Постанова Харківський апеляційний суд № 953/20276/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 22 жовтня 2020 року м. Харків права № 953/20276/19 провадження № 22-ц/818/3317/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В., Учасники справи: позивач Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно сплачених коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 17 березня 2020 року, ухвалене суддею Губською Я.В., в залі суду в м. Харків, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно сплачених коштів у розмірі 28012,04 грн. та судового збору 1921 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 25.11.2014 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання. Рішенням від 01.12.2014 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради про призначення допомоги переміщеним особам на проживання сім*ї у період з 25.11.2014 року по 24.05.2015 року відповідачу надавалась допомога у розмірі 884 грн. в місяць. 31.07.2015 року відповідач звернувся до Управління з проханням призначити грошову допомогу на наступний шестимісячний строк, зазначивши про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги. Відповідно до цієї заяви рішенням від 05.08.2015 призначено допомогу переміщеним особам на проживання на період з 31.07.2015 по 30.01.2016 у розмірі 884,00 грн. щомісячно. В подальшому, відповідачу за його заявами від 16.03.2016 року, 03.06.2016 року, 26.01.2017 року, 31.07.2017 року рішеннями Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради призначалась допомога, з відповідними перерахунками згідно Закону. Під час здійснення перевірки Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 з 28.10.2015 є власником двох житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які не відносяться до регіонів, інших ніж тимчасово окупована територія України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Неповідомлення про придбання житла та свідоме надання відповідачем недостовірної інформації вплинуло на визначення права на призначення адресної допомоги, а тому просять стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради у відшкодування надмірно сплачених коштів суму у розмірі 28012,04 грн. та витрати по оплаті судового збору 1921 грн. Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 17 березня 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (на банківські реквізити обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат: банк платника ДКСУ м.Київ, МФО: 820172, ЄДРПОУ: 03195694, р/р 35219092042876) надмірно виплачену адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі в сумі 28012 грн., 04 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції ухвалити нове, який у задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №212 були внесені зміни до Порядку, зокрема в абзаці другому пункті 6 було зазначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. У такій редакції абзац другий був чинним до 03 червня 2017 року. Частиною 1 пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646», яка почала діяти з 03.06.2017, було внесено зміни до абзацу другого пункту 6 Порядку, який викладено в наступній редакції: «Грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лініях зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану». Отже, з 03.06.2017 року наявність (набуття у власність) житлових приміщень, які непридатні для проживання не с підставою для відмови у призначенні грошової допомоги. Вказує, що із даних щодо стану фізичного зносу житлового будинку які містяться в технічному паспорті (процент зносу 85%) на житлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 та 32 від 07.03.2018 року, та акту обстеження технічного стану приміщень від 16.01.2020 року вбачається, що вказаний будинок є непридатним для проживання, стан несучих конструктивних елементів є аварійним, а не несучих дуже ветхий. Отже вважає, що з 03.06.2017 і до дня припинення виплат, відповідач правомірно отримував щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщена особа, оскільки в його власності знаходився будинок, який непридатний до проживання, а тому позовні вимоги про повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги не підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ­­­­­­­­­­­­­­­­­­ не підлягає задоволенню. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є обґрунтованими, в той час як належних та допустимих доказів, які б були підставою для спростування доводів суду під час розгляду справи відповідачем надано не було. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 25.11.2014 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання. Рішенням від 01.12.2014 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради про призначення допомоги переміщеним особам на проживання сім*ї у період з 25.11.2014 року по 24.05.2015 року відповідачу надавалась допомога у розмірі 884 грн. в місяць. 31.07.2015 року відповідач звернувся до Управління з проханням призначити грошову допомогу на наступний шестимісячний строк, зазначивши про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги. Відповідно до цієї заяви рішенням від 05.08.2015 призначено допомогу переміщеним особам на проживання на період з 31.07.2015 по 30.01.2016 у розмірі 884,00 грн. щомісячно. Рішеннями Управління від 30.03.2016 здійснено перерахунок призначеної відповідачу адресної допомоги та призначено допомогу у період з 17.03.2015 по 24.05.2015 у розмірі 949,00 грн. щомісячно, у період з 31.07.2015 по 31.08.2015 у розмірі 949,00 грн. щомісячно, у період з 01.09.2015 по 30.01.2016 у розмірі 1074,00 грн. щомісячно. 16 березня 2016 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Управління через відділення АТ «Державний ощадний банк України» з проханням призначити грошову допомогу на наступний шестимісячний строк, зазначивши про відсутність у власності будь-кого з членів сім`ї житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення та відсутність у будь-кого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Відповідно до цієї заяви рішенням від 30.03.2016 призначено допомогу переміщеним особам на проживання на період з 16.03.2016 по 24.05.2016 (закінчення терміну дії довідки) у розмірі 1074,00 грн. щомісячно. 03 червня 2016 року відповідач звернувся до Управління з проханням призначити грошову допомогу на наступний шестимісячний строк, зазначивши ПРО відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги. Відповідно до цієї заяви рішенням від 03.06.2016 призначено допомогу переміщеним особам на проживання на період з 03.06.2016 по 24.11.2016 закінчення терміну дії довідки) у розмірі 1 130,00 грн. щомісячно. Рішенням від 11.08.2016 здійснено перерахунок у зв`язку з продовженням дії довідки внутрішньо переміщеної особи у період з03.06.2016 по 02.12.2016 у розмірі і 130,00 грн. щомісячно. 26 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з проханням призначити грошову допомогу на наступний шестимісячний строк, зазначивши про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги. Відповідно до цієї заяви рішенням від 27.01.2017 призначено допомогу переміщеним особам на проживання на період з 26.01.2017 по 25.07.2017 розмірі 1247,00 грн. щомісячно. 31 липня 2017 року відповідач повторно звернувся до Управління з проханням призначити грошову допомогу на наступний шестимісячний строк, зазначивши про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги. Відповідно до цієї заяви рішенням від 11.08.2017 призначено допомогу переміщеним особам на проживання на період з 31.07.2017 по 30.01.2018 у розмірі 1312,00 грн. щомісячно. Під час здійснення перевірки Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 з 28.10.2015 є власником двох житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 та 32, які не відносяться до регіонів, інших ніж тимчасово окупована територія України, районів проведення антитерористичної операції га населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Дана обставина підтверджується службовою запискою начальника відділу державних соціальних інспекторів від 05.02.2018 року (а.с. 25) та розпечаткою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.10.2019 року. Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 Закону, на момент їх виникнення. У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01жовтня 2014року №505 (далі - Порядок), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців. Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї), в тому числі для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти). Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до пункту 2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 призначення і виплата державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника. Пунктом 10 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, передбачено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання. Підстави та порядок повернення безпідставно сплачених коштів вирішується відповідно до пункту 11 Порядку, згідно з яким, уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку. На підставі пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які виливають на призначення грошової допомоги. Відповідно до п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. Доводи апелянта про те, що 03.06.2017 і до дня припинення виплат, відповідач правомірно отримував щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщена особа, оскільки в його власності знаходився будинок, який непридатний до проживання, а тому позовні вимоги про повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги не спростовують висновків суду першої інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 28.10.2015 року придбав у власність житлові будинки за адресою: АДРЕСА_3 та 32. (а.с. 26-29). За даними реєстру, об*єкти нерухомого майна житлові будинки, об*єкти житлової нерухомості. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повідомляв Управління про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин, як це передбачено Порядком. В той час, як ОСОБА_1 звертаючись до Управління праці та соціального захисту населення із заяви після зміни майнового стану ОСОБА_1 був повідомлений про такий обов`язок, про що свідчить його особистий підпис на заявах. Доводи апелянта про те, що у зв`язку із внесенням змін до Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №212 з 03.06.2017 року наявність (набуття у власність) житлових приміщень, які непридатні для проживання не с підставою для відмови у призначенні грошової допомоги колегією суддів не приймаються. Так, дійсно постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №212 були внесені зміни до Порядку, зокрема в абзаці другому пункті 6 було зазначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. У такій редакції абзац другий був чинним до 03 червня 2017 року. Частиною 1 пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646», яка почала діяти з 03.06.2017, було внесено зміни до абзацу другого пункту 6 Порядку, який викладено в наступній редакції: «Грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лініях зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану». Однак вказані обставини не звільняють особу від обов`язку повідомити Управління про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги відповідно до чинного законодавства. До 03.06.2017 року факт придбання житлових будинків відповідачем впливав на призначення йому допомоги. Крім того, технічний паспорт на житлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 та 32 були виготовлені лише 07.03.2018 року, тобто вже після проведення перевірки Управління праці та соціального захисту населення, а акти обстеження технічного стану датовані лише 16.01.2020 року. Також колегія суддів погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні заяви про застування строку позовної давності, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем виявлено факт наявності майна лише перевіркою в лютому 2018 року, а доказів на спростування зазначеного суду не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню підстави для перерозподілу судових витрат відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Харкова від 17 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П.Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна