Постанова 4855 № 826/6912/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6912/16 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бужак Н. П. Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Кондрат Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року, суддя Літвінова А.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: ОСОБА_2 , Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.02.2016 № ІІ-003/2016,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.02.2016 №ІІ-003/2016; зобов`язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури прийняти нове рішення та порушити дисциплінарну справу. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 січня 2018 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.02.2016 року та зобов`язано Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 21.10.2015 року з урахуванням висновків суду. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 23 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, в якій вказав на неправомірну поведінку адвоката ОСОБА_2 , яка, на його думку полягає у намаганні адвоката вирішити майновий спір скаржника з цивільною дружиною останнього поза правовим полем на користь цивільної дружини скаржника шляхом незаконного проникнення у спільно збудований будинок, викидання з будинку особистих речей скаржника, вивезення в невідомому напрямку будівельних матеріалів та інструментів. Рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 23 вересня 2015 відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 . Вказане рішення мотивовано відсутністю достатніх даних, які б свідчили про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку у вигляді порушення присяги адвоката України та Правил адвокатської етики, у зв`язку з чим, відсутні підстави для порушення дисциплінарної справи. 21 жовтня 2015 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга ОСОБА_1 на вищезазначене рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області. Рішенням Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 25 лютого 2016 року №ІІ-003/2016 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 23 вересня 2015 року - без змін. Вважаючи рішення від 25 лютого 2016 року № ІІ-003/2016 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив скас увати оскаржуване рішення. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 2 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (стаття 4 цього Закону). Відповідно до статті 21 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. Відповідно до статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Згідно зі статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Відповідно до статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Положеннями статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі. Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи. Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (частина третя статті 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Приписами статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено порядок дій при вчинені наступної стадії дисциплінарного провадження - порушення дисциплінарної справи, - згідно з якими за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки. За змістом статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії (частина п`ята статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката. На час виникнення спірних правовідносин чинними були Правила адвокатської етики, затверджені Установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (надалі - Правила адвокатської етики), згідно з абзацами четвертим і п`ятим преамбули яких надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов`язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві. У своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності; Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам (пункти 1, 3 статті 7 Правил адвокатської етики). Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва; Адвокат зобов`язаний надавати правову допомогу клієнтам, здійснювати їх захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення (пункти 1, 2 статті 11 статті 7 Правил адвокатської етики). Відповідно до статті 12 Правил адвокатської етики, всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших. У постанові від 19 жовтня 2019 року Верховний Суд зазначив наступне: «Суд першої інстанції, надаючи оцінку оспорюваному рішенню погодився із обґрунтованістю висновку Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури про те, що згідно постанови про закриття кримінального провадження слідчого СВ Васильківського МВ ГУМВС України в Київській області капітана міліції Головного В.І. від 14 серпня 2015 року, викладені в заяві громадянина ОСОБА_1 факти протиправної поведінки громадянина ОСОБА_2 були предметом перевірки під час проведення досудового розслідування, винесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100140001017 від 18 липня 2015 року і не знайшли свого підтвердження, про що свідчить закриття даного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушенння, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України. При цьому, Вищою кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури не наведено висновків на предмет дотримання адвокатом в цій ситуації правил адвокатської етики, як на тому наполягав позивач. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржуване рішення, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури виходила з того, що поведінка адвоката ОСОБА_2 розцінюється скаржником як порушення Присяги адвоката України щодо дотримання принципів верховенства права, законності та Правил адвокатської етики. Окрім того, суд вказав, що аналіз рішення ВКДКА від 25.02.2016 №ІІ-003/2016 свідчить, що в основу його висновків покладено постанову СВ Васильківського МВ ГУМВС України в Київській області про закриття кримінального провадження від 14.08.2015. Проте, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури не взято до уваги те, що постанова від 14.08.2015 про закриття кримінального провадження за №12013100140001017 від 08.07.2015, на яку відповідач посилається як на підставу для відмови у задоволенні скарги, була скасована ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2015, копія якої була долучена позивачем до скарги. Окрім того, в оскаржуваному рішенні не надано детальної аргументації щодо кожного доводу скаржника, зазначеного у його скарзі від 21.10.2015. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з такими доводами суду першої інстанції та зазначає наступне. Як убачається із рішення №ІІ-003/2016 від 25 лютого 2016 року, в останньому відповідач дійсно послався як на доказ відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження слідчого СВ Васильківського МВ ГУМВС в Київській області від 14.08.2015 року щодо звернень ОСОБА_1 , встановлені обставини у даній справі, пояснення осіб, опитаних в рамках кримінального провадження. Проте, колегія суддів вважає, що Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури не взято до уваги те, що постанова від 14.08.2015 про закриття кримінального провадження за №12013100140001017 від 08.07.2015, на яку відповідач посилається як на підставу для відмови у задоволенні скарги, була скасована ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2015, копія якої була долучена позивачем до скарги. Окрім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем не надано детальної аргументації щодо кожного доводу скаржника, зазначеного у його скарзі від 21.10.2015, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.02.2016 №II-003/2016 є необгрунтованим, та як наслідок протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Посилання відповідача на те, що ВКДКА надала в оскаржуваному рішлення оцінку всім доводам, колегія суддів вважає безпідставними. Окрім того, в даній апеляційній скарзі відповідач підтверджує ту обставину, що послався як на обгрунтування безпідставності скарги заявника, на постанову слідчого, на покази свідків, опитаних в ході кримінального провадження, а тому прийшов до висновку про безпідставність доводів скаржника ОСОБА_1 . Проте, Вищою кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури не наведено висновків на предмет дотримання адвокатом в ситуації, що склалася, правил адвокатської етики, як на тому наполягав позивач. На дану обставину вказав і Верховний Суд, ухвалюючи рішення про скасування рішення Окружного адміністративного суду та постанови Київського апеляційного адміністративного суду. Суд першої інстанці надав оцінку таким обставинам та прийшов до вірного висновку, що відповідач не надав детальної аргументації кожному доводу скаржника, викладеного у скарзі та не врахував, що постанова слідчого, на яку постався відповідач, була скасована. Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) ворни: - на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); - безстороннього (неуперджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Колегія суддів, з урахуванням вищезазначених доводів, приходить до висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відповідач під час його прийняття діяв не обгрунтовано, тобто не перевірив належним чином усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, що викладені скаржником у поданій ним заяві та не надав їм належної оцінки. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Беспалов О.О. Кобаль М.І. Постанову виготовлено: 19 травня 2021 року.