Постанова 4857 № 460/302/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року ЛьвівСправа № 460/302/19 пров. № 857/7473/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Онишкевича Т.В. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-сервіс» про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-сервіс» до Головного управління ДФС у Рівненській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в : У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС-сервіс» (далі - ТзОВ «АЗС-сервіс», позивач) звернулосяв суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення№0010611404, №0010621404 від 27.11.2018. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2019, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019, позов було задоволено повністю. 21.10.2019 до Восьмого апеляційного адміністративного суду від ТзОВ «АЗС-сервіс» надійшло клопотання про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн, а також витрати, пов`язані з прибуттям до суду, у розмірі 1815 грн. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 у задоволенні клопотання ТзОВ «АЗС-сервіс» було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 22.04.2021 касаційну скаргу ТзОВ «АЗС-сервіс» було задоволено частково, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував в чому полягає необґрунтованість сум, заявлених позивачем до відшкодування за надання послуг та виконання робіт з правової допомоги, предмет їх розміру, а також не зазначив, які саме надані позивачем доказивідхилені та мотиви їх відхилення. 13.05.2021 від ГУ ДПС у Рівненській області на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення на клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заперечення мотивується тим, що заявлені позивачем до відшкодування витрати за послуги з професійної правничої допомоги на стадії апеляційного провадження у розмірі 5 000 грн та витрати, пов`язані з прибуттям до суду є документально не підтвердженими, не доведеними та необґрунтованими. Зазначає, що позивачем не аналізувалося питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат. Крім того, 13.05.2021 від ГУ ДПС у Рівненській області на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про процесуальне правонаступництво, в якому відповідач просить допустити процесуальне правонаступництво ГУ ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) як юридичної особи публічного права на ГУ ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166), утворене як відокремлений підрозділ юридичної особи. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду клопотання позивача про розподіл судових витрат. Проте, неявка представників сторін в судове засідання, в контексті положень ч.3 ст.252 КАС України, не перешкоджає вирішенню питання розподілу судових витрат. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд ухвалив допустити процесуальне правонаступництво ГУ ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) як юридичної особи публічного права на ГУ ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166), утворене як відокремлений підрозділ юридичної особи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, п.1 та п.2 ч.3 ст.132 КАС України відносить витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду. Згідно ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України). Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України). Згідно ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За змістом п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. За змістом п.9 ч.1 ст.1 цього Закону, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно ст.30 цього ж Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 вказано, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження понесених витратна професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №300/941/19, від 31.03.2020 по справі №726/549/19, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст.252 цього Кодексу (ч.3, 4, 5 ст.143 КАС України). Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч.3 ст.252 цього Кодексу, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному розгляді цієї адміністративної справи надано копію Договору про надання правової допомоги від 09.01.2018, копію Додаткової угодивід 09.11.2018 до Договору про надання правової допомоги від 09.01.2018, копію Додаткової угоди№2 від 31.12.2018 до Договору про надання правової допомоги від 09.01.2018, копію Додаткової угоди №3 від 01.09.2019 до Договору про надання правової допомоги від 09.01.2018, копію ставок адвокатського гонорару (у адміністративних справах), що є додатком до вказаних вище договорів, копію ордера, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію Довідки АТКБ«ПриватБанк» про відкриття рахунку, копію Акта виконаних робіт (наданих послуг) від 10.10.2019, копію рахунку №04/19від 10.10.2019, копію платіжного доручення №245від 11.10.2019, копію Договору оренди (найму) транспортного засобу від 08.12.2017, копії подорожніх листів-службового легкового автомобіля від 03.09.2019, від 08.10.2019, а також копії фіскальних чеків АЗС №1. Згіднододаткової угоди №3 від 01.09.2019 було внесено зміни до ставок адвокатського гонорару. Так, зокрема, за складання відзиву на апеляційну скаргу передбачена сума гонорару від 2 000 грн, участь у судовому розгляді справи в апеляційній інстанції від 3000 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача, крім вищезазначеного договору та додаткової угоди, надано рахунок №04/19 від 10.10.2019, яким визначено наступний розрахунок вартості наданих послуг: - підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 2000,00 грн; - участь в судовому засіданні 3 000 грн. Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 10.10.2019, керуючий ОСОБА_1 надалаТзОВ «АЗС-сервіс`правничу допомогу, зокрема, склала відзив на апеляційну скаргу ГУ ДФС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі №460/302/19, брала участь у засіданні Восьмого апеляційного адміністративного суду. Позивач здійснив оплату послуг з правової допомоги у сумі 5000 грн 11.10.2019 на підставі рахунку №04/19 від 10.10.2019, що підтверджено платіжним дорученням №245 від 11.10.2019. Колегія суддів, враховуючи надані представником позивача докази на підтвердження обґрунтованості понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, вважає за можливе задовольнити клопотання в цій частині повністю, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь товариства 5 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. В частині компенсації витраченого часу на проїзд в обидві сторони, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом. Таким чином витрати на переїзд, в даному випадку компенсації витраченого часу на проїзд в обидві сторони, можуть бути відшкодовані лише у випадках їх документального підтвердження. Долучені до клопотання подорожні листи, за яким слідував автомобіль марки «SUBARU FORESTER»під керуванням ОСОБА_2 03.09.2019 та 08.10.2019підтверджено витрати позивача на переїзд до іншого населеного пункту для прибуття до суду, зокрема, надано фіскальні чеки на заправку автомобіля від 02.09.2019 на суму 935 грн та від 07.10.2019 на суму 1485грн. З матеріалів справи видно, що оплата за пальне була здійснена напередодні судових засідань. Так, в матеріалах справи міститься розписка від 03.09.2019 (в порядку п.3 ст.223 КАС України), яка містить підпис представника позивача, якою повідомлено про наступне судове засідання. З протоколу судового засідання від 08.10.2019 видно, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції брали участь представники позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Таким чином, представником позивача надані усі необхідні докази, які в своїй сукупності підтверджують факт понесення позивачем витрат, пов`язаних з переїздом його представників до іншого населеного пункту. При цьому, відповідачем не доведено неспівмірність понесених позивачем витрат, як того вимагає ч.6, 7 ст.134 КАС України. Колегія суддів враховує, що позивачем не ставиться вимога про стягнення усієї суми витрат, пов`язаних з переїздом представників до суду в інший населений пункт, а лише 1 815 грн, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження понесення вищевказаних витрат та аналізуючи заперечення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 5 000 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу та 1 815 грн витрат, пов`язаних із прибуттям до суду. Керуючись ст.ст. 132, 139, 243, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-сервіс`задовольнити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-сервіс»(код ЄДРПОУ 25319659, вул.Курчатова,32 Б, м.Рівне, 33018)5 000 (п`ять тисяч) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу та 1815 (одну тисячу вісімсот п`ятнадцять) гривень витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту представників позивача. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. В. Онишкевич Повний текст судового рішення складено 18.05.2021.