei SUN2000-36 KTL - 400 шт (40000 Вт), Інвертор Huawei SUN2000-12 KTL - 1шт (12000 Вт); КТП1 -КТП10-КТП 35/0,4 з силовими трансформаторами ТМГ-1600/35У1 35/0,4 - 10 шт (1600000 Вт), Щити силові Combiner box ABB Gemeni - 99 шт (160000 Вт), Щити силові Combiner box ABB Gemeni - 1 шт (172000 Вт), РП Електричний розподільний пункт відкритого типу 35 кВ - 1шт; №1+16, І Споруди (хвіртки, ворота, огорожа, сходи, колодязі, гідранти, вимощення). Відповідно до технічних характеристик, наведених в документах наданих до перевірки, згідно до яких введено в експлуатацію об`єкт - сонячна електростанція "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ" є цілісним об`єктом нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника для виробництва електричної енергії'. Тобто, відповідно до приписів ПКУ, а саме ст. 138, якою визначено мінімально допустимі строки амортизації, необхідно використовувати терміни корисного використання об`єкту - сонячна електростанція, як для групи основні засоби "Споруди" (група 3), а саме 15 років. Як убачається з акту перевірки підприємством ТОВ "Солар Парк Підгородне" (ЄДРГІОУ 38300353) нараховувалася амортизація в порушення норм Податкового кодексу України. Згідно з актом перевірки контролюючим органом, порушення виникло на підставі невірної класифікації щодо основного засобу - об`єкту (сонячна електростанція), за кодом класифікації 2302.4 "Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії", поділивши цілий об`єкт на різні групи основних засобів.". Також в зазначеному акті вказано наступне: "Як наслідок частина обладнання підприємством ТОВ "Солар Парк Підгородне" визначена до 4 групи основних засобів та нараховано амортизацію за прискореним методом передбачених п.43 підрозділу 4 розділу XX ПК України". Відповідачем на підтвердження того, що об`єкт - сонячна електростанція "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ", що розташований за адресою: Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Залізнична, 5 є цілісним об`єктом нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника для виробництва електричної енергії надано суду копії: - декларації від 09.01.2018 до Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Запорізькій області "Про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів за класом наслідків СС2"; - заяви від 09.01.2018 до Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Запорізькій області "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката". Код об`єкта - 2302.4; - акту готовності об`єкта до експлуатації від 09.01.2018. Код об`єкта - 2302.4; - сертифікату серії ЗП за №162180151507, відповідно до якого Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області засвідчує відповідність закінченого будівництва об`єкта - Будівництво сонячної електростанції "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ". Найменування об`єкта згідно з проектом - нове будівництво, характер будівництва СС2. 2302.4; - технічного паспорту на виробничий будинок від 04.01.2018 за призначенням - Сонячна електростанція, виданий ТОВ "Департамент землеустрою, містобудування та оцінки майна"; - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; - висновку судового експерта Кобець Юлії Вікторівни "Висновок експерта №78 експертного будівельно-технічного дослідження об`єкта нерухомого майна", відповідно якого було зроблено експертне дослідження об`єкту нерухомого майна (сонячна електростанція), який розташований за адресою: Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Залізнична 6.5 та зроблено висновок, що зазначений об`єкт відноситься за ДК 018-2000 до класу 2302 "Споруди підприємств електроенергетики" та підкласу 2302.4 "Електростанції на нетрадиційних джерел енергії". Позивачем на спростування вказаних тверджень відповідача надано суду копію висновку експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи по заяві директора ТОВ "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" Гордєєва Ю.А. для подачі до суду в адміністративній справі №640/13827/20 від 15.12.2020 № 02/20, яким документально не підтверджуються висновки акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" (код ЄДРПОУ 38300353) падаткового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 в частині порушення ТОВ "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" (код ЄДРПОУ 38300353) п.п134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 . 35, п.п.138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України з урахуванням рядку РІ декларації податку на прибуток приватних підприємств від 28.11.2019 №9311945328 та від 28.11.2019 №9283622830, ТОВ СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" занижено об`єкт оподаткування "+" (від`ємне значення "-") (ряд. 4 Декларації) у загальній сумі 155 909 466 грн, в т. ч. 2018 рік у сумі 75 072 079 грн, 3 квартали 2019 року у сумі 80 837 387 грн, що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 26 768 084 грн, а саме за 2018 рік у сумі 12 217 353 грн, 3 квартали 2019 року у сумі 14 550 730 грн. Як встановлено судовою колегією, даний спір стосується питання застосування норм та правил амортизації в податковому обліку, зокрема, коли підприємство збудувало та експлуатує сонячну електроенергію - СЕС. Досліджуючи питання можливості віднесення об`єкта енергетики до цілісного нерухомого майна, колегія суддів враховує нормативно-правовий акт, який встановлює порядок організації та ведення обліку у сфері теплопостачання, а саме Порядок (правила) організації та ведення обліку за ліцензованими видами діяльносмті суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання, завтерджені постановою НКРЕКП від 10.10.2017 року №1223. У бухгалтерському та податковому обліку існують різні критерії визнання основних засобів. Окремий податковий облік основних засобів зобов`язані вести лише ті платники, які коригують фінрезультат на податкові різниці. Одиницею обліку є об`єкт основних засобів (п. 7 НП(С)БО 7). Під об`єктом ОЗ розуміють: - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;(1) - конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;(2) - відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу лише у складі комплексу, а не відокремлено;(3) - інший актив, що відповідає визначенню ОЗ, або частина активу, яку контролює підприємство (п. 4 НП(С)БО 7).(4) Якщо один об`єкт ОЗ складається із частин, що мають різний строк корисного використання, кожну частину можна визнати в бухобліку як окремий об`єкт ОЗ.(5) Для податкового обліку такий критерій містить визначення ОЗ з підпункту 14.1.138 ПК - п.14.1.138. основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Із матеріалів справи вбачається, що протягом 2017 року позивачем була побудована сонячна електростанція «СЕС Солар Парк Веселе» потужністю 16 Мвт, яка була введена в експлуатацію як об`єкт нерухомого майна в січні 2018 року та у подальшому позивачем було отримано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, виданого ДАБІ у Запорізькій області. 24.01.2018 року товариством було зареєстровано право власності на станцію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру від 24.01.2018 №111592936. Колегія суддів звертає увагу, що поняття введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна та введення в експлуатацію основних засобів є різними поняттями. Так, введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна регулюється нормами цивільного законодавства, тоді як питання введення в експлуатацію основних засобів регулюється нормами податкового законодавства. Зокрема, податковим законодавством визначено, що для цілей розділу ІІІ (податок на прибуток підприємства) терміни використовуються у значеннях Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності (пп. 14.1.84 п.14.1 ст. 14 ПК). На відміну від об`єкта нерухомого майна, об`єкти основних засобів, які входять до складу сонячної електростанції «СЕС Солар Парк Веселе» потужністю, були вперше введені в експлуатацію в березні-квітня 2018 року. При цьому, одиницею обліку основних засобів є не об`єкт нерухомого майна, а саме об`єкт основних засобів ( п. 7 П(С)БО 7). Згідно пункту 23 П(С)БО 7, введення основних засобів в експлуатацію здійснюється розпорядчим актом при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс). Позивачем основні засоби були введені в експлуатацію на підставі наказів та актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів: від 01.03.2020 №00000000003, від 01.03.2020 №00000000087, від 01.03.2018 №00000000088, від 01.03.2020 №00000000083, від 01.03.2020 №00000000090, від 01.03.2020 №0000090/1, від 28.02.2020 №00000000092, від 28.02.2020 №00000000002. Всі розпорядчі документи позивачем були долучені до матеріалів справи та досліджені судом в ході розгляду справи. Пункт 23 П(С)БО 7 визначає, що строк корисного використання об`єкта встановлюється підприємством при зарахуванні цього об`єкта на баланс. На виконання вказаної норми товариством були видані накази про введення в експлуатацію об`єкту основних засобів і визначення строків їх корисного використання, а саме: від 01.03.2018 №00000000003, від 01.03.2018 №00000000087, від 01.02.2018 №00000000088, від 01.03.2018 №00000000083, від 01.03.2018 №00000000090, від 01.03.2018 №0000090/1, від 28.02.2018 №00000000092, від 28.02.2018 №00000000002. Підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку. Якщо звернутись до переліку спірних об`єктів основних засобів, які зазначені в акті перевірки, то в бухгалтерському обліку строк корисного використання товариством встановлено: 1) для будинків: 20 років; при цьому мінімальний строк за п. 138.3.3 ПКУ - 20 років; 2) для споруд: 15 та 25 років; при цьому мінімальний строк за п. 138.3.3 ПКУ -15 років. Щодо строків амортизації обладнання, яке було використано для будівництва станції, то відповідно до п. 43 підрозділу 4 розділу XX ПК України платники податку на прибуток під час розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо основних засобів четвертої групи можуть використовувати, починаючи з 1 січня 2017 року мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки. При цьому, під час застосування положень цього пункту норми пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів. Щодо амортизації обладнання відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України. Пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX ПК України законодавець передбачив податкову пільгу для платників податків - нарахування прискореної амортизації на основні засоби - обладнання, задля зменшення бази для обрахування податку на прибуток. Про можливість застосування прискореної амортизації щодо обладнання неодноразово висловлювались і податкові органи. Зокрема, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби надано індивідуальну податкову консультацію від 20.06.2017 р. N 732/ІПК/28-10- 01-03-11 відповідно до якої платник податку на прибуток має право на застосування прискореної амортизації основних засобів четвертої групи відповідно до положень п. 43 підрозділу 4 розділу XX Кодексу, починаючи з 01.05.2017 року за умови, що витрати на придбання таких основних засобів, понесені (нараховані) платником податків після 1 січня 2017 року та з початку року такі основні засоби в експлуатацію не вводились. Платником податку може застосовуватись зазначений метод амортизації до частини основних засобів четвертої групи, за умови їх відповідності критеріям, встановленим п. 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Кодексу, з використанням мінімально допустимого строку амортизації, що дорівнює 2 рокам. Отже, законодавцем предбачено податкову пільгу для платників податків - пришвидшену амортизацію відповідно до п.43, розділу ХХ ПК України. Як встановлено колегією суддів, відповідно до пункту 43 розділу XX ПК України, товариством амортизується не все обладнання, яке обліковуються на бухгалтерському рахунку 104 (машини та обладнання), а лише те, яке відповідає вимогам зазначеного пункту. Щодо строків амортизації обладнання, яке було встановлено при будівництві станції, то відповідно до п. 43 підрозділу 4 розділу XX ПК України платники податку на прибуток під час розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо основних засобів четвертої групи можуть використовувати починаючи з 1 січня 2017 року мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки: «Платники податку на прибуток під час розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо основних засобів четвертої групи можуть використовувати починаючи з 1 січня 2017 року мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки, якщо витрати на придбання таких основних засобів понесені (нараховані) платником податків після 1 січня 2017 року та в разі, якщо для таких основних засобів одночасно виконуються вимоги: основні засоби не були введені в експлуатацію та не використовувалися на території України; основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року; основні засоби використовуються у власній господарській діяльності та не продаються або не надаються в оренду іншим особам (за виключенням платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна). При цьому, п. 43 підрозділу 4 розділу XX ПК України містить правило, яке виключає застосування мінімальних строків за п. 138.3.3 ПКУ: «Під час застосування положень цього пункту норми пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів». Все обладнання, яке амортизується товариством у відповідності до пункту 43 розділу XX ПК України та віднесене до групи 4, одночасно відповідає встановленим Законом вимогам: (1) Вимога п. 43 підрозділу 4 розділу XX ПК: Основні засоби не були введені в експлуатацію та не використовувалися на території України. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та дана обставина підтверджується матеріалами справи Фотоелектрична система з 92 ФЕМ 250 Вт: були придбані на підставі договору від 11.07.2017 №392-7/17, який укладено з компанією ТОВ «УС СОЛАР»; поставка була здійснена на підставі видаткових накладних: від 15.07.2017 №94, від 15.11.2017 №95, від 14.11.2017 №93, від 14.11.2017 №92, від 14.11.2017 №91. Все обладнання є новим. Фотоелектрична система СЕС (46 ФЕМ): змонтований на підставі договору від 04.06.2017 №СПВ170604 та договору від 10.05.2017 №392-06/17; за результатами складено акт за грудень 2017 року №11. Фотоелектрична системах 72 ФЕМ 320 Вт та фотоелектрична система з 72 ФЕМ 325 Вт: придбані на підставі прямого контракту від 30.06.2017 SPP/HEF/300617; імпорт було оформлено за відповідними митними декларацями, а все обладнання є новим. Стрінг-інвектори SUN2000-36 KTL придбані товариством на підставі контракту від 03.07.2017 PS0330717, імпорт оформлено за митною декларацією від 08.11.2017, все обладнання є новим. Стрінг-інвектор SUN2000-12 KTL змонтований на підставі договору №СПВ170604 від 04.06.2017 та договору від 10.05.2017 №392-06/17. За результатами монтажу складено акт за грудень 2017 року №11. Все обладнання є новим. Щити силові (суматори) 0,4 кВ змонтовані на підставі договору від 04.06.2017 №СПВ 170604 та договру від 10.905.2017 № 392-06/17 та за результатами монтажу складено акт за листопад 2017 року №2. Все обладнання є новим. Розподільчий пункт 35 кВ змонтований на підставі договоу від 04.06.2017 №СПВ 170604, за результатами монтажу складено акт виконаних робіт від 31.12.2017 №28, все обладнання є новим. Відповідно до п.43 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року. При цьому колегія суддів звертає увагу, що основним видом діяльності товариства є виробництво електроенергії. На підтвердження цього позивач надав до справи додаткову угоду №14925/01 до договору від 18.11.2013 №С9982/02, який укладено з ДП «Енергоринок» та на підставі якого здійснюється продаж генерованої станцією електроенергії. Витрати на придбання основних засобів понесені (нараховані) позивачем після 1 січня 2017 року з дотриманням вимог п. 43 підрозділу 4 розділу ХХ Поадаткового кодексу України. Оплата за сонячні фотогальванічні модулі, які придбані товариством на підставі договору від 11.07.2017 року №392-7/17 здійснено 12.07.2017 в сумі 5 997 600 грн; 10.08.2017 в сумі 612000 грн; 12.09.2017 в сумі 3 960 000 грн; 03.11.2017 в сумі 15 507 360 грн; 07.11.2017 в сумі 10 832391,36 грн; 15.11.2017 в сумі 2 512 192, 32 грн, а всього 39 421 543,68 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами (т.2 а.с.27-33). Окрім того, позивач провів оплату за сонячні фотогальванічні модулі, стрінг-інвектори, щити силові, розподільчі пункти та інші матеріали й роботи, які виконувались відповідно до умов договорів (т.2, а.с.44-62). Згідно з актом перевірки, контролюючий орган в обґрунтування доводів щодо необхідності віднесення сонячної електростанції до цілісного об`єкту нерухомого майна, що використовується в господарській діяльностів платника податку для виробництва елекроенергії, посилається на ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель і споруд», однак відповідно до державного класифікатора, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, даний документ є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розробюлено відповідно до постанови КМ України від 27.06.1998 року №971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року» та не пов`язаний з бухгалтерським та податковим обліком основних засобів та їх амортизацією. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» визначає, що об`єкти альтернативної енергетики - енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менш як 50 відсотків від встановленої потужності всіх задіяних на об`єкті джерел енергії. Відповідно до пункту 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1467 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких технологічних вимог, зокрема, засоби провадження господарської діяльності мають належати здобувачу ліцензії (ліцензіату) на праві власності та/або господарського відання, та/або користування, та/або перебувати у концесії, лізингу. Окрім того, відповідно до Ліцензійних умов до заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії додаються документи згідно з переліком. Одним з таких документів є відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробничтва електричної енергії. При оформленні зазначеного документа необхідно зазначати найменування та тип всього енергогенеруючого обладнання та їх заводський та інвентарний номери. Дана обставина є свідченням того, що поділ енергогенеруючого обладнання на окремі об`єкти є прямою вимогою Ліцензійних умов. Позивачем після завершення будівництва станції відомості про найменування та тип всього енергогенеруючого обладнання станції, а також про присвоєні інвентарні номери були подані до НКРЕКП для прийняття рішення щодо зміни Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії. Тож, фактично об`єкт альтернативної енергетики не може розглядатись як цілісний об`єкт нерухомого майна, адже, відповідно до наведених вище норм - це є сукупність засобів (інструментів) якими є енергогенеруюче та інше обладнання, які не мають жодних ознак нерухомості. Колегія суддів бере до уваги поданий на дослідження суду висновок експерта №02/20 від 15.10.2020 року. Зазначений висновок було надано експертом відповідно до заяви директора ТОВ «Солор Парк Підгородне». Відповідно до даного висновку на дослідження експерта були надані акт про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, виписки з рахунків, платіжні доручення, накази, акти приймання-передачі, митні декларації, контракти та договори, накази про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику товариства, оборотні відомості по основним засобам, податкова звітність. Відповідно до висновку експерта «документально не підтверджуються висновки акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Солар Парк Підгородне» податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 в частині порушення товариством пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134; п.135.1 ст.135, пп.138.3.3 п.138.3 ст. 138 ПК України з урахуванням рядка РІ декларації податку на прибуток приватних підприємств від 28.11.2019 та від 28.11.2019, ТОВ «Солар Парк Підгородне» занижено об`єкт оподаткування «+» (від`ємне значення «-«) (ряд.4 Декларації) у загальній сумі 155909466 грн, у т.ч. 2018 рік у сумі 75 072 079 грн, 3 квартали 2019 року в сумі 80 837 387 грн, що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 26 768 084 грн, а саме за 2018 рік у сумі 12 217 353 грн, 3 квартали 2019 року у сумі 14 550 730 грн». Щодо наданого до матеріалів справи висновку експерта №4820-20 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.02.2021 року ( а.с.223, т.40). Останній абзац був наданий в рамках кримінального провадження. Із зазначеного висновку вбачається, що у справі було призначено судову будівельно- технічну експертизу та на вирішення експерта поставлено питання: чи відноситься нерухоме майно - сонячна електростанція ТОВ «СЕС Солар Парк Веселе», а саме фотоелектричні установки СЕС у кількості 92 модулі та фотоелектричні установки СЕС у кількості 72 модулі та інше та відноситься до класу 2302 «споруди підприємств електроенергетики», підкласу 2302.4 електростанції на нетрадиційних джерелах енергії до споруд чи машин та обладнання. Згідно даного висновку нерухоме майно - сонячна електростанція відноситься до споруд, та не відноситься до машин та обладнання. Як убачається із зазначеного висновку експерта, висновок надавався в рамках Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Державного класифікатора будівель та споруд, тоді як у даній справі питання стосується класифікації спірного об`єкта СЕС для подальшого ведення бухгалтерського обліку, нарахування амортизації основних засобів, подання податкової звітності та сплати податків і зборів, що регулюється ПК України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та іншими нормативно-правовими актами, що зазначені судовою колегією вище. Водночас, у зазначеному висновку відсутнє обґрунтування з посиланням на відповідні підтверджуючі документи, як щодо того, що сонячна електростанція "СЕС СОЛАР ПАРК ВЕСЕЛЕ", що розташована за адресою: Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Залізнична, є цілісним об`єктом нерухомого майна, так і щодо необхідності обліку частин вказаної сонячної електростанції в бухгалтерському обліку як окремих об`єктів основних засобів у зв`язку з тим, що вони мають різний строк корисного використання (експлуатації). Тому, колегія суддів вважає, що поданий відповідачем доказ, а саме висновок експерта №4820-20 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.02.2021 року не є належним доказом у справі, яка розглядається в рамках адміністративного провадження та в якій розглядається питання законності та обгрунтованості прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевріки ТОВ «Солар Парк Підгородне» та відхиляє його. З огляду на вищевикладені доводи, колегія суддів вважає, що доводи податкового органу про те, що позивач повинен обліковувати об`єкти СЕС на балансі товариства за третьою групою «Будинки та споруди», про відсутність у позивача підстав для нарахування амортизації за прискореним методом, передбаченим п. 43 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, є безпідставними. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" з помилковим застосуванням норм матеріального права, без встановлення всіх обставин справи та без надання належної оцінки всім обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону (ч.2 ст.317 КАС України). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є незаконною та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Як убачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 21020,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 502 від 18 червня 2020 року (том 3, а.с. 142) та судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмір 31530,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 26 січня року. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" судові витрати за сплату судового збору у сумі 52 550,00 грн. Керуючись ст. ст. 139, 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.02.2020 №№ 0003420501, №000345050. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 24.02.2020 № 14438/6/99-00-080504-06. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ідентифікаційний код юридичної особи: 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Шосе Донецьке, 186; ідентифікаційний код юридичної особи: 38300353) судові витрати за сплату судового збору у сумі 52 550,00 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень нуль копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 20 травня 2021 року.