Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1110/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1110/20 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вилучити з інформаційної системи органу доходів і зборів відомості щодо заборгованості, відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 р. №Ф-1960-50 на суму 29293,44 грн.; - зобов`язати відповідача вилучити із інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомості щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період з 1996 року по 07.02.2020 року; - стягнути з відповідача кошти в сумі 58586,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправним рішенням відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.10.1996р. У період часу з 21.09.2015 р. по 31.10.2019 р. позивач перебував на посаді агронома ТОВ «Тачанка Сад», та відповідно до довідки ТОВ «Тачанка Сад», у цей період, позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, а тому, в цей період підприємством як податковим агентом нараховувався та перераховувався за працівника до бюджету єдиний соціальний внесок. Всього за вказаний період на загальну суму 41 983,40 грн. Також позивач зазначав, що відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 16.01.2020 року, він є застрахованою особою, з 2011 року по 2019 рік був працевлаштований та роботодавцями за нього сплачувались до бюджету страхові внески, заборгованість зі сплати яких відсутня. У період з 2015 по 2019 рік страхові внески за позивача до бюджету перераховувалися ТОВ «Тачанка Сад». Разом з тим, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що контролюючим органом виставлена оскаржувана вимога від 10.05.2019 р. №Ф-1960-50 про сплату позивачем боргу з ЄСВ, яка станом на 30.04.2019р. складає 21030,90 грн. Втім, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 р. визнано протиправною та скасовану зазначену вимогу, але 21.04.2020 р. позивач отримав нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1960-50 від 07.02.2020 р. на суму 29293,44 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволений частково. Визнана протиправною та скасована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 р. № Ф-1960-50 на суму 29293,44 грн. винесена Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в частині стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував того факту, що оскаржувані, протиправні дії відповідача носять психотравмувальний характер для позивача та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, які суд першої інстанції визнав протиправними. Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що ОСОБА_1 , з 02.10.1996 р. відділом реєстрації Новокаховської міської ради було зареєстрований як фізична особа-підприємець. 09 серпня 2013 р. реєстраційною службою Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включено відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним. 03 січня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань включено відомості про фізичну особу-підприємця та внесено запис №25010060003009098 про припинення підприємницької діяльності. Проте, у період з 27.07.1982 року по 31.10.2019 року позивач здійснював трудову діяльність на підприємствах Херсонської області, що підтверджено трудовою книжкою. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача, наданого Пенсійним фондом України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування убачається, що позивач є застрахованою особою, а страхувальником є ТОВ «Тачанка» (з 2011р. по 2012р.) та ТОВ «Тачанка Сад» (з 2015р. по 2019р. включно). 07 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі виставлено вимогу №Ф-1960-50, відповідно до якої за позивачем обліковується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ, яка станом на 31.01.2020 р. складає 29293,44 грн. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, виходив з того, що позивачем не надано суду будь-яких відомостей на підтвердження того, що відповідачем допущено нешанобливе ставлення або вчинено інші дії, які б завдали їй моральної шкоди. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У статті 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. В силу приписів ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Наведений правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а. Зважаючи на ці обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок протиправних дій Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди. При цьому апеляційний суд зазначає, що оскаржувана вимога від 07.02.2020 р. №Ф-1960-50 на суму 29293,44 грн. була прийнята податковим органом суб`єктом владних повноважень під час розгляду адміністративної справи №540/133/20, в якій оскаржувалась вимога №Ф1960-50 від 10.05.2019 р. про сплату боргу з ЄСВ в сумі 21030,90 грн. (станом на 30.04.2019 року) (а.с. 31-34). За наслідками розгляду справи №540/133/20 Херсонський окружний адміністративний суд 20.03.2020 року ухвалив рішення на користь ОСОБА_1 та скасував вимогу №Ф1960-50 від 10.05.2019 р. про сплату боргу з ЄСВ в сумі 21030,90 грн. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року у справі №540/133/20 набрало законної сили 18.11.2020 року( ЄДРСР №92929331). Про наявність цього спору (справа №540/133/20) податковий орган був обізнаний, про що свідчить описова частина Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року, відповідно до якої податковий орган надав відзив на позовну заяву. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених моральних страждань, є хибним. Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. З огляду на викладене, враховуючи встановлену протиправність дій відповідача та тривалість порушення прав позивача, суд оцінює моральні страждання позивача в 4000 грн. Зазначений розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, відповідає характеру, тривалості та тяжкості моральних страждань позивача та повністю їх компенсує, відповідає принципу розумності та справедливості. Тому вимога позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, в розмірі 4000 грн. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення скасуванню в частині, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Керуючись ст.ст. 2-12, 72-77, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі № 540/1110/20 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та в цій частині ухвалити нову постанову. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої протиправним рішенням моральної шкоди 4000 грн. (чотири тисячі гривень). В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі № 540/1110/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 18.05.2021 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.