Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/5617/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 травня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/5617/20 Головуючий у першій інстанції Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/676/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Шкарупою Ю.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області, Регіональний сервісний центр МВС в Чернігівській області в особі ліквідаційної комісії, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Чернігівська місцева прокуратура, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 лютого 2021 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення 19.02.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області, Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій з реєстрації та перереєстрації транспортного засобу, стягнення майнової та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області (далі - УДАІ УМВС України в Чернігівській області), Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області (далі - РСЦ МВС в Чернігівській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій з реєстрації та перереєстрації транспортного засобу, стягнення майнової та моральної шкоди. В обґрунтування позову посилався на те, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб Toyota Camry, 2007 року випуску, сірого кольору, № кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що територіальним сервісним центром 7441 РСЦ МВС в Чернігівській області 01.09.2016 видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Датою першої реєстрації автомобіля в свідоцтві вказано 27.02.2014. У лютому 2017 року ОСОБА_1 вирішив продати автомобіль, у зв`язку з чим звернувся до сервісного центру для знаття його з обліку. Однак, у вчиненні даних дій йому було відмовлено через наявність заборони на відчуження транспортного засобу. У позові позивач посилається на те, що автомобіль вперше був придбаний у розстрочку в 2007 році громадянином ОСОБА_3 та транспортний засіб перебуває в заставі АТ «Альфа-Банк». За фактом незаконного заволодіння майном ОСОБА_3 (автомобілем) та ОСОБА_1 (грошовими коштами, сплаченими за придбання автомобіля) порушене кримінальне провадження №42017270000000191 від 09.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, досудове розслідування по якому на даний час здійснює Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві. Позивач залучений до провадження як потерпілий. Позивач вважає, що реєстраційні дії з транспортним засобом проводились незаконно, у зв`язку з чим порушено його права та законні інтереси. Так, зазначає, що ОСОБА_3 придбав транспортний засіб у 2007 році, про що 01.09.2007 РЕВ 7-го MB ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області видало свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . Автомобіль був придбаний у розстрочку та перебував на обліку в органах ДАІ Дніпропетровської області. Транспортний засіб був переданий у заставу ЗАТ «Альфа Банк», на підставі чого до посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 внесена особлива відмітка «Відчуження заборонено. Кредит «Альфа Банк». РСЦ МВС в Дніпропетровській області листом №ЗІ/4-59оц від 30.04.2020 повідомив, що запис з відміткою подібного змісту також було внесено до бази даних АІС ДНІПРО-ДАІ. Відповідно до витягу № 53247326 від 28.08.2017 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.09.2007 зареєстроване приватне обтяження застави рухомого майна за № 5617548, підставою обтяження є договір застави № 700001110 від 03.09.2007, об`єктом обтяження зазначено спірний автомобіль. За даними витягу № 53247326 від 28.08.2017 термін дії обтяження продовжено до 04.08.2022. Крім того, згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області № 31/4-47оц від 10.04.2020 у період з 30.12.2010 по 21.03.2014 автомобіль перебував у розшуку, про що до АІС ДНІПРО-ДАІ внесено інформацію - «Оголошено в розшук». У обґрунтування позову позивач посилається на незаконність реєстраційних дій в сервісних центрах МВС, після 01.09.2007 з вказаним вище автомобілем, з яких вбачається, власник транспортного засобу змінювався декілька разів, при цьому, ОСОБА_3 транспортний засіб нікому не продавав і будь-яких дій щодо зняття його з обліку для реєстрації за ОСОБА_2 не вчиняв та не уповноважував на це інших осіб, а заставодержатель (ЗАТ «Альфа Банк») згоди на такі дії не надавав і не припиняв відповідні обтяження. Заборони (обтяження) були чинними як станом на 27.02.2014 (14.03.2014) та 01.09.2016, так залишаються чинними і наданий час. Тобто, дії з реєстрації/перереєстрації транспортного засобу були проведені в умовах чинних заборон на його відчуження. Позивач вважає, що дії з реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2 , що були проведені 27.02.2014 (змінені 14.03.2014) УДАІ УМВС України в Чернігівській області та дії з перереєстрації на ОСОБА_1 , які проведені 01.09.2016 територіальним сервісним центром 7441 РСЦ МВС в Чернігівській області - незаконні. До того ж, реєстрація транспортного засобу проводилась без зняття його з обліку, а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу позивача НОМЕР_3 зазначено, що автомобіль вперше зареєстрований 27.02.2014. На момент проведення дій від 27.02.2014 (14.03.2014) транспортний засіб перебував у розшуку і на нього було накладено заборону на відчуження, у зв`язку з придбанням в розстрочку. Заставодержатель (ЗАТ «Альфа Банк») згоди на такі дії не надавав і не припиняв відповідні обтяження. Таким чином, автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 з порушенням положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11.08.2010 (далі - Інструкція) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 (далі - Порядок). Крім того, на час перереєстрації автомобіля 01.09.2016 обмеження на його відчуження залишались чинними, а абзацом другим пункту 41 Порядку від 22.07.2016 були заборонені дії з перереєстрації транспортних засобів придбаних в розстрочку. Отже, проведені дії від 27.02.2014 (14.03.2014) та 01.09.2016 незаконні, та порушують права позивача, зокрема право власності на транспортний засіб. Зазначає, що в межах кримінального провадження на автомобіль накладено арешт ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.03.2018, шляхом позбавлення ОСОБА_1 права на відчуження та розпорядження ним. В обґрунтування стягнення матеріальної шкоди позивач посилається на те, що за купівлю автомобіля він сплатив 12 300,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.09.2016 становило 320 799,38 грн, а згідно висновку експерта №35 від 12.04.2018, ринкова вартість станом на 01.09.2016 становила 429 576,97 грн. Беручи до уваги той факт, що ринкова вартість транспортного засобу є вищою ніж купівельна ціна, то розмір майнової шкоди має визначатись виходячи з висновку експерта у кримінальному провадженні №42017270000000191 від 09.08.2017, який є належним доказом розміру майнової шкоди позивача. Вартість майна на момент проведення оскаржуваних дій від 01.09.2016 складала 429 576,97 грн. Крім того, позивачем понесені витрати на поточний ремонт автомобіля у розмірі 96 748,92 грн. Таким чином, загальна сума майнової шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів державної влади, становить 526 325,89 грн (429 576,97 грн. + 96 748,92 грн). Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з незаконними діями державних органів з 2017 року позивач перебуває у стані нервового стресу. Не може розпоряджатися автомобілем на власний розсуд. Для придбання транспортного засобу у 2016 році витратив всі свої заощадження, однак замість розпорядження ним на власний розсуд, він тривалий час перебуває у стані невизначеності стосовно його подальшої долі та необхідності несення додаткових витрат на його утримання. Як наслідок стан здоров`я позивача значно погіршився. Душевні страждання виражаються з причин незаконних дій органів державної влади. Зважаючи на характер незаконних дій, вимоги розумності та справедливості достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди вважає суму 100 000,00 грн. У позові ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії з реєстрації транспортного засобу Toyota Camry, 2007 року випуску, сірого кольору, № кузову НОМЕР_1 за ОСОБА_2 , проведені 27.02.2014 (змінені 14.03.2014) УДАІ УМВС України в Чернігівській області. Визнати незаконними дії з перереєстрації транспортного засобу Toyota Camry, 2007 року випуску, сірого кольору, № кузову НОМЕР_5 . НОМЕР_6 на ОСОБА_1 , проведені 01.09.2016 територіальним сервісним центром 7441 РСЦ МВС в Чернігівській області. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 526 325,89 грн майнової шкоди та 100 000,00 грн моральної шкоди. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.02.2021 в задоволенні позову ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій з реєстрації та перереєстрації транспортного засобу, стягнення майнової та моральної шкоди, відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є передчасними, оскільки на час розгляду даної справи кримінальне провадження ще не завершено, позивачем помилково визначено РСЦ МВС в Чернігівській області, як державний орган, на який поширюється відповідальність, передбачена ст. 1173 ЦК України, тому відсутні правові підстави для відшкодування за рахунок Державного бюджету України шкоди, заподіяної позивачеві державною установою. Крім того, позивачем не було залучено до участі в справі в якості відповідачів ОСОБА_3 , як власника спірного транспортного засобу та ЗАТ «Альфа Банк», а заявлені вимоги про скасування реєстрації, яка лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення відомостей до ЄДР МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, не припиняє права власності, яке оформлене відповідною угодою купівлі-продажу цього транспортного засобу. Крім того, позивачем не надано доказів щодо незаконності дій, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та моральними стражданнями, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Гутник В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.02.2021, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що третя особа ОСОБА_3 у 2007 році придбав у розстрочку транспортний засіб Toyota Camry, 2007 року випуску, сірого кольору, № кузову НОМЕР_1 . Для придбання ТЗ було укладено кредитний договір з ЗАТ «Альфа Банк», та передано у заставу спірний автомобіль, ОСОБА_3 не міг сплачувати кредит, тому у 2012 році прийняв рішення поставити автомобіль на стоянку свого знайомого ( ОСОБА_5 ), який час від часу користувався ним. При цьому, ОСОБА_3 транспортний засіб нікому не продавав і будь-яких дій щодо зняття його з обліку не вчиняв та не уповноважував на це інших осіб, а заставодержатель (ЗАТ «Альфа Банк») згоди на такі дії не надавав і не припиняв відповідні обтяження. У 2014 році УДАІ здійснило реєстрацію транспортного засобу «нібито» вперше на території України, зареєструвавши автомобіль за відповідачем ОСОБА_2 (дії з реєстрації проведені 27.02.2014 (змінені 14.03.2014)). У 2015 році транспортний засіб перереєстрували на ОСОБА_6 , а на початку 2016 року - на ОСОБА_4 01.09.2016 автомобіль придбав позивач, уклавши з ОСОБА_4 відповідний договір купівлі-продажу, а територіальний підрозділ РСЦ МВС в Чернігівській області провів перереєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_1 , про що видано свідоцтво про реєстрацію. У лютому 2017 року позивач намагався зняти транспортний засіб з обліку для його реалізації іншій особі, однак у вчиненні даної дії йому було відмовлено через наявність заборони на його відчуження по кредитним зобов`язанням ОСОБА_3 . У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані потерпілими). Слідчі дії по кримінальному провадженню тривають, підозра у вчиненні кримінального правопорушення жодній особі не повідомлялась. У 2019 році позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними дії з реєстрації транспортного засобу від 27.02.2014 (14.03.2014) та дії з перереєстрації від 01.09.2016. Судом першої інстанції не враховано, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що відповідачі УДАІ УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області, є органами державної влади, на яких покладено обов`язок забезпечення державного обліку зареєстрованих транспортних засобів. Тобто, забезпечення обліку транспортних засобів та пов`язані з цим процедури є функцією держави, а відповідні реєстраційні органи повинні діяти виключно у спосіб та порядок, визначений законом. УДАІ та РСЦ при здійсненні оскаржуваних дій порушили приписи нормативно-правових актів, які регулюють порядок реєстрації/перереєстрації транспортних засобів, а саме: провели реєстрацію/перереєстрацію ТЗ в умовах діючих обмежень на вчинення таких дій. Позивач надав суду докази, які у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про реєстрацію у 2007 році автомобіля за ОСОБА_3 та внесення до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу і відповідних баз даних відомостей про заборону його відчуження через кредитні зобов`язання, а також про перебування транспортного засобу у розшуку в період проведення дій з реєстрації від 27.02.2014 (14.03.2014). З приписів Інструкції та Порядку, які не враховані судом першої інстанції, слідує, що вчиняючи дії з реєстрації від 27.02.2014 (14.03.2014) Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області повинен був пересвідчитись у наявності правових підстав для набуття ОСОБА_2 транспортного засобу у власність, перевірити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3 та з`ясувати, що автомобіль зареєстрований в Дніпропетровській області. Після цього, відповідач повинен був направити запит до реєстраційних органів Дніпропетровської області про підтвердження знаття з обліку транспортного засобу у вказаному регіоні (абз. З п. 3.9 Інструкції). Як би він вчинив всі ці дії, то не зареєстрував би автомобіль за ОСОБА_2 . Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підставою реєстрації автомобіля за ОСОБА_7 був акт прийому-передачі. Однак, ОСОБА_3 будь-яких актів з ОСОБА_7 не підписував. Таким чином, реєстрація транспортного засобу за ОСОБА_2 суперечила діючому на той час законодавству. В обґрунтування незаконності дій РСЦ МВС в Чернігівській області з перереєстрації автомобіля на позивача, посилається на абзац другий пункту 41 Порядку, яким закріплено, що забороняється зняття з обліку та/або перереєстрація на нового власника транспортних засобів, що: придбані у розстрочку без надання відповідних документів про остаточний розрахунок. Відомості про наявність заборони на відчуження транспортного засобу у зв`язку з придбанням його в розстрочку внесені до Єдиного державного реєстру, в якому обліковуються відомості про зареєстровані транспортні засоби (а.с. 47 том 1), і на момент проведення дій з перереєстрації автомобіля на позивача РСЦ МВС в Чернігівській області мав технічну можливість перевірити ці відомості. У скарзі заявник посилається, що на підтвердження реєстрації обтяження ЗАТ «Альфа Банк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позивачем надались витяги з ДРОРМ та відомості про обтяження транспортного засобу були внесені до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 та відповідні бази даних, проте, в порушення Інструкції та Порядку УДАІ та РСЦ не перевірили наявність обтяжень на автомобіль за даними Єдиного державного реєстру, держателем якого є МВС (раніше Державтоінспекція) та інших баз даних, до яких вносяться відомості про зареєстровані транспортні засоби, а не за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Необгрунтованим є висновок суду щодо відсутності роздруківки з бази даних ДДАІ про реєстрацію транспортного засобу в 2007 році в Дніпропетровській області за ОСОБА_3 , а єдиної бази обліку транспортних засобів на території України не існувало. Заявник зазначає, що копія роздруківки з бази даних про реєстрацію транспортного засобу міститься в матеріалах справи на аркуші справи 47 том 1, яка була надана регіональним центром МВС в Чернігівській області. Крім того, згідно п. 2.3 Інструкції, редакція якого з 2014 року залишається незмінною, інформація АІС «Автомобіль» щодобово надається каналами цифрового зв`язку до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС для централізованого автоматизованого обліку в Єдиному державному реєстрі Державтоінспекції. Абзацом першим пункту 3.9 Інструкції передбачено, що номерні агрегати транспортного засобу перевіряються за наявними обліками розшукуваного транспорту з використанням існуючих баз даних АІС. Крім того, з використанням ЄДР Державтоінспекції ТЗ перевіряється на предмет зняття його з обліку за місцем попередньої реєстрації. До того ж, пунктом 15 Порядку передбачено, що під час проведення державної реєстрації (перереєстрації) транспортні засоби підлягають огляду з метою проведення перевірки за Єдиним державним реєстром Державтоінспекції та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби. Заявник зазначає, що в момент проведення дій від 27.02.2014 (14.03.2014) автомобіль, окрім наявності на ньому обтяження, ще й перебував у розшуку. Щодо висновку суду про не залучення позивачем до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3 , як власника автомобіля, та ЗАТ «Альфа Банк», як заставодержателя, заявник посилається на те, що рішення по справі може вплинути на права ОСОБА_3 , то його залучено до участі у справі у якості третьої особи, а щодо залучення/незалучення ЗАТ «Альфа Банк» до участі у справі у якості співвідповідача, то якщо вже суд і встановив, що рішення по справі може вплинути на права або обов`язки ЗАТ «Альфа Банк», то він мав би самостійно залучити його до участі у справі у якості третьої особи. Тобто, незалучення до участі у справі третьої особи має наслідком настання обставин, визначених ч. 2 ст. 54 ЦПК, і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Залучення відповідачем у справі ГУ ДКСУ було визначене позивачем у зв`язку із заявленням вимоги про стягнення коштів з державного бюджету, що узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.1 1.2019 по справі № 242/4741/16-ц. В обґрунтування незаконної відмови судом у стягненні майнової та моральної шкоди заявник посилається на те, що вимоги про визнання незаконними дії з реєстрації/перереєстрації транспортного засобу є основними, а вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди - похідними, адже задоволення останніх можливе виключно після задоволення перших. Щодо мотиву відмови у задоволенні позову з посиланнями на незавершене кримінальне провадження заявник зазначає, що оскаржуючи дії з реєстрації та перереєстрації автомобіля позивач не посилається на вчинення посадовими особами УДАІ та РСЦ дій, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення (службове підроблення, зловживання владою або службовим становищем, шахрайство). Підставою позову є лише недотримання відповідачами УДАІ та РСЦ вимог Інструкції та Порядку під час вчинення дій з реєстрації/перереєстрації транспортного засобу. Тобто, підстава позову ґрунтується на вимогах цивільного закону, а не кримінального. Наявність незавершеного кримінального провадження або відсутність остаточного процесуального рішення по ньому жодним чином не впливає на можливість судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що РСЦ є органом державної влади в розумінні ч. 1 ст. 1173 ЦК, оскільки є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України та наділений державою владними повноваженнями з державної реєстрації та обліку транспортних засобів, а таким чином надані йому законодавством повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, тому позовні вимоги по даній справі пред`явлені до держави в особі, зокрема, РСЦ, а не до РСЦ як юридичної особи публічного права. Щодо можливості відшкодування шкоди, завданої виключно державними органами, а не державною установою, заявник посилається на ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзац 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» пп. 2 п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Отже, завдана незаконними діями РСЦ шкода може бути відшкодована за рахунок коштів державного бюджету. Судом не враховано, що позивач належними та допустимими доказами довів відсутність волевиявлення у ОСОБА_3 на відчуження транспортного засобу ОСОБА_2 . Відповідно до п. 3.3 Інструкції за Єдиним державним реєстром Державтоінспекції, наявними базами даних АІС «Довідка-рахунок», «Митний документ», «Автомобіль», «Документ», «АРМ-РОЗШУК» проводиться перевірка документів, які подаються до Центру для проведення реєстрації транспортного засобу. Перевірці підлягають: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або технічний паспорт, відповідні документи Держмитслужби, довідка-рахунок, акт приймання - передачі транспортного засобу, договір купівлі-продажу, біржова угода, інші документи, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу. Результати проведеної перевірки відмічаються на заяві і підписуються уповноваженою посадовою особою Центру (із зазначенням П.І.Б., дати та часу проведення перевірки). Отже, документ, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу не міг бути наданий УДАІ для проведення дій з реєстрації від 27.02.2014 (14.03.2014). Суд першої інстанції взагалі не надав оцінку діям УДАІ та РСЦ в контексті порушень Інструкції та Порядку, на які посилався позивач. Суд лише обмежився констатацією факту, що позивачем не доведена наявність у розпорядженні відповідачів УДАІ та РСЦ інформації про обтяження транспортного засобу у зв`язку з придбанням його в розстрочку на момент проведення оскаржуваних дій. Хоча позивач довів, що обтяження зареєстроване у встановленому порядку, а у відповідачів УДАІ та РСЦ був передбачений законом обов`язок перевірити цю інформацію. В обґрунтування порушених прав позивача щодо стягнення шкоди заявник посилається на те, що в результаті незаконних дій відповідачів УДАІ УМВС України в Чернігівській області та РСЦ МВС в Чернігівській області позивач набув право власності на транспортний засіб, яким не може вільно розпоряджатись, в тому числі відчужити, оскільки він обтяжений заставою. При цьому, заставодержатель може звернути стягнення на автомобіль, оскільки заборгованість за кредитом залишається непогашеною, а ОСОБА_3 має право на витребування транспортного засобу. Незважаючи на те, що на даний час автомобіль залишається у користуванні позивача, ОСОБА_3 його не витребовує, а заставодержатель не звертає стягнення, права ОСОБА_1 все одно вважаються порушеними, адже він не може реалізувати право власності у повному обсязі. За доводами апеляційної скарги шкоду позивачу завдано саме в момент проведення дій з перереєстрації транспортного засобу (01.09.2016), оскільки саме з цього часу його суб`єктивне право стало порушеним (на той час обтяження на транспортний засіб були зареєстровані і він не міг розпоряджатися ним в повній мірі). У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління державної казначейської служби України у Чернігівській області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.02.2021 залишити без змін. У відзиві посилається на законність та обґрунтованість судового рішення, та безпідставність апеляційної скарги. Зазначає, що кримінальне провадження на даний час не завершено, та питання щодо визнання дій відповідачів: УДАІ УМВС України в Чернігівській області та РСЦ МВС в Чернігівській області, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди є передчасним. Дії відповідачів відносно позивача незаконними не визнано. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено загальнодержавні видатки на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам лише державним органом, а не державною установою. Отже, РСЦ МВС в Чернігівській області не є державним органом в розумінні ст. 1173 ЦК України. Відсутні правові підстави для відшкодування за рахунок Державного бюджету України шкоди, заподіяної позивачеві державною установою, а також іншою фізичною особою. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається позивач, так як ним не надано жодних доказів того, що ці фізичні та моральні страждання виникли внаслідок дій відповідачів. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив від УДАІ УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області в особі ліквідаційної комісії, ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та від Чернігівської місцевої прокуратури на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_3 придбав у 2007 році транспортний засіб Toyota Camry, 2007 року випуску, про що 01.09.2007 РЕВ 7-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області видало свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та транспортний засіб перебував на обліку в органах ДАІ Дніпропетровської області. Вказаний автомобіль був придбаний у розстрочку та був переданий у заставу ЗАТ «Альфа Банк», на підставі чого до посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 внесена особлива відмітка «Відчуження заборонено. Кредит «Альфа Банк». Як вбачається з витягу №53247326 від 28.08.2017 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.09.2007 зареєстроване приватне обтяження застави рухомого майна за №5617548, підставою обтяження є договір застави №700001110 від 03.09.2007, ЗАТ «Альфа Банк», об`єктом обтяження - легковий автомобіль Toyota Camry, 2007 року випуску, колір сіра перлина, тип легковий-седан-в, номер об`єкта НОМЕР_7 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 , термін дії обтяження продовжено до 04.08.2022 (а.с. 24-25 т. 1). 14.03.2014 відбулася реєстрація транспортного засобу по акту прийому-передачі за ОСОБА_2 (25 УДАІ УМВС України в Чернігівській області) (а.с. 18, 22 т. 1) 30.12.2015 відбулася перереєстрація транспортного засобу на нового власника за довідкою-рахунок на ОСОБА_6 (Центр 3241 (смт. Баришівка), який 16.01.2016 зняв з обліку даний автомобіль для реалізації (Центр 3243 (м. Бровари Центр 3243 (м. Бровари) (а.с. 18 т. 1). 20.01.2016 відбулася реєстрація транспортного засобу за договором купівлі-продажу на ОСОБА_4 (Центр 7441), яка 01.09.2016 перереєструвала транспортний засіб на нового власника по договору укладеному в ТСЦ на ОСОБА_1 (Центр 7441) (а.с. 18, 21 т. 1). Матеріали справи містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.08.2017, кримінальне провадження № 42017270000000191, з якого вбачається, що співробітник УЗЕ в Чернігівській області ОСОБА_5 разом із працівниками територіального сервісного центру підробили документи, за допомогою яких в подальшому незаконно заволоділи автомобілем Toyota Camry, який належить ОСОБА_3 чим спричинив тяжкі наслідки останньому (а.с. 17 т. 1). Згідно повідомлення РСЦ МВС в Дніпропетровській області від 10.04.2020, автомобіль Toyota Camry, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , 30.12.2010 співробітниками відділу розшуку УДАІ ГУМВС в Дніпропетровській області, внесено інформацію до бази даних АІС ДНІПРО-ДАІ- «Оголошено в розшук». 21.03.2014 співробітниками відділу розшуку УДАІ ГУМВС в Дніпропетровській області, вищевказаний розшук було знято (а.с. 28 т. 1). Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.03.2018 клопотання старшого слідчого відділу прокуратури Чернігівської області про накладення арешту на транспортний засіб Toyota Camry, 2007 року випуску, колір сірий, № кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб Toyota Camry, 2007 року випуску, колір сірий, № кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_1 , шляхом позбавлення останнього права на відчуження та розпорядження таким (а.с. 43 т. 1). Судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав автомобіль Toyota Camry в ОСОБА_4 за 12000 доларів США, проте екземпляру договору купівлі-продажу у позивача не має. Разом з ОСОБА_4 був присутній ОСОБА_5 , відносно якого в подальшому порушено кримінальну справу (а.с. 32-33, 36-37 т. 1). Відмовляючи у задоволенні позову суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є передчасними, оскільки на час розгляду даної справи кримінальне провадження ще не завершено, позивачем помилково визначено РСЦ МВС в Чернігівській області, як державний орган, на який поширюється відповідальність, передбачена ст. 1173 ЦК України, тому відсутні правові підстави для відшкодування за рахунок Державного бюджету України шкоди, заподіяної позивачеві державною установою. Крім того, позивачем не було залучено до участі в справі в якості відповідачів ОСОБА_3 , як власника спірного транспортного засобу та ЗАТ «Альфа Банк», а заявлені вимоги про скасування реєстрації, яка лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення відомостей до ЄДР МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, не припиняє права власності, яке оформлене відповідною угодою купівлі-продажу цього транспортного засобу. Крім того, позивачем не надано доказів щодо незаконності дій, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та моральними стражданнями, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Стаття 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспорт: засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державне: значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюють територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Пунктом 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопеду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використання, транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС. Приписами абзацу третього пункту 40 Порядку встановлено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби. Відповідно до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379, на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки. З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що дії з реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2 , що були проведені 27.02.2014 УДАІ УМВС України в Чернігівській області та дії з перереєстрації на ОСОБА_1 , які проведені 01.09.2016 Територіальним сервісним центром 7441 РСЦ МВС в Чернігівській області є незаконними, що призвели до порушення власності позивача на розпорядження транспортним засобом. Матеріали справи містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.08.2017, кримінальне провадження № 42017270000000191, з якого вбачається, що за повідомленням співробітник УЗЕ в Чернігівській області ОСОБА_5 разом із працівниками територіального сервісного центру підробили документи, за допомогою яких в подальшому незаконно заволоділи автомобілем Toyota Camry, який належить ОСОБА_3 чим спричинив тяжкі наслідки останньому (а.с. 17 т. 1). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. З врахуванням наведеного, не спростовують правильних висновків суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову і доводи апеляційної скарги, щодо порушення прав позивача, який позбавлений здійснити відчуження транспортного засобу внаслідок неправомірних дій УДАІ УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідача та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. За змістом статей 51 та 175 ЦПК України на позивача покладений обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, зокрема відповідачів, які залучені до участі у справі позивачем. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)). Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідно до даних сервісного центру 01.09.2016 перереєстрація транспортного засобу автомобіля Toyota Camry, 2007 року випуску, колір сіра перлина, тип легковий-седан-в, номер об`єкта НОМЕР_7 на власника ОСОБА_1 було здійснено згідно договору укладеного у ТСЦ (а.с. 18-19 т. 1), який і є правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності. З урахуванням наведеного, вимоги ж щодо визнання незаконними дій з реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2 , проведені 27.02.2014 (змінені 14.03.2014) УДАІ УМВС України в Чернігівський області та визнання незаконними дії з перереєстрації транспортного засобу Toyota Camry, 2007 року випуску, сірого кольору, № кузову НОМЕР_5 . НОМЕР_6 на ОСОБА_1 , проведені 01.09.2016 територіальним сервісним центром 7441 РСЦ МВС в Чернігівській області є похідними за своїм характером та залежать від вирішення питання щодо права власності на спірне майно. Позивач звернувся до суду саме з метою захисту свого особистого майнового інтересу, за наслідками визнання дій з реєстрації неправомірними просить здійснити відшкодування вартості автомобіля право власності на який зареєстровано за позивачем відповідно до цивільно-правової угоди, за відсутності відповідних заявлених вимог. Крім того, позивач посилається на те, що автомобіль вперше був придбаний у розстрочку в 2007 році громадянином ОСОБА_3 та транспортний засіб перебуває в заставі АТ «Альфа-Банк». Відповідно до витягу № 53247326 від 28.08.2017 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.09.2007 зареєстроване приватне обтяження застави рухомого майна за № 5617548, підставою обтяження є договір застави № 700001110 від 03.09.2007, об`єктом обтяження зазначено спірний автомобіль. За даними витягу № 53247326 від 28.08.2017 термін дії обтяження продовжено до 04.08.2022. Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що в разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно зі ст. 12 зазначеного Закону взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. Таким чином, застава зберігає силу для нового власника майна за умови наявності в реєстрі відповідних відомостей про обтяження, які внесені до реєстру перед відчуженням предмета застави і є чинними на момент його відчуження. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Судом першої інстанції дана належна оцінка встановленим обставинам, а саме, що Актом про вилучення для знищення номенклатурних справ Територіальний сервісний центр 7441 РСЦ МВС в Чернігівській області від 07 травня 2020 року №31/25/14-685 підтверджується, що документи на підставі яких проводилась реєстрація перереєстрація, зняття з обліку т/засобів з 03.11.2015 по 31.12.2016 знищені в зв`язку із закінченням строку зберігання 3 роки. З урахуванням наведеного, не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду доводи апеляційної скарги, що УДАІ УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області, є органами державної влади, на яких покладено обов`язок забезпечення державного обліку зареєстрованих транспортних засобів, які повинні діяти виключно у спосіб та порядок, визначений законом, за відсутності доведення неправомірності дій відповідачів належними і допустимими доказами. Як і посилання, що позивач надав суду докази, які у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про реєстрацію у 2007 році автомобіля за ОСОБА_3 та внесення до свідоцтва про реєстрацію ТЗ і відповідних баз даних відомостей про заборону його відчуження через кредитні зобов`язання, а також про перебування транспортного засобу у розшуку в період проведення дій з реєстрації від 27.02.2014 (14.03.2014); не дотримання приписів Інструкції та Порядку, що вчиняючи дії з реєстрації від 27.02.2014 (14.03.2014) УДАІ УМВС України в Чернігівській області повинен був пересвідчитись у наявності правових підстав для набуття ОСОБА_2 транспортного засобу у власність, перевірити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3 та з`ясувати, що автомобіль зареєстрований в Дніпропетровській області; не направлення запиту до реєстраційних органів Дніпропетровської області про підтвердження зняття з обліку транспортного засобу у вказаному регіоні (абз. З п. 3.9 Інструкції); вчинення реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2 всупереч діючому на той час законодавству; доведення наявність у розпорядженні відповідачів УДАІ та РСЦ інформації про обтяження транспортного засобу у зв`язку з придбанням його в розстрочку на момент проведення оскаржуваних дій; не перевірка відомостей Єдиного державного реєстру на момент проведення дій перереєстрації на позивача; залишення поза увагою суду, що в момент перереєстрації на позивача 27.02.2014 (14.03.2014) перебування автомобіля у розшуку; не врахування судом першої інстанції, що вимоги заявлені про стягнення коштів саме до держави України з державного бюджету, оскільки судом першої інстанції, надано оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), як це регламентовано ч. 3 ст. 89 ЦПК України. Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що наслідком порушення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, є покладення та порушників відповідальності, встановленої законом (пункт 5), а не підставами відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Крім того, УДАІ УМВС України в Чернігівській області, РСЦ МВС в Чернігівській області є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України, виступають від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями. Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна. Так, згідно з частиною 2 статті 176 Цивільного кодексу України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад. Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 N 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує наступне. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Таким чином, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи, щодо незаконної відмови судом у стягненні майнової та моральної шкоди, як похідних вимог від вимоги про визнання незаконними дії з реєстрації/перереєстрації транспортного засобу які є основними, як і доводи, що оскаржуючи дії з реєстрації та перереєстрації автомобіля позивач не посилається на вчинення посадовими особами УДАІ та РСЦ дій, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення (службове підроблення, зловживання владою або службовим становищем, шахрайство), оскільки підставою позову є лише недотримання відповідачами УДАІ та РСЦ вимог Інструкції та Порядку під час вчинення дій з реєстрації/перереєстрації ТЗ. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковими умовами для відшкодування шкоди є: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини останнього в її заподіянні. Відсутність принаймні одного з указаних елементів виключає можливість покладення відповідальності на конкретного суб`єкта (відповідача). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. З врахуванням наведеного, обгрунтованими є і висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування матеріальної шкоди на суму 96 748,92 грн, згідно копії замовлення-наряд №2831 від 28.09.2016 та копії актів виконаних робіт щодо замовлення запасних частин та матеріалів до автомобіля Toyota Camry, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 (а.с. 56-74 т. 1), які крім того не підтверджують у належний спосіб факт оплати ним наданих послуг та виконаних робіт, а доводять експлуатацію автомобіля позивачем та його обслуговування. Стаття 1173 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Проте, цією нормою не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Слід зазначити, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня. Як зазначено позивачем у позовній заяві, за фактом незаконного заволодіння майном - автомобілем ОСОБА_3 та грошовими коштами, сплаченими за придбання автомобіля ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження №42017270000000191 від 09.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України, досудове розслідування по якому на даний час здійснює Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Києві. Позивач залучений до провадження як потерпілий. Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України за фактом закінчення досудового розслідування буде прийнято рішення про закриття кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом. З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування за рахунок Державного бюджету України шкоди, як і не доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається позивач, доводи апеляційної інстанції правильних висновків не спростовують у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 17.05.2021. Головуючий Судді: