Постанова 4855 № 369/12782/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/12782/17 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Беспалов О.О. судді:Собків Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. за участю: представника позивача Поповченко О.І., представника відповідача Довгань О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.20 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування Наказу № 3252/5 від 20.10.2017 року, зобов`язання вчинити дії , В С Т А Н О В И Л А: До Києво-Святошинського районного суду Київської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3252/5 від 20.10.2017 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 " до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що дії приватного нотаріуса при виконанні функцій державного реєстратора не порушували прав та інтересів будь-яких сторонніх осіб, та не спричинили негативних наслідків, тому є надмірним застосування до позивача покарання у вигляді санкції на блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Наголосила, що жодним нормативно правовим актом не передбачено обов`язку перевірки обтяжень прав набувачів при здійсненні нотаріусом обов`язків державного реєстратора, окрім перевірки в Єдиному реєстрі боржників. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалою цього ж суду від 01.12.2017 справу передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №3252/5 від 20.10.2017 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що при застосуванні до позивача стягнення у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були враховані усі обставини порушень, ступінь вини позивача, наслідки порушень та не знайдено підстав для застосування інших санкцій, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом встановлено, що приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1. здійснює нотаріальну діяльність на підставі Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №6186 від 03.04.2006 та на підставі реєстраційного посвідчення № 160 від 10.08.2007. Комісією, що здійснює контроль та моніторинг суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату 18.10.2017 проведено камеральну перевірку на дотримання законодавства приватним нотаріусом ОСОБА_1 при проведенні реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до довідки від 18.10.2017, комісією виявлено порушення, а саме: порушення вимог статей 10, 18, 23, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 18, 22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, пункту 32 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 за заявами щодо права власності №20425667, №20426094, №20426529, №20497545, №20501950, №20498022, №20526540, №20537010, №20546734, №20548842, №20557962, №20596343, №20626900, №20630901, №20655015, №206787071, №20687151, №20696694, №20715335, №20715680, №20725484, №20730555, №21123108, №20781061, оскільки за зазначеними заявами не здійснено пошук відомостей щодо обтяжень прав набувачів права власності на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна для встановлення наявності або відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації, зупинення розгляду заяви, відмови в державній реєстрації, а також перенесення інформації про обтяження прав до розділу Державного реєстру прав; №20683677 відсутні пошуки зареєстрованих прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав щодо земельної ділянки, яка поділяється а також обтяжень прав власника земельної ділянки; №20715861 відсутні пошуки заяв у базі даних Державного реєстру прав, без пошуків зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав, за результатом проведених державних реєстрацій не сформовано витяг; №21085876 не сформовано витяг в процедурі реєстрації права власності; №20795894 не внесено до запису про іпотеку документ - підставу для припинення іпотеки. Наказом Міністерства юстиції України від 20.10.2017 за №3252/5 на підставі вищевказаної довідки позивачу було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці. Виконання наказу в частині тимчасового блокування доступу до реєстру було покладено на ДП «Національні інформаційні системи». Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася з позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону №1952-IV внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених Законом. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Частиною 1 статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону № 1952 Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Згідно з частинами першою та другою статті 17 Закону № 1952 реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Статтею 37-1 Закону 1952-IV передбачено здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав. Вказано нормою передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав (частина перша). За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав (пункт 1 частина друга). Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина четверта). Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 990), яким визначається процедура здійснення Мін`юстом відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «;Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах. У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами (пункт 2). Пунктом 4 Порядку №990 передбачено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом. Пунктом 5 Порядку № 990 встановлено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації. Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті. Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації (пункти 6, 7 Порядку № 990). Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку № 990). Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: - дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); - прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; - підстава проведення камеральної перевірки; - опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; - пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (пункт 9). За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10). Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 передбачено, що ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, інформації з Державного реєстру прав, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав. Наказом Міністерства юстиції України від 25 червня 2015 року № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» Державне підприємство «Національні інформаційні системи» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції. Колегія суддів наголошує на тому, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов`язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №816/1366/17. Колегія суддів звертає увагу, що визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення. Указане додатково свідчить про те, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у рішенні від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, де вказано, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій. Таким чином, повноваження Міністерства, які воно розуміє як дискреційні, щодо вчинення прийняття наказу про тимчасове блокування доступу позивача до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно, повинні бути чітко визначені законом. У випадку наявності таких повноважень у Міністерства, вказане не означає, що орган державної влади не повинен дотримуватись механізму, встановленого Закону №1952-ІV, тобто правової процедури здійснення його повноважень, встановленої ним, а також відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Як вбачається з матеріалів справи, Комісією що здійснює контроль та моніторинг суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату виявлено порушення вимог статей 10, 18, 23, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 18, 22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, пункту 32 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 за заявами щодо права власності №20425667, №20426094, №20426529, №20497545, №20501950, №20498022, №20526540, №20537010, №20546734, №20548842, №20557962, №20596343, №20626900, №20630901, №20655015, №206787071, №20687151, №20696694, №20715335, №20715680, №20725484, №20730555, №21123108, №20781061, оскільки за зазначеними заявами не здійснено пошук відомостей щодо обтяжень прав набувачів права власності на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна для встановлення наявності або відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації, зупинення розгляду заяви, відмови в державній реєстрації, а також перенесення інформації про обтяження прав до розділу Державного реєстру прав; №20683677 відсутні пошуки зареєстрованих прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав щодо земельної ділянки, яка поділяється а також обтяжень прав власника земельної ділянки; №20715861 відсутні пошуки заяв у базі даних Державного реєстру прав, без пошуків зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав, за результатом проведених державних реєстрацій не сформовано витяг; №21085876 не сформовано витяг в процедурі реєстрації права власності; №20795894 не внесено до запису про іпотеку документ - підставу для припинення іпотеки. Так, згідно підпункту 2 пункту 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснення контролю у сфері державної реєстрації під час проведення камеральної перевірки комісія має право витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах. Тобто, для об`єктивного проведення перевірки, комісія мала можливість отримати всі вищевказані документи у паперовому вигляді. У свою чергу, посилання на відсутність певних документів у Державному реєстрі прав, невнесення таких документів нотаріусом до реєстру, не свідчить про те, що для державної реєстрації такі документи не подавалися у паперовому вигляді. Як вбачається з довідки комісії, на підставі якої прийнято оскаржуване рішення, комісія, хоч і мала право на витребування поданих для державної реєстрації документів не скористалася таким правом, передчасно дійшовши висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства. Оскільки виявлені у ході спірної перевірки порушення позивачем порядку державної реєстрації прав не знайшли свого підтвердження, то підстави для тимчасового блокування позивачу доступу до Державного реєстру прав були відсутні. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на ту обставину, що приватним нотаріусом ОСОБА_1. за результатами розгляду заяв щодо права власності, в порушення вимог пунктів 12, 13 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України, пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не сформовано витяги з Державного реєстру прав, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені норми права не зобов`язують державного реєстратора за результатами пошуку необхідних відомостей формувати витяги з Державного реєстру прав. У свою чергу не формування (не роздрукування) результатів пошуку відомостей у Державному реєстрі прав, не свідчить про те, що позивачем такий пошук фактично не здійснювався. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2020 у справі №640/1905/19. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Міністерства юстиції України №3252/5 від 20.10.2017 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з положеннями ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року. Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.О. Беспалов Я.М. Собків