Постанова 4804 № 243/10639/20

Єдиний унікальний номер 243/10639/20 Номер провадження 22-ц/804/1035/21 Єдиний унікальний номер 243/10639/20 Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А. Номер провадження 22-ц/804/1035/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В. суддів Корчистої О.І., Космачевської Т.В., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 243/10639/20 за позовом Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про повернення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2020 року у складі судді Хаустової Т.А., - ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області з 23 жовтня 2018 року як внутрішньо переміщена особа. Згідно з Заявою ОСОБА_1 , йому була призначена та розрахована адресна грошова допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. ОСОБА_1 у своїх заявах повідомляв, що будь - хто з членів сім`ї не має у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та район проведення антитерористичної операції. Під час проведення перевірки, державним соціальним інспектором виявлено, що ОСОБА_1 має у власності житловий будинок, який розташований в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 надміру отриману адресну грошову допомогу у добровільному порядку не повернув. Просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Державного бюджету через Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області незаконно отриману адресну допомогу у розмірі 10795,66 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. на користь Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2020 року позовні вимоги Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про повернення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету через Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області надмірно виплачені кошти у вигляді адресної грошової допомоги в сумі 10795,66 грн. Компенсовано Управлінню соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим. В мотивування апеляційної скарги зазначив, що 25 червня 2019 року він звернувся до позивача з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг. При написанні цієї заяви він вказав працівнику про те, що з 25.04.2018 року є власником будинку в Черкаській області, який є зруйнований. У зв`язку з тим, що будинок не придатний для проживання, в заяві він зазначив, що ані в нього, ані у будь-кого з членів сім`ї немає у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення яке придатне для проживання. У призначене 16 грудня 2020 року судове засідання відповідач не зміг з`явитися до суду у зв`язку з хворобою на COVID19, у зв`язку з чим не зміг заявити про виклик свідків, які б могли підтвердити непридатність для проживання будинку, власником якого він є. Також він не зміг надати докази, а саме акт обстеження вищевказаного будинку на предмет того що він не придатний як житло. Судове засідання було перенесено на 24 грудня 2020 року. З`явившись до суду 24 грудня 2020 року він був повідомлений про те, що йому необхідно з`явитися 26 грудня 2020 року. 26 грудня 2020 року йому під розписку було надано рішення, згідно якого він зобов`язаний повернути адресну допомогу. Вважає, що суд, ухвалюючи рішення не надав йому можливість щодо надання та дослідження доказів, які в нього знаходяться, не дав можливості довести перед судом їх переконливість. Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просять залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Зауважують, що ОСОБА_1 при поданні кожної із заяв на призначення адресної допомоги не надавалася копія акту обстеження технічного стану житлового приміщення, що передбачений п. 6 Порядку. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області, взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , про що видано Довідку за № НОМЕР_1 (а.с. 7). 25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області з Заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг (а.с.4). В даній Заяві ОСОБА_1 зазначив, що ані в нього, ані у будь-кого з членів сім`ї немає у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 10 липня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було призначено адресну допомогу переміщеним особам на проживання з 25 червня 2019 року по 30 червня 2019 року у сумі 1721,55 грн. та з 01 липня 2019 року по 24 грудня 2019 року у сумі 1798,60 грн. (а.с. 5). Також, 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області з Заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, за період з 26 грудня 2019 року, в якій зазначив, що станом на 26 грудня 2019 року відсутні зміни в складі сім`ї та в кожного з членів сім`ї, уповноваженим представником якої він є, що впливають на призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг (а.с. 6). З Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 27 січня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 25 квітня 2018 року є власником будинку АДРЕСА_1 (підстава: Договір купівлі - продажу будинку від 25 квітня 2018 року). Домоволодіння складається з житлового будинку - А-1, загальною площею 57,7 кв.м, житловою площею 35,7 кв.м, прибудови а, сараю Б, погрібу - В, огорожі 1-3 (а.с. 8). З Довідки Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області від 30 січня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 була надана допомога на проживання у розмірі 10795,66 грн., а саме: травень 2018 року - травень 2019 року - 0,00 грн., червень 2019 року 344,31 грн., липень 2019 року 1798,60 грн., серпень 2019 року 1798,60 грн., вересень 2019 року 1798,60 грн., жовтень 2019 року 1798,60 грн., листопада 2019 року 1798,60 грн., грудень 2019 року 1458,35 грн., січень 2020 року - 0,00 грн. (а.с. 9). В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувшись до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області з Заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та достовірно знаючи про зареєстроване за ним право власності з 25 квітня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 , умисно вказав у Заяві про те що ні він, ні члени його родини не мають у власності житло, що розташоване на підконтрольній Українській владі території, що призвело до зайвого нарахування та виплати відповідачу щомісячної адресної грошової допомоги за рахунок коштів державного бюджету за період з 01 червня 2019 року по 01 січня 2020 року на загальну суму 10795,66 грн. (а.с. 9). З Рішення Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області вбачається, що ОСОБА_1 припинено нарахування і здійснення державної виплати за результатами проведеної перевірки (а.с. 12). 04 лютого 2020 року за Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області на адресу ОСОБА_1 надіслало Повідомлення №11-11/479-2, в якому вказано про надміру нарахованої адресної допомоги у розмірі 10795,66 грн та про необхідність повернення цієї допомоги до 01 березня 2020 року (а.с. 11). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що в нього у власності з 25 квітня 2018 року є будинок, що розташований в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та район проведення антитерористичної операції, а саме будинок АДРЕСА_1 , звернувся до позивача з Заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг та не вказав, що у нього у власності є житло, що знаходиться на підконтрольній території України, що призвело до зайвого нарахування допомоги на оплату житлово-комунальних послуг та в добровільному порядку не повернув надмірно виплачені кошти, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що у відповідності до норм чинного законодавства, ОСОБА_1 повинен повернути державі надмірно виплачену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, на загальну суму 10795,66 грн., отриману за період з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року, оскільки дана допомога була безпідставно призначена Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області внаслідок надання ОСОБА_1 недостовірної інформації щодо наявності у своїй власності іншого житла, а саме будинку АДРЕСА_1 . Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини врегульовані Цивільним Кодексом України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до якого визначено статус внутрішньо переміщеної особи та встановлено відповідні соціальні гарантії. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно зі статтею 2 цього Закону Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року N 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» установлена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Та пунктом 2 цієї постанови затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі-Порядок). Відповідно до пункту 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців. Пунктом 3 Порядку визначено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї). Розмір допомоги залежить від статусу її отримувачів. Відповідно до пункту 6 Порядку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. Відповідно до пункту 11 Порядку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку. З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою АДРЕСА_3 , перемістився з тимчасово окупованої території України та має статус внутрішньо переміщеної особи. Відповідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.10.2018 року № 0000638693 його фактичне місце проживання/перебування на території України: АДРЕСА_2 . 25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до позивача по справі з Заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг (а.с.4). Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 10 липня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було призначено адресну допомогу переміщеним особам на проживання з 25 червня 2019 року по 30 червня 2019 року у сумі 1721,55 грн. та з 01 липня 2019 року по 24 грудня 2019 року у сумі 1798,60 грн. (а.с. 5). 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до позивача по справі з Заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 26 грудня 2019 року. Відповідно до пункту 3 Порядку, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Абзацом 10 пункту 5 Порядку в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено, що у заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім`ї, які претендують на отримання грошової допомоги, як наявність у будь-якого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Проте, при зверненні з відповідними заявами 25 червня 2019 року та 26 грудня 2019 року про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідачем ОСОБА_1 не було повідомлено про наявність у нього житлового приміщення, яке розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, які розташовані на лінії зіткнення. За таких обставин, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченої суми допомоги за період 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 10795 грн. 66 коп., суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що при зверненні з відповідними заявами про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідачем не було повідомлено про наявність у нього з 25 квітня 2018 року будинку, який розташований в с. Черепин, Корсунь - Шевченківського району Черкаської області, тобто інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, які розташовані на лінії зіткнення, що призвело до зайвого нарахування допомоги на оплату житлово-комунальних послуг. Доводи апеляційної скарги про те, що під час написання заяви про призначення адресної допомоги відповідач вказав працівнику про те, що з 25.04.2018 року є власником будинку в Черкаській області, який є зруйнований не мають правового значення, оскільки це не є належним повідомленням про наявність права власності на відповідне житлове приміщення у нього. Доводи апеляційної скарги, про те що відповідач у зв`язку з неявкою 16 грудня 2020 року у судове засідання через хворобу, не зміг надати докази, а саме акт обстеження вищевказаного будинку на предмет того, що він непридатний як житло, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач міг надати зазначений доказ в інше судове засідання, яке відбулося 24 грудня 2020 року. Натомість в матеріалах справи міститься заява відповідача від 24 грудня 2020 року, в якій останній просить розглянути справу без його участі та долучити копію довідки МСЕК про встановлення йому ІІ групи інвалідності. Крім того, в додатках до апеляційної скарги відповідач зазначив згаданий акт обстеження будинку, проте актом Донецького апеляційного суду № 66/21 від 09 березня 2021 року, що міститься в матеріалах справи, зафіксовано відсутність у апеляційній скарзі ОСОБА_1 акту обстеження будинку. Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду щодо стягнення надмірно сплачених сум грошової допомоги. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. Від сплати судового збору відповідач ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, та враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за подання апеляційної скарги необхідно віднести на рахунок держави. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2020 року залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Агєєв