Ухвала КГС ВС № 904/709/20

УХВАЛА 17 травня 2021 року м. Київ Справа № 904/709/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/709/20 за заявою ОСОБА_1 до Корпорації "ВЕЕСВІ" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: 02.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" (далі - ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі №904/709/20 з клопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/709/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський С.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.04.2021. Подана касаційна скарга ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України. Подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржником зазначено, що у даних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду, а саме застосування строків позовної давності до окремих здійснених платежів за договором поворотної фінансової допомоги, які долучаються серед інших до заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство. Проте, скаржником не зазначено щодо застосування яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду, а отже, виходячи із вимог ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, не зазначено належним чином та не обґрунтовано підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент подання касаційної скарги, ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі заяви з грошовими вимогами), за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2102 грн. Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021, прийняту за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 до Корпорації "ВЕЕСВІ", заявленими у дану справу про банкрутство у 2020 році, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 8408,00 грн. (2102 * 2 * 200%). Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Враховуючи зазначене, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 8408,00 грн, надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 8408,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/709/20, а також виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого. Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 904/709/20 складено та підписано 27.01.2021. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови апеляційного господарського суду від 19.01.2021 в касаційному порядку припадав на 16.02.2021. Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 904/709/20 - 02.04.2021, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження. Проте, касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 904/709/20, яке мотивоване тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 19.01.2021 на адресу заявника касаційної скарги не надходила, а про її існування стало відомо 29.03.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, скаржник просить урахувати дію карантинних обмежень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, а також існування ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та відсутністю господарської діяльності товариства. Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Розглянувши вищевказане клопотання, суд касаційної інстанції визнає вказані у клопотанні підстави для поновлення строку неповажними, відтак вважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з цих підстав не підлягає задоволенню, оскільки, можливість дізнатись про стан відомого скаржнику судового провадження залежала виключно від власного волевиявлення скаржника, який повинен був в розумні інтервали часу вживати всі необхідні заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. Скаржником у вищевказаному клопотанні не зазначено коли саме він ознайомився із повним текстом оскаржуваної постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006), ст.ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року. Враховуючи зазначене, скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із прийнятою Центральним апеляційним господарським судом постановою від 19.01.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, текст якої оприлюднено 28.01.2021, та раніше звернутись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021, в межах строків, визначених ст. 288 ГПК України, а звернувся тільки 02.04.2021. Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що належними та допустимими доказами підтвердження дати отримання повного тексту оскаржуваної постанови є поштовий конверт в якому отримано копію оскаржуваного судового рішення із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень, згідно якого було б можливо перевірити дату отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення. Щодо посилань скаржника на об`єктивну неможливість вчинення необхідних процесуальних дій у передбачені законом строки через запровадження карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), Суд зазначає. Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України установлено карантин, який з урахуванням низки постанов Кабінету Міністрів України, триває і дотепер. За змістом абзацу першого пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 17.07.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 288 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. За приписами пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон від 18.06.2020 № 731-ІХ) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, установлених цим Законом. Наведений Закон від 18.06.2020 № 731-ІХ набрав чинності 17.07.2020, у зв`язку з чим останнім днем строку для подання касаційної скарги чи подання клопотання про продовження процесуальних строків було 06.08.2020. Таким чином об`єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення заявника, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, не вбачається. Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Оскільки скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/709/20 задоволенню не підлягає. З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/709/20 підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2 та 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, суддя Верховного Суду, - У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними наведені ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/709/20.

2. Касаційну скаргу ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/709/20 залишити без руху.

3. Надати ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), - надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8408, 00 грн., - звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий О.В. Васьковський Судді В.В. Білоус К.М. Огороднік