Постанова 4854 № 420/4383/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4383/21 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: В березні 2021 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні 63790437 від 22.12.2020 року у сумі 10000,00 грн.. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку зі зловживанням позивачем процесуальними правами. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вже втретє звертається до адміністративного суду з позовною заявою зміст та обґрунтування якої є ідентичним змісту та обґрунтуванням позовних заяв в справах №420/487/21 та №420/2117/21, позовні заяви в яких були повернуті позивачу судом, що за висновком суду першої інстанції є маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями та відповідно є зловживанням процесуальними правами. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 13.01.2021 року позивач звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогами про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №63790437 від 02.12.2020 року, та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63790437 від 22.12.2020 року у сумі 10000,00 грн. (справа №420/487/21). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/487/21 від 18.01.2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору за подання позовної заяви. 27.01.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/487/21 від 01.02.2021 року позовну заяву повернуто позивачу, через те, що в позові об`єднано дві вимоги, що підлягають розгляду у порядку різного судочинства. Суд роз`яснив, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63790437 від 22.12.2020 року оскаржується в порядку КАС України, постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63790437 від 22.12.2020 року в порядку ЦПК України, оскільки вказану постанову прийнято на підставі виконавчого листа, виданого 27.11.2020 року Київським районним судом м. Одеси у цивільній справі, а тому спір в цій частині не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів. Вказана вище ухвала позивачем не оскаржувалась. 15.02.2021 року позивач вдруге звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогами про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №63790437 від 02.12.2020 року, та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63790437 від 22.12.2020 року у сумі 10000,00 грн. (справа №420/2117/21). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/2117/21 від 22.02.2021 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам ст.161 КАС України. 01.03.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про повернення позовної заяви. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/2117/21 від 16.03.2021 року заяву позивача задоволено та повернуто позовну заяву з додатками позивачу. Вказана вище ухвала позивачем не оскаржувалась. 22.03.2021 року позивач втретє звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Другого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63790437 від 22.12.2020 року у сумі 10000,00 грн. (дана справа №420/4383/21). Отже, з наведеного вище вбачається, що позивач двічі зверталась до Одеського окружного адміністративного суду (13.01.2021 року справа №420/487/21 та 15.02.2021 року справа №420/2117/21) до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, але в першому випадку суд першої інстанції самостійно повернув позов через те, що в позові було об`єднано дві вимоги, що підлягають розгляду у порядку різного судочинства, а в другому випадку суд повернув позов через заяву позивача. В апеляційній скарзі позивач пояснила, що повторне звернення з позовною заявою 15.02.2021 року обґрунтовано неправильним розумінням висновків судів, викладених в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року у справі №420/487/21 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №705/1804/13-ц, де суд дійшов висновку, що всі постанови, що стосуються стягнення виконавчого збору мають вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Отже, враховуючи наведене та те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, позивач вирішила скористатися таким правом та повторно звернутися до Одеського окружного адміністративного суду. Також позивач пояснила, що відносно її чоловіка ОСОБА_2 , Другим Київським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції також було прийнято аналогічні постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2020 року та стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні від 22.12.2020 року у сумі 10000,00 грн., але по іншій справі №63790253. ОСОБА_2 оскаржив вказані вище постанови до Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/488/21. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року позов ОСОБА_2 було повернуто позивачу через те, що в позові було об`єднано дві вимоги, що підлягають розгляду у порядку різного судочинства. Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 року залишено без задоволення, а ухвалу суду від 18.01.2021 року без змін. Отже, отримавши висновок суду апеляційної інстанції по справі її чоловіка №420/488/21, яким суд підтвердив неможливість оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження в порядку адміністративного провадження, позивач негайно звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в справі №420/2117/21 про повернення позовної заяви. Таким чином, позивач, враховуючи наведені обставини та висновки судів у наведених вище справах, втретє звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з виправленим позовом про визнання протиправною та скасування лише постанови головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні 63790437 від 22.12.2020 року. Отже, враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов не вірного висновку про зловживанням процесуальними правами з боку позивача, чим порушив норми процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.320 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.311, ст.315, ст.320, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.