Постанова 4855 № 620/2144/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2144/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Ткаченко О.Є., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) у якому просила: - визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ПФУ в Чернігівській області від 29.05.2020 року про відмову в перерахунку пенсії по втраті годувальника за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області, починаючи з 01.06.2020 року, здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2020 року №7-р(ІІ)/2019, ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014 №1657 «Про прокуратуру» та довідки Прокуратури Чернігівської області від 31.03.2020 року №18-132, виходячи з розрахунку 60% від суми загальних складових заробітної плати, без обмеження виплати її граничного розміру та виплатити з урахуванням попередньо отриманих сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по втраті годувальника за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII та довідки Прокуратури Чернігівської області від 31.03.2020 №18-132, виходячи з розрахунку 60% від суми загальних складових заробітної плати, починаючи з 13.12.2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в частині задоволених позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі 60%, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». 31.03.2020 року прокуратурою Чернігівської області позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за №18/32, згідно з якою розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 06.09.2017 року за відповідною (прирівняною) посадою прокурора району, яка прирівнюється до посади керівника місцевої прокуратури, з урахуванням усіх складових, становить 45 024,00 грн. (а.с.9). 28.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою. 29.05.2020 року ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято розпорядження про відмову в перерахунку пенсії втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури (далі по тексту - оскаржуване розпорядження) (а.с.12-13). Вважаючи оскаржуване розпорядження протиправним, позивачка звернулася з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивачка має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (в первинній редакції). Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Досліджуючи спірні правовідносини, суду апеляційної інстанції необхідно встановити чи має позивачка право саме на перерахунок пенсії по втраті годувальника на підставі нової довідки, яка містить збільшений розмір грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Правовими положеннями ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Станом на момент призначення ОСОБА_1 пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII (далі - Закон №1789-XII). Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом №1789-XII. Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, визначено, що членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій визначаються Кабінетом Міністрів України». Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій після 1 січня 2015 року делегував Уряду. Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано таким, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої , шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Пунктом 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII) передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Схожа за змістом норма міститься і в ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1058-IV), згідно з якою пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Закон № 1697-VII є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Цей Закон визначає лише умови пенсійного забезпечення прокурорів, в тому числі і право на пенсію у разі втрати годувальника та не регулює порядок призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, а також інші умови пенсійного забезпечення. На час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, на підставі якої у прокурорів виникло право на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, положення статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 року №1155, яка набула чинності 16.01.2020 року, були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України. Пунктом 7 вищевказаної постанови №1155 установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 не може бути застосована для перерахунку пенсії позивача по втраті годувальника, натомість, судом помилково зазначено мотиви про те, що позивачка свої вимоги не обґрунтовує цією постановою. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що отримання пенсії по втраті годувальника взагалі не передбачає виникнення права у особи, яка не відноситься до суб`єктів, яким надано право на пенсію за спеціальним Законом України «Про прокуратуру», на перерахунок пенсії згідно з нормами вказаного Закону. Так, вказані правові норми надають право виключно працівникам прокуратури на здійснення перерахунку призначеної пенсії. Розмір пенсії прокурора або його заробітку не підлягає перерахунку після його смерті, якщо право на таку пенсію або заробіток годувальник не мав за життя. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у пенсійного органу були відсутні законні підстави для здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», на підставі наданої довідки № 18/32 від 31.03.2020 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, відмовляючи у здійснення перерахунку пенсії та приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв в межах своїх повноважень та на виконання норм чинного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.12.2018 року № 159/3804/16-а та від 18.09.2019 року по справі № 553/3706/16-а. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) відповідно до якого положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України, оскільки вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції в даній постанові містять чітку правову позицію про відсутність саме права у ОСОБА_1 на такий перерахунок. З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову, адже пенсійним органом правомірно винесено оскаржуване розпорядження, а право позивачки не порушене відповідачем. Таким чином, у контексті спірних правовідносин та обставин даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 18.05.2021 року