Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/3750/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3750/20 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Василенко Ю.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про скасування Наказу №ЕТ369387, В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про скасування Наказу №ЕТ369387, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 ; - зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 , а також вилучити відомості про визнання недійсним (анулювання) цього паспорту із відповідної бази даних Державної міграційної служби України. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Державна міграційна служба України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 29 березня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 12766, представником позивача надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує на необхідності застосування в межах спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.09.2019 року у справі №826/27148/15, від 09.10.2019 року у справі № 826/9462/16, від 26.02.2020 року у справі № 826/27146/15, від 11.02.2020 року у справі № 826/4210/18 тощо. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання на правові акти, а також лист, зазначений у наказі № 81 від 11 червня 2015 року, не може бути правовою підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки не регулює спірних правовідносин, тимчасова окупація АР Крим, на яку, зокрема, посилається відповідач в оскаржуваних наказах, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсними бланків паспортів позивача, в розумінні приписів Порядку № 152 та Порядку № 320, крім цього, відповідачем не спростовано обставин відсутності подій і, водночас, наявності будь-яких документів, що слугували б правовою підставою, відповідно до приписів пункту 56 Порядку №152, для проведення службової перевірки Державною міграційною службою України щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон конкретно позивачу з порушенням вимог законодавства. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 , як громадянин України, документований паспортами громадянина України та громадянина України для виїзду закордон. На підтвердження вказаного у матеріалах справи містяться зображення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУДМС України в АР Крим 04 квітня 2013 року на ім`я ОСОБА_1 , а також паспорта громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 . Наказом Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 «Про визнання недійсними бланків» у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст, селищ Донецької і Луганської областей, враховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та згідно листа ДМС України від 24 січня 2020 року №6.1-511/1-20 визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 . Незгода позивача з вищевказаним рішенням й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (тут і далі також в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі також - Закон №2235-III). Згідно зі статтею 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну. Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. Згідно з частиною першою статті 1, абз.абз. "а", "б" пункту 1 частини першої статті 13, частини першої статті 16, частин першої, другої статті 21, частин першої, другої статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Відповідно до пункту 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 (далі - Порядок №320), погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року. Згідно із пунктами 50, 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (далі - Порядок №152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства. Відповідно до пункту 39 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі - Порядок № 302) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню. Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону № 2235-ІІІ, зобов`язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302). Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема, взяття паспорта в заставу (пункту 43 Порядку № 302). Згідно з пунктом 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка. Поряд з цим, відповідно до пунктів 11.1 та 11.4 Порядку №320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам. У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи. Згідно з пунктом 56 Порядку №152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС. Як вбачається з наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій оскаржуваних наказів відповідача № 81 від 11 червня 2015 року та №218 від 30 серпня 2016 року, підставою для їх видачі слугували факти тимчасової окупації АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей та лист МВС України від 16 квітня 2015 року № 38/3/5-409цт. Водночас, правовою основою видачі даних наказів вказано статтю 7 Закону України «Про основи національної безпеки» і пункт 5.1. Порядку №

153. За таких обставин, посилання відповідача на норму Закону України «Про громадянство України» щодо втрати позивачем даного правового статусу, як на підставу видання оскаржуваного наказу - відсутнє. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання на правові акти, а також лист, зазначений у наказі № 81 від 11 червня 2015 року, не може бути правовою підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки не регулює спірних правовідносин. Тимчасова окупація АР Крим, на яку, зокрема, посилається відповідач в оскаржуваних наказах, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсними бланків паспортів позивача, в розумінні приписів Порядку № 152 та Порядку №

320. Крім цього, відповідачем не спростовано обставин відсутності подій і, водночас, наявності будь-яких документів, що слугували б правовою підставою, відповідно до приписів пункту 56 Порядку №152, для проведення службової перевірки Державною міграційною службою України щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон конкретно позивачу з порушенням вимог законодавства. Навпаки, як зазначив сам відповідач, у зв`язку з тимчасовою окупацією окремої території України, роботу ГУ ДМС в АР Крим припинено, тому провести повноцінну перевірку щодо персоналізації вищевказаних бланків паспортів, у тому числі здійснити перевірку законності оформлення паспортів громадянина України/громадянина України для виїзду за кордон на сьогодні не вбачається за можливе. Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланків паспортів. Окрім зазначеного, відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України. Отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 надалі добросовісно вважала, що нею додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України. Окрім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, відповідачем винесено оскаржуваний наказ не з підстав протиправного набуття позивачем громадянства України, а відтак, твердження в зазначеній частині не належать до предмету спірних правовідносин. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №818/590/17, від 26 липня 2019 року у справі № 826/27149/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/9462/16, від 26 лютого 2020 року у справі №826/20841/15, від 26.02.2020 року № 826/27146/15, від 26.02.2020 року № 826/20841/15 тощо, які в силу приписів норм КАС України є обов`язковими до застосування. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Постанова складена в повному обсязі 18 травня 2021 року.