Постанова Київський апеляційний суд № 753/16204/20

ц[1] КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника Чернецької О.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Чернецької О.М. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Згідно постанови, 06.09.2020 року о 14 год. 58 хв., на вул. А.Ахматової, 7/15, буд. 14 в м. Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкіряного покриву, який від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. На дану постанову захисник Чернецька О.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2020 року та закрити провадження в справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно і необ`єктивно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не дослідив наявні у справі докази, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП При цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковано інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення, оскільки до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який відповідно до положень ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол і Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено процедуру перекваліфікації судом інкримінованого правопорушення. Однак, незважаючи на це, суддя місцевого суду визнала ОСОБА_1 винним за іншою нормою КУпАП ніж вказано у складеному стосовно нього протоколі про адміністративне правопорушення на підставі долученої до матеріалів справи довідки за підписом інспектора відділу адміністративної практики УПП в м. Києві, в якій ця особа просить суд кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП. Також, захисник посилається на порушення працівниками поліції встановленої процедури проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджену спільним наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року), а саме ч.4 ст. 266 КУпАП та пункту 9 Розділу ІІ цієї Інструкції, оскільки як вбачається зі змісту складеного стосовно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення від 06.09.2020 року, останній був зупинений працівниками поліції о 14 год. 58 хв., а згідно наявних у справі письмових пояснень свідків, останні засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння о 17 год. 07 хв., тобто працівниками поліції не було забезпечено проведення огляду водія ОСОБА_1 протягом двох годин. Крім того зазначає, що після згоди водія ОСОБА_1 пройти на вимогу поліцейського огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога він прослідував разом з поліцейськими до медичного закладу, однак з незалежних від нього причин не зміг пройти такий огляд, так як до лікаря-нарколога була черга. Розуміючи, що передбачені законом дві години для проведення огляду вже сплинули, поліцейські погрожуючи ОСОБА_1 , що заберуть автомобіль на штрафмайданчик, якщо він не підпише протокол, змусили його підписати протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно нього за начебто відмову від проходження огляду. Апелянт вважає, що наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків не можна вважати належними і допустимими доказами, оскільки ці пояснення викладені на завчасно заготовлених бланках, заповнені самим же поліцейським, в яких не конкретизовано для якої саме дії залучено свідків, а також не встановлено у передбаченому законом порядку особу свідка ОСОБА_3 , що викликає сумніви, що ця особа перебувала на місці події та була залучена працівниками поліції. Також наголошує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та без жодних заперечень проїхав з працівниками поліції до медичного закладу, про що неодноразово вказував в присутності свідків, однак ці обставини не зафіксовані у письмових поясненнях свідків, оскільки бланки пояснень не передбачають внесення додаткових відомостей. Вислухавши пояснення захисника Чернецької О.М. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та доводи викладені в апеляційній скарзі його захисника, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, з огляду на наступне. Так, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам, встановленим ст. 283 КУпАП. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №122920 від 06.09.2020 року (а.с. 1) складеним стосовно водія ОСОБА_1 , згідно якого, останній керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкіряного покриву), проте, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями цих свідків, які засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі (лікаря-накрколога) (а.с. 2); письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , викладеними на звороті направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 06.09.2020 року (а.с. 3), в яких останній зазначив, що відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога та зобов`язується не керувати автомобілем протягом 24 годин, що підтверджує факт його відсторонення від керування транспортним засобом, а також даними відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції (а.с. 9), які повністю підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції належним чином були досліджені дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, яким дана належна оцінка, а тому, враховуючи наявну в матеріалах справи копію постанови Дарницького районного суду м. Києві від 13.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 7-8) та Довідку за підписом інспектора ВАП УПП в м. Києві Л. Ісаєвої (а.с. 5), апеляційний суд вважає, що суддя місцевого суду обґрунтовано дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку встановленому ст. 266 КУпАП з дотриманням вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735. Пунктом 12 Розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно п.9 цієї Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення працівниками поліції встановленої процедури проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, з тих підстав, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції о 14 год. 58 хв., а згідно письмових пояснень свідків, останні засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння о 17 год. 07 хв., що на думку апелянта свідчить про невиконання поліцейськими обов`язку доставити особу до медичного закладу протягом двох годин, що є порушенням вимог ч.4 ст. 266 КУпАП та п.9 Розділу ІІ Інструкції, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з наявного у справі відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с. 9), ОСОБА_1 , перебуваючи біля КМНКЛ «Соціотерапія», в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння о 16 год. 51 хв., тобто водій ОСОБА_1 був доставлений поліцейським до медичного закладу для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в межах строку, встановленого ч.4 ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією. Апеляційні твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, про що він неодноразово вказував у присутності свідків, перебуваючи біля медичного закладу, а складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення підписав під тиском працівників поліції, які погрожували ОСОБА_1 забрати його автомобіль на штрафмайданчик, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не вказують на ці обставини і під час апеляційного розгляду справи апелянтом не наведено жодних доказів на їх підтвердження. Крім того, сам ОСОБА_1 , маючи таку можливість, не вказував про ці обставини у своїх письмових поясненнях при складанні стосовно нього адміністративних матеріалів і не висловлював бажання пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, а у своїх поясненнях, які ОСОБА_1 виклав на звороті бланку направлення на огляд водія транспортного засобу від 06.09.2020 року (а.с. 3 зворот), власноруч зазначив, що відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога в присутності двох свідків та зобов`язався не керувати транспортними засобами протягом 24 годин. Також безпідставними апеляційний суд вважає і доводи апелянта про те, що наявні у справі письмові пояснення свідків, на які послався суд, як на докази винуватості ОСОБА_1 , не можна вважати належними і допустимими доказами, з підстав того, що ці пояснення викладені на завчасно заготовлених бланках і заповнені самим же поліцейським, так як положення КУпАП та вищевказаної Інструкції не містять вимог щодо форми та змісту письмових пояснень свідків, функція яких полягає лише у засвідченні відмови водія транспортного засобу від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, а як вбачається з наявного у справі відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на місці події зафіксовано двох свідків, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, що засвідчилиці свідки, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях (а.с. 2). Посилання апелянта на ту обставину, що особу свідка ОСОБА_3 не було встановлено у передбаченому законом порядку, що, на її думку, викликає сумніви, щодо перебування саме цієї особи на місці події, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки у письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 зазначена адреса її місця проживання свідка та номер телефону, а будь-яких даних, що на місці події знаходилась інша особа, апелянтом не надано. Твердження захисника під час апеляційного розгляду справи про те, що дану справу розглянуто неправосудним судом, так як Дарницький районний суд м. Києва, до якого надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 з УПП у м. Києві, не мав повноважень направляти дану справу на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва, суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними, оскільки за приписами ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а оскільки згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення від 06.09.2020 року стосовно ОСОБА_1 , останній вчинив правопорушення за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20, що територіально відноситься до Дніпровського району, суддя Дарницького районного суду м. Києва дійшов правильного висновку про направлення даної справи на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено адміністративне правопорушення, тобто за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після надходження даної справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва, захисник Чернецька О.М. зверталась до суду з клопотанням про повернення справи до УПП у м. Києві для належного оформлення (а.с. 18), в якому вказувала, що Дарницький районний суд м. Києва не уповноважений розглядати адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 , оскільки інкриміноване йому адміністративне правопорушення вчинено у Дніпровському районі м. Києва. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції незаконно визнав ОСОБА_1 винним за ч.2 ст. 130 КУпАП, в той час як протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього складений за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд також вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи стосовно ОСОБА_1 встановлено, що останній повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови Дарницького районного суду м. Києві від 13.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 7-8) та Довідкою від 17.10.2018 року за підписом інспектора ВАП УПП в м. Києві С.В. Бурко (а.с. 5), а тому суддя місцевого суду на законних підставах кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої цієї статті. Не вбачає апеляційний суд і підстав для задоволення клопотання захисника про відкладення апеляційного розгляду справи для отримання відповіді на адвокатський запит з УПП у м. Києві, оскільки у захисника Чернецької О.М. було достатньо часу для отримання запитуваної інформації, так як справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника надійшла до суду апеляційної інстанції 23.12.2020 року і розгляд даної справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотанням захисника Чернецької О.М. (а.с. 50, 53) для отримання відповіді на її адвокатський запит. Крім того, відповідно до положень ч.3 ст. 24 Закону України строк, протягом якого орган державної влади, їх посадові та службові особи, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані надати адвокату відповідну інформацію та/або копії документів, становить п`ять робочих днів з дня отримання цього запиту, а тому апеляційний суд вважає, що у захисника було достатньо часу для отримання запитуваної інформації та/або копій документів на протязі майже п`яти місяців. Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим і клопотання захисника про виклик в судове засідання свідків та працівників поліції і не вбачає підстав для їх виклику, оскільки дії працівників поліції зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейських, що міститься в матеріалах справи (а.с. 9), на якому чітко видно двох свідків, які у своїх письмових поясненнях (а.с. 2) засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога. За викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування та закриття стосовно нього провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Чернецької О.М., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП - без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду І.М. Сілкова Справа: №753/16204/20; Категорія: ч.2 ст. 130 КУпАП Провадження: №33/824/631/2021 Головуючий у І інстанції: Козачук О.М. Головуючий в апеляційній інстанції: Сілкова І.М.